BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Поступ Форуму видавців.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Поступ технологій.    Львівські обсервації.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
11 вересня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:33 12-12-2017 -   На Львівщині перевищення епідемічного порогу із захворюваності на грип немає  
  10:38 12-12-2017 -   Перекрито рух транспортних засобів на перехресті вул. Тернопільська - П.Мирного – Угорська – С.Литвиненка  
  10:36 12-12-2017 -   Сьогодні буде призупинено подачу води до частини будинків у Галицькому районі  
  10:30 12-12-2017 -   Зірваний вітром шифер травмував 17-річну дівчину в Трускавці  
  10:26 12-12-2017 -   У Дублянах під час пожежі загинула бабуся  
Україна
  11:30 12-12-2017 -   ООН: На Донбасі загинули понад 2800 мирних жителів  
  11:30 12-12-2017 -   У Криму знову обшуки у кримських татар  
  10:47 12-12-2017 -   Погода на вівторок: різке потепління  
  10:43 12-12-2017 -   У Житомирській області шкільний автобус потрапив у ДТП  
  10:42 12-12-2017 -   Біля Мар'їнки загинули двоє українських добровольців  
Світ
  11:32 12-12-2017 -   В Італії затримали 48 осіб за зв'язки з мафією  
  10:33 12-12-2017 -   У Чехії зібрали сотні різдвяних подарунків для українських дітей  
  10:24 12-12-2017 -   Вчені розповіли, як чоловіки стають геями  
  15:33 11-12-2017 -   У Нью-Йорку на автовокзалі вибухнула бомба  
  15:28 11-12-2017 -   Саудівська Аравія знімає 35-річну заборону на роботу кінотеатрів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

Львівські обсервації
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Кандидат на Нобеля

Замість того, аби їхати на саміт у польську Криницю наш письменник Татусько пошурував до Москви, де скромно вирішив прирівнятися до Бориса Пастернака. Він у Москві на зустрічі з читачами і поклонниками свого небуденного письменницького таланту прочитав з паперчика: “Не думал я тогда, что так будут говорить обо мне, о моей книге… В той самой газете, где когда-то печатались письма против Пастернака, появилась целая статья против меня”. І так воно якось ненав’язливо Татусько притулився до лявреата Нобеля. Схилив йому голівоньку на плече і тепер, видно, буде чекати для себе таких самих нагород. Бо от зацькованому Пастернакові дали, то зацькованому Татуськові дадуть і поготів. А що? І ми писателі!

Але найсмішніше далі. Татусько писав свою епохальну книгу на москальській мові, бо “как и миллионы украинцев, до сих пор не могу совершенно свободно писать по-украински”. І це меле президент України! Та ти за десять років, кілько ти вже є за пашпортом українцем, не міг ся навчити по-нашому писати? Бо ади каже: українською “говорю свободно”. І тут же уточнив, що не так українською, як „язиком сваєво сєла”, а язик цей „украино-русско-белорусский”. Ну, нарешті ми вже дізналися, якою ж то мовою він пасталакає, а то щось таке руско-украйонске виходило, що часом і сміх брав.

Тепер, так виглядає, жи сесю книгу перекладуть с „язика радних бєрьоз” на мову цукрових буряків.

Ображені бойки

Голова товариства „Бойківщина” написав до нас листа з приводу моєї рецензії, що називалася „Антисемітизм по-бойківськи”, на книгу „Жиди”. Листа цього„Поступ” опублікував минулої середи. Але окремі репліки у цьому листі потребують таки мого коментаря. Отже, автор листа запитує „на якій підставі автор, який називає себе Юзьом Обсерватором, ображає український субетнос бойків? Це що, намагання, за більшовицькою звичкою, покласти на бойків колективну відповідальність за вихід у світ книжки "Жиди", бо її видрукували у Стрию?” А далі він вдає, ніби не знає, про що йдеться: „Автор "Жидів" – Степан Острог, як відомо всім, хто ходить до школи, аж ніяк не на Бойківщині. Мирон Стрийків – теж не конче "хлоп зі Стрия", як вважає Юзьо, бо слово "стрийко" (дядько по батьковій лінії) вживають на Лемківщині, Гуцульщині, Покутті, Опіллі і т. д. Тому називати когось "божевільним бойком" Юзьо може і має право, але спочатку треба з'ясувати, чи справді об'єкт його інвектив є бойком. Інакше вийде така ж плюгава генералізація, як у мовленні людей з примітивною логікою, котрі називають кожного злодія циганом, шахрая -- євреєм, а пияка – росіянином”.

Але, шановний добродію, не робіть з тата вар'ята. Невже Вам не відомо, хто криється за псевдонімом автора книги? Це ж ваш колишній славетний депутат, і книжка видана у його ж таки приватному видавництві. То чому я не мав підстави називати його "божевільним бойком"? Якби то було якесь дослідження про роль і діяльність жидів в Україні, то й розмова була б інакша, а йдеться ж про бездарну наспіх зліплену книженцію з тупими віршами і неграмотними цитатами. І ви, як щирий бойківський патріот, мали б у першу чергу писати свого обурливого листа на адресу відомого вам автора, а не нам до газети.

„Бойкам – галицьким і закарпатським – не до вподоби, – пишете Ви далі, – що в поважній газеті "Поступ" Юзьо для "гумору і сатири" користується залишками польсько-українського суржику, яким спілкувалися за Польщі львівські та дрібномістечкові покоївки, каменярі, фірмани та кандидати на поляків із poczciwych rusinow. Через таке Юзьове мововживання вже й київські автори говорять: якщо галичани використовують полонізми, чому б нам не вживати русизмів? Погане – заразне. Від зневажливого ставлення до мови Юзьо дійшов до зневажливого ставлення до однієї з гілок українського народу”. Але це вже виразне перекручування мого тексту і моїх намірів. Вам не подобається галицька говірка? Хто вам втовкмачив, що це українсько-польський суржик? Та чи не відомо Вам, що в Німеччині, Італії, Франції існує ціла література й окремі газети на місцевих діалектах? То чому б я не міг використовувати у своїх фейлетонах галицьких словечок? На щастя, читачі поки що „за”. Навіть східняки.

А один колишній львів’янин, якому уже 89 років написав мені з Флориди, що моя сторінка тримає його при життю, бо має запах Львова. І я бодай навіть для нього одного буду робити все, аби цей запах не вивітрився. А щодо Вашого бойківського патріотизму, то я думаю, що він більше на словах ніж у дійсності. І свідченням цього є лист нашої читачки, який я отримав днями.

І між іншим моя бабця, котра говорила по-львівськи, не була ані покоївкою, ані фірманом.

Хата-читальня Юзя Обсерватора

Прочитав я недавно цікаві спогади Андрія Чайковського. І знайшов у них, звідки тягнеться наш хворобливий антимілітаризм, наше не агресивність, поступливість і здитинілість, як то виразно проявилося у ситуації з Молдовою, коли їхні прикордонники захопили нашу територію.

„Загально говориться, що жиди бояться війська і всілякими способами ухиляються від військової фронтової служби, – писав А. Чайковський. – Та я більше стрічав фронтових старшин жидів (розмірне до числа населення), як українців. Наш загал ненавидів військового однострою, як арештантської сірячини. Мамуні попадали в спазми, коли їх дитина попала у військо. Однорічні «добровольці» лиш про це мріяли, щоб дістатися до «ферпфлєксбранжі» і по році служби дістати розетку на ковнір, котра охороняла їх від фронтової служби і давала захист за мішками по магазинах. А до юнацької школи йшли лиш так звані «лямпарти» (переносно- гуляки)*, котрі не хотіли слухати і вчитися. Такий юнак, що попав в юнацьку школу, а відтак авансував на старшину, не був радо бачений в українських товариських кругах. То був непрактичний гість, особливо там, де були дівчата на виданні. Він не міг женитися без кавції, котра була досить висока. На що ж було допускати до того, щоб дівчина розлюбилася у блискучих ґудзиках та в гарно скроєнім однострою? Далеко практичнішим був «алюмнус», котрий у товариствах мав першенство перед усіми фахами, зокрема перед старшинським, Тому то старшина-українець нерадо заходив в українські товариства і шукав собі інших.

Антимілітаризм на цілій лінії серед українського громадянства. Пропагувала його українська інтелігенція, а серед тодішньої молоді - Іван Франко і [Михайло] Павлик. І ця пропаґанда так дуже подобалася нашій молоді, що навіть намагалася манірно ходити, щоб це не нагадувало прямий військовий хід.

Це було причиною, що в наших галицьких полках не було української старшинської інтелігенції - так званих штандовців, звідтіля виходило, що наші галицькі полки називалися у військовій адміністрації «польськими полками», а мовою полковою була польська мова. В старшинських гуртках стрінути було можна ріжні нації: німців, чехів, поляків, хорватів, сербів і т. д., лише українців - ні. Бо ті нечисленні українські старшини, що назбиралися з тих «лямпартів», стояли осібняком, мов билини в полі, і не відважилися признаватися до своєї української (тоді «руської») народности, вдовольняючись тим, що вони є «ґріхіш-католіш»(греко-католики). А коли б хто відважився зареклямувати народність, то стрічався з поблажливою усмішкою свого старшинського середовища: «Та ж це все одно, що й поляк, лиш що «ґріхіш-католіш».

А тим старшинам не хотілось добиватися вищого ступеня, хоч не один мав до того талант, снагу і кебету... Звичайно доліз до сотника, то й спенсїонувався, знайшов собі якусь вже немолоду жіночку, може, і трафіку дістав або яку іншу монопольку і вважав себе дуже щасливим і на старість забезпеченим.

Ніхто з тодішніх кермуючих українських кіл не подумав про те, що може колись наспіти час, що українців вищих старшин нам буде треба. Наш загал думав тоді, що Австрія буде вічна, що Габсбурґи ніколи не переведуться, а ми добудемо національні права добрими граматиками та словарями, а ще інші думали, напевно, що нашу справу визнає Інтернаціонал в майбутньому соціялістичному раю...

А коли наспів рішаючий момент, то осталися при однім генерал-штаблері Курмановичу", котрий виходив з попівського роду і вважав себе українцем. А ми могли мати їх більше та ми їх не хотіли мати. Решта все старшини з резервових, котрих по однорічних школах добровольців не вчили нічого більше, як командувати четою. Командування сотнею вважалося не для них.

Щойно в часі великої війни тим резервовим доводилось командувати сотнями, куренями, а то й полками, батеріями і дивізіями тощо, коли «штандові» ховалися в запіллі по ріжних установах”.

Читацькі обсервації

Шановний пане обсерваторе!

Читаючи Вашу газету мене моментами огортає заздрість, що сама я не є журналістом і не маю змоги написати про те, що зачіпає тебе за живе і болить з життя нашого буденного. Компенсацією такого стану є ваші, пане обсерваторе, замітки і публікації ваших колег, свої ж розважання про те, що побачив чи почув ковтаєш з гіркотою кудись глибоко, в кращому випадку ділишся враженнями з друзями чи сусідами. На цей раз просто тихо ковтнути те, що вразило я не змогла і вирішила поділитися враженнями з Вами.

Відвідуючи різні цікаві місцинки в басейні р. Дністер разом з науковцями з Східної Німеччини, ми хотіли їх вразити красою наших ландшафтів і пам'яток архітектури, зокрема старою німецькою церквою в с. Розлуч Турківського району. Такого гнітючого враження сорому за свій народ я ще не відчувала ніколи в житті. Церква здалеку виглядає мініатюрною і делікатною, на фронтовій стороні ще збереглися старі хрести і образ Богородиці, всередині ж зруйноване все вщент. І справа звичайно не в тому, що ми бідні і ніхто не дає грошей на реставраційні роботи, це було б надто банально. Справа в тому, що місцевим жителям далеко глибоко, що це святиня і можна було б елементарно купити замок і не дозволити щоб в таке місце заходили корови і справляли свої природні потреби, і корови не лише на чотирьох ногах але й на двох... Три намальовані ангели, і рідкісної роботи різьблена стеля, це все що можна було б ще врятувати.

А тепер скажіть мені будь-ласка, що я повинна була відповісти німцям, які запитували чому майже в кожному селі зараз будується по два а то й по три нових храми (нагадаю, що середньостатистичне село має біля 250 дворів) і за чиї кошти, а все решта виглядає таким бідним і гнітючим. Може ми часто фальшивимо не лише перед людьми але й перед собою, а влада на яку ми так нарікаємо нам дуже пасує і іншого ми не заслуговуємо.

З повагою Ольга Пилипович.

Читачі схвально відгукуються на ідею називати турфірми, які дурять своїх клієнтів. Випадків, коли людей, що їдуть на відпочинок, нагло дурять безліч. Ось один із листів:

„Прочитав про подорож пана Юзя з турфірмою "Сан". Я мав подібні пригоди з туроператором "Офіт". Не буду вдаватись в подробиці, але зі всього обіцяного була тільки чиста вода в морі.

Дуже розумна ідея - подавати конкретні назви. Я вже знаю дві, до кого я не звернуся, і хто просто "халтурить". І всім бажано писати і "рекламувати" такий сервіс. Тарас”.

Рекляма в Юзя

Інтернет – сила! Телєвізор – могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1), тел. 76-84-05, 76-84-01. Увага для матолків – то є телєфони фірми, а не мої. Прошу Юзя не кликати.

Моя елєктронна адреса: observator@ukr.net









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Драконові закони для українців 
Погляд
  ·  Невиняткові фрагменти 
  ·  День, який перевернув світ 
Поступ у Львові
  ·  Юрій ВАВРИНЮК: Ми не налагодили взаємодії з прокуратурою 
  ·  Львівводоканал "піарить" 
  ·  Опалювальний сезон під знаком запитання 
  ·  Протест будинків-привидів 
  ·  Американська спокуса 
  ·  11 вересня по-львівськи 
  ·  Онкоцентр буде в грудні 
  ·  ДПА не винна 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Довга дорога до ЄЕП 
  ·  Ґонґадзеґейт триває 
  ·  Віктор ЯНУКОВИЧ: Ми несемо відповідальність за ситуацію в країні. І робитимемо ц 
  ·  Синові Ющенка краще 
  ·  Свобода преси по-українськи 
  ·  Нафтопровід вже розконсервовано 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Ракети за вибухи 
  ·  Чи Йоланта замінить чоловіка? 
  ·  "Слово" написав чех? 
  ·  Джорджу Бушу загрожує імпічмент 
  ·  Небезпечний візит Папи 
  ·  СВІТООГЛЯД 
  ·  10 років працюємо для Вас! 
Економіка у Поступі
  ·  Новий рекламний хід Тигипка 
  ·  Тарифи можуть зрости 
  ·  Львів'ян навчатимуть бізнесу 
  ·  КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Олег САЛЕНКО: Наша збірна втратила десять років 
  ·  РЕБРОВ 
Поступ Форуму видавців
  ·  Чого чекаємо від Форуму? 
  ·  Не знаю, а мені подобається 
  ·  ПРОГРАМА Десятого Форуму видавців у Львові 
  ·  Триваючі думки 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  "Історія Франції": імпульси життя у недорозвинутому крилі української історичн 
Арт-Поступ
  ·  Із заньківчанського гнізда 
  ·  Повернення в дитинство 
Поступ технологій
  ·  Стаціонарний DivX плеєр LiteOn PhoMaster LVD-2001 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ реляксу
  ·  Чарльові ангелики 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
Пост-Faktum
  ·  Львівські леґенди 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Комп'ютерна академія ''ШАГ'' вже у Львові