BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Мандри Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 вересня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  » 

___________________________________________________________________________

Управлінські стилі -- 4: Сенчук
Записки керівника прес-служби. Частина Х
Тарас БАТЕНКО
 
Леонід Кучма і Степан Сенчук
Степан Сенчук -- єдиний із постгоринівських губернаторів, який до приходу в структуру облдержадміністрації не мав досвіду компартійної та адміністративно-чиновницької роботи. І це багато що пояснює. З одного боку, це говорить про те, що на посаді голови ОДА Сенчуку бракувало політичного досвіду (в адміністрацію він потрапив із посади президента АТ „Львівагрореммашпостач"); з іншого ж -- він не був обтяжений номенклатурними догмами та політичними канонами і, у певному сенсі, виступав першовідкривачем: до прописних істин доходив самостійно, залишаючи свій оригінальний почерк. Сенчук проявив себе як людина, що здатна домагатися свого будь-якою ціною. Таким є випадок призначення його 15 січня 1999 року головою Львівської облдержадміністрації. Як свідчать поінформовані джерела, протягом однієї ночі президент Кучма, відпочиваючи у Трускавці, змінив в указі прізвище Фурдичко на Сенчук.

Не раз доводилося чути думку, що на Львівщині кадровий дефіцит. За дванадцять років незалежності так і не було сформовано дієвого резерву на голову облдержадміністрації, заступників голови ОДА, керівників РДА. Кадровий резерв зазвичай формується формально. Політична система дбає про те, щоб не допускати до державного керма сильних особистостей. Щодо Львівщини, то президент Кучма у 1999 році зробив виняток. Інтелектуально та ідеологічно слабкому Орестові Фурдичку було протиставлено, на перший погляд також ідеологічно слабкого, Степана Сенчука. Ми робимо наголос на ідеологічності не дарма. Ще 1996 року на зустрічі з пресою Леонід Кучма цікавився, „чи є в обласних адміністраціях особи, які займаються творенням державної ідеології?" Однак відповіді на це запитання від губернаторів 1999 року вже не вимагали -- для Львівщини було достатньо самого „крісла імені Базіва". Тому у губернаторові бачили насамперед людину з можливостями: фінансовими, організаційними, менеджерськими. У січні 1999 року в боротьбі двох регіональних мастодонтів перемогу здобув Сенчук.

Степана Сенчука можна було б назвати „бійцем видимого фронту". Він був переконаний, що влада, яка відхиляється від політичного процесу, зазнає фіаско. Тому губернатор не кремпувався, що як керівник облдержадміністрації він втручається у виборчий процес. Сенчук об'їздив майже всі райони Львівщини, агітуючи за чинну владу. На початку президентської виборчої кампанії 1999 року він отримав соціологічні дані, згідно з якими виразник правого опозиційного табору Євген Марчук набирав на Львівщині до 75% голосів респондентів, а Леонід Кучма -- всього 15%. Але, як свідчить колишнє оточення, песимістичних настроїв у губернатора не було. Він любив розповідати, як під час виборчої кампанії йому по три години доводилося вистоювати перед людьми, відповідати на несимпатичні запитання залу. Найвище досягнення влади -- у відкритому диспуті відчути, що „аудиторія, врешті, ваша". Влада, принаймні раз на чотири роки, повинна йти в люди і звітувати перед виборцями. Коли так робитиме лідер, то, відповідно, його наслідуватиме і його оточення. Цю тезу, підкинуту дорадниками, з великим запалом сприйняв губернатор, що створювало ефект привабливості кроків влади на Львівщині.

„Якби Степан Сенчук залишався головою облради після 2001 року, то результат на парламентських виборах для блоку „За ЄдУ" був би вищим". Ці слова одного високого львівського чиновника, якого годі запідозрити у симпатіях до Сенчука, є, можливо, ключем до розгадки управлінського стилю львівського губернатора.

1999 року Сенчук відстояв собі крісло губернатора завдяки здібностям „антикризового менеджера". У нього була виразно жорстка економічна хватка, яку він швидко переніс у політичну площину. Мені вже доводилося говорити про його форми спілкування із президентом. Будучи дещо самовпевненим керівником, Сенчук міг не зважати на табелі про ранги і в присутності членів команди вичитати тому чи іншому високому столичному чиновнику. Для декого з губернаторів вершиною самостійності було поспілкуватися із заступником глави адміністрації президента чи куратором області від АПУ. Сенчук, навпаки, легко долав такі бар'єри і не визнавав жодних посередників у спілкуванні з президентом. Він керувався закономірною логікою, що губернатор підпорядковується лише главі держави, а не десятьом посадовцям різних рангів. І, відтак, зобов'язання керівник області може мати лише перед першою особою. „Я вам не пастух якийсь у регіоні", -- міг не раз жорстко підсумувати телефонну розмову з черговим „куратором" зі столиці. Сенчук мав те, чого бракувало іншим представникам аграрного лобі -- стрижень, який свідчив про відсутність комплексу меншовартості щодо Києва і дозволяв „іти на пролом", він мав авторитарну опірність перед київською пихатою зверхністю та самодурством. Унікальний момент, коли вчорашній дотаційний регіон на київську пихатість відповідав не шляхетною мовою галицьких шістдесятників, а тією ж таки мовою гордині рівня „товарного потяга". Вперше „галицький п'ємонт" у донецько-дніпропетровському стилі дозволив собі пожити „за поняттями". Олександр Кривенко у своїй „Енциклопедії нашого українознавства" пригадував зовсім не значущий, але дуже красномовний щодо цієї ситуації випадок, як закурили собі у купе 92 потягу тодішній заступник голови ОДА Юрій Зима, молодіжний лідер Маркіян Іващишин та, відповідно, Кривенко. „З галасом і криком на порозі постала провідниця... Я, -- пише Кривенко, -- впівголоса кажу до неї: „Пані, не кричіть так. Це заступник представника президента", а вона без паузи мені категорично: „В ср... я мала вашого представника президента!" Але провідниця, на своїй (!) території, була права. Не помилюся, коли скажу, що приблизно таку уяву про „табель про ранги" (коли це, звісно, стосувалося рівня нижчого перших осіб держави) на „своїй" (!) території мав у 1999-2000 рр. і Степан Сенчук.

Про опірність львівського губернатора можна було б складати міфи, адже „безпардонне" ходіння Сенчука коридорами київської влади важко було збагнути шеренгам місцевих чиновників. Наприклад, Сенчук чотири рази протягом одного дня побував у кабінеті глави держави, відстоюючи призначення полковника Володимира Ортинського начальником УМВСУ у Львівській області. І вибив згоду на призначення о 8 годині вечора. Такий факт безпрецедентної настирливості взагалі міг погано закінчитися для будь-якого іншого керівника області. Працівники апарату глави держави говорили, що в історії президентства Кучми такого випадку ще не було. Але Сенчук мав свої аргументи і логіку у спілкуванні з президентом, яка робила його ефективним менеджером для Львівщини. Сенчук відкидав рутинний бюрократичний підхід і в кожній конкретній ситуації розумів, що „все має свою ціну". Він, довго не обдумуючи і не надто радячись, завжди оперативно вирішував поточні виробничі, а то й макроекономічні питання для області. Протягом двох днів, у час прем'єрства Ющенка, губернатор вибив у Кабміні 7 млн грн на реконструкцію Святоюрського комплексу напередодні візиту в Україну глави Ватикану Папи Римського Івана Павла ІІ.

Якщо вірити джерелам, то Сенчук намагався критично ставитися до своїх кроків, вважав, що має бути прикладом для інших, жорстким щодо самого себе і, відповідно, до підлеглих. Не один із колишніх членів його команди зізнався, що, насправді, працювати із Сенчуком було легко та цікаво, не було відчуття, що, рокритикувавши, губернатор звільнить вас із роботи. Дивувало, з якою, здавалося б, політичною необережністю, юнацькою рішучістю, емоційністю підходив він до вирішення питань. Жорсткість до себе і оточення дисциплінувала команду, внормовувала робочий час. Він не раз повторював, що „невнормований робочий день -- це дурість, коефіцієнт корисної роботи від цього мінімальний". За Сенчука також не було „п'яних оргій": губернатор сам контролював себе і від інших вимагав того ж. Сенчук за натурою є одинаком. І багато в чому покладався виключно на себе та... на підтримку дружини Людмили, яка також стала його найближчим дорадником з бізнесу.

Можливо, відсутність політичного досвіду, стажу державного управлінця пояснює те, що у керівника області не було достатнього страху в очах, як, скажімо, це проглядалося у поведінці губернатора Гладія. Але за такою невимушеністю Сенчук розумів, що йому бракує освіченості, аналітизму. Він був радше галузевим, а не системним керівником. На початку губернаторства у нього проглядалася т.зв. „хлопська мова", дипломатичні зустрічі видавалися здебільшого примітивними. На прес-конференціях губернатора могло понести на нестандартні речі. Але Сенчук ріс, запрошуючи у певний час до співпраці київські піар-служби, маючи мобільну власну прес-службу, постійно опираючись на соціологію, володіючи детальною інформацією про суспільно-політичну ситуацію в регіоні. Глибока аналітика і об'єктивна соціологія допомагала випереджувати політичні події. Однак, не дивлячись на часті зустрічі з журналістами в режимі „без краваток", Сенчук не зумів уникнути відчуження з боку медіа. Досить згадати лише „Хвилю свободи", ініційовану редактором „Експресу" Ігорем Починком. Але слід віддати належне Сенчуку, який не пішов на варіант демонтажу журналістської барикади біля пам'ятника Шевченкові, що пропонувалося губернаторові.

У політичних питаннях перелік регіональних керівників, які могли вплинути на позицію керівника області, був не такий вже й великий. Із заступників -- це Василь Базів, „головний ідеолог області", який, однак, влітку 2000 року розпочав „дипломатичну місію", та, частково, Леонід Мельник. Сенчук довший час не міг знайти заміни Базіву, пробував „затягти" на цю посаду декана філософського факультету професора Володимира Мельника. Врешті, 7 листопада він представив активу ОДА Володимира Герича, колишнього голову Жовківської райдержадміністрації, проте адекватної заміни Базіву так і не знайшов. Жоден заступник голови ОДА з політико-правових питань не міг зрівнятися з Базівим за макіавеллівськими методами ідеологічної роботи. Сенчук був не надто сильним аналітиком і йому вистачало інформації з боку кількох політологічних центрів. Але він міг вдало прорахувати ситуацію та спрогнозувати її. Не маючи достатніх накопичень університетських знань, він мав аналітизм від природи. З людей, які безпосередньо не асоціювалися з командою, але мали вплив на прийняття ним рішень, варто назвати Степана Давимуку, керівника регіонального відділення Фонду державного майна. В окремих напрямках Сенчук часто консультувався з Іваном Гелем, Степаном Павлюком, Юрієм Рудавським, Петром Франком, владиками Гузаром та Гораком. Допомагав вибороти депутатський мандат, а згодом мав дорадників в особі Юрія Криворучка та Олега Тягнибока. Незрозумілий і в дечому магнетичний вплив на Сенчука мала Оксана Бойкович, начальник управління інформації, яку справедливо було б назвати „сірою кардинальшою" облдержадміністрації. Саме вона була джерелом і акумулятором різноманітних чуток. На Львівщині ступінь впливу на губернатора Сенчука, як не дивно, визначався не посадою, а можливістю часто та регулярно потрапляти в кабінет „галицьких намісників" по вул. Винниченка, 18.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Озброєний, але безпечний 
  ·  Вектор через Криницю 
  ·  Підручники не для всіх 
Погляд
  ·  Українські сутенери в Німеччині 
  ·  БЕЗ КОНЦЕПТА 
Поступ у Львові
  ·  Відзнака львів'янові за польську пропаганду 
  ·  Життя мовою цифр 
  ·  Місту бракує грошей 
  ·  Чиновник судитиметься з ОДА 
  ·  Скільки коштує горище 
  ·  Кроки до адаптації 
  ·  Музей на колесах 
  ·  Кінець виборчих перегонів 
  ·  Нічиї столітні дерева 
Поступ з краю
  ·  Демократизатор з палицею 
  ·  Бюджетні тенета для Януковича 
  ·  Благословення Пауелла 
  ·  Політреформу на розгляд КС 
  ·  Омельченка тероризують есдеки 
  ·  Піскун повірив Гончарову 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  За права для нелегалів 
  ·  То хто ж замінить Робертсона? 
  ·  Доля американської резолюції 
  ·  Білорусам забирають перемогу 
  ·  Ще одне гаазьке зізнання 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Свинки-котики? Ні -- картини! 
  ·  Парад гонорів 
  ·  Новий сезон у ТЮГу 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Управлінські стилі -- 4: Сенчук 
Мандри Поступу
  ·  Швейцарія -- мабутнє світу 
Спорт-Поступ
  ·  Успіх львівської школи боксу 
  ·  Момент істини 
  ·  Енергійний старт "Енергії" 
  ·  Смертельний спорт 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ 
Пост-Faktum
  ·  НЕСКОРЕНІ ГАЛИЧАНИ 
  ·  КАЛЕНДАР