BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Поступ реляксу.    Поступ районів.    Арт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
4 вересня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

ВІРА СВЄНЦІЦЬКА
До 90-річчя від дня народження
Соломія ДЯКІВ
 
Віра Іларіонівна Свєнціцька увійшла в історію національної культури як один з найвизначніших мистецтвознавців другої половини ХХ століття, вчений світового рівня, подвижник музейної справи, відомий громадський діяч, людина енциклопедичних знань.

Її життя, як і вся одержима в самопосвяті діяльність, як своєрідне подвижництво, дивовижно пов'язані з історією Національного музею. Символічним був й рік її народження -- 1913. Cаме того року, в день святого Андрія, відбулась знаменна подія в історії нашої культури -- урочисте відкриття Національного музею у Львові, першим довголітнім директором та організатором якого (на початку Церковного) був І. Свєнціцький. Він -- видатний вчений-славіст, мистецтвознавець, історик, організатор та ентузіаст українського музейництва. Дух тієї неповторної атмосфери, якою В. Свєнціцька пройнялась ще дитиною, зростаючи в будинку неподалік від Музею та намагаючись збагнути його неоціненні у своїй значимості та красі збірки, пронесла продовж свого подиву гідного життя.

Перебуваючи з батьками у Києві Віра стала свідком епохальної події в національній історії -- проголошення ІV Універсалу Центральної Ради. Власне, ця історична подія, сприйнята нею з великим емоційним піднесенням, яскраво закарбувалась в її дитячій свідомості, що, без сумніву, й визначило її подальшу громадянську позицію. Вже з дитячих років В. Свєнціцька мала особливе ставлення до праці: коли їй було 5 років, вона звернулась до дорослих, які голосно щось обговорювали, зі словами: "Не заважайте мені працювати!" (в майбутньому її працездатність викликала тільки подив). В дитячі роки Віра захоплювалась такими героїчними постатями, як Жанна д'Арк, залюбки слухала "Житія святих", любила, коли їй розповідали про Софію, Віру, Надію та Любов. Саме тоді вона виявила глибоке зацікавлення до життя і творчості Л. Українки. (Будучи студенткою, заснувала гурток ім. Л. Українки, а на зібрані ним кошти, які були передані Управі Національного музею, було придбано одну з робіт тодішнього українського митця). З юнацьких років, перебуваючи в спортивних товариствах, зокрема в Пласті, розвивала вольові риси характеру. Вже тоді відзначалась почуттям відповідальності, обов'язку та суспільності. Про ці та інші цікаві спогади поділилась на відкритті виставки своєї сестри М. Свєнціцька -- германіст, багатолітній викладач Львівського університету ім. І. Франка.

В. Свєнціцька навчалась спочатку у євангелістській школі, а згодом -- у гімназії Сестер Василіянок, де викладали відомі вчені та педагоги: О. Степанів, В. Щурат, К. Малицька, Я. Біленький, М. Зарицький та ін., які давали глибокі знання, а водночас формували почуття національної свідомості.

Мистецтвознавчу освіту здобула у Львівському університеті ім. І. Франка (1932-1939). Протягом цих років працювала на громадських засадах у Національному музеї. Відмовилась залишитись на кафедрі в університеті, зробивши свій вибір на користь музею, якому й присвятила все своє життя. Якраз у той період написала свою першу ґрунтовну наукову працю "Спроба систематизації ручних різьблених хрестів ХУІІ-ХХ вв.", видрукувану у 1938 р. в Літописі Національного музею, а у 1939 р. -- видану вже окремим виданням двома випусками під назвою "Різьблені ручні хрести ХУІІ-ХХ вв.", і захистила її як магістерську роботу. Тоді ж В. Свєнціцька стала членом Наукового Товариства ім. Т. Шевченка.

Свого часу ознайомилась з різними техніками малярства під керівництвом І. Старчука, ґрунтовно вивчила основи реставраційної праці.

В період ІІ Світової війни, коли постала реальна загроза пограбування музейної колекції, Віра (вже на той час була членом Управи музею та надійною опорою в музейних справах батька) та І. Свєнціцький з громадянською мужністю встали на захист національних скарбів, ризикуючи власним життям. І заслуга їх в цьому неоціненна, оскільки Національний музей у Львові -- єдиний з українських музеїв, фонди якого не були пограбовані в драматичний час воєнного лихоліття.

На жаль, Віру не оминула трагічна доля, як і тисячі безневинних жертв Західної України, -- репресії післявоєнного періоду. 1948 року вона була арештована, а згодом заслана в тайшетські табори Іркутської області, де в той час відбували ув'язнення її колишній педагог з гімназії та "господар кляси" О. Степанів -- історик, географ, учасник національно-визвольних змагань, прекрасний педагог, а також відома художниця Я. Музика. Остання працювала реставратором у Національному музеї, і в ув'язненні виконала портрет Віри на слюді, оскільки в тих умовах іншого матеріалу не було. Зазначимо, що в одному з наступних номерів журналу "Дзвін" вийдуть спогади В. Свєнціцької (підготовлені до друку її сестрою Марією) про Я. Музику та серію її жіночих портретів, виконаних художницею перед самим її звільненням.

Після повернення із заслання (ще три місяці чекала на поновлення її на роботі в музеї, який вже був перейменований на Львівський музей українського мистецтва) Віра з неймовірною енергією поринула в музейне життя. Невдовзі захистила дисертацію на тему "Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві ХУІІ ст.", яка, за визначенням опонентів, була докторською. Але тільки "неблагонадійне" минуле дисертантки не дозволило присудити їй ступінь доктора мистецтвознавства. Ця фундаментальна праця про найвизначнішого українського іконописця ХУІІ століття, в надзвичайно скороченому вигляді, вийшла друком у Києві 1966 року. На той час це була, фактично, перша книга на сакральну тему, що, відповідно, дало поштовх до подальшого її дослідження та вивчення.

Особливою сферою зацікавлення В. Свєнціцької, як дослідниці, було середньовічне українське малярство, зокрема іконопис ХІУ-ХУІ ст. Її ґрунтовні наукові дослідження та відкриття в цій ділянці мистецтвознавчої науки зробили вагомий внесок у розвиток національної культури. Свідченням цього є низка наукових праць Віри, а також праці у співавторстві з іншими науковцями. Серед них: "Український середньовічний живопис. Альбом", "Спадщина віків. Українське малярство ХІУ-ХУІІІ століть у музейних колекціях Львова. Альбом" тощо. Її наукові дослідження були опубліковані й в тодішніх закордонних наукових виданнях. Велика заслуга Віри й в тому, що вона вперше в українському мистецтвознавстві виявила наявність в Україні визначних іконописних осередків, тим самим стверджуючи самобутність українського середньовічного малярства. Свого часу вона створила в музеї прекрасну постійну експозицію давньоукраїнського малярства з його історичною перспективою, яка, на превеликий жаль, працівниками музею після її смерті була демонтована, а твори передані на експозицію до музею на проспекті Свободи, 20. Але навіщо ж було експозицію В. Свєнціцької на вул. Драгоманова, 42 демонтувати? Адже можна було надати твори для нової експозиції на проспекті Свободи, 20 з музейних фондів. Крім того, що постійну експозицію сакрального мистецтва (на тодішній вулиці Мохнацького, а тепер -- Драгоманова) бажав бачити Основник та фундатор Церковного, згодом Національного музею Митрополит А. Шептицький, що засвідчують документи. Можливо, не варто порушувати заповіт Основника музею? Як і те, що цей музей А. Шептицький, як свій дорогоцінний дар, подарував українському народові, аж ніяк не бажаючи, щоб Його дар використовували з іншою метою, зокрема облаштовували музей Його імені.

Комплексно підходила В. Свєнціцька до вивчення пам'яток сакрального мистецтва, які атрибутувала та водночас проводила їх каталогізацію.

Постійно турбувалася про належний рівень реставрації музейних пам'яток, сприяючи тим самим професійному зростанню реставраторів музею. Налагодила зв'язки з провідними фахівцями тодішнього Всесоюзного науково-дослідного інституту реставрації, домоглась стажування музейних реставраторів. Активно сприяла новим науковим пошукам працівників реставраційної майстерні. Отож, постійно дбала про долю унікальної збірки сакрального мистецтва, про належний науковий рівень діяльності реставраційної майстерні, її працівників, а найголовніше -- забезпечила відповідне збереження пам'яток до нашого часу, що знаходилися у Вірменському соборі, а це вимагало, зауважимо, щоденної клопіткої та виснажливої праці. Тому громадськість часто порівнювала В. Свєнціцьку з її улюбленою іконою -- "Покровою Богородиці", оскільки для Національного музею вона була немов Берегиня.

Її увагу, як дослідника, привертали українські давні рукописи та стародруки. Також досліджувала заблудівські видання в бібліотеках і музеях Львова, а, окрім того, художнє оформлення Бучацького Євангелія.

Як подвижник музейної справи організувала меморіальний музей Олени Кульчицької (сподіваємося, що обласний і міський відділи культури знайдуть кошти на його "повторне відкриття", оскільки культура за зачиненими дверима надалі існувати не може), була одним з організаторів музеїв І. Труша, Л. Левицького, О. Новаківського тощо. Саме з її ініціативи впроваджувались читання О. Кульчицької, І. Свєнціцького, О. Новаківського. В ті нелегкі часи дотримувалась щорічної музейної традиції, започаткованої її батьком -- відзначення Шевченківських днів.

В. Свєнціцька організовувала численні наукові конференції, до участі яких запрошувала провідних науковців, влаштовувала виставки, а водночас брала активну участь у наукових семінарах, симпозіумах у різних містах, таких, як Київ, Львів, Ужгород, Новгород, Острог, Вільнюс, Москва, тодішній Ленінград, а також Софія, Белград, Варшава, Краків, де своїми виступами здобувала міжнародне визнання тощо.

В. Свєнціцька була прекрасним знавцем української книжкової та народної гравюри (свого часу завідувала відділом народного мистецтва). Привозила з численних експедицій високомистецькі твори народних майстрів. Вона писала про альбоми О. Кульчицької народного одягу та мистецтва, кахлі Бахматюка, про українську ікону на склі. Своїми науковими працями привертала увагу і до народної скульптури. А особливим внеском в українську культуру стала її праця (у співавторстві) "Українське народне малярство ХІІІ-ХХ століть. Світ очима народних майстрів". Це прекрасне видання, за яке Віра в 1991 р. була удостоєна національної премії ім. Т. Шевченка, вийшло вже після її смерті. Додамо, що у 1989 р. В. Свєнціцькій присвоєно звання Заслуженого діяча культури.

Вона вміла вшановувати пам'ять тих, хто був причетний до музею чи української культури: доповнила та підготувала до друку працю М. Драгана -- довголітнього працівника музею -- "Українська декоративна різьба ХУІ-ХУІІІ ст.", писала некрологи, зокрема І. Гургулі -- знавцю українського народного мистецтва тощо.

Як "неблагонадійна", не мала права голосу, як інші музейні працівники, але саме вона була тим стержнем музею, і всіма своїми силами, не раз рішучими діями та виваженою позицією захищала інтереси музею. Віра виховала цілу плеяду учнів, яких завжди підтримувала, намагаючись зацікавити в науковому опрацюванні музейної колекції. Як людина, відзначалась правдивою інтелігентністю, благородністю та принциповою позицією.

Власне, наукова та музейна діяльність В. Свєнціцької заслуговує ще свого ґрунтовного дослідження та глибокого осмислення.

Необхідно видати в повному обсязі наукову працю В. Свєнціцької "Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві ХУІІ ст.", оскільки видання 1966 року містить незначну частину цього фундаментального дослідження. Варто було б і перевидати книгу відомого науковця Л. Коць-Григорчук "Віра Свєнціцька -- життя, посвячене музеєві" (з огляду на те, що це єдине, справді унікальне видання про життя і діяльність цієї видатної постаті в українській культурі, що свого часу вийшло невеликим тиражем) для популяризації наукової та музейної діяльності В. І. Свєнціцької тощо. Це було б першим кроком для гідного пошанування пам'яті видатного мистецтвознавця.

Сьогодні через перспективу часу намагаємось осягнути феномен В. Свєнціцької -- Людини, Громадянина, однієї з найвизначніших дослідниць та знавців давньоукраїнського мистецтва, видатного музейного діяча, вченого зі світовим ім'ям, -- усвідомлюючи, що з Її смертю відійшла ціла Епоха. Епоха Тих, які силою свого глибокого розуміння усвідомлювали, що є "змістом і суттю" нації, для яких Національний музей у Львові, як запорука національної самобутності, був однією з національних святинь та складовою нашої духовної спадщини; Епоха Тих, які стали символом громадянської мужності, наукової принциповості, жертовності та одержимості в служінні національній культурі.

28 серпня 2003 року у Національному музеї (Драгоманова, 42) відбулось відкриття виставки присвяченій 90 річниці з дня народження В. Свєнціцької, на якій були присутні відомі представники громадськості. Та наукової конференції, як і інших подібних заходів на відзначення пам'яті цього видатного вченого та музейного діяча дирекцією музею організовано не було. Натомість, все обмежилось досить скромною виставкою, яку розмістили не в колонному залі, а в одній з частин залу іншого музейного будинку (який до того ж, за свідченням працівників музею, є на межі аварійності), що, відповідно, не могло дати належного представлення багатогранної наукової та музейної діяльності В. Свєнціцької. Хоч громадськість до сьогодні пам'ятає величаву виставку десятилітньої давності, організовану на високому професійному та науковому рівні та визначеною науковою концепцією п. Л. Коць-Григорчук... На жаль, організатори виставки не запросили на відзначення цього ювілею представників ЗМІ, в тому числі телебачення, радіо. Не були присутніми на відкритті виставки й директори низки музеїв, як і представники обласного та міського відділів культури. Можливо, через відсутність запрошень? Досить дивним було висловлювання на відкритті виставки представника дирекції музею, що 90-й ювілей -- це все ж не 100-й (а чого ж минати 95-й?), що прозвучало як виправдання щодо такої організації відзначення ювілею В. Свєнціцької, старійшини українського музейництва. Прикро усвідомлювати на тлі цього ювілею теперішній стан музейної збірки давньоукраїнського малярства, як і той факт, що одного із вірних учнів В. Свєнціцької -- П. Петрушака (один із найкращих фахівців-реставраторів в Україні!) -- до цього часу дирекція музею не взяла на роботу, а музейні працівники так і не встали на захист свого колеги. Все це не тільки дивує, але й спонукає громадськість робити певні висновки.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко спізнився 
Погляд
  ·  Конституційна естафета 
  ·  Страйк у Генпрокуратурі 
  ·  Порозуміння між утаємниченими 
  ·  Американці скорочують присутність 
  ·  Вода подорожчає 
Поступ у Львові
  ·  Кіна не буде 
  ·  Зеновій БЕРМЕС: У нас все навпаки 
  ·  Черговики заплатять за житло 
  ·  "Авіалінії" проти "Аеросвіту" 
  ·  Свято для бізнесменів 
  ·  "Урок" для прогульників 
  ·  "Бізнес-Польща" у Львові 
  ·  Крим стане ближчим 
  ·  Борги сплачено 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кучма презентував росіянам свою книгу 
  ·  Віктор Янукович проти закриття українських шкіл на Донбасі 
  ·  Від чого помер Гавдида? 
  ·  Хто він -- голова СБУ? 
  ·  Янукович -- за політреформу 
  ·  Гавриш -- новий координатор більшості 
  ·  Доля Омельченка в руках КСУ 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Демократи шукають кандидатів 
  ·  В Росії стартувала виборча кампанія 
  ·  Вибух у Мінводах 
  ·  Улюблений лідер назавжди 
  ·  Японія визнає масові вбивства 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Халяви не буде 
  ·  До речі 
  ·  Двісті мільйонів на вітер 
  ·  Чому дорожчає бензин 
  ·  КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Людмила БАЛУШКА: Тато -- найпалкіший вболівальник 
  ·  Бекхем 
Тема Поступу
  ·  Місто під щитом Ареса 
  ·  Пам'ятки слави й звитяги 
  ·  Завкафедри реставрації НУ "Львівська політехніка" Микола БЕВЗ: На нас ще чекає 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Вірус на ім'я Баняк 
  ·  Машина, що сама паркується 
  ·  Куплю HDD і з ним секрети... 
  ·  КОРОТКО 
Поступ реляксу
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  Чи вмієте Ви бути щасливими? 
  ·  Гартова Війна 
  ·  romper-Stomper 
Поступ районів
  ·  Михайло ДМИТРУК: Є певні зрушення 
  ·  Край маленьких містечок 
  ·  Використовувати можливості 
  ·  Старосамбірський район 
Арт-Поступ
  ·  ВІРА СВЄНЦІЦЬКА 
Пост-Faktum
  ·  Легендарні куточки околиць Львова 
  ·  КАЛЕНДАР