|
|
|
|
Тема Поступу »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
КОМЕНТАРІ |
|
|
| |
| |
Мар'яна Долинська
Боляче навіть перераховувати втрати останнього часу. Ми втратили Руську вежу і, напевно, Босацьку хвіртку. Високий мур на Руській протрасували начебто нормально, але не дослідили тієї вежі, що, ймовірно, датується часами, давнішими від XVIII століття. А, якщо говорити просто про утилітарну вигоду від реставрації колишніх ліній оборони міста, кожне таке дослідження дає нові знання про Львів. А будь-яке експонування матеріальних залишків мало би притягати більше туристів, і Львів міг би заробити більше грошей.
Але останній випадок наполягання начальника управління історичного середовища Львова Миколи Гайди на тому, що на подвір'ї будинку, який споруджують на вул. Валовій, 15, таки було заекспоновано знахідку, вселяє надію. За словами Миколи Бевза, це була перша комісія, яка за останні 10 років ухвалила якесь конструктивне рішення. Адже архітектору було наказано змінити проект, щоб зробити знахідку доступною для огляду. Але не відомо, як буде далі...
Юрій Лукомський
Позитивного в справі збереження оборонних споруд Львова небагато. Ми виявляємо їх унаслідок рятівних досліджень, які переважно пов'язані із новими забудовами. Намагаємося їх дослідити аж до "підошви", з'ясувати всі конструктивні параметри та технічні особливості. І переконуємося, що в підземній частині вони в хорошому стані. Отож у майбутньому, за умови доброго ставлення до них, ці споруди можна було б демонструвати, адже вони здатні вразити не тільки фахівця, а й пересічного туриста. Наприклад, стіна Низького муру, яку ми зараз відкрили на 6 метрів завглибшки, чудово збереглася. Але зараз заекспонувати мур на всю висоту, очевидно, не вдасться. Там підступає вода, отже треба облаштовувати водовідведення. Ми ж копали із помпами й відрами вичерпували вручну! Але все одно, було б дуже добре навіть якби зараз ті замовники, які реконструюють будинок на вул. Братів Рогатинців, 18, відкрили мур заввишки на 2,5 -- 3 м і музеїфікували його. Це означає, що там мають попрацювати досвідчений реставратор і хімік-технолог, які б закріпили цей камінь так, як це треба для експозиції. Стіна ж не є в досконалому стані. Там вже багато пробоїн від каналізаційних труб та сліди інших сучасних втручань. Тому такі ділянки потребують реставрації. Але стіна є автентичною. І в цьому її шарм, її притягальна сила...
Загалом же рятувальна археологія в такому місті, як Львів, завжди пов'язана з компромісами. Інколи навіть дуже складними. Бо проекти, переважно, зроблені наперед, і ніхто їх не хоче ламати, коли археологи в землі виявляють якісь пам'ятки. Але на мою думку, управління охорони історичного середовища Львова, відколи ним керує Микола Гайда, дуже серйозно пильнує за дотриманням закону. Ця принциповість допомогла не втратити пам'ятки на ділянці, де споруджує будинок фірма "Консоль". Стосовно цього були серйозні наради, на яких Микола Гайда пояснював, чому не можна будувати так, як собі хотіла фірма "Консоль", і їй довелося змінити проектування підземних гаражів. Щоб залишалася можливість заекспонувати фрагмент оборонної вежі. Думаю, що там проблему більш-менш внормовано.
Решта випадків не такі оптимістичні. Скажімо, біля пам'ятника Чорноволу начебто відтрасували мур, але зовсім не вказали його напрямку. Взагалі, було б добре, коли б на Губернаторських валах аж до Порохової вежі протрасували всю третю лінію оборони, вона майже цілком є під поверхнею землі, і було б цікаво, якби люди хоча б побачили, як ті оборонні споруди виглядали. А фрагмент лінії Беренса, там, де на вул. Павла Римлянина будують будинок, практично зовсім знищений. Хіба що зберігся ще фрагмент за обласною радою, і там, до речі, також його забудовують з вул. Короленка. А можна було б відкрити. Я знаю, що Микола Гайда це обмірковував, але, здається, з цією ідеєю не дуже складається... Таке враження, що у Львові оборонні укріплення більше нікого не цікавлять. Про втрати ми вже говоримо в минулому часі, їх дуже жаль. А щоб не повторювалися прикрі випадки, треба просто дотримуватися законодавства. Теперішній закон вимагає, щоб під час земляних робіт не було завдано шкоди історичній спадщині. І тепер управління охорони історичного середовища Львова стежить за цим набагато уважніше.
У середовищі реставраторів існує думка, до якої схиляюся і я: коли маємо справу не з рятівною археологією, то дослідження можуть почекати й до кращих -- в економічному сенсі -- часів. Методи досліджень і прилади для цього вдосконалюються з кожним роком. І можливо, реставратори за якихось 20 років зможуть отримати набагато кращі результати. Але коли маємо справу не з фундаментальними дослідженнями на стаціонарних розкопках, а із рятівною й охоронною археологією, то особливу увагу слід звертати на заповідні зони. Скажімо, ті ж Губернаторські вали, там взагалі, в ідеалі, не варто дозволяти якісь земляні роботи. Але життя вимагає свого: хтось прокладає кабель, хтось трубу, хтось провадить благоустрій... -- однак попри це все відбувається руйнування, хоч часткове, але невпинне. Звісно, ми не зможемо відгородитися від сучасних втручань, значить, рятівна археологія завжди буде актуальною. Не можна ставити питання руба: копати чи ні, -- просто ми б хотіли залишити максимально неторканими контрольні бровки та інші частини об'єктів, які слід зберегти для майбутніх поколінь. Не штука зараз розкопати все, але ми ризикуємо зруйнувати інформацію.
До речі, згідно з лінією оборонних споруд, можна було б розробити цікаву містобудівну програму. Вона могла б на рівні мікроперепадів символічно вказувати, де був рів, а де -- вали з ескарпами... Це було б атракційним відтворенням історичної ситуації не тільки для архітекторів, а й узагалі для будь-кого. Мені здається, що Львів від цього мав би тільки велику користь! Ми б могли це показувати гостям! На валах же паркується стільки екскурсійних автобусів! І звідти завжди починаються маршрути оглядин міста. Для відтворення в майбутньому оборонної лінії це дуже перспективна ділянка. |
|
|
|
|
Місто під щитом Ареса |
|
|
| Тему досліджував Ігор ОКОНЧЕНКО |
| |
Оборонні укріплення... Не завжди вони асоціювалися із занедбаними, нехай і мальовничими, руїнами, як це здебільшого трапляється тепер. Фортифікаційні мури були одним із важливих урбаністичних, формотворчих та об'ємно-просторових чинників міста. Але у чому їхня цінність зараз? Над цим запитанням львів'яни мали шанс замислитися у зв'язку із внесенням Львова до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Питання про міські укріплення Львова у різний час у своїх працях піднімали такі дослідники, як Д. Зубрицький, Й. Зіморович, Т. Юзефович, Р. Мекіцький, Я. Пьотровський, А. Прохаска, 3. Радзімінський, К. Расп, Я. Вітвіцький, В. Томкевич, Т. Маньковський, А. Чоловський, Л. Харевічева, Ф. Яворський, Я. Лобоцький, Л. Пінінський, Я. Кісь, І. Крип'якевич, Р. Липка, В. Вуйцик, Й. Тройський, Я. Ісаєвич, О. Мацюк, Т. Трегубова, О. Чернер, Р. Могитич, А Рудницький, Г. Логвин, Г. Кос, М. Бевз, Я. Богдановський, К. Присяжний, Ю. Лукомський, Ю. Гебільський, Е. Малашович, І. Оконченко, О. Шишка, М. Бриковська та інші... Зрештою, інтерес суспільства до теми минувшини свідчить про рівень його самосвідомості. А міські оборонні споруди завжди були нерозривно пов'язані з важливими ключовими моментами історії нашого краю. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Пам'ятки слави й звитяги |
|
|
| |
| |
Леон Пінінський, палкий шанувальник львівських старожитностей (у тому числі і збережених фрагментів львівських оборонних укріплень різних періодів) у виданій 1912 року накладом книгарні Г. Альтенберга у Львові книзі Piekno miast i zabytki przeszlosci писав:
"Ще впродовж XVIII і аж до початку XIX століття давні міста переважно зберігали свої оборонні мури й вали, хоча ті вже не мали на той час стратегічного значення і частково вкривалися, задля оздоби, рослинністю. Та раптом, причому одночасно у всіх країнах центральної Європи, розповсюдилося гасло: "Геть мури, вали та міські брами! Геть отой середньовічний баласт!" |
| Детальніше>> |
|
|
|
Завкафедри реставрації НУ "Львівська політехніка" Микола БЕВЗ: На нас ще чекає |
|
|
| |
| |
|
Оборонні споруди колись були невід'ємними атрибутами кожного міста і його життя. Мешканець почувався безпечним, коли місто було захищене. Сьогодні ми маємо іншу психологію, бо не відчуваємо наскільки це було важливим для городян у давні часи. Сьогодні наша безпека залежить від інших речей. А ще 200-300 років тому була зовсім інша ситуація, тому міські укріплення слід якомога більше популяризувати, висвітлювати їхню роль в історії. До того ж, оборонна архітектура Львова є унікальною системою, порівняно з іншими українськими містами. Залишків такого багатого комплексу різночасових оборонних споруд не має жодне інше місто України. Хоч вони теж були добре укріплені, але, на жаль, сліди їхніх оборонних споруд втрачені. А у Львові ми добре можемо реконструювати ці оборонні споруди різного періоду, починаючи з XIV і закінчуючи XIX століттям. І тому Львів, з погляду експозиції таких об'єктів, є надзвичайно цікавим і потрібним. А тим паче, з огляду на те, що туризм для нашого міста повинен бути одним з основних видів бізнесу. |
| Детальніше>> |
|
|
|
