BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Мандри Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
30 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 22-06-2017 -   У навчальні заклади Львова закупляють лінгафонне обладнання для вивчення іноземних мов  
  16:41 22-06-2017 -   Сміття з перенакопичених контейнерних майданчиків у Львові вивозити все ще нікуди  
  13:48 22-06-2017 -   1 серпня розпочне працювати зона паркування біля «Вернісажу» місткістю 73 паркомісця  
  13:20 22-06-2017 -   За отримання хабара у розмірі $2 тис. начальник львівського СІЗО сплатить ₴17 тис. штрафу  
  13:16 22-06-2017 -   На Львівщині визначать найкраще спортивне село  
Україна
  16:59 22-06-2017 -   ЗСУ перейдуть на нову систему харчування до кінця 2019 року  
  16:55 22-06-2017 -   Кучма: Обмін полоненими розпочнеться 5 липня  
  13:44 22-06-2017 -   13-річний школяр наклав на себе руки: мама заборонила ігри на телефоні  
  13:19 22-06-2017 -   У Дніпрі поліція оштрафувала жінку за георгіївську стрічку  
  13:9 22-06-2017 -   На Одещині в браконьєрських сітках масово гинуть дельфіни  
Світ
  13:46 22-06-2017 -   Археологи знайшли стародавнє забуте місто в Ефіопії  
  13:22 22-06-2017 -   У Польщі затримали двох українців за підозрою в убивстві жінки  
  13:18 22-06-2017 -   На фестивалі діаспори в Оттаві міністр оборони Канади приготував український борщ  
  12:6 22-06-2017 -   Хлопчики, народжені у немолодих пар, частіше виростають високоінтелектуальними  
  10:35 22-06-2017 -   Терористи ІДІЛ підірвали в Іраку мечеть ХІІ століття  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  » 

___________________________________________________________________________

Управлінські стилі -- 3: Янків
Записки керівника прес-служби. Частина ІХ
Тарас БАТЕНКО
 
Мирон Янків
Мирон Янків став першим професором університету, який побував у кріслі голови Львівської облдержадміністрації. Як людина з хорошими акторськими здібностями, він, можливо, зробив посаду губернатора не такаю „алергічною" для львівської аудиторії. Проте, як він не старався, „алергія" залишилася через тотальну недовіру суспільства до влади в цілому.

Янків міг вас здивувати своєю освіченістю, ерудицією, почуттям гумору. Але за цим можна було розгледіти риси керівника, який довго чекав, аби обійняти цю посаду, довго готував себе до цього, і вже тим паче внутрішньо не згодився б бути фігурою, якій ще хтось на Львівщині диктуватиме правила гри. Міг навіть публічно запротестувати, коли вже накипіло,(з Янківим-губернатором це сталося лише одного разу -- на першій прес-конференції в час т.зв. скандалу з „аналітичною запискою"). Якось в одному з інтерв'ю Янків сказав, що „він на Львівщині -- наче президент...". Мабуть, ці елементи самолюбування теж шкодили керівникові, який не контролював усіх інформаційних потоків, що надходили в Київ зі Львова. А щодо табелі про ранги, то голова ОДА міг себе розглядати як „територіального міністра".

Прийшовши на посаду губернатора, Янків намагався продемонструвати, що є керівником, якого не можна порівнювати ні з Гладієм, ані тим паче зі Сенчуком. Загалом він був зацікавлений в тому, аби переконати львівське суспільство, що в нашій області завершилася епоха неподільного панування „аграрного лобі" і прийшов керівник з новим мисленням, який прагне поставити себе над партіями. Хоча сам Янків до цього віддавав пріоритет „партійному даху". 1997 року, від часу приходу на губернаторство Гладія, він вступив у Славську до Народно-демократичної партії. Аргументи були такі: НДП здавалася партією альтернативною Рухові, АПУ. Тобто це партія інтелекту, яка об'єднує промисловців, економістів, ну й, певна річ, як можлива майбутня „партія влади". В НДП записалися також інші чільні представники тодішньої львівської номенклатури, промислових, наукових еліт: Ігор Маковецький, Степан Давидяк, Тарас Федак, ректор „Львівської політехніки" Юрій Рудавський. Янків-партійний намагався опонувати голові ЛОО НДП Тарасові Стецьківу в його методах керування партією. Насамперед докоряв за відсутність належної оргроботи. Згодом він серед числа інших представників адміністрації виступив проти виходу з НДП найбільш легітимної її частини на чолі зі Стецьківим, котра репрезентувала антирежимну опозицію. Партійність Янківа завершилася з початком його дипломатичної роботи у Варшаві.

Європейське вільнодумство Янківа, хоча й самофільтроване, врешті-решт нашкодило його кар'єрі губернатора і не дозволило утвердити чи запатентувати на Львівщині управлінський метод. Бо якщо голова облдержадміністрації підходить до керування областю аналітично, а не жорстко-адміністративно, -- це дає підстави системі підозрювати такого керівника у його лояльності. Бо політична система, вибудувана в Україні, у 2002 році вже передбачала жорстку вертикаль влади. Така вертикаль створювала для керівників обласних ланок психологічний ефект покарання, змушувала озиратися увесь час у бік столиці. Вертикаль виключає ініціативність, системність та аналітичність в управлінні. Аналітика шкодить управлінській ієрархії „центр -- регіон", жорсткому виконанню доручень згори, безапеляційному використанню адмінресурсу. Тому дехто в Києві просто не повірив, що Янків-аналітик зможе коли-небудь загвинчувати гайки на Львівщині. Серед цих „дехто" був інший аналітик-публіцист, майбутній начальник головного аналітичного управління Адміністрації президента Василь Базів.

За стилем управління Янківа назвати авторитарним керівником важко. Хоча за сутністю може таким здатися: майже у всіх колективах, якими він керував - обирав жорсткий стиль. Янків і після Польщі розумів, що показати себе в окремих випадках авторитарним -- це необхідність для будь-якого керівника, інакше вас може не зрозуміти частина підлеглих. Однак він сам якось просив не плутати авторитаризм із стилем самодура. Перебування у Варшаві на посаді керівника Торговельно-економічної місії докорінно змінило його стиль та підходи до системи державного управління. На апаратних нарадах поменшало номенклатурного стилю. Янків справляв враження досвідченого управлінця європейського зразка, прагматика, системника, логіка, не кажучи вже про економіста. Він не раз говорив, що після повернення із Варшави не міг собі уявити, наскільки на Львівщині все запущене. З Польщі він також привіз розуміння значення політичного піару, постійних прес-конференцій та уваги до ЗМІ. Проте слід враховувати, що світобачення Янківа 2002-2003 рр. визначала не його європейськість, а посада, котру він обіймав.

Проте Янків мав незрівнянно менший арсенал фінансових-економічних інструментів та важелів для вирішення поточних питань, ніж Сенчук та Гладій. Губернатор так і не зміг переступити межі регіональної інформаційної присутності. Взагалі, здавалося, що Янків не рветься до Києва. Він не паразитував, як інші губернатора, на „ефекті присутності" у столиці, потребі засвітитися у коридорах. Янків не був гіперпрагматиком зразка Степана Сенчука, йому бракувало індивідуальних бійцівських якостей, а ще -- у нього не було „бойової команди". Все це також відіграє свою роль під час „процедури" звільнення з посади голови ОДА. Несистемне використання ефекту присутності в Києві було віддзеркаленням того, що Янків не мав достатньо широких контактів із президентом Кучмою. Хоча раз на місяць він зустрічався з ним, а на початках свого губернаторства інколи й телефонував президентові щодо необхідної зустрічі чи для поточного інформування про нештатні або ж надзвичайні події (Скнилівська трагедія, стихійні лиха тощо).

До 2002 року про Янківа склалося враження як про теоретика-економіста. В період губернаторства цей імідж намагалися підтримувати опоненти. І він мав під собою певні підстави, якщо зважити на наукові здобутки голови адміністрації. В університеті головним навчальним курсом професора Янківа було „Планування місцевого господарства", де, зокрема, вивчалося управління регіоном. Янків був науковим керівником 17 кандидатів економічних наук, в тому числі і Михайла Гладія. Науковість Янківа-губернатора, теоретизація проблем відчувалася у всьому: апаратних нарадах, прес-конференціях, доповідях, ліричних відступах тощо. Тут треба підкреслити, що він є винятком на фоні інших докторів наук, академіків, що керували Львівською облдержадміністрацією та обласною радою в роки домінанти т.зв. аграрного лобі. Якщо б здійснити фаховий аналіз дисертацій деяких львівських керівників, то можна було б поставити питання: а де там, власне, наука?

Так що перемагало у Янківа -- теорія чи практика? На посаді голови ОДА, безсумнівно, практика. „Теорію" належалося поставити на службу інтересам регіону і власній подальшій кар'єрі. Підтвердженням цього були, наприклад, тривалі контакти Янківа з Анатолієм Гальчинським, радником президента України, директором Національного інституту стратегічних досліджень. Інститут, зокрема, був одним із джерел постійного інформування президента про стан справ в регіонах. І губернатор дуже розраховував на це джерело.

На посаді голови облдержадміністрації Янків все-таки проявив себе як ефективний практиком, що швидко опановував економіку „з нутра" Не цурався вникати в деталі, причини, персоніфіковував їх, наїжачувався на невиконавців, „кипів" від неуцтва підлеглих. Однак відчувалося, що влада губернатора не поширювалася на всю „територію". Вона майже не охоплювала Державну податкову адміністрацію. Як практик Янків проявив себе і в іншому - у вмінні брати гору в апаратній боротьбі, інтригах.

В особі Янківа Львівщина мала одного з кращих системних знавців регіональної економіки. Про знання області свідчила не стільки теоретична робота, скільки чиновницька праця. Ще 1994 року Янків, за протекцією заступника голови ОДА Володимира Яворського, очолив комітет економіки облдержадміністрації. Яворський дав Янківу велику самостійність. Згодом комітет розширився до Головного управління економіки з чисельність приблизно 70 осіб і розглядався як один із головних структурних підрозділів обласної управлінської вертикалі. Янків вчив своїх учнів (а серед працівників адміністрації були його колишні студенти та аспіранти), що Львівщину слід розглядати як систему двох рівнів: по-перше, підсистему загальноукраїнського комплексу, по-друге, систему, що має свій внутрішній закономірний розвиток. Комітет економіки здійснив перші розробки „Концептуальних засад реформування економіки Львівщини". Вже тільки це засвідчує, що за стилем керівника авторського колективу ховаються науково-аналітичні та програмно-цільові підходи.

Янків не раз спалахував на апаратних нарадах, критикуючи роботу своїх заступників. Як висловився про нього один із колишніх керівників області, „підлеглі Янківа не схоплювали того, що для нього було банальністю". Тому часто проглядався дисбаланс між губернатором та можливостями підлеглих, виникали гострі нарікання. Здавалося, що губернатор просто дотягує за деяких своїх заступників.

Янків-губернатор вирізнявся хорошою пам'яттю на цифри та імена, події й факти, довго міг пам'ятати добро, як, гадаю, і зло. Він легко запам'ятовував та відтворював тексти, часто комбінуючи з власними спостереженнями з управлінської та університетської практики. Янків визбирував людей, які вміють мислити, думати про якісь внутрішні „політбюро", хоча насправді цей інтелект практично не затребував у політичній площині. Це можна порівняти із колекціонуванням книжок: ви згадуєте про того чи іншого підлеглого, наче зазираючи на хвильку в енциклопедію, щоб уточнити факт чи цитату. Для більшого -- вони не потрібні. Радше єдиним головним дорадником у політиці був він сам, точніше його самотність. Саме „там", у самоті, перетравлюючи отриману інформацію, Янків інтуїтивно шукав підходи та рішення. Тим часом в апараті адміністрації відсиджували час „мозкоїди", до яких йому руки не доходили. Але й видимих претензій до цих малозатребуваних інтелектуалів не було: все-таки зберігалася у губернатора якась внутрішня ностальгія „за кафедрою". Проте за цією „самотністю" в ухваленні багатьох рішень ховалося визнання того, що Янківу -- надзвичайно складно в політиці. Він був рівнонаближеним до багатьох політичних сил, але водночас і чужим для них.

Мирон Янків був доволі скритною, дещо усамітненою фігурою, коли заговорювали про його сім'ю та родину. Скритність він компенсував великою природною емоційністю. Але всі ці товариські контакти по лінії адміністрації часто були награними. Вони швидко зникають, коли йдеш у відставку. Однією із проблем Янківа та його найближчого оточення став невнормований робочий день. Він починався, як правило, о 7.45 і закінчувався після 21-22 години. Часто доводилося працювати в суботу та неділю. Було помітно, як в хвилини великого напруження губернатор-трудоголік багровів на обличчі, коли зізнавався, що вже не може дивитися на кабінет колишніх „галицьких намісників". Він не привчив апарат до колективного відпочинку, бо сам бачив лише роботу. Відпочинок заступників так і виглядав... у роботі: за ними закріплювали райони, де вони, як правило, мали родину коріння; оце кураторство заступники й намагалися комбінувати з відпочинком і т.д. Більш-менш вільний час Янків використовував, щоб відвідати матір у селі Лисовичі на Стрийщині. Як і Сенчук, Янків категорично забороняв підлеглим хильнути зайвого. Хоча за його попередника були випадки, коли вже до обіду члени апарату не могли потрапити ключем у замкову щілину. Стиль роботи першої особи диктував рівень мобілізації нервів та витримки у підлеглих.

Янківу був притаманний „кравчуківський синдром". Він допомагав балансувати між кількома політичними силами, які „патронували" облдержадміністрацію. На „західному", польському напрямі цей синдром -- не більш як дипломатичний хист; на „східному", київському, -- „насреддинова хитрість". Остання означає вміння промовчати або ж словесно „вислизнути" тоді, коли всі довкола вас кажуть, що „наш пресвітлий емір також дурень". Однак Янків, даруйте, в певному сенсі перевершив Насреддина і намагався захищати владу навіть у найбільш одіозних випадках, підходячи до цього творчо, використовуючи різноманітні порівняння зі своїх відвідин Європи та США. З політичними партіями такий синдром означав, що ви все-таки не йдете на цілковиту щирість, тому взаємне "кидання" практикувалося часто . Після скандалу з „аналітичною запискою" чітко вималювалася також проблема довіри до свого оточення. А в політичному сенсі Янків став „чужим для всіх".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко об'єднується з Тигипком 
  ·  Росіяни проти Зленка 
  ·  Жеребкування Кубку УЄФА 
Погляд
  ·  НБУ має зайві гроші 
  ·  Консорціум: перезавантаження 
  ·  ЗНАК ЧЕРВОНОЇ ПЛАНЕТИ 
Поступ у Львові
  ·  Кордон за європейськими мірками 
  ·  Штучний дефіцит 
  ·  Інтернет прийшов у гуртожиток 
  ·  Райдужне майбутнє "Львіввугілля" 
  ·  Олег КОПИСТИНСЬКИЙ: Ми відповідаємо на всі виклики 
  ·  Правопорушення і хамство 
  ·  Газ нізвідки 
  ·  Зустріч двох мерів 
  ·  Запізніла "електричка" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Хорошковський посуває Омельченка 
  ·  Кучму розпитають про все 
  ·  Європа спокушає ринком 
  ·  Новий депутат -- луганчанин 
  ·  Знову темники 
  ·  Лазер лікує серце 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Сторічний ювіляр американських доріг 
  ·  Оприлюднено записи, якими можна пишатися 
  ·  Удар у відповідь 
  ·  Переговори зазнали краху 
  ·  Справжні цифри перуанської війни 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Смак чистого звуку 
  ·  АРТ-АНОНСИ 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Управлінські стилі -- 3: Янків 
Мандри Поступу
  ·  Купи мені хачапурі! 
Спорт-Поступ
  ·  Світ поєднала атлетика 
  ·  Львівське золото з Босфору 
  ·  Останній бій Володимира? 
  ·  Натужна перемога "Дніпра" 
  ·  Пономарьов - Каспаров -- 0:0 
  ·  Склад визначено 
Пост-Faktum
  ·  Галичина проти Волині. Герцог проти князя 
  ·  КАЛЕНДАР