BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Літературний Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  12:54 28-06-2017 -   На Сихові чоловік під час застілля стріляв з рушниці у свого свата  
  12:52 28-06-2017 -   14 дітей з Червонограда заблукали у Карпатах  
  12:2 28-06-2017 -   З нагоди Дня Конституції зі святом привітали 80-й аеромобільний полк  
  10:49 28-06-2017 -   У Львові вже очистили 42% перенакопичених сміттєвих майданчиків  
  10:45 28-06-2017 -   Нічні маршрути у Львові курсують вже два роки  
Україна
  13:45 28-06-2017 -   На території рівненського молокозаводу пролунав вибух  
  12:56 28-06-2017 -   Держборг України скоротився на ₴11 млрд завдяки зміцненню гривні  
  12:5 28-06-2017 -   Рада вже готова перейменувати Дніпропетровську та Кіровоградську області  
  10:43 28-06-2017 -   У Кіберполіції визначили звідки почалася епідемія вірусу Petya в Україні  
  10:38 28-06-2017 -   Сьогодні – День Конституції України  
Світ
  12:4 28-06-2017 -   Мерія Лос-Анджелеса схвалила будівництво музею «Зоряних воєн»  
  10:37 28-06-2017 -   В Ємені оголосили епідемію холери  
  10:32 28-06-2017 -   У Таїланді дівчині без ніг дали роботу з зарплатою $29 тис. на місяць  
  14:34 27-06-2017 -   У Берлінському зоопарку обживається пара панд з Китаю  
  14:31 27-06-2017 -   Канадська медсестра отримала вісім довічних термінів за вбивство пацієнтів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  АІСТОРИЧНЕ

___________________________________________________________________________

Мандрівці манівцями
Не третьому кілометрі двадцять першого перегону
Орися КРАСНИК
 
Оживають персонажі анекдотів

З підсвідомості виходять на пленер...

Deja-vu. Андрей Хаданович. Пер. С.Жадана


Як і багато наших читачів та авторів (скажімо, мистецтвознавець Андрій Дорош на стор.10), також схиляюся до думки, що найліпше місце газети -- у смітнику (зважаючи на те, що й самі газети є смітниками історії). Та "Поступ" для мене -- можливо, через трансцендентність назви, -- щось інше, ніж тільки газета.

Люблю це розмаїття фактури авторських стилів, цю текстуру, яка міцно сплітає човникову нитку життєвої імпровізації зі струнами напнутої основи життєвої детермінації: у її візерунках закодовано всю симптоматику символів і знаків нашого часу, її лиштва тчеться неуривним (поступ не зупинити!) меандром, що не виходить з колії міфу-світоглядної засади нашої колективної свідомості. Тканина вельми коштовна, Пенелопина праця (вірність?) поціновано кутюр'є високої моди. А закрійникам із совкового ательє -- навіть, якщо це Дім моделей Спілки художників -- вона ні в яку каку, бо ж не вшиєш із неї сарахвана -- незабутньої роби раджіноцтва чи гамівного строю на трьох сестер з одної колиски.

Ну от, і зринають мимохіть рефлекси доби розвинутого інтернаціоналізму, "оживають персонажі анекдотів"... Варто було тільки на сторінках "Поступу" (глибоко поважаю його за можливіть реалізації ґарантованих Конституцією засадничих для демократичного суспільства прав, цим він і відрізняється від решти газет) бодай натяком зачепити державний механізм, як реакція не забарилася. "На пленер" вийшли оборонці з аргументами немистецького плану, та й ну захищати нашу (?) історію, гідність(?!!). Йдеться про сприйняття й трактування допису, в якому було згадано дві виставки. Одна була споряджена до Мінська репрезентувати рівень нашого мистецтва і свободи після тузіня років незалежності. Друга -- уготована нам з грифом "для внутрішнього споживання" в Палаці мистецтв також на День незалежності.

Усі ми отримали грошей багацько --

зробив подарунок наш любий татусь:

чекай, що опівночі згаданий бацька

з екрану промовить: "Живе Білорусь!"

Дочекатись! Андрей Хаданович. Пер. С.Жадана

У кожного свій гостинець. Себто "подарунок" і "шлях широкий". Дао навчає: бійся данайців, що дари приносять... Ну, а коли вже домовляться татусь і бацька, уявляєте, який подарунок вийде він нашого столика вашому? Ці страви на кілька змін присмачені фантастичними спеціями з гастрономічною скрупульозністю справжнього гурмана описав гідно свого мистецькознавчого хисту Андрій Дорош -- куратор виставки творів львівських художників, розгорненої на стінах залу Мінської галереї модернового мистецтва. Виставки, зібраної нашвидкуруч за вказівкою держчиновника функціонерами СХ у відпрацьований спосіб серед кіл наближених. Виставки державного значення. За міждержавним протоколом -- репрезентанта добросусідського співіснування двох автократичних режимів. За очікуванням глядача -- прорубаного вікна в глухому мурі взаємної непоінформованості про мистецькі процеси в сусідніх країнах. Дуалізм? Амбівалентність? Діалектика!

ох ти рідная сторона

тільки скроні торка сивина

звідки всюди сморід лайна?

у реторті подох гомункул

добрий бацька діткам розмай

будівництво розпочинай

хай квітує (п) (в)іднятий край

мить чудову всім людям праці

паразитам рішуче "ні"

Розмови з екерманом. Андрей Хаданович. Пер. М.Стріхи

І це рішуче "ні" паразитам (у цьому випадку на адресу газетярки) в Андрія Дороша прозвучало по-дуелянтськи елегантно. І був би той постріл непозбавлений шарму, коли б етикет двобою передбачав постріл у жінку сексистською кулею, відлитою із трьох К. А так, звиняйте, очків не зараховано. Щодо решти, то Андрій Дорош зовсім не виглядає як злісний шовініст, радше навпаки, коли взяти до уваги його зворушення словом голови Спілки письменників Білорусі (Ох, вже ці творчі спілки!) на вернісажі львів'ян.

Мінські ж нотатки мандрівного Дороша, за всієї їхньої прихованої зневаги до моїх скромних подорожніх зауваг на марґінесі, виявили неприховану тенденційність, яка й вилилася в перекручення і пафосу , і фактів (хоч, можливо, цьому сприяв трагічний залом брови ображеного начальника?). Від маячливих звинувачень Дороша у сприянні якимсь силам, які буцімто у Львові хочуть посварити дружні народи, повіяло неприхованою провокацією (на жаль, не мистецькою, а політичною) взірця тих пріснопам'ятних, коли шили політику за нізащо, бо не могли висунути інших арґументів. А може, це так вплинула на мистецтвознавця гостина в заповіднику тоталітаризму?

А, можливо, просто пива

Прагнув випити навпроти

Комітету держбезпеки,

Де цікавляться віддавна

Нашим поетичним словом --

І, напевно, недарма.

Йшов він вулицею Маркса

Мінськом стомленим і сонним,

Де кав'ярня "Ельдорадо"

І англійська амбасада

(Там у будці мент сидить).

Рухався в керунку певнім,

Не вагався, не спинявся,

Привітався з нарпоетом

З рідкісним ім'ям на "Н"...

Він ішов. Граки кричали

Круг споруди Нацтеатру.

(Краще б то були круки!)

Снився нині Хаданович. Уладзімір Арлов. Пер. М.Стріхи

Який же віртуозний захист львівської виставки до Дня незалежності, зініційованої директором Палацу мистецтв, провів штатний палацовий мистецтвознавець! Як глибоко він розкрив значення висліду цього експерименту! Хоч, як на мене, було б набагато ліпше громаді довідатися, який це експеримент і куди засмоктав безслідно перший транш бюджетних грошей, які виділило обласне управління культури на облаштування туалетів у Палаці мистецтв, що аж мусили другий транш скеровувати за тією ж адресою на ті ж потреби (а то ганьби на очікуваному незадаром Форумі видавців було б на цілу Україну і далі).

Що ж до цінності виставки "Історичний портрет" не тільки можна, а й треба сперечатися! Насамперед тому, що історичний портрет -- це портрет , зроблений сучасником. За будь-якого художнього рівня виконання він завжди матиме історичну вартість. Однак на виставці справжніх портретів обмаль. Сумнівно називати "історичним портретом" образи персонажів історії. Адже за великим рахунком усі ці князі, королі, леви, данили, гетьмани, богдани, митрополити, провідники, будителі, ревнителі -- художні образи, та аж ніяк не портрети. Коли подібну виставку влаштовує "Просвіта", це ще хоч якось зрозуміло. Коли ж мистецький заклад робить виставку не на мистецькій засаді, то це сумно. Концепція такої виставки, будучи екстрамистецькою з природи, не можна поцінувати за естетичними критеріями (та ще коли зважити на художню вартість більшості з виставленого в ПМ). Про це не варто здогадуватися, бо про це красномовно натякають експлікації: важливо ХТО зображений, а не хто, коли і як зобразив. Мене ж цікавило інше: за що нам така виставка? Хто персонально відповідає за те, що немистецьке явище ганьбить -- коли вже вдаватися до високого пафосу -- нашу справжню Незалежність. Чи може не озвучувати цих клятих питань у засобах масової інформації і не турбувати народ?

... будеш пісні партизанські горлати

кинеш сізіфа в сусідський город

здохнути можна не вийшовши з хати

тільки не можна сварити народ


можна піти в добровільні вар'яти

ліжко паскудити словом "кровать"

тільки не треба народ наш лякати

тільки не треба мас турбувати

тільки не треба мас турбувать

Сеанс самонапучування. Андрей Хаданович. Пер. С.Жадана.









»  МОНОЛОГ I
Режисер Володимир КУЧИНСЬКИЙ: Театр перед Рубіконом
 
Володимир Кучинський
Останні події в театрі ім. Леся Курбаса -- кримські тренінги в школі духовного лідерства та праця з акторами театру американського режисера і драматурга Біла Річблюма над підготовкою вистави "Виявлення" -- засвідчили , що в театрі, до того ж не тільки в цьому колективі, а загалом в українському театрі, відбуваються дуже важливі процеси, які, можливо, сучасники ще не цілком усвідомили. Відгук же на прем'єру "Виявлення" на сторінці "Арт-Поступ" продемонструвала, наскільки відрізняються оцінки цього процесу ззовні та зсередини. Хоч поступівська публікація була єдиним винятком з низки схвальних оцінок цього проекту в інших газетах, саме на наших сторінках художній керівник курбасівців Володимир Кучинський захотів з'ясувати свої візії того перехрестя, на якому опинився театр. Розмова виснувалася у серію авторських монологів Кучинського, щирих, відвертих, беззастережних. Можливо, їх оприлюднення допоможе з'ясувати дезорієнтованим сучасникам, яких внутрішніх тектонічних зсувів зазнає театральна територія, для котрої зараз, на думку Кучинського, настав час збирати каміння. Ці публікації виправдані хоча б тим, що Кучинський відчує приплив нової енергії, на якій постане завтрашній театр, на відміну від моїх пересторог, що завтра може не бути.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  В українців уже стріляють 
  ·  Останній шанс Буряка 
  ·  Як правильно відлякувати туристів 
  ·  Тягнибок вимагає суду 
Погляд
  ·  З чого починається Україна?... 
  ·  Земля у Львові дорожчає 
  ·  Більше генералів, менше посад 
  ·  Остання надія "Львіввугілля" 
Поступ у Львові
  ·  "Школярик" вже на дорозі 
  ·  Суперечка довкола світлофорів 
  ·  Свято по-"нашоукраїнськи" 
  ·  Концептуальні зміни в освіті 
  ·  "Есдеки" зацікавили християн 
  ·  "НУ" готова до радикалізму 
  ·  Спрощення візового режиму 
  ·  Автобус -- за права людини 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Газовий консорціум: далі буде 
  ·  Зовнішньополітична "квадратура кола" 
  ·  Зерно в кредит 
  ·  Новий посол мовчатиме 
  ·  Кучма каже, що на нього тиснуть 
  ·  АН-70 злетить 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Жіночі проблеми в армії 
  ·  Корейців мають переконати 
  ·  Загроза для Чехії 
  ·  Руанда обрала президента 
  ·  Злочинів поменшало 
  ·  Міськрада проти церкви 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Режисер Володимир КУЧИНСЬКИЙ: Театр перед Рубіконом 
  ·  Мандрівці манівцями 
Історія у Поступі
  ·  Допомога жертвам голодомору 
  ·  АРХІВАРІУС 
Літературний Поступ
  ·  Віктор НЕБОРАК: Література -- річ жорстока 
  ·  Жити без мотивацій 
Листи у Поступ
  ·  Спогад з відстані часу 
  ·  Не спитавши броду... 
  ·  Відгуки читачів „Поступу" на публікації газети 
Музика Поступу
  ·  Літо з Воплями 
  ·  Музика 
Пост-Faktum
  ·  Французький Пігмаліон 
  ·  КАЛЕНДАР