BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Літературний Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:0 14-12-2017 -   До Дня святого Миколая для діток проведуть майстер-клас із випікання різдвяного печива  
  14:41 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:37 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:36 14-12-2017 -   До Львова приїде Кеті Мелуа – британська співачка  
  14:32 14-12-2017 -   На Львівщині впіймали крадіїв залізничних рейок  
Україна
  15:33 14-12-2017 -   Протягом року в Україні викрали 80 людей  
  15:32 14-12-2017 -   На Одещині невідомі обстріляли рейсовий автобус  
  15:26 14-12-2017 -   В Україні на вихідних зіпсується погода  
  14:31 14-12-2017 -   У Чернігівській області жінка виявила на своєму підвіконні бомбу  
  14:29 14-12-2017 -   У Рівному підпалили будинок і авто депутата  
Світ
  16:5 14-12-2017 -   Американські вчені відкрили новий спосіб підсилити ефект антибіотиків  
  15:28 14-12-2017 -   Путін розповів, що українці та росіяни - один народ  
  11:42 14-12-2017 -   У США госпіталізували Джона Маккейна  
  11:40 14-12-2017 -   Китай запустив найбільшу в світі плавучу сонячну електростанцію  
  10:43 14-12-2017 -   На Землю повернулися космонавти 53-ої експедиції МКС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Листи у Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Спогад з відстані часу
 
Щорічно відзначаючи День незалежності, уважно вдивляємось у минуле -- не лише те, що віддалене від нас сотнями літ, а й те, що недалеке і близьке нам. Йдеться про кінець 80-х і початок 90-х років ХХ ст. -- час зародження і початку української державності, свідками і творцями якого є ми всі.

Наша незалежність -- це наша велика Перемога, велике Свято, однак, як відомо, щедро зрошене кров'ю та сльозами, а тому з відтінком смутку і тривоги.

Свято незалежності для мене, як і для всіх львів'ян, пов'язане з іменем Богдана Котика, першого голови демократичного Львова. На його долю випало у складний час виявляти відвагу і мужність, зважуватись на рішучі кроки, засвідчувати конкретними справами свою любов до Батьківщини, діяти як справжній українець-патріот. Він поклав життя на вівтар Свободи, став першою жертвою системи, яка не бажала здавати свої позиції. Він не дожив 10 днів до незалежності.

10 серпня, за 4 дні до смерті, в Музеї етнографії і художнього промислу він разом з Еммануїлом Миськом, тодішнім ректором Академії мистецтв, відкривав мистецьку виставку скульпторки Христини Кишакевич-Качалуби, українки зі Швейцарії. Б. Котик особисто доклав чимало зусиль, щоб ця мисткиня, уроджена в Аргентині, могла пізнати ближче країну своїх батьків.

Уже після відкриття виставки, спілкуючись за кавою, він весело дискутував, жартував, фотографувався з дітьми. Говорили про різне. Про зміни, які прийшли і які ще грядуть. Він переймався тим, що нові депутати так легко і бездумно змушували його позбуватися фахівців, чіпляючи всім однаково чорні ярлики. Він бачив замало довкола себе відданих людей-професіоналів, натомість багато нишпорок, нашіптувачів та фальшивих дорадників, які постійно атакували його кабінет.

Богдан Котик був відкритим і щирим у розмові, скромним і людяним. Він не дозволяв собі з погордою кинути зневажливе слово чи зверхньо зміряти поглядом співрозмовника, демонструючи свою зарозумілість і уявну вищість. Він умів прислухатися до чужої думки, особливо думки фахівця. Він у всьому радився зі своїми працівниками, тому і користувався незаперечним авторитетом. Цього, до речі, так бракувало його наступникам. Він виношував багато цікавих ідей, які, на жаль, не зміг реалізувати.

Депутати Львівської міської ради першого демократичного скликання добре пам'ятають Богдана Котика, як і ту сесію 24 січня 1991 року, бурхливі дискусії у сесійній залі та "добре організоване" таємне голосування, яке привело до влади Василя Шпіцера. Це вже історія, яку варто, однак, пам'ятати.

Котика поважали і цінували. Його смерть вразила львів'ян. За його труною у скорботі йшли до Личакова тисячі людей. Важко було повірити у те, що його не стало.

Щороку біля могили Б. Котика збирається невелика група людей: родина, друзі, колишні співпрацівники та 2-3 депутати міської ради. Цього року жодна офіційна особа від влади не прийшла, крім одного другорядного посадовця, який, звичайно, міг би привести зі собою ще принаймні з десяток чиновників, що найбільше своїм життєвим успіхом завдячують Богданові Котику.

Щорічне вшанування пам'яті Б. Котика, першого у незалежному Львові голови львівського міського виконавчого комітету і демократично обраного народного депутата, мало би бути справою честі керівництва міської ради і належно організоване, хоча б для того, щоб нагадувати щорічно нам, безпам'ятним, чого вартувала наша Свобода. Адже за Котиком були й інші депутати міської ради, які передчасно пішли з життя -- це Володимир Комар і Олександр Волков.

Нам належить не лише згадувати час від часу в розмовах поміж собою пережите, але й ретельно його аналізувати, зважуючи всі здобутки і прорахунки, злети і падіння, віддаючи данину кожному, хто клав цеглини у підмурівок держави. Робити це належить прискіпливо і чесно, подаючи незаперечні факти і без лукавства.

Необхідно пам'ятати, що незалежність України є не лише надбанням сьогоднішнього покоління. За нашу Свободу і Незалежність віддали життя мільйони Героїв. Ми не маємо права ані забувати про це, ані втратити завойоване. Втрата свободи неприпустима, бо це було б найтяжчим гріхом перед нащадками. А така небезпека і сьогодні, у 12-у річницю незалежності, все ще існує.

Через 3 роки, у 2006 році, Богданові Котику виповнилось би 70 років. Варто було б належно оцінити внесок цієї особи в нашу історію. Годилось би щорічно в день його смерті, у переддень свята незалежності, подавати у ЗМІ більше матеріалів та нагадувати львів'янам про початки нашої державності і в тому числі про Богдана Котика. До 70-ліття першого голови м. Львова хотілось би вшанувати його пам'ять певними заходами. Для цього пропоную на найближчій сесії Львівської міської ради утворити оргкомітет для підготовки плану таких заходів.

Вітаючи всіх депутатів та всіх львів'ян з величним і світлим святом нашої незалежності, мені хотілося нагадати їм про Богдана Котика і наше недавнє минуле.

Оксана Гентош, депутат Львівської міської ради 1990-1994 рр., голова львівської обласної організації Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка.









» 
Не спитавши броду...
 
Щойно повернувшись із Мінська, й уже роблячи намітки майбутнього звіту, я зайшов до кабінету шефа, коли він, трагічно заламавши брову, широким жестом подав мені "Поступ" за 20 серпня -- "от, читай!" Першою реакцією стала згадка про симпатичного конан-дойлівського персонажа професора Челленджера, який скидав газетярів до ринштоку. Бо справді ж, Орисі Красник варто було би бодай дочекатися мого повернення з відрядження, аби зіставити мої ж скептичні передбачення з рефлексіями від реально пережитого.
Детальніше>>
» 
Відгуки читачів „Поступу" на публікації газети
 
Я маю безсумнівні докази, що не тільки віруючі євреї, а усі без винятку єврейські організації будь-якого спрямування вважають "фестиваль" особистою образою. Запитайте кардинала Гузара, православних митрополитів. Вони теж скажуть, що християнам на цьому "святі життя" нема чого робити. А, взагалі, чому треба у Львів "безкоштовно" привозити десятки або сотні іноземців на чолі з американським сектантом, щоб танцювати і співати єврейські пісні? Євреї цього одностайно не бажають. Християнам це теж ні до чого. А дозвіл львівської влади за законом треба отримати. А якщо мерія письмово вважає захід "недоцільним", бо навіть не зареєстровані у Львові, то заїжджим сектантам на це начхати. І рекламу будуть давати, і охорону наймуть, щоб від терористів захищатися, і в очі єврейській громаді плюнуть із задоволенням. Бо грошви у них... Пам'ятайте про безкоштовний сир, який буває лише у мишоловці. Свідомі це розуміли завжди. А інші довідаються на "фестивалі" сектантських місіонерів.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  В українців уже стріляють 
  ·  Останній шанс Буряка 
  ·  Як правильно відлякувати туристів 
  ·  Тягнибок вимагає суду 
Погляд
  ·  З чого починається Україна?... 
  ·  Земля у Львові дорожчає 
  ·  Більше генералів, менше посад 
  ·  Остання надія "Львіввугілля" 
Поступ у Львові
  ·  "Школярик" вже на дорозі 
  ·  Суперечка довкола світлофорів 
  ·  Свято по-"нашоукраїнськи" 
  ·  Концептуальні зміни в освіті 
  ·  "Есдеки" зацікавили християн 
  ·  "НУ" готова до радикалізму 
  ·  Спрощення візового режиму 
  ·  Автобус -- за права людини 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Газовий консорціум: далі буде 
  ·  Зовнішньополітична "квадратура кола" 
  ·  Зерно в кредит 
  ·  Новий посол мовчатиме 
  ·  Кучма каже, що на нього тиснуть 
  ·  АН-70 злетить 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Жіночі проблеми в армії 
  ·  Корейців мають переконати 
  ·  Загроза для Чехії 
  ·  Руанда обрала президента 
  ·  Злочинів поменшало 
  ·  Міськрада проти церкви 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Режисер Володимир КУЧИНСЬКИЙ: Театр перед Рубіконом 
  ·  Мандрівці манівцями 
Історія у Поступі
  ·  Допомога жертвам голодомору 
  ·  АРХІВАРІУС 
Літературний Поступ
  ·  Віктор НЕБОРАК: Література -- річ жорстока 
  ·  Жити без мотивацій 
Листи у Поступ
  ·  Спогад з відстані часу 
  ·  Не спитавши броду... 
  ·  Відгуки читачів „Поступу" на публікації газети 
Музика Поступу
  ·  Літо з Воплями 
  ·  Музика 
Пост-Faktum
  ·  Французький Пігмаліон 
  ·  КАЛЕНДАР