BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Літературний Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:52 27-07-2017 -   Синютка розповів, скільки сміття насправді продукує Львів і скільки грошей крали на вивезенні ТПВ  
  14:1 27-07-2017 -   На Самбірщині відзначили День поля  
  14:0 27-07-2017 -   Рівень злочинності на Львівщині знизився майже на 17%  
  13:59 27-07-2017 -   Рівень злочинності на Львівщині знизився майже на 17%  
  13:58 27-07-2017 -   Просідання у Вірменському дворику підрядники усунули  
Україна
  14:48 27-07-2017 -   Кошти на «Стіну» розкрадала фіктивна фірма, якою «керувала» прибиральниця, – НАБУ  
  14:46 27-07-2017 -   Хресна хода в Києві: прийшли шість тисяч осіб  
  13:54 27-07-2017 -   У центрі Дніпра вибухнуло авто з дівчиною за кермом  
  13:48 27-07-2017 -   Звільнено суддю, в якого знайшли $300 тисяч і угорський паспорт  
  13:17 27-07-2017 -   У МОЗ оприлюднили новий реєстр препаратів програми «Доступні ліки»  
Світ
  13:56 27-07-2017 -   Уряд Фінляндії планує оцифрувати всі архіви до 2030 року  
  13:51 27-07-2017 -   Легендарне фото Ейнштейна продадуть на аукціоні: ціна стартує від $100 тисяч  
  13:49 27-07-2017 -   Наносупутники для дослідження Альфи Центавра уже випробовують на орбіті  
  13:18 27-07-2017 -   Американці знімуть художній міні-серіал про Чорнобильську катастрофу  
  12:16 27-07-2017 -   У Пакистані дівчину публічно зґвалтували за рішенням сільської ради  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Віктор НЕБОРАК: Література -- річ жорстока
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Віктор Неборак
-- Ви кажете, що література -- річ жорстока...

-- Жорстокість в тому, що пише велика кількість людей, серед яких більшість вірить, що написане ними все-таки є літературою. А це є момент амбітний. Людині, яка читає свої твори, голосно аплодують у комфортному близькому колі, а потім вона потрапляє у конкурентне коло... А література -- це і є конкурентне коло, там здійснюється неймовірний тиск на авторські амбіції, на авторське "я". Крім того, в літературі значна частина написаного йде з індивідуального досвіду: тобто людина відкрилася перед іншими, а її не сприйняли... Бракує захисту. Адже у кожній професії існують свої "захисти". Проте це вже питання професійності: від письменника залежить, як він побудує свій захист. Щодо молодих авторів, то вони про подібні речі не думають, не знають. Оце і цікаво: "А що вони запропонують?" Усім завжди цікаво, що вони вичворять. Пізніше це може перерости в особисту драму.

-- Тоді в чому полягає родзинка літератури, яка, незважаючи на всілякі небезпечні ілюзії, вабить до себе?

-- У таємниці. У недомовленостях, наприклад. Та й прихід в літературу також огорнутий таємницею. Інколи важко буває уявити, який перший поштовх для того, хто приходить в літературу: чи це шкільна вчителька літератури зачарувала своєю особистістю, похвалила твір, який оцінили на олімпіаді, чи, може, якась інша причина... Колись, років 20 тому, людина продовжувала писати і в тому випадку, коли усвідомлювала, що за це можна "сісти". Мова про ворожість тоталітарного суспільства до індивідуального волевиявлення письменника. Тепер інша ситуація: назагал відомо, що набагато комфортніша для побудови кар'єри професія, скажімо, журналіста, хоча й небезпечна. Часто теперішня критика настроєна на те, щоб "втопити", аналітичної доброзичливості критиці бракує, однак сміливців до письменства не бракує. У тій же політиці набагато простіше: хочеш стати успішним політиком -- йди в успішну партію. А в літературі жоден гуру, який пережив усі мислимі і немислимі небезпеки, не вбереже свого учня від провалу. Таємниче й ірраціонально.

-- Так, бо все ми намагаємося ословити і пояснити через слова. Як писала О. Забужко, літератор артикулює відчуття, почуття, невисловлені думки. Бо ж існує безліч станів і безліч речей, нам невідомих і, напевно, неозначуваних словами. А раптом насолода від літературних текстів у тому, щоб влити індивідуальні словесні і не тільки відкриття у враження та думки читачів?

-- Можливо, якби літератор задумувався над подібним, з нього би вийшов психолог, філософ... В історії світової літератури залишаються ті випадки, які ми називаємо геніальними. І генії переважно не замислюються над тим, аби комусь принести користь, артикулюючи свої або чужі почуття. Вони теж думають, як би заробити на хліб насущний -- це правда. Тому можуть, як Сервантес, збирати податки. Сам момент творення, що б там не казали, неможливо пояснити. Літературу постійно намагаються поставити у ті чи інші рамки, однак суть її невловима. Нічого не допоможе, бо з нею пов'язані речі, які називають таємницею. Мало того, якимось чином вона впливає на решту суспільства!

-- "Введення у Бу-Ба-Бу" -- яка це література? Класична?

-- Звідки я можу знати? Мине років сто -- побачимо... Жанр я визначив як "хронопис кінця тисячоліття". Я спробував написати живу книжку, в якій всі ми ще є живі і справжні. Під словом "ми" можна розуміти що завгодно. То приватна справа читача. І ще. У книжці йдеться не лише про бубабістів, а й про Герасим'юка, Римарука, Винничука і багатьох інших. Парадоксальний момент: описуються перші роки української незалежності і опис йде синхронно. У книзі нема компліментарностей і того, що цікавить бульварну пресу: хто, з ким, в яку дірку... нічого подібного ви там не знайдете.

-- Та Ви цього до кінця і знати не можете...

-- Про себе (несподіваний сміх письменника, а потім його співрозмовниці -- І. К.) я знаю! Про себе щось я та й знаю. Тобто там нічого немає. Погоджуюсь із тим, що в літературі відсутні заборонені теми. Дехто із наших літераторів намагався "вивернути душу" до кінця -- і ефект виявився дещо дивним. Стало зрозуміло, що подібні речі не "намагнічують", а "розмагнічують". Звичайно, літературі мусить містити елемент еротики, інакше вона не матиме шансів бути прочитаною.

-- Коли Ви видаєте ліричну поезію, то знаєте, хто її читає?

-- Поети. Далі -- її читають деякі прозаїки, оскільки шукають у ній певних ідей. В поезії "варяться" ідеї, та й мова у ній також твориться. Незвичні ритмічні елементи, ракурси, погляди. Я говорю про ліричну поезію не як про якісь емоційні серцевиливи. Лірична поезія -- це особисте враження від світу, це особиста інтенція. Справжня лірика -- це глибоко особисте. Якщо ви захочете дізнатися, хто про що думав у ХІХ столітті, то ви мало що прочитаєте про це у тодішній пресі. Коли ж візьмете поезію, вершинну поезію того ж таки Шевченка, то уявите собі, що там творилося в людських головах. Те ж саме можна сказати щодо сатири і послань Горація -- чудові речі, яким понад дві тисячі років!

-- Мабуть, письменники -- із тих небагатьох, хто перебуває у вічних пошуках духовного?

-- Духовне життя -- це щось трансцендентне. Одного дня несподівано усвідомлюєш, що є якась межа -- смерть. І починаєш думати: "А я? Я ж теж колись помру? І чому? Куди? Для чого це все?" Дитинство -- країна, де немає смерті, чи не так? Так-от: дитинство закінчується тоді, коли з'являється смерть. Пізніше шукаєш відповіді на ці запитання в книжках. Проте існує загальнодоступна на сьогодні книга -- Біблія. Вона найповніше розповідає про стосунки смертної людини з Безсмертним. І оцінюючи під цим кутом зору всю світову літературу, виявляєш: вона також про це ж. Відтоді знаєш, що йдеться не про якісь танці-шманці, а про вічне. Вагаєшся: чи в тебе є потуга по-справжньому писати? І тут розумієш, що все визначне і спасенне уже написане, а ти щось собі там шкрябаєш... Звичайні амбіції маленької людини. І так дехто приходить до висновку, що йому, може, й не варто писати.

-- А Ви про це не думаєте?

-- Я ж говорив про таємницю і про процес ірраціональний. Маю на увазі, що якщо воно припиниться, то припиниться незалежно від мене.

DOVIDKA: Віктор Неборак -- поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. Закінчив українську філологію ЛНУ ім. І. Франка. У 1985 р. із Ю. Андруховичем та О. Ірванцем заснував відому поетичну групу "Бу-Ба-Бу", в якій став Прокуратором -- носієм верховної виконавчої влади. З 1991 р. працює у Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Автор поетичних збірок: "Бурштиновий час" (1987), "Літаюча голова" (1990), "Літостротон: Книга зібраного" (2001) та ін.; книг есеїстики: "Повернення в Леополіс" (1998) та "Введення у "Бу-Ба-Бу"(2001). Дещо довершене "Введення..." (2003) можна буде прочитати у другому виданні вже у вересні...









» 
Жити без мотивацій
Інна КОРНЕЛЮК
 
Світлана Поваляєва. Ексгумація міста. -- Львів: Кальварія, 2003. -- 160 с.

Якщо ненароком заблукати наприкінці дня десь "на край світу" в Парижі, то можна опинитися "на краю світу" Києва. Жодного антуражу і спецефектів: соціальне дно життя. Якщо цей забутий-закинутий світ ексгумувати, то, вважайте, що провели над собою тест-драйв на емоційну зрілість. Не дивуйтесь, коли зрозумієте, що емоційний розвиток застряг на рівні 16 років, а вам, наприклад, 36. Найгірше, що чекає мандрівника у таких нетрях -- неприродна самотність, яка викликає нудоту, що прогресує. Це зворотний бік великого міста, позначеного тавром Цивілізації. А "самотність рано чи пізно / ошукує навіть найсильніших: / змушує їх до спорудження / кришталевих в'язниць і дзеркальних покоїв неспокою / через чуже життя". Здається, Світлана Поваляєва колись сама так блукала. А чого варті відверті світлини авторки, використані в оформленні книжки!.. На деяких з них цю дівчину-жінку досить складно впізнати: блукаючий образ тієї, яка шукає сама себе. Втім, як і головна героїня Ліка.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  В українців уже стріляють 
  ·  Останній шанс Буряка 
  ·  Як правильно відлякувати туристів 
  ·  Тягнибок вимагає суду 
Погляд
  ·  З чого починається Україна?... 
  ·  Земля у Львові дорожчає 
  ·  Більше генералів, менше посад 
  ·  Остання надія "Львіввугілля" 
Поступ у Львові
  ·  "Школярик" вже на дорозі 
  ·  Суперечка довкола світлофорів 
  ·  Свято по-"нашоукраїнськи" 
  ·  Концептуальні зміни в освіті 
  ·  "Есдеки" зацікавили християн 
  ·  "НУ" готова до радикалізму 
  ·  Спрощення візового режиму 
  ·  Автобус -- за права людини 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Газовий консорціум: далі буде 
  ·  Зовнішньополітична "квадратура кола" 
  ·  Зерно в кредит 
  ·  Новий посол мовчатиме 
  ·  Кучма каже, що на нього тиснуть 
  ·  АН-70 злетить 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Жіночі проблеми в армії 
  ·  Корейців мають переконати 
  ·  Загроза для Чехії 
  ·  Руанда обрала президента 
  ·  Злочинів поменшало 
  ·  Міськрада проти церкви 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Режисер Володимир КУЧИНСЬКИЙ: Театр перед Рубіконом 
  ·  Мандрівці манівцями 
Історія у Поступі
  ·  Допомога жертвам голодомору 
  ·  АРХІВАРІУС 
Літературний Поступ
  ·  Віктор НЕБОРАК: Література -- річ жорстока 
  ·  Жити без мотивацій 
Листи у Поступ
  ·  Спогад з відстані часу 
  ·  Не спитавши броду... 
  ·  Відгуки читачів „Поступу" на публікації газети 
Музика Поступу
  ·  Літо з Воплями 
  ·  Музика 
Пост-Faktum
  ·  Французький Пігмаліон 
  ·  КАЛЕНДАР