BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Украдена Україна
Тарас ВОЗНЯК
 
...Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять...
Тарас Шевченко “В казематі”

Нація...доступна для викрадення руками різних, часом цілком несподіваних піратів.
Бенедикт Андерсон

Українська номенклатура від самого початку згодилася чи пішла на проголошення українського суверенітету за умови ґарантій для неї, що вона не лише збереже своє панівне становище у суспільстві, але й отримає змогу розширити свої, насамперед економічні, можливості. Задля цього було сплановано та розпочалося втілення “проекта Украина”. І годі надіятись, що він здійснюється в інтересі якнайширшого загалу. Головна його мета - вибудовування та утримання схем збагачення все тої ж номенклатури.

Підприємці в Україні не можуть існувати поза впливом державного бюрократичного апарату. Первинні капітали були або партійними грошима, які мав пильнувати “держатель партийного общака”, або ж так званий підприємець просто був репрезентантом конкретного високопосадового номенклатурника. Таким чином відбувся перший етап поєднання влади та грошей.

Його можна засуджувати як несправедливий, як “неринковий” перехід до ринку та вільної конкуренції. Однак таке походження первинного капіталу на другому етапі почало репродукувати конвертацію “прихватизованих” грошей у владу - завдяки виборним “технологіям”. І нарешті завершенням процесу став третій етап: конвертування влади у гроші - через безсоромний лобізм, нескінченне черпання замовлень, дотацій, пільг для “своїх” підприємств та галузей, який увінчався фактичною прихватизацією” самої держави. Це в самій основі розчавило яку б то не було конкуренційність української економіки. Годі дивуватися, що на наш ринок не допустили жодних неконтрольованих іноземних інвесторів, які могли б нагадати про цивілізовані форми конкуренції. Жодного вільного ринку немає. Над кожним більш менш серйозним підприємництвом нависає так званий “дах” - від президентського до районного (який, зрештою, також є президентським, оскільки реально владу на всіх територіях здійснює корпус представників Президента - глав державних адміністрацій, голів податкових адміністрацій тощо).

Таким чином, бюрократія не лише приватизувала на свою користь первинні капітали, правила гри в економіці, але й саму державу, її бюджет, який зараз підживлює приватизовані нею (бюрократією) підприємства через владний ресурс - від розподілу державного бюджету до замовлення форми Податкового кодексу “під себе”. Водночас, вона практично нічим не ризикує, оскільки застрахована існуванням самої держави, що є втіленням її “проекта Украина”. Тому цей проект дедалі більше скидається на акціонерне товариство закритого типу з обмеженою відповідальністю.

Водночас, не можна говорити тільки про придушеність бізнесу владою. Насправді ми маємо справу із нерозривною єдністю. Владні гроші репродукують саму владу. Це забезпечує спадковість влади. Вона не може зараз якось радикально змінитися, ні у структурному сенсі, ні в особистісному. Для зміни потрібна певна політична воля чи сила. Натомість, власне незалежної від влади та владних грошей сили в Україні насправді немає.

Немає значних, справді побудованих на ідеологічних засадах партій. Невеличкі групки фахових політиків, називаючи себе політичними партіями, не тільки не мають жодного суспільного фундаменту, але й створені тільки під конкретні вибори самою ж бюрократією. Яких селян представляє Аґрарна партія, окрім рудиментів колгоспної номенклатури? Яких реґіоналів - Партія реґіонів, окрім реґіональних відділень Податкової адміністрації? Які верстви народу - Народно-демократична партія, недаремно названа “партією влади”? Яких трударів - Трудова партія, окрім трудящих банкірів? Натомість неначе б то “незалежні” (рудиментарно) РУХ, НРУ, КПУ, ПЗУ або сором’язливо приховують свій якнайтісніший зв’язок із владою, або ж ображені відсунутістю від неї (ПРП).

Оліґархат сьогодні абсолютно не здатний до якого б то не було перспективного мислення. Тим самим, масово павперизуючи своїх співгромадян, він робить неефективною усю спільноту. Широкі маси населення нічого, окрім особистих та суспільних невдач, із появою та розбудовою цієї спільноти не пов’язує. Доба незалежности перетворилася для них на добу стаґнації, ба навіть занепаду.

Тому я знову б наполягав на визначенні верхньої страти українського суспільства, яка сформувала це суспільство “під себе”, саме як стаґнархії - верстви, яка не дає розвинутися в Україні ефективній, справді широкій спільноті.

Можливо, стаґнархії йдеться про протидію широкій консолідації. Така консолідація могла би загрожувати її домінації. Зрештою, стаґнархія в Україні має ту важливу рису, що вона значною мірою компрадорська. Практично всі дійсно великі капітали в Україні були побудовані на репрезентації росийських сировинних потоків. А тому вона з засади не працює на створення в Україні жодної спільноти. Щоправда, до певного сепаратизму її штовхає страх перед власне росийським капіталом, який, прийшовши в Україну та оволодівши нею, вже не потребуватиме посередницьких послуг.

Разом з тим, в Україні немає навіть спроб створення стратегії модерної економіки. Якщо де-не-де і впроваджуються новітні технології, то не як результат продуманого плану, а радше як випадковість.

Абсолютно не продумане місце Української держави у ґлобалізованому світі. Українська економіка не може бути самодостатньою та всеохопною, бо Україна не є економічною надпотугою. Вона радше повинна знайти своє унікальне місце, може доволі вузький сектор чи спеціалізацію, своє know how. Якщо Фінляндія зорієнтувала свою економіку на технології мобільного зв’язку, Норвеґія - на видобуток нафти та газу у Північному морі, Франція ледь не монополізувала торгівлю предметами розкоші та туризм, і навіть США мають власні стратегічні пріоритетні сектори, як-от інформаційну мережу Інтернет, IBM тощо, то на що може розраховувати Україна - на застарілий та неефективний видобуток вугілля, виплавку сталі, чи може знищене сільське господарство?

Яким ресурсом світового значення володіє Україна? Вугіллям та залізною рудою? Чи може висококваліфікованою робочою силою? Вугілля та руда були цікаві у позаминулому та минулому столітті, натомість справді кваліфікована робоча сила вже давно дискваліфікувалася на всюдисущих базарах. Звичайно, і вугілля, і сталі для помноження капіталів одного-двох придворних оліґархів достатньо. Але для держави та її перспективи - рішуче ні.

Можливо, це звучатиме дуже по-українськи та ретроґрадно, але, здається, чи не останнім ресурсом України є її чорноземи. Сьогодні ми вступаємо не лише у добу інформаційної революції, але, гадаю, й екологічної. Людство доходить до межі, за якою вичерпуються фізичні можливості планети. Попри іґнорування Кіотського протоколу США, працювати для збереження екосфери Землі на ґлобальному рівні необхідно. Проблема чистих продуктів завжди стоятиме перед людством. І тут Україна може знайти одну із своїх ніш. Якщо встигне перед иншими конкурентами. Однак, чи втримає вона свою землю?

З иншого боку, в Україні активно формується “транснаціональна всесвітня корпорація Росия” - коло пов’язаних із Росиєю та на неї зорієнтованих підприємців. Бо ж “корпорація ... зможе поставити на потік розробку сучасних підприємницьких схем і їх планомірне втілення щодо конкретних підсистем світової економіки” (3,120).

Прив’язка ледь не всіх серйозних капіталів в Україні до Росиї і є елементом цієї підприємницької схеми. Те, що кожен з них робився не лише на росийській сировині чи з орієнтацією на Росию як ринок, але й значною мірою із порушеннями законодавства у перший “героїчний” етап присвоєння загальнодержавної власности, остаточно чинить залежними їхніх власників від тих, хто має про це інформацію. Нею, поза всяким сумнівом, передусім володіє Росия.

Однак, якщо Бог хоче когось покарати, він відбирає у нього розум. Останнім часом власне РФ робить кроки до того, аби розірвати цей зв’язок, закриваючи різного роду митними, демпінґовими та иншими обмеженнями свої ринки від українських підприємців, що призводить до усвідомлення їхньої окремішности - “креольськости” у термінології Андерсона чи “малоросийскости” по-нашому - українських стаґнархів. Разом з тим, якщо задатися запитанням, хто найбільше скористав з української незалежности (поза декларативними здобутками безкорисливих патріотів), то очевидно, що це стаґнархи та чимала обслуговуюча їх верства - від іміджмейкерів та “незалежних аналітиків” до постачальників. Таким чином, “проект Украина” їм необхідний, однак саме у такій формі, як він втілений сьогодні. Саме сьогоднішній стан України і є вивершенням “проекта Украина”. Даремно сподіватися на те, що за існуючої апатії та рудиментарного паразитизму населення, дрібничковости, немасштабности перспективного мислення політиків, нераціональної жадібности стаґнархів щось мало б покращуватися. Все вже і так якнайкраще для тих, хто щось дійсно вирішує в Україні. І про жодну иншу перспективу вони не думають. Все має залишатися принципово так, як є, і на утримання такого стану кидаються всі можливі ресурси.









» 
Зона відчуження
Микола РЯБЧУК
 
Минуло 12 років, відколи на руїнах совєтського світу розпочалася побудова Української держави та консолідація української нації. Однак, чи здійснюється така консолідація насправді? І що ми насправді будуємо? Чому “проект Україна” виглядає сьогодні таким занапащеним? Чому мало хто тішиться з його реалізації, навіть найзаповзятіші патріоти? Чи об’єднав цей проект “націю”? Чи може консолідувалася якась инша спільнота, що узурпувала “проект Україна” для своїх, часто недалекоглядних та обмежених інтересів?

Спроби дати відповіді на ці запитання знаходимо у пропонованих статтях відомих культурологів Миколи Рябчука та Тараса Возняка.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ліва змова проти Ющенка 
  ·  Хусейн утік з-під носа 
  ·  Місто й далі руйнується 
Погляд
  ·  Чи зможуть вижити обидва? 
  ·  Своя людина у Багдаді 
Поступ у Львові
  ·  Поляки шукають покупця "Кредит Банку" 
  ·  Намети з дітьми під вікнами мера 
  ·  Пристрасті довкола інституту 
  ·  Бернардини як прохідний двір? 
  ·  Провінційний День незалежності 
  ·  Кращі з гірших 
  ·  Шевченко в Криму 
  ·  Чиновники вивчатимуть стратегію 
  ·  "Мальтійці" звітують 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Єрмілов проти ТНК 
  ·  Американці похвалили Кучму 
  ·  Омельченко апелює до Конституції 
  ·  Новий глава МЗС 
  ·  Рецепт від екс-прем'єрів 
  ·  Замах на захисника дрібних підприємців 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Шрьодер та Берлусконі миряться 
  ·  Свіжі вибухи на Північному Кавказі 
  ·  У Зімбабве бракує... грошей 
  ·  Вибухи біля "Брами Індії" 
  ·  Відбитки пальців для візи 
  ·  Гусинського заарештували 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Магнус -- найкращі традиції 
  ·  З МВФ розрахуються достроково 
  ·  "Динозавр" повинен померти 
  ·  Проґресивний податок на розкіш 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Як Україна торгує ракетами 
  ·  Забута світом краса України 
Арт-Поступ
  ·  Я пам'ятник собі 
  ·  Марк Копитман повертається до Львова 
Ї-Поступ
  ·  Зона відчуження 
  ·  Украдена Україна 
Спорт-Поступ
  ·  Радості та трагедії чемпіонату 
  ·  За крок до п'єдесталу 
  ·  Латвійський урок автоспідвею 
  ·  "Карпати" перемогли 
  ·  Без несподіванок 
  ·  Фіаско наших реґбістів 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Кам'янка-Бузька 
  ·  КАЛЕНДАР