BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Зона відчуження
Микола РЯБЧУК
 
Пригадується, покійний професор Данило Струк із Торонта полюбляв жартувати, що Київ нагадує йому місто під окупацією: влада говорить тут однією мовою, пише нею вивіски й оголошення і навіть викладає нею у школах, а населення тим часом розмовляє иншою. Насправді, звичайно, в Києві не все так однозначно - і з владою, і з населенням. І взагалі, мова навряд чи є вирішальним чинником справді наявного й очевидного відчуження населення від влади. Відчуження це з року в рік підтверджують соціологи на підставі опитувань громадської думки: лише кілька відсотків населення виявляють цілковиту довіру до тих або тих державних інституцій (до уряду, Президента, парламенту, війська, міліції, Служби безпеки, суду) і ще кільканадцять відсотків довіряють деяким інституціям частково.

Умовно кажучи, це суспільне відчуження має кілька вимірів - етнокультурний, політичний і, звісно, економічний. Мовно-культурне відчуження, яке дотепно підмітив професор Струк, полягає, вочевидь, у тому, що українська влада видається однаково “несвоєю”, себто чужою, і запеклим совєтофілам на півдні та сході країни, і переконаним українофілам на заході. Для одних вона “чужа”, бо намагається розмовляти мовою і спиратись на символи, які більшість русофілів глибоко зневажає або й ненавидить, вважаючи їх “националистическими”. Але і для инших вона теж “не своя”, бо надто вже бутафорською є її опереткова українськість і надто вже очевидною - її глибинна “совковість” (себто совєтськість, від слова “совок” - “совєтскій чєловєк”).

На політичному рівні ця “совковість” має особливо трагічні наслідки. За десять років українська влада так і не змогла себе по-справжньому леґітимізувати в очах громадян, себто переконати їх, що вона, власне, і є тією армією державних службовців, яких ми, громадяни, наймаємо за свої гроші для задоволення наших спільних, громадських потреб, і яких можемо, ба мусимо кожні чотири-п’ять років або й раніше проганяти геть за погану працю. Я часто спілкуюся з так званими “простими людьми”, котрі звично нарікають на владу і на важке життя, а проте коли я намагаюся їх підвести до думки, що вони самі в цьому винні, бо самі собі таку владу вибирають, більшість відказує: “Та хто їх там вибирає! Вони самі себе вибирають!..”

Це, власне, і є характерний вияв відчуження людей від влади: вони й досі сприймають її у звичний совєтський спосіб - не як вибрану, делеговану самими громадянами, а як узурповану групою ґанґстерів - партією більшовиків, наприклад, чи, по-сучасному, номенклатурою, чи, ще більш по-сучасному, олігархами. Можна, звісно, докоряти населенню, що воно саме винне, бо не використовує ефективно тих куцих засобів формальної демократії, зокрема нібито вільних виборів, що їх регулярно влаштовує в Україні правляча група на догоду т. зв. “міжнародному демократичному співтовариству”. Але правда і те, що демократизм виборів визначається не лише процедурою голосування, а й компетентністю виборця, його поінформованістю. І саме на цьому, інформаційному, полі авторитарний режим здобуває головну перемогу над своїми політичними супротивниками і над негромадянським суспільством. Досить поглянути, кого з ранку до вечора рекламують на всіх телевізійних каналах, а кого до них не підпускають і близько, щоб збагнути, хто є улюбленцями режиму, а хто є для нього реальною загрозою - не комуністи, між иншим, маніпульовані владою, і не кишенькові рухівці, а соціалісти Мороза та “Батьківщина” Юлії Тимошенко. Населення, безумовно, відчуває, що його якось дурять, а проте, як у грі в наперсток, ніяк не може збагнути - яким чином.

І нарешті, економічне відчуження, про яке знає кожен, хто намагався займатися власним бізнесом, або й просто на власному досвіді чи досвіді близьких пересвідчувався, що в Україні економічне становище людини визначають не її фахові якості, не наполеглива праця, не впровадження нових ідей і технологій, а - передусім - зв’язки з владою, “кінці”, “криша”. Саме тому українська економіка є навіть не ранньокапіталістичною, а феодальною: правдивий добробут тут здобувається не працею в полі чи на заводі, чи в проектному інституті, а - інтриґами при “дворі”. Бо саме там і тільки там можна швидко розбагатіти, пропхавши відповідний закон, отримавши пільгову позику, урвавши імпортно-експортну ліцензію чи прокрутивши ще якусь юридично сумнівну й не зовсім моральну, проте надзвичайно прибуткову аферу. Невипадково, між иншим, практично ніхто з українських олігархів не поспішає ділитися з простим людом повчальним досвідом своєї кар’єри ні прозаїчним походженням своїх грошей. Це, вочевидь, довго буде ще “комерційною таємницею”.

І все ж я не став би називати сьогоднішню українську владу “окупаційною”, оскільки така емоційна метафора радше затемнює, ніж прояснює суть проблеми. За більшістю своїх ознак постсовєтський режим в Україні є типовою (нео)колоніальною владою, яка паразитує на контрольованій нею раптово унезалежненій території. Родова ознака всіх цих режимів - що в Африці, що в Азії, що в Латинській Америці - компрадорство. Усі вони наживаються на експорті сировини та напівфабрикатів і всі намагаються залишити гроші в закордонних банках замість інвестувати їх у себе в країні. Вони не облаштовують курортів у Криму чи Карпатах, бо їздять відпочивати на Мальорку та в Канни. Вони не інвестують у школи й університети, бо їхні діти вже давно живуть і навчаються за кордоном. Вони не дбають про медицину, бо лікуються у Швайцарії або в “цековській” лікарні при Адміністрації Президента. Вони не прагнуть виробляти якісні й дешеві авта, бо купують собі за кордоном найдорожчі. Вони навіть добрих доріг в Україні не потребують, бо подорожують за межі Києва, як правило, літаком, а тому й облаштовують лише Київ та дорогу до Борисполя.

Це їхня держава, і вони розпоряджаються нею, як хочуть і як уміють. Зрештою, кожна держава - це лише певний адміністративний і репресивний апарат. Він може належати всій нації, а може - лише групі людей. В Україні нації поки що нема, бо нема громадян. А є лише держава, яка закономірно належить “їм”, а не “нам”.

Мене не дивує, що населення не любить “їхньої” держави, не довіряє їй і називає зневажливо “ця країна” або “эта страна”. Ця держава того заслуговує. А от чи заслуговує наше населення саме такої держави - побачимо на наступних виборах. Богу дякувати, вони ще проводяться.









» 
Украдена Україна
Тарас ВОЗНЯК
 
Українська номенклатура від самого початку згодилася чи пішла на проголошення українського суверенітету за умови ґарантій для неї, що вона не лише збереже своє панівне становище у суспільстві, але й отримає змогу розширити свої, насамперед економічні, можливості. Задля цього було сплановано та розпочалося втілення “проекта Украина”. І годі надіятись, що він здійснюється в інтересі якнайширшого загалу. Головна його мета - вибудовування та утримання схем збагачення все тої ж номенклатури.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ліва змова проти Ющенка 
  ·  Хусейн утік з-під носа 
  ·  Місто й далі руйнується 
Погляд
  ·  Чи зможуть вижити обидва? 
  ·  Своя людина у Багдаді 
Поступ у Львові
  ·  Поляки шукають покупця "Кредит Банку" 
  ·  Намети з дітьми під вікнами мера 
  ·  Пристрасті довкола інституту 
  ·  Бернардини як прохідний двір? 
  ·  Провінційний День незалежності 
  ·  Кращі з гірших 
  ·  Шевченко в Криму 
  ·  Чиновники вивчатимуть стратегію 
  ·  "Мальтійці" звітують 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Єрмілов проти ТНК 
  ·  Американці похвалили Кучму 
  ·  Омельченко апелює до Конституції 
  ·  Новий глава МЗС 
  ·  Рецепт від екс-прем'єрів 
  ·  Замах на захисника дрібних підприємців 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Шрьодер та Берлусконі миряться 
  ·  Свіжі вибухи на Північному Кавказі 
  ·  У Зімбабве бракує... грошей 
  ·  Вибухи біля "Брами Індії" 
  ·  Відбитки пальців для візи 
  ·  Гусинського заарештували 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Магнус -- найкращі традиції 
  ·  З МВФ розрахуються достроково 
  ·  "Динозавр" повинен померти 
  ·  Проґресивний податок на розкіш 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Як Україна торгує ракетами 
  ·  Забута світом краса України 
Арт-Поступ
  ·  Я пам'ятник собі 
  ·  Марк Копитман повертається до Львова 
Ї-Поступ
  ·  Зона відчуження 
  ·  Украдена Україна 
Спорт-Поступ
  ·  Радості та трагедії чемпіонату 
  ·  За крок до п'єдесталу 
  ·  Латвійський урок автоспідвею 
  ·  "Карпати" перемогли 
  ·  Без несподіванок 
  ·  Фіаско наших реґбістів 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Кам'янка-Бузька 
  ·  КАЛЕНДАР