BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дайджест  » 

___________________________________________________________________________

Забута світом краса України
die Ziet
 
Хоча стара Галіція й заслуговує на поцілунок Заходу, з розширенням Євросоюзу вона залишається на задвірках Європи.

Іріс Радіш

Україна? Це був погано освічений вокзал на шляху до Москви. Строфа з вірша Поля Зелана, "тут, мамо, в Україні падає сніг". Війна, масові вбивства, винищення націй, депресія, бідність і безкінечні міста-супутники. У ранковому мороці плентались на роботу втомлені робітники й селяни.

У реальному житті я зустрілась з Україною в Лемберзі, у маленькому двокімнатному помешканні панельного радянського будинку. У спальні спала дитина молодого українського подружжя, яке тут мешкає, у вітальні живе бабця. Ми з Йозефом Ротом сиділи в кухні, говорили, сьорбаючи борщ, про забуту Галіцію.

З кавою сюди прийшли останні дні монархії. Тоді Лемберг ще належав до Заходу. Кожен, хто хоч раз тримав у руках книгу Йозефа Рота, знає що ще кілька війн тому, з Відня і Парижу ходили потяги до Лемберга і далі на схід, в країну, де чути ворожий дух царизму і де кожен начальник станції носив імператорсько-королівські бакенбарди на знак того, що на цих землях ще не закінчується світ. Можна сказати, що й до сьогодні він тут, зрештою, правдиво ще й не починався. Це буде лише незначне перебільшення.

Мало хто зазирає сюди. Відрізана від центру Європи тонкою завісою віз, стара Галіція топиться в степах за польським кордоном у пострадянських кошмарах, просипає багатовікова свій, ще не цілований Європою Лемберг нової доби. До Києва можна доїхати нічним потягом, двічі на тиждень приземляється літак із Франкфурта. Туристи в цю пору року (навесні -- авт.) зустрічаються тут так само рідко, як і в будь-якому гірському болінезійському селищі.

"Замріяне, як Венеція, задумане й зайняте саме собою, як Прага, місто покинуте напризволяще." Так написав після тижневої мандрівки Україною американський автор романів Джонатан Шафран Фоер про цей край і його історію, порівнявши Лемберг із Канзас-Сіті. Багато тих, хто ніколи не були в Лемберзі, вважають це геніальним літературним прийомом, але це все одно, що порівняти замок Sanssouci і ощадну касу міста Гамельн.

Раніше, коли на шляху до своєї польської графині був проїздом у Лемберзі і ночував у готелі "Жорж" Бальзак, Лемберг називався "маленьким Віднем" і ряснів купою пам'ятників Францу Йозефу. Потім він став польським, називався Львув і ряснів вже пам'ятниками А. Міцкевичу, а ті, невдовзі, змінилися на пам'ятники Леніну. Німцям на пам'ятники Гітлеру часу не залишилося. Совіти, які після війни ув'язнили місто на півстоліття, зникли. Але залишилися хутряні шапки і великі, як нічні горщики, на все налякане солдатське обличчя головні убори та беззмістовні контрольні ритуали. Зрозуміло, що знаходишся у російській частині світу, куди якийсь жартівник пересунув габзбурзькі лаштунки.

З-попід вилупленого тиньку визирають цілі епохи. Ще два покоління тому на вуличках старого міста говорили німецькою, івритом, румунською, вірменською, польською, російською і українською. На фасадах розпізнаються польські написи, а в деяких обличчях -- і цілі генерації росіян. У готелі "Жорж", більш схожому на оперний театр, ніж на готель, де ввечері опускаються червоні шовкові гардини, нове століття не зупинилося. Хол. В облізлому радянському фотелі портьє читає товстий роман. Жодного покупця, який би мав цікавість до неоноосвітленого готельного кіоску з його пахучою галантерейною продукцією -- шарм брежнєвських часів. Старе місто живе в дитинстві Заходу. Паркуються авто, бруківкою гуркотять змучені машини, риплять, повертаючи за ріг трамваї. Тут тротуари підмітаються мітлами, яблука куштують, перш ніж купити; хтось недовірливо розглядає свинину, розрубану тут-таки на базарі і думає про літніх жінок. Вони не завжди вбирали спортивні куртки і робили хімічну завивку. Колись, ще перед вибухом західного молодіжного божевілля вони носили широкі темні спідниці і хустини.

Це стара Європа, відбита з радянського полону, дівочо-недоторкана глянцем і нуждою американізації. Впродовж тижня Захід нагадував мені про себе лише кульками Hugo-Boss на базарах Лемберга і Чернівців. Не беручи до уваги думку одного пана у літаку про те, що Західна Україна -- це золота жила для продажу автобусів, і не враховуючи перспективи будівництва нюрнберзької кабельної фабрики для реґіону, Західна Європа існує тут як непорозуміння для молодих пофарбованих на біло продавщиць, і як омріяне майбутнє в головах молодих українських інтелектуалів.

Сюди приїжджають поляки з китайськими колготками і тайванськими пательнями; інтелектуали, що вечорами зі змовницьким виглядом збираються під дахом "Синьої фляжки" -- найкращої кнайпи у внутрішньому дворику, неподалік площі Ринок; євреї, що розшукують своїх померлих.

Екскурсію зниклим єврейським Лембергом на івриті проводить 82-річний Борис Дорфман. Впродовж шести століть у Лемберзі жили євреї, які будували тут будинки. Лише після ІІ Світової війни Лемберг став українським і називається з того часу Львовом. До цього він був єврейським та польським. Проте єврейське населення, як відомо, залишилося дуже малочисельним. Там, в старій частині міста, де завжди в маленькому парку відпочиває кілька літніх осіб та іноді ставить свою ятку вуличний продавець, -- розповідає Дорфман, -- була єврейська синагога. ЇЇ відбудували, з Нью-Йорка приїхав равин -- достатньо для 2000 євреїв, що живуть у Лемберзі -- ті, хто мав можливість, еміґрували. У Європейському культурному центрі, за часів Гітлера тут була конюшня, а після війни -- спортклуб, члени громади, які залишаються і мають певні фізичні вади чи каліцтва, знайдуть потрібні допоміжні засоби для пересування -- милиці, інвалідні візки. Крім цього, неподалік місця, де колись було фашистське гето -- між автозаправкою та залізничним переїздом -- єврейська громада зводить монумент галицьким євреям, жертвам голокосту. Неподалік, у придорожній таверні по обіді сидять молоді українські жінки, вбрані в хутра, п'ють пиво і слухають російську попсу. Час є час, -- каже Борис Дорфман.

Час вгризається в місто і в дерев'яні балкони у внутрішніх подвір'ях. Кожної весни разом з льодяними бурульками від будинків відпадають шматки модерну. Через негерметичну каналізацію старе місто має воду лише кілька годин двічі на день. Принагідно просідають будинки.

Але не понищені поштові скриньки, не розбита мозаїка, не тьмяні лампи модерну над кривими дверима, не симфонія трухлявих хитких добудов, мурів, дахів і підвіконь створюють картину руйнації. Навпаки, Лембергу, зарахованому до світової культурної спадщини, більше, ніж поезія давнини, шкодить приватизація нерухомості. Саме їй можна бути вдячним за те, що будинок, де народився великий польський письменник Збіґнєв Герберт, дивиться тепер на світ темними тонованими шибками, як український мафіозі; що кожен, хто має кошти, має право впорядковувати свою частину фасаду так, як це йому дозволяє його поганий смак. На прикладі сусіднього Івано-Франківська, колишнього Станіславова, який отримав кошти з європейської годівниці, яскраво видно, що загрожує Лембергу: старе місто виблискує солодкуватими фарбами раннього капіталізму, такий собі габзбурзький Діснейленд в блакитному, цитриновому і рожевому кольорах.

На відміну від нього, Лемберг -- це сенсація: урбаністична природна краса, чисте протиріччя, яке можливе лише у вірші чи казці. І як у казці, кожна справжня красуня має злу мачуху. Її ім'я бідність, корупція, тіньова економіка, хабарі байдуже за що -- місце у вузі, іспит, пологи. Сьогоднішній криміналітет -- продовження імператорсько-королівського злодюжки, король. Його іномарка з темними тонованими шибами -- це символ українського розквіту. Старі пані в пальтах з широкими поясами щодня риються в міських смітниках, шукаючи за тим, що ще може згодитися для вжитку, пенсії в розмірі 20 євро не достатньо, вони -- на іншому боці корупційної драбини, вони голодують.

Більше на Схід -- це не Захід, це нічийна країна. З розширенням Євросоюзу і закриттям польського кордону Галичина залишається далеко осторонь Європи. Для кожної поїздки до Відня чи Берліну потрібно їхати спершу по візу до Києва. До того ж, Східна Україна з повною байдужістю тягне Західну Україну на схід, до Москви... У той час Західна Україна бачить свої старі габзбурзькі сни про об'єднану Східно-Західну Європу. Так живуть дві душі в цій країні: Київ не сприймає серйозно Львова, з якого почався рух за незалежність. Львів же не хоче нічого знати про Східну Україну, над якою чути ворожий дух російського лукавства і криміналітету. Дві душі розмовляють двома мовами: у Києві майже кожен говорить російською, у Львові -- українською. Тому Львівський український театр імені Леся Курбаса ставить українською мовою "Злочин і покарання" Достоєвського з купою жартів і великою кількістю старослов'янських мереживних строїв. Однак що це дасть? Найважливішим у творі Достоєвського є слово "душа", яке обома мовами звучить однаково.

Покидати Львів важко. Але неможливо відмовитися від екскурсії до Бродів, де народився Йозеф Рот, або ще краще на Буковину, у Чернівці, на батьківщину Поля Зелана і Розе Ауслендер -- хочеться на кілька годин зануритись у ХІХ століття. Телеграфні стовпи обабіч і м'яке постукування коліс навівають меланхолію спогадів за антикварними засобами пересування. Потяг похитує стегнами. Провідниця живе в маленькій кабіні, заставленій ліжком, книжками і образками, носиться вагоном у домашніх пантофлях, розпалює пічку і варить каву для пасажирів.

Перед вікнами простягається галицька пустеля, це вона гнітила серце молодого віденського лейтенанта імператорських часів, це вона навчила його сумувати. Безкінечна рівнина, над якою лише візантійські куполи сільських церков піднімають свої золоті голови. Гуси і коні живуть за своїм щоденним розпорядком. Жирні свині розвідують місцевість. Промислові будови покійного Радянського Союзу виграють під весняним сонцем усіма барвами іржі занепаду, єдина жива істота тут -- бродячий собака. Через кілька годин на горизонті з'являються Карпати, дикі гори, непрохідні хащі, місцевість, де вже двісті років говорять німецькою. Тоді ця місцевість стає милішою.

Чернівці -- це культурна реліквія, яка дала більше книгарень, ніж пекарень і більше поетів, ніж банківських працівників. Але це в минулому. А зараз тут ще живе 91-річний поет Йозеф Бург, напевно, останній поет у Європі, який пише свої вірші на ідиш. Тут все ще стоїть стара єврейська синагога, сьогодні її називають кінагога, через те, що прихистила під своїм дахом поряд із гральними автоматами і більярдними столами кінозал. Нещодавно на Панській вулиці знову відкрито Віденську кав'ярню. Розстріляний росіянами в останній війні постамент Фрідріха Шиллера все ще в саду Німецького дому. Та гарні панянки не провідуватимуть більше Шиллера і не гортатимуть тут по обіді 160 щоденних газет, які видавались тут ще століття тому і лежали в чернівецьких кав'ярнях. Тут, на відміну від Лемберга, ці габзбурзькі пам'ятки культури мають іншу цінність. У цьому пострадянському містечку вони такі ж беззмістовні і покинуті, як і римські руїни в Майнці.

Легендарний потяг номер 76, що колись на шляху до Данцингу перетинав цілу Середню Європу, робить тепер свою кінцеву зупинку відразу ж після польського кордону і через 6 годин вирушає назад до Львова.

Літак до Франкфурта вилітає наступної п'ятниці, приїжджайте наступного тижня знову. Маленька черга до єдиного тут в аеропорту віконечка каси зменшується. Стає тихо. Йозеф Рот пережив цю відому загублену в світі одинокість Галичини. Дві літні жіночки гріються на лаві. Для чого поспіх? Час є час.

Переклад Ліліани Панасович









» 
Як Україна торгує ракетами
new York Times Magazine. Україна в мережі торговця зброєю
 
З-поміж 10 злочинців у списку Федерального бюро розслідування, котрих найбільше розшукує ця служба, двоє - вихідці з України. На їхній совісті торгівля зброєю, наркотиками, відмивання грошей. Віктор Бут - москвич, і перебуває поза юрисдикцією американських спецслужб, а з Україною цього, як вважають, найбільшого торговця зброєю у світі, пов'язують бізнесові інтереси. Детальніше про них розповідає американське видання New York Times Magazine.

У вересні 2001 року, через два тижні після нападу на Нью Йорк та Вашинґтон, маловідома угорська компанія подала заявку на перевезення вантажу української фірми ЕRI Trading and Investment Company. Ніхто про таку ніколи і не чув, але коли угорський чиновник випадково вирішив перевірити вантаж, виявилося, що везуть до Сполучених Штатів 300 українських ракет типу земля-повітря та 100 пускових установок.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ліва змова проти Ющенка 
  ·  Хусейн утік з-під носа 
  ·  Місто й далі руйнується 
Погляд
  ·  Чи зможуть вижити обидва? 
  ·  Своя людина у Багдаді 
Поступ у Львові
  ·  Поляки шукають покупця "Кредит Банку" 
  ·  Намети з дітьми під вікнами мера 
  ·  Пристрасті довкола інституту 
  ·  Бернардини як прохідний двір? 
  ·  Провінційний День незалежності 
  ·  Кращі з гірших 
  ·  Шевченко в Криму 
  ·  Чиновники вивчатимуть стратегію 
  ·  "Мальтійці" звітують 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Єрмілов проти ТНК 
  ·  Американці похвалили Кучму 
  ·  Омельченко апелює до Конституції 
  ·  Новий глава МЗС 
  ·  Рецепт від екс-прем'єрів 
  ·  Замах на захисника дрібних підприємців 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Шрьодер та Берлусконі миряться 
  ·  Свіжі вибухи на Північному Кавказі 
  ·  У Зімбабве бракує... грошей 
  ·  Вибухи біля "Брами Індії" 
  ·  Відбитки пальців для візи 
  ·  Гусинського заарештували 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Магнус -- найкращі традиції 
  ·  З МВФ розрахуються достроково 
  ·  "Динозавр" повинен померти 
  ·  Проґресивний податок на розкіш 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Як Україна торгує ракетами 
  ·  Забута світом краса України 
Арт-Поступ
  ·  Я пам'ятник собі 
  ·  Марк Копитман повертається до Львова 
Ї-Поступ
  ·  Зона відчуження 
  ·  Украдена Україна 
Спорт-Поступ
  ·  Радості та трагедії чемпіонату 
  ·  За крок до п'єдесталу 
  ·  Латвійський урок автоспідвею 
  ·  "Карпати" перемогли 
  ·  Без несподіванок 
  ·  Фіаско наших реґбістів 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Кам'янка-Бузька 
  ·  КАЛЕНДАР