BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Мандри Поступу.    Львівщина в особах і вчинках.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
16 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мандри Поступу  »  РЕІНКАРНАЦІЯ

___________________________________________________________________________

Піонерська леґенда
Юрко БАНЗАЙ
 
Як і в кожної порядної совіцької дитини, половина моїх літніх канікул проходила у найрізноманітніших піонерських таборах. Шанс вдихнути грамчик вільного повітря був настільки крутою річчю, що всілякі щоранкові піонерські лінійки, прибирання території та примусовий пообідній сон (о, де ж поділися ті прекрасні часи?) були неймовірно малою платою.

Один раз на рік до досягнення паспортного віку проста совіцька дитина діставала унікальну можливість опинитися далеко від пильних батьківських очей. Протягом цих кількох тижнів можна було робити все, що тобі заманеться і не сильно мулятиме очі вожатим. Тим, чиї батьки були ближче до чубка соціальної піраміди, з цим щастило більше, іншим -- менше. Хтось відпочивав на морському узбережжі, а хтось -- у банальних Брюховичах. Проте всі, без винятку, совіцькі діти мріяли потрапити у це місце -- в "Артек".

Про цей табір складали пісеньки. Ним хизувалися, навіть коли були там раз у житті, та й то -- проїздом. "Артек" був символом крутості батьків, як модні лахи чи китайська ручка із золотим пером.

Однак часи минали, влада змінювалася, а з нею змінювалися й люди. З останніми променями совіцької влади згинули "червоні галстуки" піонерів. Якщо не брати до уваги дибілкуватих дідів з бабами, яким СРСР сниться й донині й які не забудуть на "майські празнікі" прикрасити шиї своїх обдарованих онуків червоними шматами, то піонерія, на щастя, померла і не подає ознак життя вже від часу. Принаймні я так вважав до минулого тижня.

Ґордасьть украінскава народа

Не знаю, чому я був переконаний, що "Артек" більше не існує. Такі здогади, мабуть, навіювали мені руїни шаленої кількості турбаз, котрими всіяні львівські Карпати. Львівські, бо ті, що на Львівщині. А може, просто ніколи й не задумувався, що ТАКЕ місце не може бути покинутим. Коли я туди потрапив -- зрозумів чому.

Ні, ви не вгадали. Я не віз туди на відпочинок свою Дарцю. Ба навіть, коли б вона досягла того віку, щоби змогла потрапити до "Артеку", я би її туди не повіз. Ні за які гроші. Одна солідна структура (дивись матеріал у четверговому "Поступі") вирішила побавити дітей, що там відпочивають і влаштувала їм маленьке свято. А для того, щоби про добрі наміри цієї корпорації почули всі, закликала на імпрезу журналістів. Я був серед них.

Навіть не бувши в "Артеку" раніше, я зрозумів, що там чимало змінилося. Проте зачекайте. Спочатку я вам оповім про це місце.

"Артек" розкинувся на кримському березі Чорного моря, поблизу пегете Гурзуф. Займає він кількасот гектарів колишніх володінь російської знаті (про що просто зобов'язані згадувати екскурсоводи. Під яким же ще приводом можна розповісти неуважним екскурсантам про те, що "Осьо на етам мєсті ґулял вєлікій Пушкін"?). Після революції, як відомо, хто був ніким (часто -- заслужено) раптом став усім, а власність російських графів розграбували, попалили, а потім почали відбудовувати. Першим "Артеком" були чотири намети на березі, де нині розташовано пристань.

Потім були прекрасні часи совіцького патріотизму, боротьби з куркулями та голодомору, під час котрих табір почував себе цілком незле. Заради цього навіть розрідили популяцію абориґенів. Далі була війна, під час котрої німці, що добре усвідомлювали цінність кримського клімату, влаштували на території "Артеку" рекреаційну зону для офіцерів. Згадка про це зазвичай відображується на екскурсоводі прикрим виразом обличчя. Майже як у Подерев'янського. "Папа, а на том бєрєгу наші? Там кацапи!"

Після війни табір відбудували, розширили і вліпили на видне місце пам'ятник Лєніну, котрий бовваніє там і донині. Зносити його нібито занадто дорого. Цікаво, як відреагували б на такий аргумент німці, котрим запропонували б ліквідувати пам'ятник Гітлерові? Що ж, схоже совіцькі люди пишаються своїми катами.

Постсовіцькі часи виявилися, як і було передбачено, несолодкими для партійних структур. Той, хто втримався на верхівках, намагався компартійне минуле згадувати якомога рідше. Підтримки чекати не було від кого, і "Артек" опинився в стані дикої кризи. З неї він почав вилазити лише недавно. Проте тепер табір має всі шанси стати чимось людським. У що вони виливаються -- зараз розповім.

"Артек" (о)

А може, і не (о). Навіть не знаю. Знаю тільки, що президент Кучма пообіцяв дати гроші на реінкарнацію табору. Свідченням того, що ці гроші вже почали надходити, є дахи кількох корпусів, яскраву "металлочєрєпіцу" котрих видно здалеку.

Про позитивні зміни можна судити також і з "номерів". От тільки підхід до цього питання нагадує твори згаданого вище українського драматурга. "Всі ті книжки, стєнки -- то всьо х...ня. Рємонт надо начінать із сантєхніки". Біда тільки, що змінюючи крани й мушлі, варто було б спочатку подумати над тим, що користуватися старезними ліжками з позапихуваними поміж пружини дошками більш шкідливо, ніж старими вмивальниками. Хоча коли хтось заперечить, мовляв, забракло обіцяних грошей в бюджеті (з ким не буває?) я погоджуся на всі сто.

Та проблема не в ліжках і не в сантєхнікє. Біда в тому, що в "Артеці" виникає таке собі дежавю. Так, ніби ти все це вже десь бачив. Те, що мало працювати, працює. Щоправда, не так як слід, але кому що до того? Артеком курсують -- безкоштовно! -- автобуси. Ними можна скористатися, аби не тюпати годину великецькою територією. Те, що користуватися цими автобусами небезпечно для життя, нікого не хвилює. Старезні ЛАЗи, котрим стільки ж років, як і бабі Груні, ганяють стрімкими кримськими дорогами часами під таким кутом, що годі було б і пішки пройти. Того ж, хто не помре в такому ЛАЗі зі страху, вдушить розпечене повітря, що вкупі з отруйними відпрацьованими газами утворюють шалену мішанину.

Обід у їдальні може плавно перерости у вечерю, оскільки часами персонал має значно важливіші справи, ніж обслуговування якихось дядьків з тітками. Їм наплювати на те, що пан директор цього закладу так ліз зі шкури, щоби сподобатися журналістам, що навіть спробував відповісти на моє питання "на украінскай мовє". Та хто ми, мля, врешті-решт такі, щоби нас мав слухати охоронець на пляжі, що всівся на купі лежаків і видає їх "толька аддихающім"? А знаєте, що таке кримська галька?! Добрий тест для йогів.

Та що там той пляж! На сніданок ви дістаєте на перше -- манну кашу (солодку), а на друге -- омлет. І спробуйте того не ззісти! Вони для кого стараюцця?

Оточення

Потужний чинник, що потрафить загладити прикре враження від вродженого хамства homo sovieticus -- це оточення. Купа всіляких-превсіляких фруктів. Часами -- майже забездурно. Екзотична риба та інші морські потвори. З них -- мандиґалки. Їх споживають на пірсі. Або на катері. Або на терасі (із самоваром) з видом на бурхливе море.

Невідомі дерева. Або відомі. З підручника ботаніки. Дивовижних розмірів кавуни. Дорогезне, мов німецьке, пиво. Зиииииимнееееее! Повне нерозуміння української. Недолугі спроби відповісти англійською. Всюдисущі оголошення про оренду квартир/кімнат/собачих буд. Російськомовні таблички. Крім деяких білбордів та чогось на кшталт "Міністерство внутрішніх справ України". Оренда водяних мотоциклів та звиклих мопедів.

Персики за 3 гривні. Риба. Багато риби. Вуджений сир. Дорогий. Діти, чиї батьки заплатили по 500 баксів за путівку. Це в Україні. Рускі платять більше. Пропонують спільне використання "Артеку". Піонервожаті, що практично нічим не відрізняються від піонерів-акселератів. Хіба силою. Піонер дає щигля вожатому і дуже з того тішиться. А бідака-вожатий, на голову нижчий від піонера, може тільки скривитися і промовчати. В нього не те, що 500 баків нема. Йому на квиток додому може забракнути. Після вчорашньої гулянки.

Вузькоокі підлітки, що тримаються окремо і купою. Вони, виявляється, з Росії, з Далекого Сходу. Певно, таких теплих країв ще й не виділи. Вони одягнені у білі сорочки, з піонерськими емблемами (червона зірка, що палає), прасованими, як білизна в поїзді. На них ніхто не звертає уваги. На відміну від того хлопчини з надолонним комп'ютером. Або від дівчиська, що вирішило скупити півкрамниці.

Людьми керують гроші. Це правило не залежить від того, визнають вони його чи ні. Абориґени абсолютно альтруїстично здадуть вам два квадратних метри за вашу місячну заробітну плату. Водночас господарі будуть неймовірно чемними й відвертими.

Вузькі вулички Гурзуфа є водночас і хідником, і дорогою для авт. Над ними нависають другі поверхи будівель. Зранку ці вулички поливає машина. Прісної води в Гурзуфі -- купа. Завдяки "Артекові". А може й ні. Зранку процедури поливання ніхто не бачить. Всі сплять. Сплять, бо вчора до пізньої ночі заробляли гроші. Ранок у Криму не пахне кавою. Він взагалі нічим не пахне. Незвиклим. Моря всі вже нанюхалися.

З кавою, до речі, в Гурзуфі проблеми. Точніше -- з ранковою кавою. На відміну від ранкового пива. Звикла картина -- 8 ранку, йде мамця, веде за руку дитину і тягне просто з пляшки живу вологу цього чарівного напою. Водночас в маминих очах відбивається вся вікова мудрість, вкупі з нелюдською любов'ю до наступної генерації гурзуфців. Десь за годину до обіду містечко починає прокидатися. Відчиняються кнайпи. Підіймають зі столів заспані обличчя охоронці. Діловито витирають чарки кельнерки. Миють одноразовий посуд тітки, що торгують вином, "вкраденим, чи то пак, винесеним з винзаводу". Цей трунок за двайці метрів смердить прикрим самогоном, тому пластикові склянки не потребують дуже ретельного миття.

Викладають на парапет дерев'яні ящики з персиками, сливками, абрикосами, ягодами та іншим м'ясивом кавунярі. Навколо тих фруктів вихваляються пишними боками смугасті цепеліни і жовті дирижаблики. Ту всю городину ліпше з'їсти на місці. Її не довезеш. Хіба літаком. Та й то... Тому таких у нас нема. Всі персики на львівських базарах достигли дорогою. Вони навіть наполовину не такі.

Одну тільки проблему отримав Гурзуф після мого візиту. Я туди більше не поїду. Совок тішить мене тільки на рівні спогадів. Та й то не на тверезу голову. Тому більше мене там більше не побачать. Та й кому потрібен прибацаний галіцман без грошей і знання руского?









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Аукціон у замінованій Ратуші 
  ·  "Кредит Банк" продають Ахметову 
  ·  Будемо святкувати 
  ·  КУЧМА ПЕРЕДУМАВ ЗМІНЮВАТИ КОНСТИТУЦІЮ 
Погляд
  ·  Кінах пішов в опозицію 
  ·  Львівським медикам підняли статус 
  ·  Консорціум для всіх 
  ·  ПРО ОСНОВИ 
Поступ у Львові
  ·  ПРИВІТАННЯ 
  ·  Незалежність -- одна на всіх 
  ·  На коні по "Кайзервальду" 
  ·  Жити стає безпечніше 
  ·  Подарунки до Дня незалежності 
  ·  Кучма переймається Львівщиною 
  ·  ЛОДА за італійців 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Чорнобиль -- знову загроза 
  ·  Тигипко торгується 
  ·  Будуватимемо школи в Іраку 
  ·  З Африкою краще, ніж із Росією 
  ·  Тимошенко не здається 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Келлі знав про свою смерть заздалегідь 
  ·  Економічний спад у Європі 
  ·  Політик серед ангелів 
  ·  Російські танки прямували до Ірану 
  ·  Вибухи на Корсиці 
  ·  За злочини відповідають 
  ·  Мадлен радить... 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Порятунок рядового маніпулянта 
  ·  Олександрові Козаренку -- 40! 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Мандри Поступу
  ·  Піонерська леґенда 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Управлінські стилі-2: Гладій 
Спорт-Поступ
  ·  Новий старий тренер 
  ·  Стартує чемпіонат світу 
  ·  Провал європейської гімнастики 
  ·  Державний спорт 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  УГОРСЬКИЙ ВИБІР ГАЛИЧАН 
  ·  КАЛЕНДАР