BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Святковий Поступ.    Поступ науки і техніки.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
22 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Святковий Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Україна: 12 років міту
Антон БОРКОВСЬКИЙ
 
Україна: 12 років міту

Що ми хочемо -- ми хочемо хотіти

що ми можемо -- ми можемо могти

В. Цибулько

Прискіпливий патрійота-позитивіст одразу може закинути наступні заперечення щодо обраної теми. Хіба Україна та українці, які упродовж майже всієї своєї історії виборювали незалежність, є мітом, облудним фантомом?! Хіба можна заперечувати, що нарешті з'явився вінець усіх титанічних зусиль та багатьох героїчних безневинних жертв?! Хіба може метафізичний прорив у колоніальному бутті бути мітом, тобто матерією, насамперед, химерно вигаданою?! Одразу заспокою уявного опонента: ні! Йдеться насамперед про пливку сферу того, що уявляється, а не того, "як воно існує насправді". Зрештою, будь-яке тлумачення "дійсности" не більше, ніж "одне з тлумачень" дійсности.

Варто зазначити: бути політичним українцем у нинішній незалежній Україні не означає народитися в українській родині, послуговуватись українською мовою та мати українське громадянство. Зрештою, це певний соціокультурний феномен, -- одна з найбільших європейських націй постійно потребує пояснень власної ідентичности. Духа вулика явно замало. Аби бути українцем, треба нести в собі міт України. Так званий "расовий" українець, який не несе своїм буттям міту України, -- не українець, а лише носій документального підтвердження інформації п'ятої графи. Етнічно рускіє хлопці, котрі гинули за українські інтереси та за реалізацію українських мітів на Кавказі, є істинними українцями.

Отож, міт є невід'ємною (якщо не центральною) віссю оформлення певного етносу в націю. Деякі українці часто забувають про гасла: "Україна -- соборна!", "українці -- нація". Україна в своєму бутті постала ширшою, аніж межа проживання українського етносу, тому звуження її до конкретної, нехай істинно української моделі, є збідненням та загрозою для самого її існування. Навпаки, конструкцію необхідно розширити таким чином, аби Україна поставала сакралізованою таємницею.

Є буття Украйни та її народу. Аби мати переконання та уподобання українця, треба апріорі володіти комплексом схильностей українського міту, що існує як система креденціальних переконань, і шляхом виховання, прищеплення тих чи тих цінностей формує світогляд. І водночас це -- індивідуально усвідомлений вольовий акт. Треба змусити себе бути українцем credo ad absurdum. За наявности неукраїнського світу треба мати неабияку впертість, щоб відчувати себе антагоністичною автономною сутністю.

а владі до цього народу

не дай Господи дорости

В.Цибулько

Один шанований старий професор закинув би таке: "Міт -- то є брехня. Хіба Україна -- то брехня? Україна -- то держава!!!" В принципі, я дійсно мислю собі Україну державою, Францію -- державою, Росію -- державою, але...

Коли я заплющую очі та уявляю собі поля та виноградники, ліси, церкви, цвинтарі, гарних і не дуже дівчат, то не бачу жодної держави. Я напружую розум і згадую, що держава має стосунок до влади, структур та організації, а влада є певним силовим підґрунтям суспільного примусу. Я дбайливо малюю схему державних відносин, вертикалі та горизонталі влади, паралелі та вектори впливів, різновиди, підвиди, гілки etc. А розплющивши очі, бачу миршавих забуханих хлопів у мишастому, а обабіч дебелих, кремезних, тверезо-похмурих здорованів у камуфляжах.

Я бачу рушниці, танки, тюрми-ґрати, цинкові труни, "дурки", прапори, нагороди, відрубані голови, живе уособлення всіх державних процесів тощо. Але я не бачу відношень між речами, не бачу струмів, які спонукають люд до дії. Не дивно, зауважите ви, бо ті всі стосунки сформовані в головах.

Файно, ми бачимо Ратушу чи Бриґідки, але не бачимо державного Левіатана. Нас можуть вдарити армійським чоботом у писок, але ми вже маємо додумати собі, же то був удар великого державного хвоста. Себто била не прищава паскуда в однострої, а втілення державного механізму. Ми бачимо портрет Кучми, але аж ніяк не держави. Є спроби аналогізувати уявлення про державу за допомогою зображення кордонів на мапі. Але зрозуміла вся абсурдність подібних вправлянь: який стосунок мають Карпатські хребти до корумпованої української вертикалі влади.

Ми всі свідомі, що держава -- доволі складне утворення, з одного боку, об'єктивних чинників (примус, збереження ладу в стосунках між людьми, згідно з тою чи тою формою раціональности), але з іншого боку не забуваймо, що дуже багато чого ми самі не(під)свідомо поетизуємо. Наприклад, історію. Ми, тобто не лише українці, а й люди загалом.

Одне з найабсурдніших свят, без сумніву, -- день незалежности Росії. Якщо згадати взаємини Москви із сусідами впродовж останнього століття, то неважко помітити, що землям Russland-у хіба пару разів загрожувала анексія. Отож, Росія нагадує мені унтер-офіцерову вдову Гоголя, котра сама себе відшмагала. Від кого незалежність -- від тих, хто повтікав на еміґрацію, чи від тих, кого потопили в крови, поморили голодом, чи замордували в тюрмах?! Це все одно, що вертухаї почнуть святкувати день братанопацана чи амністію.

Зазвичай, незалежність буває від чогось чи від когось. Не виключено, щоправда, же сусіди святкують день незалежности від казахів, узбеків, молдован, українців, білорусів. В Україні ця проблема вирішується зрозуміліше. Україна стала незалежною від сонму братніх народів. Точніше, від московської дружної руки, стиснутої в п'ястук. Коротко і ясно. Начебто ясно...

Але час вбити міт про виборювання української незалежности. Україна не виборола незалежности. Виборювала й отримала, але не виборола. Як то не виборола?! А герої - війни - смерті, Бандера, Хмельницький, Мазепа, Петлюра, жертви НКВД, голодування, живий ланцюг, діаспора? Тут варто нагадати про героїчну визвольну війну братніх індіанських племен проти мерзенних колонізаторів-поневолювачів. Велика кількість невинних жертв. А що відтак? Резервації (варіант -- бантустани), відкупні гроші за кривди, неможливість нормально придбати віскі та фольклорні народні промисли. Ось варіант розвитку шляху до незалежности.

В Московської метрополії завжди вистачало каральних рук. Будь-коли для придушення навіть наймогутнішого повстання в Україні Москва знаходила удмурто-башкиро-казахське гарматне м'ясо. Кордони, замкнені наглухо, і червоне примуслікування мурами, біля яких розстрілювали, заполярними таборами тощо.

Сміливі люди повстали би проти цього, боролися б і перемогли?! Це черговий варіант міту. Бо сміливців, ладних без владного дозволу вийти на мітинг і боротися до перемоги, насправді, виявляється, дуже мало. Останніх солдатів української держави, відновленої у 1941 р., знищили у середині 1950-х.

Є люди, готові за компанію вийти погавкати на владу, а потім, після приїзду армійського спецназу (не в європейському варіанті, а в совєтсько-китайському) притьмом тікати якомога далі, а в разі затримання просити вибачення, писати слізні пояснення і розповідати про помилки молодости та хвору маму. Навіть сто ешелонів бурів, курдів чи героїв Крут не в силі протистояти регулярному військові, яке має натхненне бажання постріляти чергами по ситому демократичному м'ясу. Дайте лише команду в такий спосіб, аби солдат повірив у неї.

те що далось нам без крові

виявилося більш кривавим відкритого бою

В. Цибулько

Ми мусимо усвідомити, що Україна 24 серпня чомусь святкує не День незалежности. Всі ми (недожертви люстрації, недовикриті аґенти, комсомольські недоборці, недощирі недопатріоти) відзначатимуть день проголошення Незалежности. Відчуймо різницю.

Наприкінці вісімдесятих населення України було згуртоване єдиним метафізичним поривом -- поривом брудної людини -- помитись. Було запропоновано чисту воду -- Єдину соборну незалежну УКРАЇНУ (ситу, усміхнено молоду, щиру, правдиво патріотичну, верболозно-карпатську, українсько-татарську, гетьмансько-стрілецьку, відкриту, християнську). Хтось обіцяв, хтось вірив, хтось наполегливо крав, хтось активно реалізував свої обкомівсько-комсомольські латентні ідеї перманентного збагачення, хтось голодував, хтось паскудив поховання солдат, хтось заспівав у хорі, хтось вкотре сів, хтось відхрещувався синьо-жовтими пальцями від свого червоного минулого, хтось їхав захищати мітологічні уявлення про істинну Україну в Придністров'я, Абгазію, Чечню. Але так чи так совдепівських реваншистів було небагато. Всі прагли чуда, матеріалізованого міту. Всіх збуджувала та ФАТА МОРҐАНА, ім'я якій Незалежність.

Проте останні національні змагання радше нагадували середньовічні колективні молитовні камлання, посилені відчайдушною дитячою надією. Таке враження, що найбільша заслуга в здобутті Незалежности справді належить Богові.

Найхарактерніша особливість міту України -- відсутність лише однієї його леґітимної версії. В реальному ідейному просторі існує незліченна кількість рівнозначних мітів України. Ми не повинні зіштовхувати ці міти лобами, аби потім довідатись, який із них сильніший, оскільки нищитимемо при цьому справжні ідейно-сакральні підвалини, на яких тримається Україна.

Порятунок держави вимагає максимального розширення світоглядної парадигми щодо самих себе й, водночас, лобіювання та протеґування власних рис-відмінностей. Голландці відомі не лише сиром, футболом чи вітряками, але й легалізацією легких наркотиків та евтаназією. Має бути відтворено доволі цілісну систему українського світогляду: йдеться не про шароварну дебілізацію й не постійне декларування тих чи тих зобов'язань. Необхідно відтворити певний каркас світоглядних симулякрів, за допомогою яких носіям міту можна було б вільно пересуватись у зоні спілкування і завжди виходити на рівень взаєморозуміння. Має бути створена єдина гнучка знакова система, в якій зможе існувати виключно українська система тлумачення дійсности, -- ні, татари не мають нівелюватись і думати, як волиняки, але відчувати себе українськими татарами і бачити свою відмінність від казанських побратимів.

Напевно, не викличе обурення твердження, що в світі насправді є лише кілька культурно незалежних країн та політично незалежних держав. Решта підпадає під ті чи ті "чужі" впливи, навіть їхня політика визначається залежно від інтересів систем глобального регулювання (економічного чи військового).

Проте основним завданням будь-якого міту про Незалежність є формування сталого переконання, що та інша держава і народ є гідними специфічної якости, можливости визначати свій власний сенс, незважаючи на вимоги чужих систем смислопокладання. І українські міти тут не винятки: ми незалежні настільки, наскільки можемо впроваджувати свої візії серед самих себе.

кожне золото -- трішечки олово

те що для народу штани для влади -- куценькі шорти

В. Цибулько

Міт існує в різних площинах. Одна площина, за умови гомогенного народу, -- це схоплення народом інформації про свою окремішність і відповідне породження образу про себе.

Гомогенний народ буде мати приблизно однакове уявлення про себе і зможе все далі й далі, всі як один, гуртуватись на шляху розгортання міту і, відповідно, розбудовувати своє місце в ньому.

Кожен народ має право набувати тих чи тих мітів, якщо ці системи симулякрів не заважають іншим народам вільно розвиватись і породжувати власні міти. Кожен народ має право самоувічнюватись у комплексах мітології, які дозволяють несуперечливо та переконливо виводити родоводи від Зиґфріда, Перуна та Мойсея, відслідковуватись та національно ідентифікуватись від часів Атлантиди, виходу з Непалу etc. Нікому не перешкоджає нібелунґізація чи сарданапалізація суспільної свідомости, це воістину важка праця хлопців із міністерства пропаганди й іміджмейкерства та клюмбо-майданів.

Зрештою, міт створюється двома шляхами, жоден з яких не є альтернативним щодо іншого. По-перше, активними розмовами про унікальність, багатостраждальність, порядність, "працьовитість та незакомплексованість", щирість, некорисливість та веселість. По-друге, активними діями, спрямованими на підтримку іміджу та на забезпечення дотримання відповідности цих розмов до дійсности.

Українська влада в цих питаннях майже завжди демонструвала своє лицемірство. Солдатів українського міту, унсовців, котрі поїхали "боронити" українську мітологію, зображували казна ким, але не обмеженим українським добровольчо-миротворчим континґентом, введеним задля допомоги братній Ічкерії, до того ж, наполягали на псуванні іміджу України. Та ясно ж, уявлення про країну виникає не завдяки екстремальним рухам! Воно формується завдяки повіям, бандитам, Чорнобилю, транзиту наркотичних речовин, зниклому Ґонґадзе, краденим автам, "рехверендумам", напівмертвим від голоду пенсіонерам, знищеним архітектурним пам'яткам, мафіозно-владним будинкам, незліченним державним "іномаркам".

Україна може спокійно "деклямувати баляди" про власну демократичність чи про важливість пріоритетів розвитку національної економіки, непогрішимість війська чи служб безпеки тощо. Вірити в це необов'язково. Можна навіть розвивати свої контрміти -- про можливого месію, про національну виключність. Українці -- найбільш співуча нація, найпрацьовитіша, нація, котра володіє істинним філософсько-християнським методом -- "хвілософією серця".

Найнагальніша українська потреба полягає не в міті для самозгуртування нації та самозаспокоєної мастурбації влади. Україна повинна принести свій відновлений образ тим, хто справді хоче його побачити, звичайно ж, самим українцям.

Бо нас не надуриш, нас -- тих хто бачив, як прапори перетворювались у шмати, переприсягались присяги, ламались віри і творились нові герої. Ми ніколи не забудемо днів Нашої Незалежности, для цього нам не потрібні люстраційні процеси та клятви. І ми не віддамо її, Незалежности України, і боронитимемо наші міти до останньої краплі їхньої ворожої крови.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Парламент обирає президента 
  ·  Маркевич знову в "Карпатах" 
  ·  Україна вдало торгує зброєю 
  ·  Скандальні аукціони 
Погляд
  ·  МВС цивілізується 
  ·  ПАРАЦЕТАМОЛ 
Поступ у Львові
  ·  Олександра КОВАЛЬ: Мабуть в Україні -- колективне читання 
  ·  Новий конфлікт в ХДПУ 
  ·  Нам кредит не горить 
  ·  Тваринам потрібен захист 
  ·  Пристрасті довкола інституту 
  ·  Перспективи націоналізму 
  ·  Музика на кордоні 
  ·  Фестиваль єврейської музики 
  ·  Конкурс для підприємців 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  В Аль-Куті все спокійно 
  ·  Нове об'єднання для Ющенка 
  ·  ООН і геноцид українців 
  ·  Хто писав листи Гончарова 
  ·  Лукашенка викриває українську владу 
  ·  Зленко заспокоює Європу 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  На Австрію треба заслужити 
  ·  Чому атакували місію ООН в Багдаді? 
  ·  Європу атакує... погода 
  ·  Венесуельці проти президента 
  ·  Аргентинці борються з безкарністю 
  ·  Нова візова лотерея 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Куди літає LOT... 
  ·  Газ в Україні буде 
  ·  Нас нагодують китайці 
  ·  Кольорові "зелені" 
  ·  КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  План-226 
  ·  ДОВІДКА 
Арт-Поступ
  ·  Гольбейна забагато не буває 
  ·  Якщо дизайн перекласти японською 
  ·  Естети при владі 
  ·  Від наркотиків до мистецтва 
Святковий Поступ
  ·  Україна: 12 років міту 
Поступ науки і техніки
  ·  Коли почнуть заселяти Місяць? 
  ·  Удар у відповідь 
  ·  Цифрова примірка 
  ·  110 років "блискавки" 
  ·  Нові сонячні батареї 
Пост-Faktum
  ·  0:2: без шансів... 
  ·  КАЛЕНДАР