BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Тема Поступу.    Поступ районів.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Поступ технологій.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
21 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  МУЗЕЇ ЄВРОПИ

___________________________________________________________________________

Щось зимно
nanoq -- найбільший у Фінляндії музей Арктики, заснований полярним мандрівником Пентті Кронквістом
Марта ГАРТЕН
 
У музеї
Музеями, експонати яких розповідають про побут рибалок та мисливців, котрі освоювали природу Заполяр'я, можуть похвалитися різні країни, що територіально сягають зони тайги та тундри. Багато є їх і у Фінляндії, бо чи не кожен скансен на паралель нижче від Полярного кола може представити автентичне мисливське спорядження мешканців Півночі: від помешкань до човнів, саней, лиж, пасток, силець, гарпунів, ножів, довбешок, вогнепальної зброї тощо. Але з посеред цих усіх музейних установ "Нанук" посідає особливе місце. По-перше, тому що це найбільший музей Арктики у цій країні, а можливо й не тільки. А по-друге, тому що це не державна установа, а... громадська, бо засновником і директором "Нануку" є приватна особа Пентті Кронквіст із Якобштада/Пієтарсаарі. Цей досвідчений полярний мандрівник, учасник багатьох арктичних лижних виправ, які він здійснив через Гренландію у 70-80-их роках минулого століття, на основі особисто зібраних під час експедицій артефактів та колосальної колекції публікацій про всі полярні мандри дванадцять років тому заснував унікальний музей, який став відомим далеко за межами його батьківщини. Із цим високим струнким чоловіком, якого не спроможні згорбити ані вік, ані пережиті небезпеки, мені довелося особисто запізнатися кілька тижнів тому під час мандрівки до далекої Фінляндії. Пентті Кронквіст зустрів на порозі свого музею гостей зі Львова і від першої ж хвилі зачарував їхню уяву розповіддю про казкову красу неприступного північного краю... Згодом мені довелося спостерігати Пентті Кронквіста із прапором "Нанука" на міських фестинах в Якбштаді. Засновник музею Арктики із нагрудною медаллю найпочесніших громадян міста був у центрі уваги місцевих підприємців, банкірів та депутатів міськради. Зрештою, зі свого боку Пентті Кронквіст також завдячує їм усім, коли вони підтримали його приватну ініціативу створити "нанук", і допомогли як підтримкою на рівні мерії, так і спонсорськими фінансами. І з їхнього благословення "Нанук" вже тепер зажив слави чи не найпершого туристичного об'єкта на фінському узбережжі Ботнічної затоки. Він відкритий для оглядин тільки в теплу пору року -- від 1 червня до 31 серпня.

Саме у таке спекотне літо, яке цього року заскочило Європу, можна гідно оцінити прохолоду музейних залів. І особливо коли це музей Арктики! Вже одразу з порогу тіло вистуджує подих Заполяр'я. Цю ілюзію створює кондиціонер плюс записаний на магнітофон свист північних вітрів плюс відеоряд полярних краєвидів, що "в кулко" проектується на екрані... Технічне оснащення "Нанука" запроектоване за останнім словом музейної моди: мультимедійні проекти доповнюють колекцію дбайливо задемонстованих експонатів, які датуються і XVI століттям, і нашими днями.

Та властиво "Нанук" -- це не одне музейне приміщення, а цілий комплекс споруд, розташованих на лісовій галявині (наділ землі посеред соснового лісу за підтримки місцевих самоврядних влад засновнику музею допомогли придбати меценати). На території музею під відкритим небом можна побачити і культові споруди народів півночі, і рибальський бот, і дві справжні сауни, що опалюються дровами, на 20 осіб, і сучасний намет полярних дослідників і землянку, в якій колись мешкали маленькі на зріст підкорювачі великих північних стихій. Тісна оселя із низькою стелею уміщає тільки настил для нічлігу та мініатюрну кухоньку. На одвірку прибито шматочок нерп'ячої шкури, щоб екскурсанти не розчерепили собі чоло, виходячи із сутінків приземкуватої мисливської хатини на сліпуче денне світло.

Асфальтована доріжка поміж купинами квітучого вересу та чорничних кущів веде до перевезеної на територію музею хатини здобувачів ведмежих шкур. Полярний ведмідь, якого в Гренландії називають нанук (звідси походить і назва музею), колись був об'єктом нещадного винищення мисливцями, які убивали його не задля м'яса, яке уражене гельмінтами, а задля шкури, що оцінювалася на вагу золота. До речі, про золото! Поряд із хатиною, інтер'єр якої відтворює побут мисливця, що за 25 років вполював 713 білих ведмедів (хоча, як на мій погляд, у далеко не рівному двобої, поціляючи їх кулею із рушниці, встромленої в бійницю кованих дверей), стоїть і зруб золотошукачів, які намивали коштовний пісок із річкових родовищ. Щоправда, під час "золотої лихоманки" мрія про миттєве збагачення засліплювала старателям очі й вони вважали за золото блискітки сірчаного колчедану. Зразки мінералів із надр Арктики також становлять частину геологічної колекції "Нанука". А однією із таємничих реліквій вічної мерзлоти, що представлена за музейним склом, є шматок м'яса бізона, якому 36 тисяч років! Воно дійшло до нашого часу цілком їстівним.

У головному музейному приміщенні, вхід до якого також задекорований під накат землянки, можна вже ознайомитися і з основною експозицією та численною літературою про Арктику, зібраною Пентті Кронквістом. Молоденька екскурсовод супроводжує кожен артефакт цікавою розповіддю. Ось ескімоські ритуальні маски з Аляски, ось культові фігурки, вирізьблені з кості -- для ворожіння. Ось мисливська здобич -- оленячі шкури й ведмежі шкури, ікла, пазурі. Ось іглу, а ось вігвам, який із сиром'ятних шкур мусила напнути на оберемок паль жінка (!). Зробити це вона мала за годину, якщо хотіла, щоб її чоловік вважав за добру ґаздиню. До речі, кілька дужих білих чоловіків і за чотири години не потрафлять впоратися із таким завданням.

Цікавими є зразки кухонного начиння та домашніх причандалів із побуту північних народностей: ножі, скребачки, голки. А які неповторні національні костюми, оздоблені вишивкою різнокольоровим бісером! Це тепер народні майстрині застосовують пластмасові перлинки, а колись же всі намистинки були виготовлені із дрібненьких риб'ячих хребців, фарбованих на червоне кров'ю. Нагрудні прикраси ескімосів із біло-червоними візерунками, що дуже нагадують гуцульські ґердани, могли важити звиш 6 кілограмів!

"Нанук" науково скрупульозно пояснює, що ескімоси перебралися у Заполяр'я із північних реґіонів Азії ще на зорі сучасного людства. І тепер вони ліпше пристосовані до життя в дуже холодному кліматі, ніж представники інших етнічних груп. Хоча на зріст вони не високі, та пропорційна для ескімосів кряжистість забезпечує їм максимально вигідне співвідношення площі поверхні тіла з його об'ємом. Ніздрі в них вузькі, а це знижує втрату вологи й тепла при диханні. Подушечки жирового шару на вилицях і повіках захищають від вітру й морозу обличчя ескімоса -- єдину частину тіла, не захищену костюмом. Їхня хутряна одіж також дуже цікава. Рукавички й чоботи вони шиють із тюленячої шкіри, штани -- із ведмежої, а сорочки -- із шкур карибу і навіть пташиних шкір! Шви на такій одежі не пропускають воду. Спідній одяг ескімос вбирає хутром до тіла, а верхній -- ворсом назовні. Для виготовлення ескімоського одягу найбільш цінне хутро собак чи полярної лисиці (щоб ворс стовбурчився, утворюючи більший повітряний прошарок, нещасну тварину перед тим як забити нещадно мордують, адреналін ставить дибки ворсинки на шкурі).

Окремий розділ музейної експозиції присвячений історії підкорення полюсів Землі. Тут є не тільки інформація про виправи Скотта, Амундсена чи скажімо політ 1897 року на повітряній кулі Андре, а й речі, що належали полярним дослідникам. А скільки цікавих бувальщин зберігає "Нанук" про людей, які вижили на дрейфуючих крижинах; про унікального мисливця, який залишив свої зуби в ...нерпі після двобою, з котрого голіруч вийшов переможцем; про затьмарену алкоголем жінку, яка застрелила своїх двох чоловіків через те, що їй примарилось, буцімто вони тюлені!

Із чого ж постав "Нанук"? Початком слугувала зустріч 1971 року якобштадського пожежника Пентті Кронквіста й правника Крістера Боучта, коли ці чоловіки вирушили назустріч арктичним пригодам в експедицію у Гренландію.

"Після того, як ми з Крістером здійснили цей похід, -- згадує Пентті Кронквіст, -- я зрозумів, що зреалізував свої давні мрії, зрештою ми обоє відчували, що вже не зможемо без Арктики. Вона стала найголовнішим, чому я присвятив своє життя".

Кронквіст узяв участь у кількох експедиціях із Крістером Боучтом, у яких на нього було покладено роль керівника. Завдяки цим подорожам він здобув авторитет експерта не тільки арктичного метеоролога, а й загалом спеціаліста з усіх царин арктичного життя. Рік за роком він дедалі більше зацікавлювався життям і звичаями мешканців полярних районів. Навесні 1981 Пентті Кронквіст із фінсько-норвезькою командою здійснив 33-ю експедицію слідами Нансена. Лижники подолали шлях за 26 днів, подеколи долаючи 105 км за 38 год!

"Ми не могли спати навіть уночі, -- згадує Кронквіст, -- від перенапруження спазмували м'язи наших ніг. І саме після цієї експедиції 1981 року я зрозумів, що мене цікавлять не тільки ризиковані випробування своїх сил на цій суворій землі, а й ще дещо. Отож зробивши ще кілька візитів до стійбищ ескімосів, я став збирати об'єкти матеріальної культури народів Півночі. Це й заклало основу колекції, що потім згодом інституювалася в "Нанук". Це не таємниця, що наші поїздки відбувалися іноді в незвичайно суворих умовах. Взагалі важко словами передати відчуття людини, яка прокладає слід своєї лижні по незайманих білих просторах за обрій. Але арктична виправа -- небезпечний спорт, і той хто наважується не цей ризик може видатися цілковито божевільним. Мої орієнтації дещо змінилися за роки подорожей. Спершу заворожений тим світом, я приймав матеріальний та інтелектуальний виклик, який кидала мені Арктика. Та згодом став критичніше осмислювати сенс арктичних експедицій. Можливо, що саме діяльність над створенням музею "Нанук" примусила мене дивитися на ці речі з іншої перспективи. Я пізнав гостинність народів Півночі, здобув багато друзів серед ескімосів Заполяр'я. Вони розповіли мені деякі подробиці багатьох так званих славних подвигів. Наприклад, Роберт Пері, який першим досягнув Північного полюсу 1909 року, насправді був не один, а з напарником-мулатом Хенсоном та чотирма ескімосами, але через тогочасні расові упередження їх ніхто не вважав гідними честі й слави першовідкривачів, хоч вони так само як і білий чоловік ризикували своїм життям. Тому я маю досить критичний погляд на офіційні версії подвигів. Мені більше до душі та точка зору, яку мають місцеві мешканці. До речі вони не мали расових упереджень, і після експедиції Пері в одному з гостинних до мандрівників племен знайшовся чудовий чорношкірий хлопчик...

Тому в своєму музеї я намагаюся підтримувати цей дружній і гостинний люд, що мешкає у вічних снігах. "Нанук" -- один із небагатьох музеїв Арктики, який поряд із ориґінальним оснащенням найвідоміших полярних експедицій та мисливським причандаллям демонструє ще й артефакти самобутньої культури північних народностей, наприклад їхні скульптурки звірів, вирізьблені із зеленого мильного каменю. На жаль, ці самобутні люди приречені на щезання. Як і на теренах Росії, де їхня автентична культура під загрозою, так і на Заході... Щоправда лишаються ще племена, як от сибірські ненці, які й досі не відмовляються від традиційного випасання північних оленів. На Півночі людина щонайтісніше залежна від сил природи. Арктика вимагає поваги до неї. Не до порівняння з нашою трансгренландською експедицією 1981 року фінська виправа в квітні 1997 року завершилася трагічно -- двох її членів забрав буран через кілька днів після початку маршу, незважаючи на те, що оснащені вони були ліпше ніж усі попередні мандрівники і при потребі через супутниковий зв'язок могли встановлювати контакт із ретрансляційним центром. Та люди надто переоцінили можливості техніки, а коли розпочався буран, не змогли опанувати ситуацію. Вони не усвідомлювали, що той, хто відважується підкоряти сили природи, сам може бути приборканий ними. Та коли вони це вже збагнули, було пізно напинати намет... І як тут не поставити за взірцевий приклад ставлення до довкілля ескімосів. Вони можуть видаватися цілковито безстрашними, але з іншого боку вони перейняті величезною покорою й побожним схилянням перед природою. Ми можемо багато чого навчитися у цих людей, які знають ціну існуванню не у протиборстві, а в мирі й злагоді із Натурою".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Україна на колінах 
Погляд
  ·  Міністра міняють на... 
  ·  "Цар-гармата" піде за борги 
  ·  Промовисті речі 
Поступ у Львові
  ·  Нове дітище ЛАЗу 
  ·  Польські візи: дешево і сердито 
  ·  ДАІ готується до 1 вересня 
  ·  Феномен місцевого самоврядування 
  ·  Музей шукає домівку 
  ·  Поета -- до книги рекордів 
  ·  Шевченко у Севастополі 
  ·  Премія імені Ґонґадзе 
  ·  Львівські браконьєри 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко кличе на барикади 
  ·  Знову смерть від КамАЗа 
  ·  Віктор ЯНУКОВИЧ: Українці мають об'єднатися заради України 
  ·  Таємничий спецпредставник 
  ·  Тимошенкам не щастить 
  ·  Канал через заповідник 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Берлусконі взявся за футбол 
  ·  Країна падаючих гелікоптерів 
  ·  Чорний день для інкасаторів 
  ·  Зменшення зони контролю 
  ·  Кінець перемир'я 
  ·  Небезпека для ООН 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Нова прописка АН-140 
  ·  Ощадбанк -- лише третій 
  ·  Кому дістанеться банкрут? 
  ·  КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Леонід БУРЯК: У Львові ми відчули, що таке 12-й гравець 
  ·  Супер МАРІО 
Тема Поступу
  ·  Українці у світі 
  ·  Українці у світі. Таблиці. Коментар 
Поступ районів
  ·  Мирон МЕЛЬНИК: Скрізь є наші люди -- українські 
  ·  Замок у Старому Селі 
  ·  Пустомитівський район. Довідка 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Щось зимно 
Поступ технологій
  ·  Свято цифрових технологій 
  ·  Президент NVIDIA про майбутнє 
  ·  Хробаки і хробачки 
Поступ реляксу
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  Мандри Чорної перлини 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  Хто більше п’є, той більше заробляє 
Пост-Faktum
  ·  Термінатор атакує Каліфорнію 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  "Магнус" -- кращі традиції галицької комерції 
  ·  "Алло!" Що це? 
  ·  Парки Львова