BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Тема Поступу.    Поступ районів.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Поступ технологій.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
21 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:26 28-07-2017 -   У Шевченківському гаю з’явиться паркінг за 2,6 млн  
  14:48 28-07-2017 -   Синоптики попереджають про грози та пориви вітру на сьогодні і завтра  
  13:29 28-07-2017 -   За львів’янами спостерігають 140 відеокамер  
  13:25 28-07-2017 -   Турист впав з обсерваторії у Карпатах  
  11:53 28-07-2017 -   Сьогодні на Личаківському кладовищі вшанували пам'ять полеглих героїв України та Польщі  
Україна
  14:45 28-07-2017 -   На українців чекають дощові вихідні  
  13:27 28-07-2017 -   На отримання біометричного паспорту можна записатись онлайн  
  13:17 28-07-2017 -   В Одеській області знайшли судно з боєприпасами часів Другої світової  
  13:11 28-07-2017 -   У Білій Церкві спрацював вибуховий пристрій: поранена сімейна пара  
  12:0 28-07-2017 -   Луценко: Сума арештованого майна Клименка і його компаній – 6 млрд  
Світ
  14:46 28-07-2017 -   У спадкоємців Майкла Джексона відсудили 9,4 мільйона  
  13:23 28-07-2017 -   Заарештовано доньку екс-президента Узбекистану Карімова  
  11:59 28-07-2017 -   У Барселоні електричка врізалась у перон: півсотні постраждалих  
  11:10 28-07-2017 -   У Німеччині відкликають 22 тисячі Porsche  
  10:11 28-07-2017 -   У Британському музеї зникла каблучка за мільйон доларів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тема Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Українці у світі
Тему досліджував Ілько ЛЕМКО
 
Криза

Українців за межами України є близько двадцяти п'яти мільйонів. Вони не мають в інших країнах своїх кримінальних, економічних та політичних кланів, як, наприклад, італійці, ірландці, греки, євреї, китайці чи росіяни. В них інша ментальність. Українці чесні, скромні і працьовиті. Своїм розумом, працьовитістю і наполегливістю вони сприяють матеріальному та інтелектуальному збагаченню інших народів і держав, вони роблять свій неоціненний внесок і в їх духовність. Така їхня доля від Гоголя до Ворхола. Але цю долю не можна назвати нещасливою. Те, що найкращі, найздібніші, найнаполегливіші, зрештою найгеніальніші не змогли втілити в рідній Україні: австрійській, польській, совєтській чи врешті своїй незалежній, -- їм довелося і доводиться реалізовувати на чужинських землях. "Сини мої на чужині, на чужій роботі..." Через півтора століття після цих Шевченкових рядків ясно розумієш їхню гірку актуальність. Але таким є незмінний стан речей. Однак кожна держава має святий обов'язок піклуватися про своїх етнічних братів, у якому куточку світу вони б не знаходились. І це піклування було би найкращим, що могла б зробити для українців у світі українська держава. Перший крок на цьому шляху -- закон про закордонного українця, який вже протягом декількох років ніяк не спроможеться ухвалити Верховна Рада. Є надія, що після закінчення Світового Конгресу Українців у Києві будуть якісь зрушення у цьому напрямку.

Українці в Росії

Навряд чи можна зробити будь-якій країні закид щодо використання для розвитку своєї науки, культури, політики чи економіки іммігрантів. Це цілковито мудра і раціональна політика. Сучасні США користали і зараз найбільше користають з найкращих імпортних "мізків" мало не з усього світу для зміцнення своєї економічної та інтелектуальної потуги. Росія ж спромоглася робити це ще з 15 століття і, здебільшого, за рахунок українців. Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Юрій Лисянський -- ці українські діячі возвеличували Росію в минулому. У двадцятому столітті принаймні четверо лідерів СРСР мали безсумнівне українське коріння: Микита Хрущов з Курщини (слова "хрущ" взагалі в російській мові немає, воно перекладається як "майский жук"), Леонід Брєжнєв з Дніпродзержинська, Костянтин Черненко і Михайло Горбачов зі Ставропілля, а мати останнього говорить українською. Для сучасної Росії працювало і працює багато політиків українського походження: Анатолій Собчак, Сергій Шахрай, Олександр Завірюха, Віктор Христенко, Сергій Кирієнко, Валентина Матвієнко. А також -- діячів культури: Роман Віктюк, Тетяна Овсієнко, Вадим Козаченко, Юрій Шевчук. У цьому переліку лише найвидатніші.

За різними оцінками нині в Росії офіційно мешкає від чотирьох до двадцяти мільйонів українців. Найбільші за кількістю українців реґіони Росії -- Москва і Московська область -- 345 тис. осіб (2,9% населення), Тюменська область -- 260,2 тис. (8,4%). Тільки в Новому Уренгої та його околицях мешкає понад 100 тисяч українців; Курська область -- 227,2 тис. осіб (1,7%), Ростовська область -- 178,8 тис.(4,2%), Воронезька область -- 122,6 тис. осіб(5,0%). Більше ніж 100 тис. українців мешкає в Комі, Мурманській, Омській, Оренбурзькій, Саратовській та Челябінській областях. А кількість етнічних українців у Магаданській області становить 15,4% усього населення, хоча чисельно їх тут близько 86 тис. осіб.

Однак навіть урядові чиновники в Росії визнають, що українська громада в країні значно недорахована. Це зумовлено кількома причинами, серед яких -- брак національної свідомості частини української меншини та психологічний тиск з боку росіян, на кшталт „ми усі -- брати-слов'яни". Сьогоднішня Росія хоче бути демократичною державою. Проте у цій державі дискримінуються українське православ'я і католицизм. Більшість районів у Російській Федерації дозволяють реєструвати римо-католицьку і протестантську церкви, однак ще не зареєстровано жодної української православної церкви Київського патріархату чи української греко-католицької церкви. Навіть враховуючи недоліки перепису, українці в Росії все ж є другою найбільшою етнічною групою. Хоча російський закон дозволяє етнічним меншинам доступ до урядового радіо і телебачення, але це не використовується на місцевих рівнях. Російський закон також дозволяє етнічні мовні класи, якщо 25 батьків цього домагаються. Однак на практиці це рідко виконується. На жаль, багато провини в цьому є і з боку самих українців як етнічної меншини, яка цими правами не користується. Чому українці не домагаються своїх прав? Тому що в них закорінене поняття „меншого брата". А бути "меншим" непрестижно. Тому українці в Росії завжди швидко асимілювалися.
Усвідомленню того, що українці не є росіянами, останні дванадцять років сприяє існування незалежної української держави. Світовий конгрес українців, який цими днями проходив у Києві особливу увагу приділяв східній українській діаспорі, яка до цього часу фактично залишається за межами світової діаспори. Делеґати конгресу підкреслюють, що надійшов час для всіх українців у Росії бути визнаними як окрема нація і увійти у світове українство.
Світовий конгрес українців зі своїми організаціями у США, Канаді, Південній Америці, Західній і Східній Європі, Азії і Австралії закликає, щоб наші брати і сестри в Російській Федерації визнали себе невід'ємною частиною української світової діаспори і, щоб їхні почуття та відданість належали обом країнам, -- одній, в якій вони проживають і виховують своїх дітей, та другій, яка є батьківщиною їхніх предків, а тепер вільною та незалежною.
То як же насправді почувають себе українці в Росії, якими правами і благами користуються? Про це розповідають представники української громади в Москві. Існування українського культурного центру у столиці Росії -- не її заслуга. На відкриття цього центру російська держава не витратила жодної копійки. Навпаки, Україна виділяє на оренду будинку на Арбаті мільйони доларів США. Пишуть про якийсь український інститут при російському Педагогічному університеті. Інститут існує лише в уяві і на папері, а насправді ніякого інституту немає. Цілому світові кажуть, що українці Москви мають свою бібліотеку. Справжньої української бібліотеки в Москві немає і невідомо, чи вона буде. За бібліотеку видають українське відділення у російській районній бібліотеці. Книжок, часописів, газет немає де розмістити, немає навіть маленької читальної зали. Тим часом як в Україні у кожній бібліотеці книжки російською мовою становлять 50-90% фонду. Про українські театри, кінотеатри, галереї немає й мови, хоч серед артистів численних московських театрів, як драматичних так і оперних, чимало українців. Як можна сподіватися на відкриття української школи чи хоча б класу в російській школі Москви, коли ще зовсім нещодавно гнів і обурення викликало в Росії, а особливо в столиці, відкриття української школи у Ризі? Є українські класи в одній чи двох російських школах Башкортостану, але це також не заслуга Росії.

Активісти української громади в Москві не один рік оббивають пороги "присутственных мест" білокам'яної, аби вирішити питання публікації газет і їх фінансування, питання шкільництва, справу про відкриття бібліотеки, українського театру, але їх не чують -- вони наражаються на глуху стіну байдужості, а нерідко і на відверту протидію. Так було, коли вони просили віддати їм палати Мазепи і розташовану поряд церкву Трійці в Хохлах, збудовану на кошти українців, так було, коли вони вимагали повернути церкву, силою відібрану від української громади Ногінська і коли вони звернулися до мерії Москви з проханням виділити кошти і приміщення для української бібліотеки.

І вже на прикладі Москви очевидно, що мільйони українців Росії ведуть мову про крихти чи сліди "культурної автономії".

Українська держава мала би опікуватись українцями в Росії принаймні на такому ж рівні, як це робить Росія по відношенню до російськомовних громадян України. Російські політичні діячі, включаючи найвищих посадовців, і засоби масової інформації зчиняють неймовірний галас з приводу загрози правам росіян за межами Росії. Подібні дії з українського боку, якщо би вони існували, вважалися б чимось доволі дивним. Росіяни в Україні почувають себе більш, ніж впевнено завдяки заступництву і опікунству великої держави з ядерною зброєю, держави, в якій націоналізм є однією з підвалин внутрішньої і зовнішньої політики. Українцям в Росії на даному етапі немає на що сподіватися до тих пір, поки в Україні не буде справжньої української влади, яка зможе рішуче постояти за своїх співвітчизників. Справа престижності чи непрестижності української мови в Росії, розвиток української освіти і культури залежатиме більше від дій української держави, яка наступного року має всі шанси стати українською. Тоді, можливо, хлопець з Галичини, який оселився в Уренгої, не буде так швидко переходити з непрестижної української на престижну російську.

Врізки: У двадцятому столітті принаймні четверо лідерів СРСР мали безсумнівне українське коріння.

Навіть урядові чиновники в Росії визнають, що українська громада в країні значно недорахована.
Чому українці не домагаються своїх прав? Тому що в них закорінене поняття „меншого брата". А бути "меншим" непрестижно. Тому українці в Росії завжди швидко асимілювалися.
Українська держава мала би опікуватись українцями в Росії принаймні на такому ж рівні, як це робить Росія по відношенню до російськомовних громадян України.

Найвидатніші діячі української діаспори

Андрій Ворхола - світовий тусовщик (1927 - 1987)

Видатний митець світового рівня Енді Воргол народився в родині карпато-русинських емігрантів, які осіли в Пітсбурзі, і виростав у Сполучених Штатах часів Великої депресії 1930-х років. Він рано зрозумів, що для того, аби вижити, треба розуміти ті правила, за якими працює весь світ, дотримуватися цих правил, а згодом і систематизувати їх. Він зумів не лише створити ориґінальні картини, що мали шалений успіх, але й став суперзіркою, втіленням свого бачення американської мрії.

Сорокарічна кар'єра Ворхола перетворила його з комерційного ілюстратора-рекламіста на радикального новатора, кінематографіста, майстра портретного живопису, видавця журналу, на зірку міжнародного масштабу. Він відіграв головну роль в утвердженні митця як важливої фігури американського життя. Мистецтво Ворхола виходить далеко за межі його численних і різноманітних картин; воно включає в себе і свободу творчості, яку він дозволяв самому собі і до якої заохочував інших, і ставлення до мистецтва як до серйозної роботи.

До талановитих людей, а особливо до геніїв, їхні сучасники ставляться неоднозначно. Адже генії -- визнані і невизнані -- у будь-якому разі проривають коло загальноприйнятого бачення та стилю життя. Однак справжні генії мають наступників -- те, що для сучасників було неприйнятним викликом, наступники наслідують, і це стало нормою їх життя. Розкута поведінка, кока-кола в руках, одяг з американською символікою, епатажність і зухвалість -- саме такою світ уявляє Америку. Ще зовсім недавно цей стиль був притаманний вузькому богемному колу, мистецькій тусовці, що збиралась навколо українця Андрія Ворхоли. Енді був природженим тусовщиком. Він з'являвся на всіх вечірках, куди тільки міг потрапити. Він мав конкретну мету -- якнайбільше бувати на публіці, розкручувати своє ім'я, як торгову марку. І за декілька років, як ніхто, досяг величезних успіхів -- його називали генієм промоушна.

Енді -- один з найвідоміших митців і найбільш суперечлива постать XX століття.

Одні вважали його вампіром, який вмів занапастити людину, інші -- дитиною, яка так і не змогла подорослішати. Він мріяв бути багатим і знаменитим і досяг цього. Ім'я художника внесено до когорти найвидатніших людей минулого століття. Ворхол підкорив Нью-Йорк і став королем поп-арту -- найпотужнішої мистецької течії другої половини двадцятого століття.

Стефан Яворський -- українець з Яворова, який очолював російську церкву (1658 - 1722)

Стефан Яворський народився 1658 року на Львівщині в містечку Яворові, від назви якого, як гадають, походить його прізвище, в незаможній православній шляхетській родині. 1673 року його віддали до Києво-Могилянського колеґіуму, де він досконало оволодів латиною і давньогрецькою мовою. Після закінчення колеґіуму юнак продовжував набувати знання в різних навчальних закладах Східної Європи. Отримав звання вчителя словесних наук і філософії, а потім -- маґістра філософії і вільних мистецтв та теолога. 1690 року прийняв чернечий постриг в Києво-Печерській Лаврі. Викладав в Києво-Могилянській академії поетику, риторику, філософію й теологію. У своєму курсі філософії популяризував ідеї Відродження. Писав вірші українською, польською, латинською, старослов'янською та російською мовами, за які був названий "лавроносним поетом". Вірші він писав усе своє життя. В Києві прославився як блискучий проповідник, високий рівень його красномовства визнавали навіть його ідейні супротивники.

На початку 1700 року, перебуваючи в Москві, Стефан Яворський виголосив промову над труною боярина Шеїна. Серед присутніх був і Петро І. Він оцінив талант Яворського і попрохав його прийняти посаду митрополита Рязанського і Муромського, а коли того ж року помер патріарх Адріан Петро І призначив досить молодого (тоді йому було 42 роки) українського церковно-політичного діяча, лавроносного поета й філософа місцеблюстителем патріаршого престолу.

1701 року цар віддав під його нагляд Московську слов'яно-греко-латинську академію -- єдиний вищий навчальний заклад тодішньої Москви, який був реорганізований на зразок Києво-Могилянської академії. Яворський перший прийняв звання протектора академії. 1720 року Петро І зібрав церковний собор і затвердив на ньому створення Святішого синоду як вищого керівництва російської церкви. Сподівання Яворського на відновлення патріаршества не справдились. Він був не згоден з підкоренням церкви державі, що зводило духівництво до становища державних чиновників. Однак, незважаючи на критику з боку Яворського і охолодження стосунків між ними в останні роки, Петро І призначив саме його президентом Святішого синоду. Цю посаду Яворський займав недовго, бо 24 листопада 1722 року помер, але, як бачимо, до кінця свого життя наш краянин з Яворова був головою російської православної церкви. До останнього подиху він мріяв повернутись на Україну. В листі до Дмитра Туптала, який тоді також перебував в Росії, Яворський скаржився на суєтність свого життя в Росії, писав, що мріяв "...вийти з цього Вавилону. Помолись, святителю Божий, за звільнення полонених, серед котрих першим є я".

Роман Гнатишин -- глава Канади ( 1934 - 2002 )

Роман Гнатишин, генерал-губернатор Канади у 1990 - 1995 роках, а ця посада формально є найвищою в державі, визнавав і пишався своїм українським походженням. Він це наголосив на церемонії призначення його згадану посаду. Дід і бабуся Гнатишина, які походять з села Вашківці на Буковині, були простими селянами і важкою фермерською працею будували майбутнє своїх дітей та онуків у Канаді. Батьки Романа, сенатор Іван Гнатишин і Галина Гнатишин, були оплотом українського громадського життя в Канаді.

Роман Гнатишин народився в 1934 р. в Саскачевані. Як і у випадку багатьох інших українців, його ім'я "Роман" змінилося на більш канадське Рамон, а сам він називав себе Рей. Колеги-політики жартували, що насправді він, навпаки, змінив своє канадське прізвище на Гнатишин, щоб бути обраним до парламенту у степовому Саскачевані виборцями українського родоводу. Цей жарт був цілком у дусі Гнатишина, людини, яка любила і вміла жартувати із самого себе.

Рамон Гнатишин сформувався в суспільному політичному середовищі як вправний і досконалий політичний боєць. Брайан Малруні, прем'єр-міністр Канади, в уряді якого він був міністром, назвав його "щасливим, переможним бійцем". Тому надзвичайно цікаво і показово, що Гнатишин не мав політичних ворогів і завдяки своїй делікатності та щирій теплоті міг співпрацювати з кожним.
29 січня 1990 року Гнатишин виголосив присягу генерал-губернатора. Його кандидатуру спочатку довго критикували: він виглядав занадто відданим одній консервативній партії. Критикували його французьку мову. Проте його доброзичливість, неупередженість, відданість інтересам країни й позиція добропорядної людини завоювали прихильність нації. Він став першим генерал-губернатором Канади, який відкрив свій офіс в Оттаві для приватних осіб. На думку канадців, вже цей його вчинок -- він відчинив двері резиденції генерал-губернатора для народу -- ввів Рамона Гнатишина в історію Канади.

Резиденція генерал-губернатора стала місцем екскурсій і виставок. 1991 року Гнатишин заснував літні концерти для народу під своїм патронатом, а 1992 -- нагороди в галузі мистецтва, науки, освіти, став захисником і помічником аборигенів і метисів.

У день смерті Рамона Гнатишина 18 грудня 2002 року прем'єр-міністр Канади Жан Кретьєн сказав: „Він залишиться у пам'яті всіх за свою теплоту, вірність своїй країні та за працю, котру виконував в ім'я канадців..." А Джо Кларк, провідник Консервативної партії та колишній прем'єр-міністр наголосив: „Він був людиною безмежної великодушності і талану, що займав найвищу посаду в нашій країні. Однак те, що його вирізняло, був його заразливий гумор, його скромність та безнастанна відданість справедливості і боротьбі за людські права".









» 
Українці у світі. Таблиці. Коментар
Ігор МЕЛЬНИК
 
Ці таблиці я склав 10 років тому на базі статистичних даних кінця 80-х -- початку 90-х років. У 1993 році вони були опубліковані в газеті "Шлях перемоги" і відтоді фігурують у різних виданнях, зокрема і в підручниках для шкіл та вищих навчальних закладів. Просто дивно, що за 10 років фахівці з географії та українознавства не спромоглись зібрати детальніші дані, а продовжують передруковувати підрахунки дилетанта...
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Україна на колінах 
Погляд
  ·  Міністра міняють на... 
  ·  "Цар-гармата" піде за борги 
  ·  Промовисті речі 
Поступ у Львові
  ·  Нове дітище ЛАЗу 
  ·  Польські візи: дешево і сердито 
  ·  ДАІ готується до 1 вересня 
  ·  Феномен місцевого самоврядування 
  ·  Музей шукає домівку 
  ·  Поета -- до книги рекордів 
  ·  Шевченко у Севастополі 
  ·  Премія імені Ґонґадзе 
  ·  Львівські браконьєри 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко кличе на барикади 
  ·  Знову смерть від КамАЗа 
  ·  Віктор ЯНУКОВИЧ: Українці мають об'єднатися заради України 
  ·  Таємничий спецпредставник 
  ·  Тимошенкам не щастить 
  ·  Канал через заповідник 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Берлусконі взявся за футбол 
  ·  Країна падаючих гелікоптерів 
  ·  Чорний день для інкасаторів 
  ·  Зменшення зони контролю 
  ·  Кінець перемир'я 
  ·  Небезпека для ООН 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Нова прописка АН-140 
  ·  Ощадбанк -- лише третій 
  ·  Кому дістанеться банкрут? 
  ·  КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Леонід БУРЯК: У Львові ми відчули, що таке 12-й гравець 
  ·  Супер МАРІО 
Тема Поступу
  ·  Українці у світі 
  ·  Українці у світі. Таблиці. Коментар 
Поступ районів
  ·  Мирон МЕЛЬНИК: Скрізь є наші люди -- українські 
  ·  Замок у Старому Селі 
  ·  Пустомитівський район. Довідка 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Щось зимно 
Поступ технологій
  ·  Свято цифрових технологій 
  ·  Президент NVIDIA про майбутнє 
  ·  Хробаки і хробачки 
Поступ реляксу
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  Мандри Чорної перлини 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  Хто більше п’є, той більше заробляє 
Пост-Faktum
  ·  Термінатор атакує Каліфорнію 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  "Магнус" -- кращі традиції галицької комерції 
  ·  "Алло!" Що це? 
  ·  Парки Львова