BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Книжковий Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
16 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ДЕЗОРІЄНТАЦІЯ

___________________________________________________________________________

Незбоченські жанри на експорт
Учора в Мінську відбувся вернісаж, який ...не дає уявлення про художні досягнення Львова
Орися КРАСНИК
 
Це саме той випадок, коли поцінувати можна тільки благий намір. Усе решта, як у тому анекдоті: "Хотіли як краще, а вийшло, як завжди..." І хто в тому винен? А ніхто, так ся стало, -- скажуть ті, що насправді винні, але в цьому не зізнаються навіть у сповідальні в очікуванні відпущення гріхів, ані своїй совісті, до осуду якої вони не звикли прислухатися, адже недбальство чи примітив звичаєво непідпокутні (хоч інша приказка сусіднього народу резонно натякає, що "іная простота хуже воровства"). Ми ж старалися, як могли, -- ще й образяться вони. Добре, що взагалі сталося, -- скажуть ті, що відповідають за це як організатори.

Але насправді подібні відповіді не знімають проблеми. Вона продовжує існувати. Як велика безмовна риба, що мече ікру запитань, кожне з яких приречене залишатися риторичним або істеричним. Тільки не історичним, себто сформульованим і вирішеним із застосуванням глобальнішої оптики, яка, фокусуючи ретроспективу, прозирає далечінь перспективи.

Тут же діє мікрооптика. У підготовці подібних до мінської акцій, як у краплі води, відбивається уся ріднотеренна ситуація в організації як художнього процесу, так і виставкової діяльності у парадигмі Спілки художників -- релікту тоталітарних часів, який, на жаль, не оновив ані крові, ані шкіри із доданням до назви гордого звання Національна.

Хіба то державна таємниця, що не творчі, а соцзабезні функції домінують у діяльності НСХУ і далі? Мало того, їх культивує держава своїм фінансовим патерналізмом. Бо тільки в такий спосіб "апарат насильства" може сподіватися на лояльність митців, адже ті з них, що здобуваються на кар'єру завдяки СХ у відповідний момент хіба не підтримають владну систему? І маріонетковість творчих спілок у такій системі нікого вже не дивує.

Ця маріонетковість виявляється хоча б у тому, що коли певний чиновник із держапарату дає вказівку якійсь творчій спілці гідно репрезентувати мистецькі досягнення нашої країни у сусідній, демонструючи цим підтримку ...ні-ні, не братнього народу, а актуально правлячої верхівки, управлінська вертикаль цієї спілки виструнчується і відповідає "Єсть!". Що слід розуміти як "Є у нас таке мистецтво, що можна показати й у Мінську до 12 річниці нашої державності".

І тут уже всі жанрово-стилістичні ознаки театру абсурду видаються неспроможними адекватно відтворити стилістику нашого буття. (Хоч сама по собі думка показати наші мистецькі досягнення будь-де не є злою. А тим паче в окремому залі Мінської галереї модерного мистецтва! Ще й на автобус, аби перевезти доробок львівських митців тамтешній бацька не глитаїться!). Але наказ спускають згори, як завжди, в останній момент, голова місцевої СХ трубить алярмовий збір, -- і внаслідок за короткий термін (а це ж ще й, як на лихо, літо, а отже треба зважити на те, що всі на урльопах) на виставку заледве спромоглися зішкребти аж 62 твори, і то яких!

"Дев'яносто відсотків із тих шести десятків творів є живопис, -- коментує мистецтвознавець Львівського палацу мистецтв Андрій Дорош, який поїхав супроводжувати виставку львівських митців до Мінська, -- тільки Євген Безніско приніс графіку, і то -- в останній момент. А живопис той -- вінегрет із озерними рибками й сушеними медузами. Хто що мав, те і дав. Переважно пейзажі, трохи натюрмортів. Портретів нема, хіба Кристопчук запропонував якогось такого солоденько-цукеркового Мазепу намальованого щойно-щойно".

Та й те правда: ЩО білорусам можуть промовляти наші портрети, основною засадою яких є те, ХТО зображений, а не ЯК зображений? -- адже все одно тамтешній глядач не відчує набожності перед священними коровами нашої історії. Утім це вже ідеологія, пропаґанда й агітація, а не мистецтво.

Насправді ж скільки із тих 62 зібраних робіт можна буде показати в Мінську на виставці так, аби вона була гідна, не може відповісти навіть куратор виставки. Найліпше, що він міг би вдіяти, і це б йому зарахувалося за чесноту, -- це переполовинити привезене: одну частину дати на експозицію, а другу не виставляти.

Такий геноцид щодо половини відряджених творів, які у столиці Бєларусі не побачать світу, окрім як у загашнику, цілком оправданий не тільки з естетичних, а й з політичних міркувань. Бо ж не гоже ганьбитися перед сусідами, що потерпають від тоталітаризму свого бацьки, інакше -- що вони подумають про нашу незалежність і демократію, побачивши таке от мистецтво?

"Побачимо, як воно скомпонується, я волію мати запас, -- розмірковує критичний, але не до кінця радикальний Андрій Дорош. -- Я б вивісив твори Петра Сипняка, Віктора Хаджинова, Григорія Трояна, ну ще Ґєня Манишина, оскільки Ґєньо є Ґєньо. Може, ще й Володимира Патика, бо він дав п'ять добрих робіт..."

Натомість "постпатиківська" генерація включно із Любомиром Медвідем участь у виставці цілковито зігнорувала, а це означає, що мешканці Мінська не побачать ані творів Олега Мінька, ані Василя Бажая, ані Альфреда Максименка. От і виходить так, що одразу після Андрущенка-Кристопчука-Безніска-Крохмалюка через поколіннєву яму йде ґенерація митців, народжених в кінці 50-х -- початку 60-х років минулого століття.

Може, хтось із львівських художників вважає, що Мінськ -- не той орієнтир, в напрямку якого слід напружуватися? Ну, пощо ґоноровому галичанину запопадати слави в совдепівському заповіднику? Хоч така зверхність до країни, де ладу більше, як у нас, може видаватися порожнім чванством. Бо на власному досвіді сьоголітнього транзитного подолання цієї країни, переконалася, що до її економічної стабільності нам не вмиватися. Звісно, той лад, на противагу нашому безладу і нензі, може бути зворотною стороною відсутності демократії, -- але таких численних новобудов за чеськими проектами, таких автобанів, як у Бєларусі, Україні не бачити, ще років зо п'ять точно!

Що ж до мистецтва, то ми зовсім не знаємо, що діється в них, а вони -- що діється в нас. То, може, хоча б із солідарності з художниками, які потерпають від браку свободи в суспільстві, але не зраджують ані національній ідентичності, ані інтенсивним пошукам сучасних царин естетичного, усе таки не слід ігнорувати подібні виставки, навіть коли вони зорганізовані таким от робом.

"Нема на то ради, -- зітхає Андрій Дорош, -- зрештою, якщо ми покажемо не найліпше, що маємо, а таке, що зараз впереваж роблять у місті, то вони правильно вловлять тенденцію, яка зараз є. Наприклад, їм спокійно можна буде констатувати, що тематична картина в нас не існує. Вона взагалі у Львові завжди була трохи з-під дрючка, тобто за наказом начальства або заради грошей. А зараз вона явно вмирає, тому що оскільки нема замовників, ніхто того не робить. Ото ж залишається живопис комерційний: якісь натюрмортики, краєвиди, ну, ще портрети на замовлення, але ми їх, звичайно, не брали, бо то вже треба бути взагалі дуже великим збоченцем, щоби виставляти якісь портрети..."

Господи, то за що нас напоумив на нехудожню виставку квазіісторичних портретів у палаці мистецтв, де її, без докору сумління, відкривали п. Матолич, п. Держко, п. Покотицька, п. Наконечний? За що?









»  ЛАВРИ
Премії на "октябрьскіе"?
Андрій ЦУДЕН
 
І торік, і цього року митці Львівщини не отримали обласних премій у галузі культури до Дня незалежності, хоч за чинним Положенням про десять обласних премій для найдостойніших митців, відзнаки мусили б знайти своїх "культурних героїв" ще до 24 серпня.

Щодо минулорічної ситуації, то відтермінування нагородження на кілька місяців зумовила з одного боку скорбота за трагічно загиблими внаслідок падіння літака на Скнилівському летовищі (жалоба була несумісна з масовими урочистостями в зраненому місті), а з іншого боку -- внутрішня неструктурованість журі, до складу якого не докооптували на той час ще кількох апаратників, потім це зробили, але суддівська рада все одно не мала кворуму через те, що хтось іще не відгуляв відпустку... Ну, одне слово, знайоме не перший день чиновницьке зволікання при суцільному браці відкритої інформації. При цьому варто нагадати, що іще жодного разу присудження обласних премій творчій інтеліґенції не обійшлося без скандалу.
Детальніше>>
»  ПРОЕКТ
Називати речі своїми іменами
Марта ГАРТЕН
 
Після першого перегляду півгодинної(!) вистави "Виявлення", яку зреалізував у Львівському театрі ім. Леся Курбаса американський режисер Біл Річблюм за власною драматургією на основі літературної та епістолярної спадщини Едгара По, глядачам запропонували не розходитися, а обговорити прем'єру. І хоч ця пропозиція заінтригувала далеко не всіх театральних критиків із львівського цеху, утім зацікавлених у дискутуванні не бракувало з кола друзів театру. Та очевидно, якогось спільного ключа до розмови знайти не вдалося, і після наступного перегляду до обговорення вже не закликали...
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  У Багдаді знову війна 
  ·  Тимошенко в розшуку 
  ·  Смирнов попросив відставки? 
  ·  Післявиборчий підпал 
Погляд
  ·  Український дім не для українців 
  ·  Юродивий 
  ·  Монополія на візи 
Поступ у Львові
  ·  Чи зміниться обличчя міста? 
  ·  З Кучмою проти Буняка 
  ·  Ціни падають 
  ·  Новий-старий начальник 
  ·  Пива стало більше 
  ·  Михайло ЗАДОРОЖНИЙ: Яткову торгівлю ми ліквідуємо! 
  ·  Вода, тепло і борги 
  ·  Громадськість проти "Карпатиленду" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Тендер вичікування 
  ·  Як не до ЄС, то до ЄЕП 
  ·  Нові вуха для СБУ 
  ·  Троє укроіракців 
  ·  США захищається від української сталі 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Бездомні американці 
  ·  Терористи не бояться реклами 
  ·  Марсіанські марення 
  ·  Китай модернізує посвідчення особи 
  ·  У Чечні перевіряють підписи 
  ·  Блискавичний рекорд 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Незбоченські жанри на експорт 
  ·  Премії на "октябрьскіе"? 
  ·  Називати речі своїми іменами 
Історія у Поступі
  ·  Москалі у Львові 
  ·  АРХІВАРІУС 
Книжковий Поступ
  ·  Мандри в безчассі або літературний перфоменс Зілагі 
Листи у Поступ
  ·  Про повагу до народів 
Музика Поступу
  ·  РУСЛАНА: У Львові зупиняється життя 
  ·  vADER у Львові 
Пост-Faktum
  ·  Чоловік, що вигадав "Твін Пікс" 
  ·  КАЛЕНДАР