BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Мандри Поступу.    Львівщина в особах і вчинках.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
16 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:59 17-10-2017 -   На Яворівщині розшукали бабусю, яка півтори доби блукала лісом  
  13:57 17-10-2017 -   На Львівщині судитимуть посадовця «Народної міліції ЛНР»  
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
Україна
  13:53 17-10-2017 -   У Луганській області провели навчання снайперів  
  13:51 17-10-2017 -   Мінімальна пенсія для чорнобильців зросла на 11%  
  13:50 17-10-2017 -   Саакашвілі прибув на мітинг під Раду  
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
Світ
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  
  13:49 17-10-2017 -   Різ Візерспун заявила про домагання режисерів  
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  »  Записки керівника прес-служби. Частина V

___________________________________________________________________________

Вихованці "гнізда Чорноволового"
Управлінські стилі: Давимука -- Горинь
Тарас БАТЕНКО
 
Усіх керівників Львівської області за часів Незалежности можна було б поділити на три умовних періоди: чорноволівський (1990-1997), сенчуківський (1997-2002) та "гібридний" (з квітня 2002).

Звичайно, поділ цей умовний, і можна дискутувати про те, чи варто "освячувати" чиїмось іменем, скажімо, період після 1997 року, чи не слід обмежитися назвою періоду "постчорноволівський"? Можливо, п'ятирічку з 1997 до 2002-го найлегше назвати іменем Михайла Гладія, якщо обмежитися фактором формальної першості у т. зв. аграрному лобі. Однак фактичним організаційно-фінансовим промотором команди аграріїв упродовж 1997-2001 рр. залишався Степан Сенчук. І навіть після відставки у "команді Гладія" за інерцією працювали схеми, започатковані саме Сенчуком. Тому "заголовковість" у цьому періоді справедливо було б віддати саме йому.

"Гібридність" третього періоду зумовлена полівалентністю патронування облдержадміністрації з боку кількох політичних груп -- Медведчуків, Януковича, Аграрної партії та окремо Гладія, Димінського тощо. Урядування Мирона Янківа та Олександра Сендеги -- такі собі маневри саперів-губернаторів на мінному полі виконавчої влади. Ніколи не знаєш, коли і де помилишся.

Зі всіх колишніх керівників області лише В'ячеслав Чорновіл тягне на універсальну постать, яка розглядала Львівщину як трамплін для просування у Київ. Іншими словами, він єдиний міг здійснити таку бажану для серця кожного "щирого галичанина" пряму експансію заходу (транслювання галицької політичної культури) на схід України. Попри те, масштаб цієї фігури ніколи не вимірювався реґіональними, галицькими мірками. З огляду на цю останню обставину ми й не наважилися починати аналіз управлінських стилів та методів львівських обласних керівників із В'ячеслава Чорновола.

Усі колишні намісники починали (продовжували) свої чиновницько-господарські кар'єри у період кермування Львівщиною В'ячеславом Чорноволом. Це говорить про те, що класичної, насильницької революції на Львівщині 1990-1991 років не відбулося, і стара партгоспноменклатура просто прийняла нові правила гри. А правляча, колишня дисидентська, еліта вважала за потрібне зберегти інститут "червоних директорів" з мотивації корисності старих контактів зі союзними і республіканськими міністерствами та відомствами для львівської промисловості. Тому чимало представників колишньої системи залишилися на своїх посадах і продовжили кар'єрний ріст завдяки кадровим рішенням команди Чорновола. В тому числі це стосується колишніх голів ОДА Михайла Гладія, Степана Сенчука та Мирона Янківа.

Не знаю, чи можемо сказати, що справу Чорновола після того, як він залишив Львівщину і очолив Рух, було продовжено. Щодо стилю, темпераменту, методу прийняття управлінських рішень, -- скоріше ні. Це й зрозуміло: кожен керівник привносить світ стиль, абсолютного повторення не буває.

Ба більше, Микола Горинь під час виконання функцій намісника мусив не раз опиратися намірам Чорновола використати область і апарат облвиконкому для партійних цілей Руху. Хоча Давимука та Горинь начебто дотримувалися встановленого Чорноволом в облвиконкомі у 1990 році принципу: "пріоритет має віддаватися не політичним структурам (партіям), а інтересам території". Після 1992 року для самого Чорновола цей принцип частково перестав бути чинним. Щоправда, сам принцип у світобаченні чорноволівської команди завжди був гіпертрофованим. Між "інтересом території" та "інтересом загальноукраїнським" Чорновіл та члени його команди ставили знак рівності. Однак цього не робили, скажімо, представники донецької, харківської еліт, які якраз відстоювали "інтереси території". А після очолювання Чорноволом Руху "партійний інтерес" за суттю став для нього тотожний "інтересові загальноукраїнському". Давимука і, особливо, Горинь майже до кінця перебування при владі не збагнули цієї одновидовості і залишилися сам-на-сам з політичними структурами реґіону, що вимагали їхніх відставок. У результаті найбільше постраждала саме "територія".

Для усіх наступних керівників області тією чи іншою мірою характерний авторитарний підхід до прийняття рішень. Природа авторитарності є різною: вона може бути зумовлена внутрішньою правотою, моральними переконаннями, оточенням, яке на вашому фоні видається менш компетентним. Зрештою, наміром копіювати у манері поводження вищі інститути влади -- Адміністрацію президента чи Кабінет Міністрів. Авторитарність управлінського стилю могла бути викликана острахом політичної відповідальності перед Києвом (т. зв. період Гладія-2 -- Янківа). Однак ця особлива авторитарність на прикладі перших осіб області чорноволівського періоду виявилася згубною для майбутньої реґіональної еліти.

Степан Давимука. Управлінський стиль Давимуки завжди був обтяжений глибокою аналітикою. Такий собі доважок до єдиноначальності. Хтось із політичних оглядачів висловився, що Давимука ніколи не переставав працювати над собою інтелектуально, залишаючись і після своєї відставки з поста представника президента України одним із найвпливовіших діячів Львівщини. Стиль Давимуки визначало місце, з якого він у 1990 році прийшов на посаду голови Львівського облвиконкому, -- начальник відділу СКБ мікроелектроніки в приладобудуванні на ВО "Мікроприлад". Управлінці, які вийшли із проектних організацій, а це, окрім Степана Давимуки, Микола Горинь, Валерій Калинюк, Юрій Зима, Василь Шпіцер, Любомир Крайник, Ярослав Гнатів, як правило, шукали на початку 1990-х нестандартні підходи до прийняття політичних та господарських рішень.

Давимука раціонально підходив до прийняття рішень, опираючись на логіку, а також на свої особисті навики. До такого ж аналітичного управлінського мислення був схильний також інший член команди -- колишній перший заступник голови ОДА (облвиконкому) у 1992-94 та 1995-97 рр. Валерій Калинюк. Давимука своїм управлінським стилем демонстрував, що рішення повинне бути вичищене до лоску. Це дещо відрізняло його від іншого чільного члена тодішньої команди, заступника голови ОДА з питань промисловості Любомира Крайника, який міг скоріш керуватися правилом: краще приймати недостатньо раціональні рішення, які згодом можна було б коригувати, аніж не приймати жодних, і спричинюватися таким чином до управлінського вакууму.

Через свою непублічність, ментальність науковця, Давимука не надто дбав, аби рішення були сумісні з піаром. Він радше прагнув зробити справу тихо, і лише після цього про її результати могло судити суспільство. Тому на середину 1994 р. частиною місцевого політикуму він почав сприйматися як "одіозна" постать, що, в результаті, зашкодило йому залишитися в апараті горинівського облвиконкому. Від такого стилю Давимуки категорично відмовився Михайло Гладій, який з самого початку використовував класичний PR (патронування культурно-мистецьких заходів), що насправді ретушувало для громадськості реальний стан справ на Львівщині.

Непублічність Давимуки відображалася у доповідях. Давимука часто редагував, а то й переписував доповіді, максимально підлаштовуючи текст під себе. Це може нагадувати фразу з радянських часів про Олександра Яковлєва, одного з архітекторів "перебудови": Яковлєв так глибокорозумно виступає, мабуть, сам собі тексти пише. І справді, Яковлєв -- чи не єдиний у горбачовському політбюро, який сам собі писав виступи. Давимука теж розумно виступав, незмінно у затемнених окулярах, його монотонні розмови, позбавлені будь-якої емоційності, були дещо занудні для пересічного громадянина. Траплялося, що Давимука йшов на альтернативні проекти доповідей, що ситуативно створювало здорове конкурентне поле в апараті виконкому.

Стиль прийняття рішень Давимукою можна було б назвати персональним з однією великою ремаркою. У "єдиноначальності" проглядалася не індивідуальна позиція представника президента, а колективна. Це, скоріш, колективно командний стиль. Готовому рішенню передували тривалі обговорення і пошук варіантів у колі заступників. Чимало рішень були нестандартними, викликами системі, ініціативами, що переймали згодом інші реґіони. Це, скажімо, стосується територіального перепідпорядкування великих підприємств-гігантів шляхом їх приватизації, найбільш характерний приклад -- Львівський автобусний завод. Кадрові рішення -- ініціювання заміни частини "червоних директорів", теж були колективно-єдиноначальними. Не завжди вони виконувалися через спротив республіканських міністерств. Тому, мабуть, не цілком справедливі докори Давимуці у тому, що він зберіг недоторканність колишніх "червоних директорів". На багатьох документах, які підписував Давимука як представник президента, стояли візи ще кількох заступників. Тому важко угледіти авторитарність у тодішньому управлінському стилі Давимуки. Принцип командності поціновувався, доки Київ не показав огидні зразки індивідуального авторитаризму.

Микола Горинь. Один колишній губернатор якось висловився, що "Чорноволу Львівщини було замало, а Гориневі -- забагато". Горинь справляв враження керівника менш витонченого, більш поверхового та поспішного, управлінця саме чорноволівського стилю, який приймає рішення емоційно та самовпевнено. Йому протиставляли раціоналізм та аналітизм Давимуки. У 1994 році, після обрання на посаду голови обласної ради, Горинь не запропонував Давимуці посаду першого заступника голови облвиконкому, на яку він, за деякою інформацією, очікував. Згодом Давимука консультував деяких аграріїв перед відставкою Гориня і працював над програмою Аграрної партії України. Нічого дивного: аналітизм і здатність продукувати стратегічні та ідеологічні думки повинні бути затребувані змінною реґіональною елітою.

Політичні рішення Миколі Гориню давалися важко, відчувалася нестача відповідних професійних навиків. Сам Горинь якось пожартував, що на власному прикладі довів, як "кухарка здатна правити державою". З таким самим успіхом цю фразу можна адресувати й іншим керівникам від "конструкторських бюро". Горинь як трудоголік працював по 12-14 годин на добу і в умовах тяжкої роботи намагався самостійно доходити до суті проблем. Він був простий у побуті й багатьом львів'янам запам'ятається лише тим, що пішки ходив на роботу. Горинь дистанціювався від партійної думки братів Михайла та Богдана як виразників інтересів УРП, а, можливо, прагнув також вийти з їхньої тіні і утвердитися як самостійний єдиноначальний керівник. Небажання задовольняти кадрові прохання Чорновола (у результаті це обернулося тим, що Чорновіл клопотав у прем'єра Лазаренка за Гладія як кандидата на голову ОДА), а також своїх братів, виявили авторитарну жилку в характері Гориня.

При Давимуці та Чорноволові як голів облвиконкому Горинь звик працювати, маючи велику свободу дій. У 1990-1994 рр. не було відповідної нормативної бази, завершеної форми нової вертикалі влади, яка б чітко регламентувала ініціативи реґіональних керівників. Однак протягом 1994-1996 рр. така нормативна база кінцево сформувалася. Ментально Гориневі було вже важко перебудуватися, пристосуватися до нової вертикалі влади, яку швидко вибудував завдяки своєму автократизмові Леонід Кучма.

Цікаво, що до формування вертикалі доклалася і горинівська команда. Один лише штрих: у 1995 році група фахівців ОДА, до якої входив перший заступник голови Валерій Калинюк, помічник заступника голови Орест Друль, виробила матрицю завдань і повноважень обласної державної адміністрації та скерувала до Кабінету Міністрів. Згодом Кабмін взяв це напрацювання за основу при виробленні єдиної структури облдержадміністрації.

Своїм опозиційним щодо Києва стилем управління Горинь спричинився до проблемних стосунків не лише з Давимукою, але й з членами команди -- своїми заступниками Валерієм Калинюком та Зиновієм Котиком. Дехто з них прямо вказував Гориневі, що на кожному засіданні Кабміну на львівського намісника дивляться як на подразника прем'єр-міністра Павла Лазаренка. Зі своєю системою цінностей при прийнятті рішень, доволі чужою та незрозумілою для оточення, Горинь важко йшов на колективний метод прийняття рішень в ОДА. Він прислухався до обмеженого кола осіб, для нього була проблемною категорія політичної довіри, він був доволі закритим тактиком і навіть свої відставки виношував у собі, поза найближчими людьми. Дехто з команди намагався боротися з відчуженим стилем голови, що, однак, давало малий результат. Врешті-решт команда приречена була розпастися.

Здається, згусток родинної одержимості, дисидентства та опозиційності Горинь переніс і до свого кабінету на третій поверх Винниченка, 18. Хоча за цією амбівалентністю стояла якась виняткова шляхетність Гориня у відстоюванні окремих членів команди. Це, насамперед, стосується публічного захисту заарештованого наприкінці 1996 р. у "справі дітей" Юрія Зими. Відчуваючи, що Зима страждає також і через нього, Горинь призначив підсудного Зиму начальником інформаційно-аналітичного управління за кілька днів до своєї відставки. Апогеєм цієї важкозрозумілої для оточення одержимості та опозиційності Гориня, було його рішення піти з посади голови облдержадміністрації. Рішення, яке прийняв, по суті, самостійно, не радячись із президентом -- ще один штрих до ілюстрації відчуженості Гориня у вибудованій Леонідом Кучмою будівлі вертикалі влади. Опозиційний стиль Гориня, зумовлений переконаннями у внутрішній правоті, реакцією на ставлення до нього і всього галицького у Кабміні, -- не наважився успадкувати жоден наступний керівник Львівської облдержадміністрації.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Назад до СССР 
  ·  Америка втратила енергію 
  ·  Пожежа в Національній Опері 
  ·  Нові рахунки Лазаренка 
Погляд
  ·  Тяванмусі сепрайз 
  ·  Третя жертва свободи слова 
Поступ у Львові
  ·  Львів вшанує найвродливіших 
  ·  Ні пуху ні пера 
  ·  Куди йдуть наші гроші 
  ·  Дороги до зими причепурять 
  ·  Кожен судовиконавець має "свою зону" 
  ·  Алярмова сесія 
  ·  Житлових метрів побільшає 
  ·  Нова школа в Лапаївці 
  ·  Класифікація львівського транспорту 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Омельченко в круговій обороні 
  ·  Польський візит Марчука 
  ·  Розкол в опозиційному таборі 
  ·  Кінах критикує уряд 
  ·  Нагороджено воїна УПА 
  ·  Канібалів насправді не було 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Сімдесятирічний батько 
  ·  Хамбалі вже не проблема для США 
  ·  Весілля не було? 
  ·  Космічна пітьма 
  ·  Представник Ічкерії 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Режисер Біл РІЧБЛЮМ: Моя робота -- духовна конфронтація із По 
  ·  Ми маємо про це поговорити... 
  ·  Сяйво сапфірних верховин 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Мандри Поступу
  ·  Проспект Реформа 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Вихованці "гнізда Чорноволового" 
Спорт-Поступ
  ·  Шахи -- також боротьба за життя 
  ·  Коли пізнаються друзі 
  ·  "Дніпро" підтримало почин... 
Пост-Faktum
  ·  Герцогство Галичини 
  ·  КАЛЕНДАР