BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Рекламний Поступ.    Розмаїтий Поступ.    Духовний Поступ.    Поступ ювілейний.    Світ про Україну.    Діти у Поступі.    Поступ науки і технологій.    Кримінал.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
Депутати покидають парламент
 
21 березня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:32 26-06-2017 -   В селі на Львівщині від отруєння гербіцидами загинули корови  
  15:29 26-06-2017 -   Христина Погранична завоювала три медалі для української збірної з художньої гімнастики  
  15:7 26-06-2017 -   У середині липня трамвай №7 повернеться на Погулянку  
  15:6 26-06-2017 -   Працівника «Львігазу» впіймали на хабарі  
  13:7 26-06-2017 -   У Львові за хабарництво судитимуть екс-спомічника судді  
Україна
  15:39 26-06-2017 -   СБУ запобігла підпалу офісу Батьківщини  
  15:37 26-06-2017 -   У Тернопільській області жорстоко вбили 17-річну випускницю  
  14:49 26-06-2017 -   У центрі Києва відкрили пам'ятник Анні Ахматовій  
  14:28 26-06-2017 -   Для половини українців безвіз марний - опитування  
  13:1 26-06-2017 -   Вступна компанія в Україні офіційно стартує 12 липня  
Світ
  15:38 26-06-2017 -   Макрон згадав Анну Київську на зустрічі з Порошенком  
  15:9 26-06-2017 -   У Китаї звільнили з в'язниці нобелівського лауреата Лю Сяобо  
  13:3 26-06-2017 -   Великий бар'єрний риф в Австралії оцінили у понад $40 млрд  
  12:22 26-06-2017 -   ЗМІ: США хочуть легалізувати вторгнення в країни  
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ ювілейний  »  50-ЛІТТЯ

___________________________________________________________________________

Віковічний Юрко Винничук
 
Василь Гутковський та Юрій Винничук під час презентації видавництва “Піраміда” на Форумі видавців-2001. Світлина Надії МОРИКВАС
Ким тільки не видається читачеві Юрко Винничук: то літературним скандалістом, то ловеласом, то безстрашним обсерватором, то вдалим містифікатором тощо. Друзі ж завжди сприймали його як дуже вразливу людину і думали, що він зумисне ховається за різними масками, щоби захистити себе від зовнішнього світу. Але, як відомо, маски мають ту властивість, що приростають до облич, і за ними все важче розпізнавати справжню людину.

Винничук-письменник вийшов із андеґраунду. У цей період він був відомий під прізвиськом “Чемодан”, бо зберігав усі свої твори у великій валізі. Був знаний і як містифікатор кельтських текстів.

У письменницькій валізі Юрка є найрізноманітніші твори багатьох жанрів і художніх напрямів, різного мистецького ґатунку, але з-поміж них помітно вирізняються оповідання, пересипані чорним гумором. Юрка навіть називають батьком українського чорного гумору.

Особливо привабливий він у малій прозі, опублікованій, зокрема, у книгах “Спалах” (1990) і “Вікна застиглого часу” (2001). У цих творах проявляє себе як вигадливий оповідач і цікавий творець легенд і міфів. Натомість у повістях “Діви ночі” (1991) і “Житіє гаремноє” (1992) домінує потяг письменника до скандалу й усіляких інтимних фривольностей, які б неодмінно шокували читацьку публіку.

Для зацікавлених скажемо, що Юрко Винничук – автор поетичної збірки “Відображення” (1991), прозових книг: “Спалах” (1990), “Діви ночі” (1992, 1994) “Житіє гаремноє” (1996), “Вікна застиглого часу” (2001), роману “Мальва Ланда” (Сучасність. – 2000. – № 2, 3; 2001. – № 10, 11), повісті “Ласкаво просимо в Щуроград” (Сучасність. – 1992. – № 2). Винятковою популярністю користуються його книги про Львів. “Легенди Львова” витримали вже чотири видання, побивши всі рекорди з продажу. Невдовзі після них з’явилися “Кнайпи Львова” (2000, 2001) і “Таємниці львівської кави” (2001), а на письмовому столі вже визрівають книга про львівських батирів, історія львівської кухні й енциклопедія “Цікавий Львів”. Винничук також досліджує забутих українських письменників і впорядкував антологію фантастичної української прози XIX століття “Огненний змій” (1990) і збірку “Срібна книга казок: Українські літературні казки” (1992). Із 2001 р. у львівській літературній агенції “Піраміда” виходить серія популярної прози під назвою “Юрко Винничук презентує”.

Його твори є у багатьох українських антологіях. У постановці львівського театру “Мета” йшла вистава за його п’єсою “Дракон”, а за казками знято два мультфільми – “Казку про поросятко” та “Метелика, який вивчав життя”.

Твори Юрка були перекладені англійською (The windows of time frozen and other stories, 2000) і французькою (“Казка про поросятко”, 2000) мовами. Його оповідання вміщено також у зарубіжних антологіях: англомовних From Three Worlds (1996) і Two Lands, New Visions (1998) та німецькомовних Ein Rosenbrunnen (1998) і Die Stimme des Grases (2000). Публікувалися в часописах Америки, Англії, Польщі, Хорватії, Аргентини.

У його перекладі з чеської видавництво “Класика” підготувало до друку книгу прози Богуміла Грабала “Барон Мюнгавзен”.

Винничук є дуже продуктивним письменником. Тепер він готує до друку десятитомне видання власних творів. І вже з’явилася перша книга під назвою “Вікна застиглого часу”, у якій читач побачить іще одну, дещо незвичну, як він сам вважає – справжню, сторону багатогранного таланту Юрія Винничука.

Сподіваюся, що і запропонована читачам розмова відкриє малознані сторінки з життя літератора.

– Юрку, а чи можна б глянути на тебе очима твоєї родини? Як сприймали тебе найближчі люди і ким мріяли бачити в майбутньому? Я знаю, що тебе назвали на честь вуйка Юрка Сапіги.

– Це мамин брат. Він був обдарованим хлопцем. Учився у Кременецькому ліцеї, писав вірші, малював картини. Брав також участь у молодіжному націоналістичному русі. У сорок першому році його заарештували (а тоді, перед нападом німців, у Галичині та на Волині пройшли масові арешти), у лічені дні усіх їх знищили, позасипали тіла вапном. Мама розповідала, як вона з батьком розшукувала його. Мій дід упізнав сина по черевиках, які спеціально замовляв для нього. Вуйка Юрка часто згадували в нашій родині, і мені його постійно бракувало. Усе здавалося, якби він жив, то в моєму житті неодмінно щось змінилося б. І я часто фантазував, що могло б статися. Мене назвали Юрієм у пам’ять про нього, і так виглядає, що я доживаю за нього і роблю те, що він не зміг зробити.

– Інші твої родичі були теж пов’язані з національним рухом? Чи не міг би трішки розповісти про це.

– Дід по маминій лінії був у петлюрівській армії, а під час німецької окупації – бургомістром у волинському містечку Катербурґ і допомагав підпільникам. Тато працював лікарем і зв’язковим в УПА, у загоні легендарного Яворенка. Однак щоби не викликати підозр, батько змушений був удавати, що співпрацює з німцями як лікар під час набору так званого “контингенту”. Але коли треба було відправляти молодь до Німеччини, він організовував втечі. Після війни все потрактували як співпрацю з німцями. Тоді також виринула й батькова діяльність в УПА, але прямих доказів у слідчих не було, тому його засудили в 1955 році тільки за перший гріх. На щастя, 1956 року батько потрапив під загальну амністію, тому просидів у тюрмі лише рік. А дідусь змушений був утікати від репресій. Залишив у селі величезний будинок (зараз у ньому – школа). Але і його ув’язнили, і він сидів три роки.

– Такі родини в радянські часи вважалися неблагонадійними, і найважче було дітям, бо вони жили немовби за двома стандартами. Напевно, і ти багато речей змушений був притлумлювати в собі?

– Як не дивно, я нічого не приховував і доволі часто поводився, як розумію нині, по-дурному, тому що рідко тримав язика за зубами, вихоплювався як Пилип з конопель і міг будь-що ляпнути. Особливо, коли вчився в інституті.

– Юрку, дозволь тепер поговорити про найсуттєвіше у твоєму житті – про літературу. Ти дебютував як прозаїк уже в доволі зрілому віці, хоч і мав багато написаних творів у своїй легендарній валізі. Із чим це було пов’язано?

– На початку вісімдесятих я почав друкувати статті і переклади, а прозові твори надсилав у різні журнали, але звідусіль надходили відмови: з “Жовтня”, “Дніпра”, “Вітчизни”, “Києва”. Практично вся книжка “Спалах” була запропонована журналу “Жовтень”, і вся – відкинута.

– Твоїх творів не сприймали чи боялися їх друкувати?

– Чому боялися? Там не було нічого антирадянського. Я про політику ніколи нічого не писав.

– Чому ж не друкували?

– Мені колись Федорів сказав, що є якийсь список авторів, твори яких не бажано друкувати. Але якби я написав якісь оповідання, у яких розвінчувався б націоналізм чи ще щось інше, то вони були б надруковані.

– А чому тоді 1974 року у твоєму помешканні в Івано-Франківську зробили обшук?

– Це ціла історія, пов’язана із самвидавничою “Скринею”. На початку сімдесятих років я почав приїжджати до Львова і у 1972 році познайомився з Грицьком Чубаєм, а згодом – з Миколою Рябчуком, Олегом Лишегою, Віктором Морозовим (до речі, вони всі були авторами “Скрині”), ми спілкувалися разом. Це були люди, які писали цікаві сюрреалістичні твори, але не друкували їх в офіційних виданнях, і ми зустрічалися час від часу, щоби почитати своє і послухати чуже. Мені цього середовища вистачало. І коли я знав, що має бути чергова зустріч, то намагався завершити щось нове – для мене було важливо бачити реакцію цієї компанії літераторів. Тоді я отримував значно більшу приємність від читання, аніж тепер від публікацій своїх творів. А потім ми з Грицьком Чубаєм й Іваном Іовом вирішили підготувати другий номер “Скрині”. Зібрані матеріали пішли по руках, і серед них була й моя поема “Формула страху”. Але під час обшуку в Чорновола знайшли першу “Скриню”, і багатьох її учасників вигнали з університету й інститутів. Про обшук у Чубая я ще не знав, але зрозумів це, коли у квітні 1974 року і в мене, у Франківську, відбувся обшук. Бо як знайшли мою поему, то вигукнули радісно: “О! Є!” При цьому забрали книжки, рукописи і найцінніше – щоденник мого діда, який він вів у армії, як служив у курені “Не журись!”. 1974 року я повністю перебрався до Львова, бо як мені здавалося тоді, тут легше було загубитися. Я не мав прописки, жив на квартирі. Але кедебісти розшукували мене, бо приїжджали до батьків і розпитували, куди я зник.

– Юрку, крім кола приятелів-літераторів, думку котрих ти цінував, яких іще літературних впливів зазнав у ті роки?

– Ще до зустрічі з хлопцями, в інституті, я вже цікавився різними літературними течіями і вишуковував усе нове. Коли вперше прочитав Чубаєві свої вірші, то він повівся дуже педагогічно: нічого не сказав, а тільки дав твори Еліота. І коли я прочитав, то зрозумів, що пишу щось не те.
І це перевернуло моє уявлення про літературу. Завдяки Чубаєві познайомився у польських перекладах з поезією Еліота і Паунда, прозою Кортасара, Борхеса тощо. Це суттєво розширило кругозір. А прозу я писав від самого початку якусь химерну, сюрреалістичну.

– Юрку, ти дуже часто любиш інтерпретувати дійсність із чорним гумором. Чи це було твоєю внутрішньою потребою, чи відчував, що українській літературі бракує саме чорного гумору?

– Останнє, що ти сказав, мені навіть на гадку не спадало. Я все для колег писав. Навіть ніколи і не думав, що колись буду в літературі. Хотів якось вичекати і втекти на Захід. Я навіть мав план, як це зробити. Але коли побачив, що в Україні почало щось змінюватися, то передумав. Однак повернуся до твого питання. Мені видається, якщо ставити перед собою таке завдання – конче щось змінити в літературі – то з цього точно нічого не вийде. Особисто я ніколи такого завдання перед собою не ставив.

– А ким ти мріяв бути в дитинстві?

– Я хотів стати письменником. Читав дуже багато. Найкращим проводженням часу для мене була книжка. Я бешкетував, звичайно, лазив із хлопцями в чужі сади за яблуками. Але книжка була понад усе. Мене навіть із хати виганяли, щоб погуляв і перевітрився. То я йшов у садок і там читав.

– А ким бачили тебе батьки?

– Батько, звичайно, бачив мене зубним лікарем. Фактично до 1986 року, поки я не почав працювати в театрі “Не журись!”, батьки постійно утримували мене. Вони були скептично налаштовані до того, що я писав. Хоча обоє – начитані, тато “перемолов” усі твори Чайковського, Опільського... Але цікавим є інше. У той час, як відбулися обшуки у знайомих, я зробив ревізію своїх творів і дещо зашифрував (слова “Україна” змінив на “Чехія” і підписав як переклади якогось чеського поета), а дещо позакидав у піч, щоби спалити. Якось, коли Україна вже стала незалежною, я поліз на стрих і знайшов там валізу, а в ній – свої рукописи. Перед тим, як запалити піч, мама все вийняла і сховала. І я тоді побачив, що вони справді з великою повагою ставилися до моєї творчості.

– Юрку, нині багато письменників намагаються привернути увагу до своїх творів різними скандалами. То чим легше завоювати популярність: самим твором чи скандалом довкола нього?

– Воно одне другому не заважає. Але часто багато моментів залежать від ситуації. Скажімо, “Поступ” вимагав від мене скандалу – і так з’явилося на його сторінках “Житіє гаремноє”. Але й мені цікаво було бачити, як я збурював маси. Зараз такі речі потрібні хоча б для того, щоб розкуповувалися книжки. Бо навіть якщо чиясь книга буде кращою за мою, але ім’я це не розкручене, то вона продаватиметься гірше. Наразі я бачу, що книги мої продаються дуже добре, видавець задоволений і готовий вкладати гроші.

– Я бачу, що ти вірний одному видавцеві.

– Так, це “Піраміда”. Її директор Василь Гутковський – мій фанат. Він готовий видрукувати навіть книгу під назвою “Меліорація Полісся” за умови, що на обкладинці буде стояти моє ім’я. Перша книга з мого зібрання творів теж успішно розповсюджується, і я тішуся, бо нарешті читачі можуть запізнатися зі мною справжнім.

– Бо в ній живе та давня енергетика, коли ти писав лише для вузького кола приятелів. Тож бажаю, щоб і наступна книга з твоєї десятитомної валізи вийшла не гіршою.

Розмову вів Василь ГАБОР









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Андрій САДОВИЙ: Час повернути Львову його реноме... 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Рояль на сцені мусить грати 
Погляд
  ·  Ганс КАСПАРІ : Для мене відкриття, що у Львові є стільки фахівців, яким небайдуж 
  ·  Як виглядає герб Львова? 
  ·  Хвойдизм у політиці 
Поступ у Львові
  ·  Куйбіда програв 
  ·  Заєдун” образився на мільйон 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Звернення львівських учених і діячів культури на підтримку Тараса Стецьківа 
  ·  За розпусту треба платити 
  ·  Львівщина обліковуватиме відходи 
  ·  Методична інструкція” 
Поступ з краю
  ·  Дискредитувати всіх! 
  ·  АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА 
Поступ у світі
  ·  Шлях України до об’єднаної Європи буде дуже довгим 
  ·  Жертви не були марними 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Рекламний Поступ
  ·  Микола Княжицький: Чесні вибори в Україні можливі. І я доведу це на власному при 
  ·  Ігор Гайдучок приємно вирізняється серед кандидатів 
  ·  Річ” – 2002 
  ·  ОСВІТЯНИ – ЗА БОГДАНА ДУБНЕВИЧА 
  ·  Тарас СТЕЦЬКІВ: Ми повинні відсунути комуністів, олігархів, в опозицію щодо на 
  ·  Журналісти підтримають Тараса Стецьківа 
Розмаїтий Поступ
  ·  Обери свою пору року 
  ·  Як позбутися ластовиння 
  ·  Звільнення для жінок 
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
  ·  Загадки міста Лева 
  ·  Чи добрий ви підлеглий? 
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ, КНАЙПИ 
Духовний Поступ
  ·  ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ 
Поступ ювілейний
  ·  Віковічний Юрко Винничук 
Світ про Україну
  ·  Заявка України на вирішальне місце в історії 
Діти у Поступі
  ·  Заповніть анкету – і майте певність, що ваша дитина здорова 
Поступ науки і технологій
  ·  Чи хоче Microsoft балакати українською? 
  ·  intel продемонструвала Pentium 4 “Northwood” 4.1 ГГц. Природно, розігнаний 
  ·  Філософія операційної системи Plan 9 
  ·  Влада Данії збирається відмовитися від Windows 
Кримінал
  ·  Аргентум” розстріляли 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  За відкуплений телевізор – один рік виправних робіт 
  ·  Розбійний напад на дитячий садок 
  ·  Жінка з золотом – мов ялинка з прикрасами 
Арт-Поступ
  ·  Сороміцький фольк благословенний 
  ·  Немає сенсу пояснювати, ким для нас є Лисенко... 
  ·  Анна Ковалко: “Сучасна музика – це для мене поклик душі” 
  ·  Ян Тірсен – французький романтик, закоханий в Амелі 
  ·  Казкова доля у неймовірному місті 
  ·  Пітер Грінвей: Кіно померло 
  ·  Новаківський в Інтернеті 
Спорт-Поступ
  ·  Велике повернення тренера 
  ·  Покладок відзначився дублем 
  ·  Перший іспит для Буряка 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ