BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест Поступу.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
5 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  10:17 29-06-2017 -   ЦНАПи Львова відновили роботу  
  10:15 29-06-2017 -   Завтра у Львові кінокомпанія MKK film service розпочинає зйомки містичної драми “13 автобус”  
  10:12 29-06-2017 -   Для потребуючих у Львові діють соціальні їдальні  
  16:3 28-06-2017 -   На вул. Кульпарківській, 230а при демонтажі впав кран, ніхто не постраждав  
  15:15 28-06-2017 -   На вул. Алмазній, 21 у сміттєвих майданчиках виявили предмети, схожі на гранати  
Україна
  16:0 28-06-2017 -   Вірус Petya: Кіберполіції понад тисячу разів поскаржилися на втручання у комп’ютери  
  15:11 28-06-2017 -   На Донеччині вибухнуло авто зі співробітниками СБУ  
  14:34 28-06-2017 -   На території рівненського молокозаводу пролунав вибух  
  13:45 28-06-2017 -   На території рівненського молокозаводу пролунав вибух  
  12:56 28-06-2017 -   Держборг України скоротився на ₴11 млрд завдяки зміцненню гривні  
Світ
  10:34 29-06-2017 -   В Італії закриють порти для іноземних суден через наплив мігрантів  
  10:30 29-06-2017 -   У Ватикані вибухнув скандал: кардинала звинуватили у сексуальних злочинах  
  16:2 28-06-2017 -   У Міноборони РФ відхрестилися від полоненого військового  
  15:17 28-06-2017 -   В Ізраїлі розробили лазерну систему збиття безпілотників  
  12:4 28-06-2017 -   Мерія Лос-Анджелеса схвалила будівництво музею «Зоряних воєн»  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Хто творить історію?
Різні моделі історії
Боґуміла БЕРДИХОВСКА
 
Я не зосереджуватиму увагу на академічній науці. У широкому сенсі вона є лише одним з елементів, які творять площину історичних дискусій. Часом поряд з академічною наукою велику роль відіграє елементарний процес освіти.

Як видається, академічна історія має бути сферою досліджень, пошуків, а відтак і сферою постійного сумніву. Окрім цього, є сфера медіа (у широкому розумінні – від преси до електронних ЗМІ). Медіа можуть бути опановані так званою “історією для дітей”, але ті ж медіа можуть бути площиною, в якій відбувається дискусія між дуже вимогливою академічною моделлю і освітньою моделлю, яка у більшості країн є елементом політики держави. Також є сфера, що впливає на інтерпретацію історії та на історичну свідомість. Це сфера публічних діянь. Я розумію “публічні діяння” дуже широко – від дій окремих громадян аж до так званих політичних дій. Політики всюди і завжди використовують історію, покликаються на історію, хоча б частково, будують свій імідж, опираючись на певний варіант історії. Инша справа, що крім тих, хто трактує історію, як хороший будівельний матеріал для свого політичного іміджу, є й такі, хто просто жирує на вкрай заідеологізованій версії історії. Таких випадків багато і, мабуть, немає особливої потреби їх тут називати.

Якщо йдеться про подібності між Польщею та Україною у способі історичної нарації, мені видається, що тут є дещо спільне. Це, так би мовити, модель героїчного мучеництва. Я можу з впевненістю сказати про польську нарацію в історії, що це є візією героїчної боротьби з загарбниками, боротьби за продовження Європи, за оборону її культури та цивілізації загалом. Ця модель співіснує з моделлю мучеництва. Джерела цієї моделі є в романтизмі і з часом вона майже не змінилася, підлягаючи лише певним модифікаціям. Дуже цікаво, як у свідомості однієї спільноти ці дві, здавалось би протилежні, моделі можуть цілком гармонійно функціонувати. До співіснування цих двох моделей спричинилися історики, проте у випадку Польщі також і письменники. Це вони створили кліше, що стали обов’язковими у польській історичній свідомості. Ця героїчно-мученицька модель є дуже живучою, хоча необхідно сказати, що впродовж десятиліть її намагалися скоригувати.

Вся велика публіцистика перелому століть переважно відкидала цю модель. Може, “відкидала” – занадто сказано, але вона, принаймні, намагалася впроваджувати нові елементи. Тут є дуже дивна ситуація, бо з одного боку, ці зусилля були винагороджені. Вони посіли своє місце у так званій інтелектуальній історії, але, з иншого боку, вони зовсім не порушили того, що є “поживою” пересічного поляка. Крім того, потрібно додати, що представники цього напрямку були досконалими не лише у сенсі інтерпретації, але й у сенсі форми викладу своїх переконань прекрасною художньою мовою.

Героїчно-мученицька модель, незважаючи на те, що у цей самий час її намагалися коригувати, дуже посилилася впродовж міжвоєнного десятиліття. Вся система держави, включно з освітою, була фактично втіленням цієї моделі, вона пропонувала і, навіть, накидала її.

Необхідно зазначити, що ця модель існувала і у часи, коли польська держава не існувала. Вона була присутньою у функціонуванні інституцій народного життя за умов чужоземного тиску. Поляки мали можливість вибору між двома різними моделями чи пропозиціями народної історичної поведінки. Була прусська пропозиція, яка включає систематичну мозольну органічну працю, розбудову громадського життя та підвищення цивілізаційного стандарту, і модель, умовно кажучи, російська, тобто модель бунту і спротиву без великої турботи про цивілізаційний вимір функціонування. Остаточно вибрали другу пропозицію – ту, що народилася під російською окупацією, а не під прусами. Впродовж довгого часу здобутки прусської моделі були цілком відсунуті у непам’ять.

Лише у 70-тих роках вони наблизились до ширшого кола споживачів, коли на польському телебаченні з’явився фільм “Найдовша війна сучасної Європи”, який цілісно представив долі поляків під прусською окупацією. Незважаючи на те, що повоєнний період, звичайно ж, не сприяв дискусіям, які могли би цю пануючу модель, чи канон польської історії підважити, потрібно зазначити, що в цей період сталися й инші важливі речі.

Безсумнівно, у публічному сенсі найважливішою річчю у цій сфері, яка, однак, з певним запізненням почала впливати на суспільну свідомість, був лист польських єпископів до німецьких єпископів 1965-1966 з нагоди тисячоліття хрещення Польщі.

Поляки та німці: спроби порозумітись

Готуючись до цієї дати, польські єпископи вирішили очистити сумління. Поміж иншого (лист був дуже великий) були і слова “пробачаємо і просимо пробачення”. Далі трапилося щось дуже цікаве. Є різні трактування того, що відбулося. Є організація Адама Міхніка „Костел, лівиця, діалог”, яка пропонує своє трактування цього послання, є книга Пьотра Мадайчика, яка так само аналізує значення послання.

Особисто для мене до початку вивчення цієї теми було насправді неймовірним те, що це тоді насправді означало. 20 років після війни, коли 80 відсотків суспільства ще пам’ятали те, що діялося під час війни, коли ще всі вони мали у пам’яті окупацію, це звернення було справжньою революцією. Сталася річ цілком невірогідна. Проти ієрархів костелу солідарно виступили практично всі.

Це не була проста дихотомія – з одного боку єпископи, а з иншого комуністичний режим (хоча і це було правдою). Агресія влади на адресу єпископату тоді перевершила будь-які, раніше відомі, приклади (можливо, за винятком інтернування примаса Вишиньского). Дійшло навіть до того, що один із співавторів листа сумнівався у тому, що влада взагалі дозволить йому повернутися на батьківщину (єпископи тоді були в Римі), а примас після повернення до країни у одному зі своїх казань висловився дуже драматично: “Я не заслуговую на те, що зустрічає мене на моїй батьківщині”. Влада поводилася дуже агресивно, вся преса рясніла засудженнями з моральної, політичної та всіх инших перспектив. Проте, найцікавіше у цьому всьому те, що зараз соромливо спихається на бік, те, що на оборону єпископату не стала ні світська лівиця, ні католицькі середовища (тобто католики, зосереджені в клубах католицької інтелігенції).

Єдиною особою, яка стала на захист цього листа був покійний сьогодні редактор видання “Tygodnik powszechny” Єжи Турович, проте він був один. На такого типу жест не відважився Варшавський клуб католицької інтелігенції, який вважався найбільш послідовним, відкритим, і з часом став уважатися таким, що має величезні заслуги у різних галузях.

Отже, в 1965-1966 році цей лист відіграв виключно моральну і політичну роль, але не вплинув на суспільну свідомість. Ця свідомість насправді відкинула єпископів. Люди не могли зрозуміти, чому єпископи в 1966 році роблять подібне. Натомість, чим більше цей лист ставав історією, чим більш динамічні відбувалися події у політичній та суспільній ситуації в Польщі, тим більше цей лист став впливати на те, що писалося і на міркування про польсько-німецькі відносини.

90-ті роки це час, коли матеріалізуються плоди, які були колись посіяні, наприклад, лист єпископів. Це велика дискусія про польсько-німецькі відносини, яка певною мірою коригує, впроваджує певні модифікації у польську історичну нарацію. Ці польсько-німецькі дискусії мали різні етапи, але, мені видається, що кульмінації вони сягнули при нагоді ідеї, яка з'явилася кілька років тому – побудова музею переселень в Берліні. В Польщі почалася дискусія: “Чому у Берліні? Це має бути у Вроцлаві, це потрібно по-иншому інтерпретувати”.

Я вважаю, що ці 14 років досить радикально змінили польський підхід до питання переселень, в тому числі переселень німців. До питання німецької історичної та культурної присутности в сучасній північній та західній Польщі. Поляки позбулися, або мають твердий намір позбутися німецького комплексу. Ніхто більше не пише про одвічні п'ястовські землі "від Вроцлава через Щецін до Ґданська". Це дуже цікаво, бо тут навіть академічна наука, яка у инших випадках чекає, наскільки такі дискусії вплинуть на університети, "підтягнулася".

Варшавське повстання

Не випадково сталося так, що відразу після встановлення комуністичної влади одні з перших історичних дебатів відбулися навколо варшавського повстання, яке, згідно з тодішньою лексикою, обвішували різноманітними ярликами, називали безвідповідальним, з’явилися навіть звинувачення у фашизмі та у инших речах. Відразу ж після війни першою спробою протиставитися цим марксистським хунвейбінам була велика публіцистика Марії Домбровської, яка ніколи не була не лише академічним істориком, а й істориком взагалі. Її нариси про Д. Конрада були одним з найбільш адекватних і глибоко інтелектуальних літературних зображень варшавського повстання.

Коли дискутували про варшавське повстання, то дискутували про Джозефа Конрада, про його письменство. Марксисти почали критикувати повстання, звертаючись до Конрада, до капіталістів, які мають свій флот. Капітан корабля у їхніх очах виростав до уособлення капіталізму як явища, яке має зникнути. Відтак, захист Конрада був і захистом мотивів, які стояли за варшавським повстанням. Ці дискусії були дуже активними і на еміграції. Там, у свою чергу, такою роботою була праця Цехановского “Повстання варшавське” у якій він поставив під сумнів політичний та мілітарний сенс повстання. У його розумінні це повстання було беззмістовним знекровленням народу і прирекло дуже велику частину інтелігенції на смерть.

90-ті роки я би назвала періодом постійних спроб коригування традиційної моделі, які виходили з різних середовищ і, до речі, найменшою мірою з середовища історичного (історія і історики вельми консервативні). Протягом останніх 14 років цю стару традиційну модель польської історії неодноразово піддавали гострій критиці і навіть безцеремонним нападкам.

Цікавим у новій дискусії про варшавське повстання є те, що вкотре навколо повстання утворилося два табори, розділені барикадою. Молоді історики виступили з більш консервативних позицій. Мається на увазі те, що, загалом, вони виступали за повстання та були в стані навести ряд аргументів за те, чому повстання мало відбутися. Серед старшого покоління істориків з’явився розкол. Не всі погоджувалися з професором Томашем Стшембошом, чи, ще тоді живим, професором Ґейштором, які вважали що не було иншого виходу (це цікаво, бо і перший і другий були учасниками варшавського повстання). Натомість молодші чітко йшли слідами Ґейштора і Стшембоша.

Впорядковуючу роль відіграла дискусія про те, що відбувалося в Польщі у перші повоєнні роки: те що діялося в Польщі в 1944 – 1945 роках – це була громадянська війна, як каже наприклад Чубіньскі, чи це була боротьба з чужоземною владою, з загарбниками, окупантами? Щось подібне я останнім часом спостерігаю між професором Кульчицьким та професором Шаповалом. Кульчицький уважає, що це була громадянська війна, а Шаповал каже – нічого подібного, це була війна з окупантом. Щось таке сталося й у Польщі. Досить чутним був голос тих, хто хотів залагодити повоєнну дійсність за моделлю, що і ми і ви маєте рацію. Таким чином, узгоджена позиція виглядала так – громадянська війна це евфемізм. Насправді то була боротьба з чужоземною владою. У цьому контексті частина учасників дискусії скористалися нею, щоби підтягнути до повноправних чинників, які формують нарацію праві і крайньо-праві, тобто націоналістичні, військові формації. Цього не було до цієї дискусії, не дивлячись на те, що леґенда АК була закорінена у суспільній свідомості, хоча впродовж перших повоєнних десятиліть це був затаврований фраґмент минулого. Офіційні структури намагалися на противагу збудувати міт Армії Людової, міт тих, хто героїчно робив напад на Кавовий клуб. І, зрештою, цікаво те, що цей варіант леґенди ніколи не закоренився. Натомість, поза обігом залишився цілий сеґмент народних та націоналістичних формацій. Фізичною еманацією відновлення був альбом, який у певний момент був дуже популярний в Польщі і називався “Солдати, яких прокляли”.

Дискусія про польсько-гебрейске минуле

Окремий сеґмент – це польсько-гебрейські стосунки. Польсько-німецькі дискусії, загалом кажучи, були прості. Вони ставали простішими в міру того, як зникали комплекси.

Тут істориків вкотре випередив хтось инший, і це були письменники. Дискусія не виглядала б так, як виглядала, якби не письменники нового покоління – особливо з Ґданська та Вроцлава. Отже, порівняно з цими дискусіями, дискусії польсько-гебрейські були цілком иншими. У них був неймовірний рівень труднощів, і це тим більше дивно, що діалог польсько-гебрейський був одним з пріоритетів католицьких середовищ ще у часи режиму. Перші поглиблені дискусії про польсько-гебрейські відносини мали місце ще в роках 1970-тих. І це ще за режиму з'явився відомий текст Блоньского. Тут чергове свідчення того, що не історики починали щось важливе в історії, але инші мусили їх виручити. У цьому випадку, професор Ян Блоньский є одним з кращих істориків літератури. Він написав текст про те, як "бідні поляки дивляться на ґетто" – там вперше чорним по-білому в Польщі з'явилася теза про “вину байдужости”. Голокост – вина німців і так далі, але крім того залишається і те, що була “вина байдужости”. Тут є парафраза до вірша Мілоша, де у варшавському ґетто йде повстання, а за його мурами карусель, на якій бавляться діти. Крім того, ще до 1985 року були сказані дуже важливі речі і видавалося, що поляки багато зрозуміли, і був ренесанс зацікавлення культурою польських гебреїв (який триває і досі), виявилося, що те, що чекало на поляків та гебреїв у 90-тих роках – це також дуже складний етап.

Найскладнішим моментом була справа Єдвабного, що не має аналогії. Тут героїчна модель піддалася сумніву. Натомість можна мати сумніви у більш загальній справі – наскільки дискусія про Єдвабне вплине на канонічну модель польської історії. Два роки тому учасники дебатів думали, що вона вплине докорінно – буде історія Польщі до Єдвабного і після, але я думаю, що зараз це не зовсім очевидно.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Команда губернатора 
Погляд
  ·  Польський погляд на Феміду 
  ·  Янукович закріплюється в енергетиці 
  ·  Остогидле європейське питання 
  ·  Хліб росте у ціні 
Поступ у Львові
  ·  Віктор Борщевський: Ми працюємо, але цього не видно 
  ·  Квартплату можна коригувати 
  ·  Коні не винні 
  ·  aIESEC проти культурного шоку 
  ·  Наша марка 
  ·  Холодний душ від "Теплокомуненерго" 
  ·  Гепатит "А" уже на Львівщині 
  ·  Візи в аеропорту 
  ·  Росіяни заявляють про геноцид 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Будівництво у Чорнобилі 
  ·  По хліб до Ахметова 
  ·  Тигипко хоче євро 
  ·  Смерть журналіста -- на плівці 
  ·  Небезпека на дорогах 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Новий прем'єр, чи президент? 
  ·  Рекорд Тоні Блера 
  ·  Ще один вибух на Кавказі 
  ·  Американські в'язниці 
  ·  Ізраїльський тиждень 
  ·  Великі жертви пакистанського побуту 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Продаж вина на розлив заборонено 
  ·  Застава як підтримка аграріїв 
  ·  chevron купить чверть ЮКОСу 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Скасовано безвізовий в'їзд до Угорщини 
  ·  У Криму відпочило 3 мільйони людей 
  ·  Американські туристи ігнорують Францію 
Дайджест Поступу
  ·  Іракський зигзаг 
Арт-Поступ
  ·  Пресвятую піснь припіваючи 
Ї-Поступ
  ·  Хто творить історію? 
Спорт-Поступ
  ·  Два різних тайми 
  ·  Клички змінюють промоутера 
  ·  Тайсон -- банкрут 
  ·  Червоний барон лише сьомий 
  ·  Ребров забиває, а Шева програє 
  ·  Португальські футболісти -- чемпіони світу 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Олесько 
  ·  КАЛЕНДАР