Олеський замок, розташований на невеликому 50-метровому підвищенні в південно-східному куті Бузької низовини, де починається горбисте пасмо Вороняки. Замок у гарну погоду видно навіть з Волині.
Минуле містечка Олеська та його укріплень, які були розташовані на давньому рубежі між Галичиною та Волинню, ще у князівський період визначило подальшу долю Олеська в часи іноземних загарбань. Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною, за вигідний розподіл української спадщини в 14 столітті, винесла Олесько на політичний горизонт, на якому розмежовувалась експансія найближчих сусідів. Тоді битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення, як за ключ до Волині чи Галичини, і власне тут проходила демаркаційна лінія державних кордонів.
Перша писемна згадка про фортецю датована 1327 роком. З 1340 по 1366 роки замок належав останньому галицько-волинському князеві - литовцеві Дмитру-Любарту Гедеміновичу, а потім перейшов до рук польського короля Казимира ІІІ.
У 1431-1432 роках спалахує антипольське повстання бояр Олещини, яким керує Івашко-Богдан Преслужич з Рогатина. Саме тоді твердиня вперше зажила загальноукраїнської слави: гарнізон українських повстанців протистояв військам польського короля Ягайла. Польські війська так і не змогли захопити град. У 15-16 століттях фортеця зазнавала багаторазових нападів татар, була сильно пошкоджена в 1512 році й відновлена 1590-го року Станіславом Жолкевським. У 1605 році замок перейшов у власність Даниловичів, тоді ж тут служив батько Богдана Хмельницького - Михайло.
Існує романтична і трагічна легенда з тих часів - легенда про нещасливе кохання молодого Жолкевського. Жолкевський постійно сватався до дочки Даниловича. А їй, ніби-то, було байдуже, хто буде її чоловіком, чого не скажеш про старого Даниловича. Він, звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, проте Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Адам Жолкевський, під час гри в карти, захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то, просто в тому ж залі, покінчив із собою. Його, як самогубця, не ховали на цвинтарі, а просто викинули в болото, яке було біля замку...
Замок відомий у польській історії ще й тим, що у 1629 році тут народився онук Даниловича, майбутній король польський - Ян ІІІ Собеський. Існує легенда про його народження. Ян ІІІ Собеський народився під час грози, на замок ще й тоді напали татари... Коли бабка-повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив дуже сильний грім, стіл тріснув, і бабка оглухла. Відразу ж з'явилося пророцтво про те, що новонароджений буде незвичайною людиною... Пророцтва переслідували Собеського все життя.
А 1639 року тут народився інший польський король - Міхал Корибут Вишневецький, котрий, до речі, помер у Львові на Площі Ринок,9.
З 1647 року Олесько перейшло у власність Андрія Конєцпольського, а вже у 1660 році, після його смерті, землі діляться між 17-ма боржниками. 1682 року, повернувши кошти боржникам, Ян ІІІ Собєський викупив свій рідний замок. Там він часто гостював зі своєю коханою - дружиною Марисенькою, під наглядом якої 1684 року було проведено реставраційні роботи в замку і в парку. Вона ж успадкувала маєтність після смерті Яна ІІІ в 1696 році, а після її смерті тут володарював її син - Якуб. У 1725 році один із синів Собеського, Костянтин, продав Олесько Жевуським. Цей рід довів замок, по суті, до руїни, а кращі речі було перевезено в Підгірці. Незважаючи на величезні прибутки Жевуських, вони, через надто "веселий" спосіб життя, мали великі борги, і їхні маєтки пішли з молотка в 1796 році.
1820 року в замку побував письменник Юліан Немцевич, який пізніше описав ці землі в своїх творах. Зокрема, Немцевич згадував: "Замок запущений... Покій, де народився Собеський, зовсім зруйнований, повно сміття... В іншому крилі замку кімнати краще утримані... В одній з них є портрети Собеського, Жолкевського, Конєцпольського і Костюшки." 1882 року Олеський замок, як державну пам'ятку, купило Товариство опіки над замком в Олеську. Варто зазначити, що замок багаторазово страждав від руйнацій: у 1806 році тут була пожежа, наступна - і набагато сильніша - вже у 1836 році, а 1838 року, під час 15-хвилинного землетрусу, потріскалися мури замку та було сильно пошкоджено його ліве крило. У 1875 році завалилася замкова криниця, а 1951 року сталася нищівна пожежа фортеці від удару блискавки... Незважаючи на все це, замок вистояв.
Коли Галичина була приєднана до СРСР, в замку було організовано табір польських військовополонених.
Борис Возницький, директор Львівської Галереї Мистецтв, розповідав про відновлення замку наступне: в 1968 році, після відкриття для огляду каплиці Боїмів у Львові, виникла думка взяти під реставрацію, а потім створити музей в якомусь із замків. Виявилось, що усі замки використовуються, найбільше - під ПТУ, а також усілякі медичні заклади.
Важка робота з відновлення твердині тривала до 1974 року, коли почалось створення експозиції. Палки в колеса ставили всі: в майбутній експозиції бачили щось на кшталт возвеличування буржуазної панської Польщі, що було неприпустимо з ідеологічного боку. І все ж, музей відкрили. В грудні 1975 року першу екскурсію для Щербицького та інших поважних гостей провів сам Возницький.
До речі, відновлений замок активно використовували кіношники: тут знімались фільми "На крутизні", "Козаки йдуть", "Час збирати каміння", "Пастух Янко", "Дике полювання короля Стаха", "Королева Бона", "Три мушкетери", "Борис Годунов"...
В Олеську варто ще оглянути цікаві надгробки на місцевому цвинтарі, де є роботи в стилі скульпторів Шімзерів, готичний костел з 1481 року, біля якого стоїть кругла дзвіниця, у вигляді потужної оборонної вежі, та рештки оборонних валів. Їх залишки частково збереглись за кладовищем при дорозі на Підгірці. |
