BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Мандри Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
2 серпня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:19 25-05-2017 -   У Львові поблизу залізничного вокзалу пограбували чоловіка  
  14:8 25-05-2017 -   За одну ніч львівські патрульні зупинили десятьох п'яних водіїв  
  14:0 25-05-2017 -   До Львова приїде німецька скрипалька Сюзанна Мате  
  13:58 25-05-2017 -   На пл. Кропивницького збудують дитячий майданчик  
  13:9 25-05-2017 -   Кримчанин організував у Львові торгівлю амфетаміном  
Україна
  15:22 25-05-2017 -   Нацполіція отримала 635 нових гібридних авто  
  14:6 25-05-2017 -   В тернопільських автоматах з продажу води виявили технічну воду замість артезіанської  
  14:5 25-05-2017 -   Береза пригрозив опозиції ніччю довгих ножів  
  14:4 25-05-2017 -   Рада визнала бойовий гопак національним видом спорту  
  14:1 25-05-2017 -   СБУ пояснила заборону соцмереж синім китом і порно  
Світ
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  
  14:3 25-05-2017 -   У Каннах показали фільм із зіркою "Сутінків"  
  13:13 25-05-2017 -   Лобода стане ведучою російської премії  
  10:27 25-05-2017 -   У Красноярському краї РФ згоріли 130 будинків  
  15:23 24-05-2017 -   У США загорівся літак у польоті, є постраждалі  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  » 

___________________________________________________________________________

Як знімали Степана Сенчука. „Батрахоміомахія" -- весняне загострення
Записки керівника прес-служби. Частина V
Тарас БАТЕНКО
 
Степан Сенчук
За весь короткий період інтенсивного спілкування з Леонідом Кучмою, Степан Сенчук лише одного разу скористався правом на фамільярну, жорстку з ним розмову. Улітку 2000 року він утретє попросив президента вирішити питання щодо кадрового переміщення голови регіональної ДПА Сергія Медведчука. Радше за все, це питання таки могло позитивно вирішитися для губернатора -- глава держави на це майже погодився. Тоді ж взаємостосунки між керівниками ОДА та ДПА були кінцево зіпсуті. Губернатор уважав, що в області не може бути двох керівників. Він неодноразово переконував в цьому президента, демонструючи, що віддавати важелі впливу не збирається. Однак Степан Сенчук переоцінив свої сили. З кінця літа 2000 року почали системно говорити про його ймовірну відставку.

Степан Сенчук був єдиним із трійки постгоринівських губернаторів (Гладій -- Сенчук -- Янків), який, за експертними оцінками газети „Поступ", займав першу сходинку за шкалою впливовості у Львівському регіоні. Інші двоє поступалися Сергієві Медведчуку. Так, протягом 2001-2003 рр. в області кінцево оформилася тіньова облдержадміністрація, яку репрезентувала ДПА. Із трьох перечислених губернаторів лише Сенчук мав найбільші можливості та бажання позбутися цього неконституційного центру політичного впливу. Цьому завадив той таки "касетний скандал", під час якого всі домовленості з президентом зразка 1999 року висохли, як роса на сонці.

У Сенчука був ще один негласний лобіст, про якого не прийнято було раніше говорити. Це -- тодішній голова Верховної Ради Іван Плющ. На випадок мінливого настрою президента, саме на Плюща, разом із віце-прем'єром Гладієм, Сенчук розраховував насамперед. Тому влітку 2000 року губернатор розглядав свої позиції як достатньо міцні.

За тиждень до відставки, у березні 2001 року Сенчук вчетверте і востаннє попросив Леоніда Кучму прийняти кадрове рішення щодо Сергія Медведчука. Цього разу президент уже неадекватно сприйняв це прохання і відповів риторично, мовляв, треба й в собі бачити певні конституційні огріхи. Доходила інформація, що президент дорікнув Сенчуку за суміщення посад голови ОДА та облради. Губернатор пробував відбиватися, кажучи: хіба це є проблемою, і хіба вона створена ним? Сенчук уважав за потрібне тоді сказати, що в будь-який момент чільний представник Аграрної партії як домінуючої в регіоні може зайняти посаду голови обласної ради. Тоді, звичайно, йшлося про Ярослава Гадзала, прихід якого на головування в облраду Сенчук послідовно готував (у січні 2001 року на довиборах до обласної ради Гадзало за підтримки адмінресурсу став таки депутатом). Себто губернатор уже наприкінці 2000 року готовий був відмовитися від представницької посади на користь ненадійного мандату "президентської людини".

Однак тоді на Банковій думали по-іншому. Іван Плющ попередив Сенчука, що в Києві щодо нього не все гаразд. Тоді ж у губернатора відбулася гостра розмова з Віктором Медведчуком, на якій і було зронено знамениту фразу: "Медведчуки обійдуться без Сенчука". На що львівський намісник відповів: "Сенчук обійдеться без Медведчуків".

Степан Сенчук певним чином переоцінив свої можливості. Вважаючи себе самодостатнім керівником, він не збагнув, що ця політична система може ламати геть усе -- зокрема політичну та економічну самодостатність губернаторів. Після відставки з посади голови ОДА та облради Сенчуку знадобилося кілька нелегких років, щоб піднятися економічно і знову заявити про себе як про самодостатню фігуру.

З кінця 2000 року Сенчука почали системно критикувати у львівській пресі, вишукувати провини у минулому бізнесі, особливо характерними були публікації у "ЗВУ". Подейкували, що за деякими публікаціями міг стояти народний депутат Орест Фурдичко, який не залишав думок очолити Львівщини. Одну із таких публікацій, із власноруч зробленими Фурдичком підкресленнями, Віктор Медведчук показав Сенчуку у Верховній Раді. У той же час Сенчука більш інтенсивно почали допікати за суміщення двох управлінських крісел у решті опозиційних до нього ЗМІ. Був факт гострої телефонної розмови між губернатором та головним редактором "Високого Замку" Степаном Курпілем за окремі публікації в газеті, пов'язані з "касетним скандалом". Сенчук, щоправда, одразу вибачився за свою тональність. На початку 2001 року медійна критика губернатора набрала обрисів інформаційного протистояння з Винниченка, 18. У Львові губернатори, які не йдуть на публічні компроміси, таку війну, як правило, програють. Компромісом у випадку Сенчука могла стати відмова від одного з двох владних крісел. Для мене й досі це небажання Сенчука поступатися наприкінці 2000-початку 2001 року не є до кінця логічно вмотивованим.

Але Сенчук вичікував. Чекав сигналу з Банкової від президента. Сигнали з Банкової йшли. Та телефонували різноманітні куратори і підкуратори, питалися, на якій з посад він збирається визначатися. Дзвінки клерків Сенчука надзвичайно обурювали, такі сигнали він гостро обрубував і скаржився згодом на них президентові. Губернатор, який ще 1999 року продемонстрував відсутність комплексу щодо Києва, міг собі дозволити обрубати на півслові чиновника з Адміністрації президента -- непомірна розкіш для наступників.

Розвиток "касетного скандалу", формування протестних акцій і львівського опозиційного феномену -- Громадського комітету опору "За правду!" -- ускладнювали становище Сенчука. З висоти київських пагорбів губернатору почали пригадувати його ж запевнення в тому, що Львівщина є керованим та політично стабільним регіоном.

Ба більше, напередодні протестних акцій 9 березня апарат Сенчука допустився суттєвого технічного промаху, недозволеного в будь-якій структурі вертикалі влади. У лютому 2001 року формувалася делегація у Ватикан. Спілкуючись з президентом, Сенчук усно попросив у нього дозволу відвідати папську столицю. Президент, мабуть, ствердно кивнув, і губернаторові залишалося лише письмово скерувати листа в АПУ для формального погодження закордонної поїздки. Однак до Львова на Винниченка, 18 лист прийшов... із негативною відповіддю. Сенчук тим часом був уже в дорозі до Ватикану і про кінцеву реакцію з Банкової не знав. На таке рішення вплинули, вочевидь, люди з другого ешелону АПУ. Внутрішня ситуація в Україні тим часом загострювалася -- інформація із Західної України щодо протестних виступів нагадувала зведення із "фронту бойових дій". І президента, звичайно ж, радо поінформували про "самовільне" відрядження львівського губернатора.

У найважчий для Сенчука період збій дав найзахищеніший, здавалося б, тил, який уособлював Михайло Гладій. Невдовзі Сенчук дізнається, як Гладій піддавав критиці львівського намісника, заявляючи, що він занедбав роботу з інтелігенцію, політичними партіями тощо. Справедливо буде відзначити, що в цей час відбувалася не лише безкомпромісна боротьба влади з опозицією, але й боротьба всередині влади, де вчорашні друзі ставали запеклими опонентами. Одним словом -- давньогрецька "Батрахоміомахія", "війна мишей і жаб", отримала українську прописку.

1999-2000 рр. оточення Леоніда Кучми чекало від Сенчука конкретнішого партійно-кланового самовизначення, аніж просто гордо ним встановленого статусу "людини президента". У давньогрецькому сатиричному епосі "Батрахоміомахія" є цікаві слова: "Всю ти мені правду скажи, і брехуном тебе не визнаю. Якщо виявишся дружби достойним, зведу тебе у дім свій. І, як улюбленого гостя, дарами нагороджу". Сенчук, як було сказано вище, відмовився свого часу від політичної дружби з одним із партійно-фінансових холдингів, який почав активно визначати кадрову політику глави держави. Відповідь Сенчука тоді була майже у стилі античного твору: "Дружба навряд чи між нами можлива: ми надто не схожі" (Див.: Война мышей и лягушек. Батрахомиомахия. -- М., 2000. -- С. 33, 35).

До відставки Сенчука залишалися лічені дні. За тиждень до відповідного указу він востаннє в ранзі губернатора зустрівся з президентом. Львівщина тоді "уславилася" своєю активністю під час київських подій 9 березня і губернатор тримав іспит на лояльність. Сенчук, можливо, саме тоді збагнув свою чиновницьку беззахисність. Він вдавався до наївних аргументів, мовляв, не створював "касетного скандалу", а процеси, що відбуваються на Львівщині, є природними для регіону. З наявних джерел можемо ствердити, що саме тоді Сенчук відмовився від жорстких методів боротьби з політичною опозицією.

14 березня під стінами облдержадміністрації відбувся пікет ГКО "За правду!", який ставив питання про звільнення заарештованих у Києві 9 березня студентів. Тоді до молоді вийшли заступники голови ОДА Володимир Герич та Ігор Держко. А Сенчук у ранзі губернатора чи не востаннє з'явився на очі напівбунтівної львівської громадськості 16 березня, прощаючись з письменником Романом Федорівим.

Кульмінація відставки наступила 19 березня. 17 березня увечері Перший загальнонаціональний телеканал передав інформацію про те, як губернатори-сумісники визначилися з єдиним місцем роботи. Залишився невизначеним лише один, мовилося у телесюжеті. Хоча прізвища не вказувалося, було зрозуміло, що йшлося про Сенчука. Перед цим президент піддав критиці губернаторів-сумісників за порушення ними Конституції на засіданні РНБО. Але Степан Романович парадоксально приречено чекав персональної вказівки глави держави.

Навіть 17 березня він ніяк не зреагував на, здавалося б, невідворотні телесигнали. Президент відпочивав у Криму. Сенчук готувався до наради губернаторів з прем'єром Ющенком щодо весняно-польових робіт, яка 19 березня мала відбутися в Миколаєві.

18 березня у неділю він побував на святкуванні 50-річчя волинського губернатора Бориса Климчука. А 19-го вилетів у Миколаїв серед інших чотирьох губернаторів Західної України (волинський ювіляр спорядив на нараду свого заступника). У літаку, як годиться, прийняли по чарчині. Прилетіли в обласний центр близько 5 години вечора. У дорозі з летовища в готель Сенчуку зателефонував прес-секретар Юрій Боруцький: "Степане Романовичу, ви вже знаєте?" -- "Ти ж знаєш, що я все знаю, на те я губернатор", у явно доброму настрої відповів Сенчук. "То ви знаєте, що вас уже звільнили?", символічно спитав "добре поінформованого" екс-губернатора його речник... Приїхавши в готель, Сенчук покликав своїх колег з інших областей і повідомив прикру новину. Згодом він признавався, що повірив інформації про свою відставку одразу. Того ж дня указом президента було звільнено з посади голови Запорізької ОДА Олексія Кучеренка, який поєднував посаду із мандатом народного депутата України.

Сенчука усували із займаної посади із "ввічливим формулюванням": "Зняти із займаної посади у зв'язку з переходом на постійну роботу головою обласної ради". Технічно, його відставка стала можлива і завдяки тому, що Іван Плющ, голова Верховної Ради, перебував у той час на лікуванні у Феофанії і не міг вплинути на кадрове рішення президента.

Окрім технічних, можна назвати декілька ідеологічних причин цієї відставки. Перша, і головна, лежить у природі "касетного скандалу", небажанні Сенчука застосувати у березні 2001 року жорсткі важелі впливу на студентсько-молодіжне опозиційне середовище. Друга, на яку вказували високі посадові особи у Києві, полягає в тому, що президент запідозрив Сенчука у дружніх стосунках з прем'єр-міністром Віктором Ющенком. "Фактор Ющенка", звичайно ж, був певним перебільшенням у тодішній кар'єрі львівського губернатора. Сенчук як керівник області справді замилувався стилем керування та ухвалення рішень тодішнього прем'єра, але залишався при тім "людиною президента".

Коли ж Ющенко в березні 2001 року представляв активу Львівської області нового губернатора, то вважав за потрібне заявити, що перебування Сенчука на посаді голови ОДА згадуватиметься "не гірким і не поганим словом". Тим не менше, навіть залишивши за собою крісло голови обласної ради, Сенчук зрозумів, що його епоха на Львівщині завершилася -- епоха виняткового впливу облдержадміністрації на регіональні політичні процеси. Прихід нової ери, який ознаменувався поверненням Михайла Гладія, не сколихнув процесу, а, навпаки, спонукав до розміреного, сонливо-філософського ритму, який і обернувся тотальною поразкою влади на Львівщині 2002 року.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хто є хто - покаже гра 
  ·  Ющенко все одно попереду 
Погляд
  ·  Конкурс на землю 
  ·  Захист виробника 
Поступ у Львові
  ·  Новий галицький корпоратизм 
  ·  Сферу обслуговування реанімують 
  ·  Річні невдачі Буняка 
  ·  Наші в Косово 
  ·  Убивць шукають 
  ·  Проектується Генплан області 
  ·  Саксонці вчитимуть львів'ян 
  ·  Транспорт і львівські „оази" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Перегрупування в енергетиці 
  ·  Великі канікули Кучми 
  ·  Зерно "завтрашнього дня" 
  ·  Вічний процес унсовців 
  ·  Місяць без посла США 
  ·  Шахрайство з путівками в "Артек" 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Американці все ще шукають 
  ·  Сім'я за Божими Законами 
  ·  Вікно в Німеччину 
  ·  Перше довічне від Гааги 
  ·  Стрибок через Ла-Манш 
  ·  Мафія, страшніша за сицилійську 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Наближення до бездоганної чистоти звукового ідеалу 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Як знімали Степана Сенчука. „Батрахоміомахія" -- весняне загострення 
Мандри Поступу
  ·  Монако -- золота брошка на мапі Європи 
Спорт-Поступ
  ·  Необмежені можливості 
  ·  "Шахтар" розпочинає з нічиєї 
  ·  День реваншів 
  ·  Герої минулих днів 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Громадський лідер стає князем 
  ·  КАЛЕНДАР