BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Літературний Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
30 липня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:6 22-11-2017 -   На Львівщині вшанують пам'ять жертв Голодомору  
  16:1 22-11-2017 -   На Львівщині від строкової служби у війську ухиляється 15 тис. осіб  
  14:53 22-11-2017 -   Синоптики прогнозують завтра туман видимістю 200-500 м  
  14:44 22-11-2017 -   На наступний рік заплановано провести капітальний ремонт тротуарів по периметру площі біля пам’ятника Т. Шевченкові  
  14:42 22-11-2017 -   На шахті «Львіввугілля» травмувався гірник  
Україна
  16:4 22-11-2017 -   Німеччина профінансує гуманітарні проекти в Україні  
  16:2 22-11-2017 -   Холодницького відвезли до лікарні - ЗМІ  
  15:51 22-11-2017 -   Порошенко, Тимошенко і Вакарчук, - лідери президентського рейтингу  
  14:51 22-11-2017 -   Україна хоче стати експортером газу  
  14:40 22-11-2017 -   У Луганську озброєні люди беруть під свій контроль урядові будівлі  
Світ
  14:37 22-11-2017 -   У Росії дитина задихнулася в пральній машині  
  12:41 22-11-2017 -   У Тихому океані розбився літак ВМС США  
  10:37 22-11-2017 -   ЗМІ повідомили про смерть Дмитра Хворостовського  
  10:16 22-11-2017 -   Дельфіни привертають увагу самок подарунками – вчені  
  14:54 21-11-2017 -   У Росії онколог порадив пити пиво через радіоактивне забруднення  


Услуги сварщика киев сварка киев. Выполняем работы любой сложности.


  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  РЕЦЕПТИ

___________________________________________________________________________

Мовне питання -- ключове у державі
Іван ЮЩУК
 
Коли понад двісті років тому у Франції відбулася буржуазна революція, її керівників жахнула феодальна роздрібненість населення: половина французів навіть не володіла французькою мовою. Коли сто сорок років тому Італія здобула незалежність, італійською мовою з 25 млн. населення розмовляло тільки 600 тис., тобто 2,4 відсотка.

В Індонезії, яка визволилася 1945 року, є понад 300 різних мов. Колонізатори ж насаджували тут голландську мову. "Голландська стала мовою, якою я думав", -- писав Cукарно, перший президент незалежної Індонезії. А коли 1948 року відновилася держава Ізраїль, давньоєврейську мову іврит знали лише одиниці.

Що ж у такому разі роблять ці та інші держави?

У Франції всіх чиновників зобов'язують розмовляти тільки французькою мовою, у війську вживається тільки французька мова, освіта, яка стала обов'язковою з 1886 року, надається лише французькою мовою, тільки цією мовою видаються книжки, журнали, газети. А в прийнятому 4 серпня 1994 року законі про застосування французької мови встановлено суворі санкції за ігнорування її на території держави.

Керівники об'єднаної Італії кинули клич: "Італію створено, тепер треба створити італійців". За дорученням уряду відомий письменник Алессандро Мандзоні розробляє докладну програму утвердження італійської мови, і ця програма реалізується під прискіпливим контролем держави. Бо, як писав Мандзоні, "услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації відчутною, міцною й благотворною".

В Індонезії у школах, починаючи з четвертого класу, всі предмети викладаються тільки індонезійською мовою. Те саме й у вищих навчальних закладах. Фільми озвучуються тільки індонезійською мовою. Вживання голландської мови в державних установах і закладах заборонено. У щорічних звітах президент доповідає не лише про стан економіки, а й про видання літератури державною мовою та про лінгвістичні дослідження.

Про мову, її функціонування піклуються не лише держави, які стають на шлях незалежності. Про неї дбають і ті держави, національним мовам яких абсолютно ніщо не загрожує. Мабуть, у жодній з розвинутих країн уряд не приділяє мовним питанням такої великої уваги, як у Японії. Тут для забезпечення всебічного розвитку й функціонування японської мови створено цілий ряд державних установ, на державному рівні ведуться дослідження з машинної лінгвістики, великими накладами виходять мовознавчі журнали "Мовне існування", "Мова"; питання мовної практики посідають помітне місце в засобах масової інформації, тут навіть не дивина телевізійні серіали на лінгвістичні теми. Чи не це є одним із секретів японського дива?

Як стверджують соціологи, "спільна мова об'єднує людей", "спільна мова організовує досвід людей", "спільна мова також підтримує згуртованість суспільства". Спільна для всього суспільства мова дає змогу сконцентрувати весь його інтелектуальний потенціал і, таким чином, урешті-решт переростає в могутню рушійну силу суспільного прогресу.

Чи не ущемлюються в такому разі права людини, зокрема національних меншин? Звичайно, право людини користуватися своєю рідною мовою незаперечне. Але не може мова кожної людини бути державною, тобто загальнообов'язковою.

У людини, крім прав, є ще й обов'язки перед суспільством, у якому вона живе. "...Особи, які належать до національних меншин, зобов'язані інтеґруватися в більш широке суспільство через належне володіння державною мовою", -- говориться в Гаазьких рекомендаціях щодо прав національних меншин на освіту.

І це аж ніяк не шкодить виявленню людиною своїх потенціальних можливостей і реалізації себе в суспільстві. Про це свідчить діяльність в Україні хоч би таких високо шанованих українцями людей неукраїнського походження, як Марко Вовчок, Микола Аркас, Вікентій Хвойка, Софія Русова-Ліндфорс, Іван Кавалерідзе, Олена Курило, Микола Бажан, Майк Йогансен, Освальд Бурхардт. До речі, більшість із них за часів української бездержавності були кваліфіковані як "українські буржуазні націоналісти", їхній внесок в українську, а отже, й світову, загальнолюдську культуру безсумнівний.

Що ж робиться в Україні для утвердження української мови як єдиної державної? 12 лютого 1991 року було прийнято Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року, 8 вересня 1997 року затверджено Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови (постанова Кабінету Міністрів №998), 21 червня 2000 року внесено Зміни і доповнення до постанови Кабінету Міністрів №998. Проте ані Програма, ані Комплексні заходи, ані Зміни й доповнення не виконані.

12 березня 2003 року у Верховній Раді відбулися відкриті слухання "Про функціонування української мови в Україні". Обговорення було конструктивне, виступи науково обґрунтовані. І що з того? Та ж Верховна Рада 15 травня цього року ратифікувала Хартію реґіональних мов і мов національних меншин у варіанті, який послаблює і без того слабкі позиції української мови.

Зросійщення України не припиняється: книги українською мовою -- рідкісні; газети, телебачення, радіо -- майже всуціль російськомовні; вищі заклади освіти у переважній більшості -- зрусифіковані; навіть в армії панує російська мова. Комусь потрібно, щоб Україна залишалася на задвірках цивілізації або й зовсім зникла як держава.

Який вихід? Звичайно, передусім треба виконати вже розроблені заходи. Але виконання їх саботувалося й буде саботуватися теперішніми чиновниками. Тому, якщо ми хочемо забезпечити державне майбутнє України, нам треба виховувати національно свідому українську інтеліґенцію, нові кадри, які прийдуть на зміну зденаціоналізованим чиновникам. Зрозуміло, далеко не всі викладачі готові до цього, багато з них виховані ще в русифікаторському дусі. Тому це треба робити за допомогою навчальних предметів (кількість годин на викладання яких, до речі, саме тепер чомусь різко скорочується).

Студенти, незалежно від спеціальності, повинні прослухати по два семестри (по 70 аудиторних годин щорічно, тобто менше 7% усього аудиторного часу) такі чотири важливі загальноосвітні предмети: культура української мови; новітня українська література (останні, суспільно вагомі й злободенні твори українських письменників); історія України (це повинен бути, насамперед, аналіз помилок і здобутків українського народу на його історичному шляху); українська культура (цей курс не слід підмінювати вивченням зарубіжних культур -- це має йти само собою).

І весь цей українознавчий, державотворчий цикл предметів повинен завершуватися обов'язковим державним іспитом, а не просто заліками. Тільки таким чином можна буде зрушити з місця мовну, а отже, й усі інші нерозв'язані досі проблеми. Держава будується насамперед у свідомості її громадян.

*завідувач кафедрою слов'янської філології Київського міжнародного університету, один із засновників Товариства української мови ім. Т. Шевченка









»  ТРАГЕДІЯ
Пам'ятаймо про Воркуту
Ярослав ГЕЛЕТІЙ*
 
Автор біля могил розстріляних українців
Воркутинське літо 2003 року зустріло мене негостинно: морозами до 10 градусів за Цельсієм, холодними крижаними вітрами, горами снігу, що не поспішав щезати. А як доводилось виживати у таких умовах в'язням сталінських таборів?

Вже 1 червня 1932 року на правому березі річки Воркути закладено першу вугільну шахту, на спорудженні якої працювало 382 "вільних" та 3 600 в'язнів. А вже 28 липня 1933 року газета "Известия" писала, що в Архангельський порт прибула перша партія воркутинського вугілля, що мало свідчити про "перемогу сталінської політики підкорення Півночі" та висвітлювати "героїку більшовиків і комсомольців". До того, як було збудовано залізницю, вугілля транспортували човнами річкою Воркута, у місці її впадання в більшу ріку Уса вугілля перевантажували у баржі, а вже на Печорі перевантажували його у морські судна і везли в Архангельськ.
Детальніше>>
» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
Берліньский Tagblatt доносить, що звісний польський письменник Генрик Сєнкевич дістав від одного американьского кінематоґрафічного товариства за свою повість Quo vadis міліон марок, а другий міліон марок заплатили єму за дозвіл на представлення Quo vadis в кінематоґрафах Европи. Таким чином Г. Сєнкевич став міліонером.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ще одна жертва обвалу 
  ·  Америка пробачила Кучму 
Погляд
  ·  Візаж, масаж і макіяж 
  ·  Жовкву потроху відродять 
Поступ у Львові
  ·  Доба корків 
  ·  Хліб не подорожчає! 
  ·  Церква чекає на чудо 
  ·  Відродження військового кіно 
  ·  Безпека коштує недешево 
  ·  Поразка сихівчан 
  ·  Жалоба в родині ректора 
  ·  Новий екзархат Криму 
  ·  Комуністи вимагають роз'яснень 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Вектор туди, вектор сюди 
  ·  Час розплати настав 
  ·  Марчук дозволив закон 
  ·  Нові відставки від Кучми 
  ·  Піховшек програв суд 
  ·  Зглянулися над шовіністом 
  ·  Засекречене зерно 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Пентагон приймає ставки 
  ·  Кінець Хусейна -- справа часу? 
  ·  Компенсації для забужан 
  ·  Войовничі антиглобалісти 
  ·  Бьюкенен взято 
  ·  Що сказав Ілієску... 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Серйозні забавки для справжніх чоловіків 
  ·  Богемний "ексгібіціонізм" 
Історія у Поступі
  ·  Пам'ятаймо про Воркуту 
  ·  Мовне питання -- ключове у державі 
  ·  АРХІВАРІУС 
Літературний Поступ
  ·  Андрій СОДОМОРА: Втрачаємо слух до живого, мовленого слова 
  ·  Важливий документ доби 
Листи у Поступ
  ·  Філософія історії 
  ·  Музейна Голгофа 
  ·  Шановна редакціє! 
Музика Поступу
  ·  Новини від "Плачу Єремії" 
  ·  Король рок-н-ролу 
  ·  "Альтернатива" повертається у Львів 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Романтичний гангстер Де Ніро 
  ·  КАЛЕНДАР