BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Мандри Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 липня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:52 27-07-2017 -   Синютка розповів, скільки сміття насправді продукує Львів і скільки грошей крали на вивезенні ТПВ  
  14:1 27-07-2017 -   На Самбірщині відзначили День поля  
  14:0 27-07-2017 -   Рівень злочинності на Львівщині знизився майже на 17%  
  13:59 27-07-2017 -   Рівень злочинності на Львівщині знизився майже на 17%  
  13:58 27-07-2017 -   Просідання у Вірменському дворику підрядники усунули  
Україна
  14:48 27-07-2017 -   Кошти на «Стіну» розкрадала фіктивна фірма, якою «керувала» прибиральниця, – НАБУ  
  14:46 27-07-2017 -   Хресна хода в Києві: прийшли шість тисяч осіб  
  13:54 27-07-2017 -   У центрі Дніпра вибухнуло авто з дівчиною за кермом  
  13:48 27-07-2017 -   Звільнено суддю, в якого знайшли $300 тисяч і угорський паспорт  
  13:17 27-07-2017 -   У МОЗ оприлюднили новий реєстр препаратів програми «Доступні ліки»  
Світ
  13:56 27-07-2017 -   Уряд Фінляндії планує оцифрувати всі архіви до 2030 року  
  13:51 27-07-2017 -   Легендарне фото Ейнштейна продадуть на аукціоні: ціна стартує від $100 тисяч  
  13:49 27-07-2017 -   Наносупутники для дослідження Альфи Центавра уже випробовують на орбіті  
  13:18 27-07-2017 -   Американці знімуть художній міні-серіал про Чорнобильську катастрофу  
  12:16 27-07-2017 -   У Пакистані дівчину публічно зґвалтували за рішенням сільської ради  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мандри Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Подорож на українську Фудзіяму
Ілько ЛЕМКО
 
На Говерлі
Підкорювачі вершин

За два дні до сходження нашоукраїнців та їх симпатиків на Говерлу Юрій Кужелюк, не впадаючи в оригінальність, сказав: "Говерла -- найвища гора в Україні, президентська посада -- найвища посада в державі. Ось мета цієї акції".

Ми занадто любимо символи. І ще більше полюбили їх у піарівську добу. Найкраще, найбільше, найякісніше, найвище. Найвища гора в Україні, заввишки 2 061 метр над рівнем моря -- це символ нашої вищості. Хоча, до речі, наші сусіди мають вищі гори: Словаччина -- Герлаховський Штит -- 2 655 метрів, Румунія -- гору Молдов'яну -- 2 544 метри. Усе двадцятимільйонне Мехіко розташоване вище від Говерли, а велике місто, столиця Тібету Лхаса, взагалі на висоті 4 500 метрів.

Але маємо те, що маємо, своє, рідне. Кандидатові у президенти Франції ніколи не заманеться вилізти на 4 807-метровий Монблан, тим більше кандидатові у президенти США -- на 6 194-метровий Мак-Кінлі. Трохи зависоко. Ми ж маємо цілком реальні, не захмарні висоти, доступні для подолання. Чому би їх не використати?

Це піар хорошого ґатунку, оскільки підкорення вершин -- стереотип, який дуже добре вкорінився у свідомість постсовкових людей. Ще порівняно зовсім недавно наші льотчики піднімалися у небо підкорювати вершини, сталевари йшли в цехи -- підкорювати вершини, доярки -- на ферми теж, щоб підкорювати вершини, навіть шахтарі спускалися під землю, щоб також підкорювати вершини. Щороку до дня Жовтневої революції альпіністи піднімалися на Пік Комунізму. Романтика підкорення вершин була оспівана в поезії Висоцького: "Кращими від гір можуть бути тільки гори". Це була свого роду єдина дозволена в совку романтика.

Політики вищого ешелону, як підкорювачі вершин, мали б виглядати досить кумедно. Звиклі до м'яких крісел і канап, у крайньому разі, до м'яких сидінь "Мерседесів", вони незграбно садять дерева, так само незграбно вони мали би і лізти на гору...

Такі злі думки роїлися в моїй голові, коли я о пів на п'яту ранку, змучений і невиспаний, чимчикував до автобуса, який мав везти львівських нашоукраїнців і журналістів на Говерлу. Молоді і бадьорі обличчя, для них п'ята ранку -- розпал трудової діяльності, вони навіть у цей час вітаються: "Добрий вечір". Як усе-таки цим людям поталанило. Уявляю собі їх двадцять років тому: молоді націонал-демократи були би комсомольськими і компартійними функціонерами, які ні на що в країні не впливали (треба ж було кудись діватися здібним і активним людям), а журналісти з фальшивим ентузіазмом писали би про рекорди сталеварів, надої молока, миролюбну політику СРСР і агресивну -- американського імперіалізму... Сучасна епоха вивела їх на шлях, де вони справді зможуть, якщо захочуть, на щось реально вплинути. Поталанило хлопцям і дівчатам, але вони цього не цінують, а можливо, навіть і не здогадуються про це...

Несподіванка з Ющенком

За чотири години ми прокидаємось у Ворохті: навколо гори, вкриті туманом і казкові дерев'яні гуцульські будиночки. Так ось звідки брав натхнення львів'янин Іван Левинський, будуючи у нашому місті свої шедеври гуцульської сецесії...

Десь зліва промайнула дерев'яна церква, туди понесли хрестити дитинку. Хтось із наших крикнув: "Стоп! Там, здається, Ющенко!" Автобус зупиняється. Ми виходимо, але ознак того, що у церкві справді найнашіший українець, не видно. Хвилин з тридцять ми чекаємо: на дорозі під церквою жодних, крім нас, журналістів і жодної людини зі села. Ну, думаю, хоча б з десяток гуцулів могли би прийти подивитися на Віктора Андрійовича. Дорогою іде старий дідо у вишиванці, підходить до нас: "І чого ви на цю церкву витріщились? Це ж наша нова церква, а он там трохи далі -- стара, справжній музей." Тієї ж миті з церкви почали виходити люди. Спочатку я впізнав лідера львівських нашоукраїнців Олійника, а потім вже Ющенка. До нас наближався простий собі український дядько у жовтій трикотажній синтетичній сорочці на три ґудзики, яка явно видавала брак естетичного смаку свого власника або брак добрих іміджмейкерів у нього. Ющенко підійшов до нас і, у першу чергу, привітався зі старим гуцулом, обнявши його. Я вперіщив очі у цю сценку, намагаючись побачити те, що й очікував побачити: фальш і награність. Але нічого подібного мені спостерегти не вдалося. Все було на диво просто і природно. "Навчили психологи від політтехнології" -- ще борсалася в моїй голові, не бажаючи здаватися, упереджена думка. Але за хвилину до мене дійшло, що такому навчити неможливо. Якщо би це був геніальний актор, то таких акторів у світі напевно одиниці. Тим часом дідуньо не розгубився і почав "грузити" Ющенка своїми проблемами, той, звичайно, пообіцяв в усьому розібратися, а потім звернувся до нас. "Ну що вам сказати? Щойно відбулася визначна подія. Охрестили ще одного українця і, знаєте, як назвали? Марком. Але в нас ще попереду сьогодні багато справ. Нам треба туди", -- і показав рукою у бік Говерли.

Боюся видатися занадто єлейно-пасторальним, але мені здалося, що цей чоловік з трохи примруженими очима, незважаючи на розтиражований його ворогами імідж нерішучості і м'якотілості, -- людина дуже рішуча, цілеспрямована і знає, чого хоче. Я навіть з деякою розгубленістю констатував для себе, що уперше в житті потрапив під чари політика. Тому, що цей сільський хлопець з Чернігівщини почувався серед гуцулів дуже гармонійно, майже, як свій. Це наводило на думку, що все ж таки між галичанами і східняками набагато більше спільного, ніж відмінного, а це вже якась мінімальна надія на майбутню соборність України. Тепер маленький гуцул Марко матиме такого хресного-східняка, що ого-го. Олійник уже в автобусі розповідав нам: "Та який там піар? Ви ж самі бачили, що це абсолютний експромт. Ніхто про це взагалі не знав. Ющенко ні з того, ні з сього мене попросив: "Петре, ходімо зі мною, похрестимо хлопчика".

Перший всеукраїнський з'їзд українців

Менше ніж за годину ми вже були біля підніжжя Говерли. Далі автобуси не пускають. Йдемо пішки більш-менш цивілізованою дорогою кілометрів сім до бази "Заросляк". Далі починаються справжні гірські стежки. З нами разом ідуть молоді хлопці і дівчата з помаранчевими прапорами і в помаранчевих майках з новим гаслом "Нашої України": "Так. Ющенко." Пов'язки з написом "Так. Ющенко" майже на всіх головах. Одна дівчина оригінально прикріпила пов'язку на ногу трохи нижче стегна. Виглядає просунуто.

На деяких майках фотопортрети Ющенка якості тих часів, коли чверть століття тому наші підпільні цеховики робили самопальні майки з зображенням АББи і Боні М. Львів'яни налагоджують з помаранчевими стосунки. "Дівчата, ви звідки?" -- "З Києва." -- "А ми бандерівці, зі Львова." Атмосфера одразу ж теплішає.

Незабаром в далині відкривається вид на величну і зелену Говерлу. Два величезні потоки людей -- з боку Івано-Франківщини і з іншого, більш пологого боку, з Закарпаття -- одночасно сунуть догори. За підрахунками міліції, цього дня на найвищій точці України побувало десять тисяч людей. Видовище, направду, грандіозне, навіть дещо релігійно-містичне: помаранчеві так'ющенківці, вкраплені у весь багатокілометровий людський потік, надають йому свого забарвлення, і здається, що це паломництво буддистських монахів кудись на вершини Тибету. (Тибетські ченці теж носять одяг помаранчевого кольору). Підйом з нелегких, і дійсно дивуєшся дідусям і бабцям, яким далеко за сімдесят, але які з завидною настирливістю пнуться догори.

Погода в цю мить чудова, але не очікувати грози в Карпатах було би досить наївно. А ось о тринадцятій тридцять починається злива з градом, громом і блискавкою. Потоки бруду миттєво стікають стежкою, ми намагаємось просуватися далі догори збоку по траві, але вона теж дуже слизька. Частина людей повертає назад, тоді як до мети залишається якихось півгодини. Ми, наскрізь мокрі, повільно, важко, але впевнено наближаємось до цілі. І ось рівно о чотирнадцятій ми на вершині. Тут суцільний туман, тлуми людей, нас повідомляють, що буквально дві хвилини тому Ющенко почав спуск у бік Закарпаття. Отже, мітинг ми проґавили, але це не дуже страшно -- друзі розкажуть і прочитаємо в газетах про те, як Ющенко наголошував, що в українців має бути своя мала Фудзіяма і як співав гімн України Сашко Пономарьов. Важливо інше: тут, на вершині Говерли, ми відчули атмосферу справжньої тусовки, рок-фестивалю, де люди завжди об'єднані однією панівною ідеєю. Цього разу це була ідея українства. Можна сказати, що це був перший всеукраїнський з'їзд українців. Делегати з усіх областей держави, які говорили хто чистою українською, хто -- суржиком, а хто -- навіть і російською (з Криму все ж таки), усвідомили, що головна їхня мета -- не "Кучму геть !", не "Так. Ющенко" і навіть не "Наша Україна", а щось більше -- Україна взагалі. Нарешті українці починають розуміти, що в моноетнічній країні, де їх, за останнім переписом населення, майже вісімдесят відсотків, влада не українська і антиукураїнська -- повний нонсенс, або констатація повної неспроможності українців. Цей настрій явно був відчутний серед величі гір і грізної погоди...

Двогодинний спуск із Говерли був не менш драматичним, ніж підйом. Дощ, який давав лише декілька хвилин передишки, а потім знову невпинно лив, суцільне брудне місиво під ногами і небезпека щосекунди проїхатися заднім місцем по багнюці додавали до цієї пригоди добрячу порцію екстриму. Люди падали досить часто. Біля нас жінка зламала ногу. Одразу ж четверо дужих хлопців, посадивши її на один із прапорів і тримаючи його за чотири кінці, обережно транспортували потерпілу донизу. Це було, можливо, перше в історії утилітарне застосування національного прапора.

Перемучені, наскрізь мокрі, брудні, як чорти, львів'яни чимчикували до своїх автобусів. Молоді хлопці співали патріотичних пісень, настрій у всіх був фантастичний. Свято вдалося. Українці віднайшли свою малу Фудзіяму.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Жорстокий урок Скнилова 
  ·  Соціальний вибух на Львівщині 
  ·  Жереб кинуто 
Погляд
  ·  ЧИН МЕТРОПОЛІЇ 
  ·  Волинський комплекс 
Поступ у Львові
  ·  Політичні бої скасовуються 
  ·  Лікарі відкидають звинувачення 
  ·  Злочин проти себе 
  ·  ЛАЗ воює за територію 
  ·  Уряду байдуже до "Іскри" 
  ·  "Карпати" реорганізовують 
  ·  За супермаркетами -- майбутнє 
  ·  Веселі картинки 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кримінальна Україна наступає 
  ·  Велика молдовська "імперія" 
  ·  Папі -- оселедець 
  ·  Стратегічна дружба 
  ·  Безсмертний повертається? 
  ·  "Укртранснафта" спростовує звинувачення 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Шварценеґґер у губернатори? 
  ·  Москва тяжко захворіла Чечнею 
  ·  Палестинські відвідини 
  ·  Вакації Святійшого Отця 
  ·  Миротворці на островах Соломона 
  ·  Парад "Жуків" і "Трабантів" 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  "Слов"янський вінець" для львівської "Дами" 
  ·  Мистецький діалог: Закарпаття -- Львів 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Як знімали Степана Сенчука 
Мандри Поступу
  ·  Подорож на українську Фудзіяму 
Спорт-Поступ
  ·  Безперспективні перспективи 
  ·  П'ятиборство -- спорт не для чоловіків... українських 
  ·  Ромаріо 
Пост-Faktum
  ·  Пробуджена свідомість галичан 
  ·  КАЛЕНДАР