BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Мандри Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 липня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:39 27-04-2017 -   На Сколівщині понад 4 га державних земель незаконно передали в приватну власність  
  16:2 27-04-2017 -   Молодь ознайомлять з традиціями українських етнічних груп  
  16:1 27-04-2017 -   Вивіз сміття з початку року вже коштував Львову 100 мільйонів гривень, - депутат  
  15:58 27-04-2017 -   Синоптики прогнозують грози сьогодні до вечора та вночі  
  15:55 27-04-2017 -   Археологи продовжили дослідження «Чорної кам’яниці» у центрі Львова  
Україна
  16:40 27-04-2017 -   У Тернополі вандали облили фарбою пам’ятник дивізії СС «Галичина»  
  15:52 27-04-2017 -   На Рівненщині вилучили бурштину майже на півмільйона доларів  
  15:51 27-04-2017 -   У Дніпрі СБУ припинила діяльність російського «конверту»  
  16:22 26-04-2017 -   В ОБСЄ заявили про загрозу ескалації на Донбасі  
  16:15 26-04-2017 -   Співачка Джамала вийшла заміж  
Світ
  16:37 27-04-2017 -   У Чорному морі затонув російський військовий корабель  
  16:21 26-04-2017 -   Вчені розгадали таємницю Кривавого водоспаду в Антарктиді  
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  » 

___________________________________________________________________________

Як знімали Степана Сенчука
Записки керівника прес-служби. Частина IV
Тарас БАТЕНКО
 
Степан Сенчук
Степана Сенчука відправляли у відставку з посади голови Львівської облдержадміністрації із "ввічливим формулюванням". Однак усунення не відповідало ні формі, за якою державного службовця 1-го рангу позбавляли посади, ні змісту попередніх зустрічей губернатора з главою держави. Усунення Сенчука було наче попередженням його наступникам: в Україні 2001 року завершилася епоха, коли центральна влада з губернаторами-галичанами рахувалася чи цивілізовано прощалася. Наступала епоха цинізму як відповідь на безкомпромісність політичної опозиції. Коли влада живе в передчутті "революції" (як це було 2001 року у зв'язку з "касетним скандалом"), вона не знаходить часу на те, щоби своїм найбільш відданим префектам по-людськи вказати на двері.

З огляду на політичні результати своєї роботи, Сенчук був найжорсткішим керівником області і чи не найбільш ефективним менеджером під вибори за весь період незалежності. Навряд чи можна сказати, що область мала диктатора, але, мабуть, вона могла такого отримати -- в інший історичний час, за інших обставин. Парадоксально прозвучить, але я міг би порівняти Сенчука з іспанським диктатором Баамонде Франко. Він вивищився тоді, коли випав жереб, його характеризували як досить прямолінійну людину, гіперпрагматика, проте не інтелектуала. Франко пройшов еволюцію від диктатури і до лібералізації політичної системи. Сенчук, будучи прагматиком, надто відвертим керівником, також певним чином пройшов цю еволюцію. І 2001 року, коли українська влада балансувала між диктатурою та демократією, Київ запідозрив львівського губернатора в небажанні та неготовності йти на загвинчування гайок. Якось він висловився, що вважає своєю заслугою те, що не керував у регіоні палкою. Ця еволюція і стала, можливо, головною причиною його відставки у березні 2001 року.

Схильність Сенчука до авторитаризму та концентрації влади в одних руках у певному сенсі відповідала ефективному здійсненню влади на Львівщині. Однак це був перший класичний крок до зловживання та узурпації влади, навіть коли за цим стояли цілком благородні патріотичні міркування. Зрощенню виконавчої та законодавчої гілок влади на Львівщині Київ протиставив паралельне адміністративно-силове поле -- Державну податкову адміністрацію у Львівській області на чолі з Сергієм Медведчуком -- своєрідний клин у взаємостосунках між Києвом та областю. Сенчук адміністративно-авторитарним способом намагався цьому протистояти і... політично програв.

З точки зору лобістського потенціалу, Сенчук навіть на короткий час домігся підняття статусу Львівщини у прийнятті державних рішень, пакетом просунувши управлінські кадри зі Львова до Києва. Активності Сенчука викликали велику підозру в Адміністрації президента, яка не розраховувала побачити в особі львів'ян конкурентне лобістське угруповання. Фактично, саме в період Сенчука Львівщина наблизилася до реалізації свого лобі на столичному рівні. Але строката в партійному плані, вічно опозиційна, вона так і не втримала тоді цього шансу.

Сенчук був організаційно-фінансовим промотором відставки Миколи Гориня в лютому 1997 року. І тягловим її конем. Фактично він з колегами "тягнув" Михайла Гладія на губернаторство, коли той після "щирої" розмови з Горинем відмовився торпедувати його відставку вже на її фініші. Іронія долі: Сенчук сам 2000-2001 років опинився в "тигровій шкурі", що й Горинь у 97-му, коли опозиція почала "ідеологічний наступ на Винниченка, 18", формально, через поєднання Сенчуком посад голови ОДА та голови облради.

Посаду голови Львівської облдержадміністрації Сенчук обійняв 15 січня 1999 року, залишивши за собою крісло голови обласної ради. Тоді серед ймовірних кандидатів називали також першого заступника голови облдержадміністрації Мирона Янківа, голову ДПА у Львівській області Сергія Медведчука, народного депутата та колишнього голову облради Ореста Фурдичка. Останнього, ймовірно, просував тодішній прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко.

Уже в перші місяці Сенчуку довелося витримувати перевірки, відчувати недовіру з боку Адміністрації президента. Київ приглядався до губернатора -- чи здатен він впоратися з передвиборчою ситуацією і домогтися бажаного результату на президентських виборах. У цей період -- з січня до травня 1999 року -- Сенчук пережив кілька перевірок, розмов про те, що губернатор не надто активно веде ідеологічно-пропагандистську роботу, що він не дасть собі ради з поставленими завданнями. Опоненти випереджали Сенчука і переконували президента замінити його на більш ефективного менеджера. Серед чиновників, які вели розмови про доцільність його усунення вже у першій половині 1999 року, був заступник глави президентської адміністрації, начальник головного управління організаційно-кадрової роботи і взаємодії з регіонами Олександр Яковенко (згодом він очолював головне управління Київської міськадміністрації з питань внутрішньої політики, був начальником виборчого штабу партії "Єдність" та керівником групи радників прем'єр-міністра Януковича). Відчувалася підозра щодо нового львівського губернатора, а то й бажання його усунути з боку тодішнього прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка.

Як і у випадку з Гладієм, Янківим, Сендегою, Степан Сенчук повинен був враховувати паралельні інформаційні потоки, які надходили зі Львова до Києва. Ці потоки 1999 року головним чином концентрувалися довкола Львівського обласного представництва фонду "Соціальний захист" (найбільший виборчий штаб кандидата у президенти-99 Леоніда Кучми, створений Олександром Волковим). Однак ситуація для Сенчука переламалася впродовж травня-вересня 1999 року, коли. за всіма соціологічними опитуваннями, президентський рейтинг Леоніда Кучми на Львівщині сягнув більше 50%. Знімати Сенчука у виконавчих структурах влади тоді передумали.

У другому турі виборів Львівщина побила всі рекорди серед регіонів і дала за Леоніда Кучму 1 млн. 623 тисячі голосів (91,5%). Навіть на Донеччині це число було меншим -- 1 млн. 557 тис. Чи міг собі Сенчук уявити кращий козир у взаємовідносинах з центром? Після президентських виборів львівський губернатор відчув усю безпечність та недоторканність посади губернатора, дарованої йому ще, як мінімум, на два -- максимум -- на п'ять років. Саме в цей час більш інтенсивними та результативними стали зустрічі з Леонідом Кучмою. За кількістю цих зустрічей Степан Сенчук міг конкурувати хіба лише з Михайлом Гладієм як віце-прем'єр-міністром України.

Як недивно, але друга спроба позбутися на Львівщині Степана Сенчука припала на кінець президентської виборчої кампанії 1999 року. У листопаді 1999 року заступник голови Верховної Ради Віктор Медведчук запропонував Сенчуку будь-яку посаду в Києві у структурах виконавчої влади, окрім, звісно, поста прем'єр-міністра України. Це, слід гадати, була завуальована спроба зробити Сенчука "своєю" людиною -- пропонували посади віце-прем'єра, міністрів. Однак губернатор, мабуть, відчув абсолютну непотоплюваність у регіоні і відмовився від пропозицій.

Того часу Сенчук допустився кількох стратегічних помилок: він не наполіг на створенні власної команди, яка б орієнтувалася тільки на нього, а не на старий зношений аграрний тандем "Гладій-Сенчук" (шляхи між ними розійшлися невдовзі після відставки 2001 року); він не розвіяв психологічно упередженого ставлення області до львівської влади як цілком "аграрного клану", а це можна було зробити, призначивши, принаймні на посаду першого заступника голови ОДА не аграрія Ярослава Гадзала, а представника промислового крила; він не мав серйозного опертя в Києві, сподіваючись головно на підтримку того ж таки Михайла Гладія. Сенчук надто повірив у свої стосунки з президентом -- можливості домовитися на далеку перспективу.

І справді, одразу після президентських виборів, на зустрічі з Леонідом Кучмою, Сенчук відчув велику довіру і запевнив главу держави, що в подвійні ігри грати не збирається. При тім Сенчук був певен, що якщо десь помилиться, то матиме від президента право на якусь сатисфакцію, право на аванс довіри, який дасть змогу виправитися. Сенчук продемонстрував себе суперлояльним керівником. Однак 1999 року не збагнув, що в політиці такі домовленості пам'ятають недовго. Використовуючи довірливі стосунки з президентом, наприкінці 1999 року львівський губернатор скерував на ім'я Леоніда Кучми листа, в якому містився список з 15 осіб із зазначенням посад, на які пропонувалося їх призначити. Ніколи раніше чи пізніше львівська влада не вдавалася до такого масштабного прозорого кадрово-лобістського кроку. У списку були прізвища Георгія Кірпи, Степана Павлюка, Василя Базіва, Ігоря Завійського, Мирона Янківа, Степана Давимуки. Лист був офіційно (!) зареєстрований в Адміністрації президента. Частина львів'ян тоді таки прорвалася в коридори центральної влади.

Часті і, здавалося б, ефективні зустрічі з главою держави не віщували наближення відставки. Сенчук зустрічався з президентом приблизно раз у десять днів. Телефонував до глави Президентської адміністрації Володимира Литвина (посаду першого помічника президента Литвин тоді передбачливо скасував). Якщо Литвин не відповідав або ж відмовляв у зустрічі з президентом, Сенчук телефонував у першу приймальню і просив з'єднати з президентом. З'єднували, як правило, постійно. Зустрічі з президентом не мали форми фамільярності -- вони відбувалися в офіційному, рідше -- у напівофіційному стилі.

Свідченням високої довіри до Сенчука було те, що президент міг доручити йому кулуарні питання загальноукраїнського характеру. Скажімо, за дорученням Леоніда Кучми Сенчук ходив до прем'єра Ющенка і пропонував йому політично не вивищуватися, аби протягнути у статусі прем'єра до 2002 року. Якщо вірити наявним джерелам, то саме Сенчук пролобіював у президента та прем'єра Ющенка призначення Михайла Гладія віце-прем'єр-міністром, яке підозріло затягувалося і відбулося лише 10 січня 2000 року (Гладія призначили останнім з віце-прем'єрів). На одній із зустрічей з президентом Сенчук заявив, що якщо Гладія не буде призначено на посаду віце-прем'єр-міністра, "то Західна Україна вас не зрозуміє". Сенчук мобілізував також на підтримку кандидатури Гладія інших губернаторів, зокрема і майбутнього прем'єра, голову Донецької облдержадміністрації Віктора Януковича. Тим не менше Гладій так і не став повноцінним членом команди Ющенка, а Сенчук невільно працевлаштував у Києві свого майбутнього конкурента.

Попри високу довіру до губернатора, відчувалася усе ж настороженість президента до львівського регіону. Ця настороженість непомірно зросла з початком "касетного скандалу" -- і навіть виняткова лояльність губернатора не могла цьому завадити.

Третя й остання спроба усунути Сенчука розпочалася з кінця літа 2000 року. Вона й увінчалася успіхом. Звернемо увагу на те, що розмови про його відставку розпочалися ще за кілька місяців до початку "касетного скандалу". Серед ймовірних кандидатів наприкінці літа -- початку осені 2000 року називали тих таки Ореста Фурдичка та Сергія Медведчука.

Однак "касетний скандал" задав різко відмінних тональностей у взаємовідносинах між Львівським регіоном та Києвом.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Жорстокий урок Скнилова 
  ·  Соціальний вибух на Львівщині 
  ·  Жереб кинуто 
Погляд
  ·  ЧИН МЕТРОПОЛІЇ 
  ·  Волинський комплекс 
Поступ у Львові
  ·  Політичні бої скасовуються 
  ·  Лікарі відкидають звинувачення 
  ·  Злочин проти себе 
  ·  ЛАЗ воює за територію 
  ·  Уряду байдуже до "Іскри" 
  ·  "Карпати" реорганізовують 
  ·  За супермаркетами -- майбутнє 
  ·  Веселі картинки 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кримінальна Україна наступає 
  ·  Велика молдовська "імперія" 
  ·  Папі -- оселедець 
  ·  Стратегічна дружба 
  ·  Безсмертний повертається? 
  ·  "Укртранснафта" спростовує звинувачення 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Шварценеґґер у губернатори? 
  ·  Москва тяжко захворіла Чечнею 
  ·  Палестинські відвідини 
  ·  Вакації Святійшого Отця 
  ·  Миротворці на островах Соломона 
  ·  Парад "Жуків" і "Трабантів" 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  "Слов"янський вінець" для львівської "Дами" 
  ·  Мистецький діалог: Закарпаття -- Львів 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Як знімали Степана Сенчука 
Мандри Поступу
  ·  Подорож на українську Фудзіяму 
Спорт-Поступ
  ·  Безперспективні перспективи 
  ·  П'ятиборство -- спорт не для чоловіків... українських 
  ·  Ромаріо 
Пост-Faktum
  ·  Пробуджена свідомість галичан 
  ·  КАЛЕНДАР