BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Людина Поступу.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 липня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:2 27-04-2017 -   Молодь ознайомлять з традиціями українських етнічних груп  
  16:1 27-04-2017 -   Вивіз сміття з початку року вже коштував Львову 100 мільйонів гривень, - депутат  
  15:58 27-04-2017 -   Синоптики прогнозують грози сьогодні до вечора та вночі  
  15:55 27-04-2017 -   Археологи продовжили дослідження «Чорної кам’яниці» у центрі Львова  
  15:50 27-04-2017 -   Львівщина приймає Кубок України з авіамодельного спорту  
Україна
  15:52 27-04-2017 -   На Рівненщині вилучили бурштину майже на півмільйона доларів  
  15:51 27-04-2017 -   У Дніпрі СБУ припинила діяльність російського «конверту»  
  16:22 26-04-2017 -   В ОБСЄ заявили про загрозу ескалації на Донбасі  
  16:15 26-04-2017 -   Співачка Джамала вийшла заміж  
  14:56 26-04-2017 -   На Тернопільщині працівниця колонії передала в’язню наркотики у каві  
Світ
  16:21 26-04-2017 -   Вчені розгадали таємницю Кривавого водоспаду в Антарктиді  
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  
  10:22 26-04-2017 -   Трамп погодився відкласти будівництво стіни на кордоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Людина Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Пам'яті патріарха
 
Петро Лінинський
Виставка давніх галицьких кахлів з колекції Петра Лінинського кілька років тому у залах Львівської галереї мистецтв була настільки незвикло повною і упорядкованою як для приватної колекції, до того ж супроводжувалася авторською монографією "Повернення з небуття: виникнення і розвиток рельєфних кахлів у Галичині", а сам колекціонер -- настільки колоритним, неповторно "шармовим", що мою зацікавленість познайомитися з ним ближче не змогли спинити ні сніг по коліна, ні майже недоступні в такому снігу Брюховичі, де мешкав Лінинський. Я, попри всі буксування маршруток, до Брюхович таки доїхала і, проблукавши півгодини між соснами і незаселеними новобудовами, таки знайшла хатку колекціонера. І добре, що трохи походила тим районом вдень, бо коли вийшла від Петра Лінинського після несподівано, навіть як на загартованого довгими розмовами журналіста, довгій розмові, настільки цікавій і за фактажем, і за формою викладу, що годі було відволіктися, -- була глупа ніч, сніг валив стіною, і до траси я дійшла ледь не навпомацки. А потім півтори години чекала автобус із цілковитою перспективою, що мене тут таки і замете, а знайдуть хіба коли зійде сніг. Але автобус таки пробився крізь сніги, інтерв'ю вдалося, і тепер я була збагатилася знайомством із країною керамічних пристрастей Петра Лінинського.

На щастя, відбулося ще кілька моїх зустрічей-інтерв'ю із Петром Лінинським. Останнє -- в цей Великдень -- справді стало останнім. Хоча журнал з інтерв'ю з'явився у липні, але за спільною згодою із друзями-колекціонерами ми вирішили його урочисто подарувати Петрові Степановичу на іменини, на Петра і Павла. Напередодні свята задзвонила дружина, але не для того, аби домовитися про гостину, а щоб сповістити -- Петра Лінинського вже немає.

Отож, не стало ще однієї людини з "тамтого Львова", з його аури, його культури, його світогляду, його способу життя. Тільки ті, кому пощастило спілкуватися не тільки з Петром Лінинським, а й з Романом Сельським, Леопольдом Левицьким, Ілларіоном і Вірою Свєнціцькими, Романом Туриним, Карлом Звіринським, Ярославом Ковалем..., можуть насправді оцінити усю повноту втрати. Кожний з них був "добою". У їх особистому досвіді, яким вони так артистично і так охоче з нами ділилися, закарбувався кожний камінець, кожен несподіваний карколомний поворот на шляху, ім'я якому ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ. Вони подолали його гідно. На жаль, наші діти зможуть довідатися про це тільки з книжок, які ми напишемо. Якщо напишемо.

Сам Лінинський пам'ятав кожен день зі свого пошукового марафону, історію кожної знахідки. Але починав завжди "від п'єца" -- з того дня, коли, вперше 1959 року, приїхавши до Урича, натрапив на земляний схил, який повністю був "засіяний" уламками давньої кераміки.

-- Мені стало цікаво, і я почав їх виколупувати. Черепків там було сотні. Як потім з'ясувалося, я натрапив якраз на п'ятачок між скелею і оборонною стіною, якої вже на той час не існувало і куди гарнізон фортеці викидав сміття і битий посуд. Для кожного археолога, навіть такого самодіяльного як я, будь-який смітник -- "клондайк". Власне з того, що я напорпав тоді в Уричі, почалися наукові дослідження цієї унікальної фортифікації науковцями і археологами. А я саме там на все життя підхопив "черепкову пристрасть". З ними жив, з ними їв, з ними спав. Сам не знаю, звідки у мене діти бралися, бо зранку до ночі тільки про черепки і думав. (Жарт. Лінинському, старому "батяреві", навіть у його 80 з гаком літ не зраджувало почуття "кавалєрського" гумору). Це засмоктує, як секс. Тому робоча назва мого тестаменту-монографії так і звучала: "Черепки-секс". Дякую дружині, що терпіла мене і мої черепки.

Після Урича я зрозумів, що моє захоплення черепками -- не просто хоббі. Це мій національний обов'язок -- повернути з небуття керамічну культуру наших предків. За радянської влади, маючи за спиною десять років таборів Воркути, зрозуміло, що я не міг би офіційно цим займатися. Добре, що мав якійсь талант у руках, і мене прихистили спочатку в Національному музеї, а потім в реставраційних майстернях у Івана Могитича. Тож роботу я мав, а з нею і якійсь соціальний статус, а кожна вільна хвилина була віддана ідеї збирання.

Археологи чомусь тоді цікавились більш давніми часами розвитку кераміки: палеолітом, неолітом... --, а період після татаро-монгольської навали до початку промислового виробництва кахлів і посуду у другій половині ХVІІІ століття чомусь зовсім випав із їхньої уваги. Тому я вирішив саме на ньому зосередитися. Офіційних прав робити розкопки у мене не було. Тож використовувалася будь-яка нагода: не було жодної ями чи канави, куди б я не заліз. Копають якісь траншеї під труби біля Лялькового театру - я вже там, риють котлован під будинок -- теж без мене не обходиться. У Львові, та й у цілій Галичині ґрунт так щедро засіяний історією, що де не копни, то вродиться. Та ще й я мав колекціонерське щастя -- завжди щось знаходив.

Усі знайомі мене сповіщали, хто де які керамічні уламки бачив, і я в ту хвилю туди мчав. Одного разу мені зі Збаража привезли цілу сумку черепків. Наступного ж дня я туди поїхав, знайшов це місце і навіть рештки тієї кахлі, що мені привезли напередодні. Напевне, Бог мені помагав. Та й шахтарський досвід, який я у Воркуті отримав, знадобився. Наплечник і власноруч зроблений шпатель були моїми постійними супутниками. Шпателем я розрихлював землю, а весь ґрунт перепускав через пальці, щоб навіть крихітних фрагментів не пропустити. Привозив все своє знайдене "золото" додому, відчищав і намагався скласти з цієї мозаїки щось ціле.

За сорок років мені вдалося багато зібрати, але найцінніше -- це колекція кахлів (близько трьохсот штук), за якою можна прослідкувати генезу виробництва рельєфних кахлів на галицьких землях. Цілі кахлі я знаходив дуже рідко. На вирішення кахляних кросвордів йшли дні, а часом тижні. В міру того як зростала моя колекція, "ріс" і мій "керамічний" світогляд.

Мене завжди мучила думка: звідки це все взялося, де витоки наших кахлів? Різні існували концепції, але жодної логічної і переконливої. До того часу. Аж поки я не знайшов поблизу донжону у П'ятничанах, який за часів середньовіччя контролював дорогу з Галича на Звенигород, серед найбільш давніх "горшкових" кахлів половину унікальної чи то платини, чи то кахлі. Після довгих роздумів я назвав свою знахідку "першокахлею". Схожі кахлі-пластини були знайдені у Крилосі (ХІІ століття, розквіт держави князя Осьмомисла), і, на мою думку, використовувалися для обличкування печей у княжих палатах.

Взявши за основу свій практичний, більш ніж сорокарічний, досвід вишукування, реставрації і реконструкції давньої кераміки, Петро Лінинський створив власну концепцію появи кахлів і навіть виникнення власне конструкції печі на європейських землях. Саме з галицьких земель до Європи, яка за часів середньовіччя грілася біля камінів, примандрувала пічна система опалювання, вважав Лінинський.

-- Куди при нашій погоді без пічки? Тому трипільські племена ще 4-5 тисяч років тому навчилися будувати глиняні пічки. Зустрічалися і складені з окремих випалених плиток. Навіть європейські вчені визнають, що пічне опалення -- винятково слов'янська традиція. Я б додав: слов'ян лісостепової смуги, тому що степові племена користувалися для обігріву вимощеними камінням багаттями. Тому я й зробив висновок, що експансія кахляної печі йшла не з Заходу на Схід, а навпаки, зі Сходу на Захід. Вочевидь, нашим далеким предкам набридло підмащувати свої глиняні пічки, які постійно обсипалися, і вони вирішили підійти до цього питання конструктивно. Я ніби чую, як дружина шпетить Осьмомисла: "Як ти, княже, не зробиш мені охайної пічки, то їсти варити не буду".

Багато хто з науковців скептично оцінив спробу Лінинського створити теорію, яка б "від і до" пояснила походження кахлі і, відповідно, кахляної печі у Європі. Але, як на мене, навіть якщо це наївність, то героїчна. Сьогодні панують часи вузької спеціалізації і суворого обмеження радіуса дослідження. Науковці присвячують своє життя тільки одному періодові, одній школі, часто - одному авторові. Зосередженість дослідника на певному клаптику породжує довіру до його досліджень: якщо так вузько бере, то як же глибоко копає! Але коли я часом беру до рук дослідження істориків мистецтва ХІХ, початку ХХ століття чи міжвоєння, виникає відчуття власної мізерності на їх "енциклопедичному", "ренесансному" тлі. У нашому розпорядженні сьогодні дійсно є більше і ліпше вивченого фактажу, але це збагачення часто прямо пропорційне духовному збідненню. Нам не вистачає енциклопедичної широти інтересів, всебічної орієнтації у процесах, які відбуваються у нашому мистецтві, цілісного розуміння мистецької еволюції. Ми здебільшого длубаємося у подробицях. Нам бракує наївності, яка супроводжує грандіозні починання. Нам бракує наївності, яка є виразником емоційного пориву, всепоглинаючої пристрасті, невпинного бажання все охопити і все зрозуміти. І ще нам бракує любові, без якої знання мистецтва залишаться тільки безплідним нагромадженням фактів. Любові до мистецтва, ясна річ, але водночас і любові до людей, яких ми провадимо до мистецтва.

Петро Лінинський любив людей. Саме для них, а не для себе, насолоджуючись процесом, він сорок років по уламку реконструював наше минуле. Саме для людей він уклав монографію, аби ми не заблукали у його зібранні і не втратили його досвіду. Саме людям свого улюбленого міста Львова він подарував своє дорогоцінне дитя -- колекцію. Аби мали, аби знали, аби гордилися.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Касьянов дав місяць на роздуми 
  ·  "Матч-реванш" на Марсовому полі 
  ·  Буняк знайшов крайнього 
Погляд
  ·  Тріумф "перекладачів"? 
  ·  Романо Проді -- не без гріха 
Поступ у Львові
  ·  Сихівський конфлікт набирає обертів 
  ·  Війна за дворик 
  ·  Міжнародне свято бойків 
  ·  Вчинок і слово 
  ·  Пам'яті Ігоря Лацанича 
  ·  Транспортні конфлікти 
  ·  У відставку через стоянки 
  ·  Чайка вирушає в похід 
  ·  Дітей лікують безкоштовно 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Мукачівське "німе кіно" 
  ·  Зленко "пролітає"? 
  ·  Кому потрібен партійний президент? 
  ·  Жоден казах не постраждав 
  ·  Віктор Медведчук одружився 
  ·  Ющенко обмежить Медведчука 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Блера не поважають 
  ·  На замовлення Вашингтона 
  ·  Німців рятує імміґрація 
  ·  До церкви -- в папері 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Людина Поступу
  ·  Пам'яті патріарха 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Як знімали Миколу Гориня, або Мистецтво відставки 
Арт-Поступ
  ·  schulz: Тяглість історії 
  ·  Ця вічна мить 
  ·  Пам"яті маестро 
Спорт-Поступ
  ·  Спідвей: доріжками швидкостей 
  ·  Ефект контрастного душу 
  ·  Борецьке срібло зі Скоп'є 
  ·  Королі ПІАРУ 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Галичина під владою чернігівських 
  ·  КАЛЕНДАР