|
|
|
|
Музика Поступу »
СЕЙШН |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Смажена "Бульба" у Ляльці |
|
|
| Мар'яна П'ЄЦУХ |
| |
Львівські рок-меломани, які не змогли поїхати в Дубно на фінал всеукраїнського рок-фестивалю "Тарас Бульба", мають нагоду отримати достатню сатисфакцію і у Львові. Адже переможці відбірного туру "Бульби" минулого четверга провели справжнє шоу перед кафе-клубом "Лялька", потішивши всіх бажаючих своїми найкращими піснями.
Цей гала-концерт став першою акцією у рамках святкування десятиріччя мистецького об'єднання "Дзиґа", яке й організувало відбірні тури фестивалю у Львові.
До рок-концертів львів'яни звикли. Проте концерт, який відбувся минулого тижня, відрізнявся від більшості. Щоб це зауважити, вартувало лише на кілька хвилин припинити активно стрибати та монотонно кивати головою під музику "Токсичного файлу" (Бурштин), "Карни" (Івано-Франківськ), Corn on (Виноградів), "Ніагари" (Львів), Thetis (Дрогобич) та подивитися довкола.
Якщо в центрі площі Данила Галицького перед сценою зібралася винятково рокерська тусовка Львова, яка цілковито віддавалася шаленству танцю, то трохи осторонь стояли люди, які зовсім не були схожі на рокерів. Вони спокійно слухали музику (хоча в цій бурхливій музичній атмосфері важко було тільки слухати). Серед них була і молодь, і львів'яни середнього віку, і літні люди. Це ще раз підтвердило, що Львів є столицею українського року.
Навіть чоловік, що збирав пляшки, які активно залишала після себе молодь, не втримався і, поклавши свою торбу на землю, почав активно стрибати, навіть краще, ніж справжні рокери.
Не втримувалися від спокуси роздивитися, що ж таке відбувається на площі, й водії та пасажири трамваїв, через що останні на кілька секунд зупинялися біля лялькового театру і пасажири з великою зацікавленістю розглядали всю цю атракцію.
Незвичайним було й те, що концерт закінчився величезним феєрверком, а це велика дивина для рокових сейшенів. Більше того, якщо ми звикли дивитися на салюти під звуки гучних і запальних пісень, то цього разу львів'яни його споглядали під звуки блюзу.
Цей блюз подарували глядачам члени журі фестивалю, які, представляючи різні гурти, змогли його вдало виконати. Зокрема, вокалістом виступив Калич з "+GG+", а також Ігор Смішко з "Джек' о' Лен терн" та Дональд з "Піккардійської терції". |
|
|
|
|
У "шароварах" і з гітарою |
|
|
| Андрій МАТВІЇВ |
| |
|
Україна не дуже багата на якісні рок-фестивалі. А ті, що є, можна умовно поділити на дорогі, але "попсо-рокові" акції, на кшталт "Просто-рок", і альтернативні, проте народжені у великих потугах. Фестиваль "Тарас Бульба", який, завдяки дев'яностим, можна назвати легендарним, був несподівано відроджений, наче міфічний птах, в місті Дубно Рівненської області минулого року. Тоді це була подія. Минув рік -- і вже відбувся другий фестиваль, щоправда без великої реклами та зайвого пафосу. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Океан відшумів у Львові |
|
|
| Наталя ЩЕРБАТА |
| |
"Ой, мої ноги! Де мої руки?!", -- йойкала львівська молодь, тлумлячись у суботу, 12 липня, під університетом в очікуванні виступу улюбленої групи "Океан Ельзи". Ясна річ, не обійшлось без традиційного "зіркового" запізнення всього на... 5 годин. Концерт, заявлений на п'яту годину, розпочався лише о десятій і дочекалися його найстійкіші фанати.
Але почнімо з початку. Акцію до десятиліття UMC у парку ім. І. Франка організатори розпочали метанням... мобільних телефонів. Поки учасники, яким не шкода було перетворити свої мобілки на спортивне знаряддя, метр за метром наближали перемогу, глядачі неабияк тішилися, споглядаючи, як новенькі і дуже дорогенькі мобільні телефони розлітаються на друзки. Цього разу переможцю вдалось закинути свою мобілку на 60 метрів, за що він отримав грамоту, мобільний телефон від Samsung та гучні оплесків від захоплених глядачів. |
| Детальніше>> |
|
|
|
СПРАВЖНІЙ |
|
|
| МАЙКЛ |
| |
|
Шкода але такою людини в нас, українців, немає. (А як ми співаємо?) Такого, щоб кожен, немає значення, ти з Єнакієво чи Ужгорода, та навіть з Києва, міг гордо сказати: він справжній українець. (Як і я). Він заспівав, сказав щось таке, що є в кожного з нас. Там всередині, де серце, а не стравохід. Не сало і не горілочка, і не футбол, і не Чорнобиль, і, звичайно, не парламент. Щось внутрішнє. Вище і водночас зрозуміле кожному. |
| Детальніше>> |
|
|
|
