BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Розслідування Поступу.    Мікроскоп пана Юрка.    Арт-Поступ.    Львівщина в особах і вчинках.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
12 липня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:59 17-10-2017 -   На Яворівщині розшукали бабусю, яка півтори доби блукала лісом  
  13:57 17-10-2017 -   На Львівщині судитимуть посадовця «Народної міліції ЛНР»  
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
Україна
  13:53 17-10-2017 -   У Луганській області провели навчання снайперів  
  13:51 17-10-2017 -   Мінімальна пенсія для чорнобильців зросла на 11%  
  13:50 17-10-2017 -   Саакашвілі прибув на мітинг під Раду  
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
Світ
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  
  13:49 17-10-2017 -   Різ Візерспун заявила про домагання режисерів  
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  СВЯТКУЄМО

___________________________________________________________________________

"Дзига" forever
Наталка КОСМОЛІНСЬКА
 
Маркіян Іващишин
Сьогодні здається, що "Дзига" була у Львові завжди. А порахували -- лише десять років. І то -- це від моменту запліднення рахували: 1992 рік -- це другий нетрадиційний фестиваль "Ви-Ви-Х". Тоді, коли півміста розмалювали різними прикольними гаслами: трамваї, проспект Свободи, будинок № 10 на площі Міцкевича, який потім львів'яни так і називали "вивихнутим", -- а тепер інші львів'яни будують на його місці архітектурно-вивихнуту потвору... Коли вперше студентська й інша молодь отримала у своє повне "вивихання" увесь центр і "вивихалась" донесхочу.

З того часу пішло-поїхало: фестиваль "Українська молодь Христові" на Кайзервальді , музично-літературний проект "Є", всеукраїнська виставка "Еротична Образо Творчість -- 95", проект "Дзвінкий вітер", всеукраїнська виставка малярства на склі "Три виміри: Вчорашнє, Сьогодення, Завтра", всеукраїнський фестиваль ковалів "Галицька імпреза", міжнародна виставка міні-текстилю, річний міжнародний Арт-проект "Гранди мистецтва", літературно-музичний проект "Вогні великого міста", проект "Екологія 3000", проект "Новий-Ноїв Ковчег", україно-польський фестиваль "Jazz bez...", фестиваль "Слухай українське", проект "Мультимедійна енциклопедія"...

І це тільки основні зарубки на дереві пам'яті міста. А поміж ними -- більше 1000 проектів, виставок, перформенсів, концертів, музичних та літературних презентацій, продюсування музичних груп: "Мертвий Півень", "Океан Ельзи", "Піккардійська терція", "Dzyga Jazz Ouintet", аудіо і арт-відео видання, десять номерів часопису "Четвер", 15 видавничих проектів. У їх числі "акція-книга" і "книга-акція" Влодка Кауфмана -- арт-літопис "нутрощів" "Дзиги", її внутрішній календар, від акції до акції, від проекту до проекту (червоним кольором -- вдале і значиме, сірим -- провальне і прохідне). Цейс cупер-альбомний блокбастер зібрав на свої груди всі перемоги, які тільки є в Україні для схожою інтелектуальної поліграфії: перемогу на Форумі видавців у номінації "Українські художні видання", перше місце на всеукраїнському конкурсі "Книга року" у номінації "Візитівка", перше місце у номінації "Мистецький проект року" на конкурсі "Київський рахунок".

А є ще "Дзигівська" крапка постійної музично-мистецької активності і, відповідно, постійного притягання молоді - кафе-клуб "Лялька", відкритий лише у 1995 році (всього 8! років), яку знає молодь цілою України і всі, хто потрапляє хоч на день-два до Львова, неодмінно туди зазирнуть. Бо куди ще у місті Львові податись увечері молодій людині із добрим музичним смаком, як не у "Ляльку"?

А є ще мекка для всієї образотворчо задіяної і залюбленої людності -- культурно-мистецький центр "Дзига" (галерея сучасного мистецтва, акустичний концертний зал, студія звукозапису, Інтернет студія), яка лише шість (!) років, як притулилась у тупичку Вірменської вулиці, але таке враження, що була там з часів її побудови. Куди одразу ідуть кияни і поляки, німці і англійці, американці і французи... глянути, що там цікавого діється у місті Львові? У "Дзигу" звичайно. І я пішла туди ж, аби спитати її незмінного директора Маркіяна Іващишина, хто і що породило це невичерпно потужне, невтомно відкрите для всіляких нових ідей мистецьке об'єднання? Що було тією силою, яка акумулювала середовище "Дзиги"?

-- Політика. Ми тоді були, в першу чергу, політиками, революціонерами, але після перших великих розчарувань у політиці, у наших старших партнерах -- наших кумирах, розчарувань у їхній дієздатності, вирішили, що культура -- важливіший момент для розвитку суспільства, держави, для нашого розвитку. Нам було цікаво і були люди навколо нас: Владко Кауфман, Юрко Кох, Сергій Проскурняк-вічний двигун... у доброму розумінні-- авантюристи від культури, які присадили нас на цей наркотик-культуру і зарядили мінімум на десятки років амбіціями для реалізації культурних проектів.

-- Але ж цікавість цікавістю, але культура -- дуже дорога і енергетично витратна забавка? Хтось організує виставку, а потім каже --досить, я півроку відпочиваю. А у "Дзиги", так принаймні виглядає, воно само собою все рухається, само робиться і само фінансується.

-- Спочатку ми перебули в ілюзіях щодо успішності бізнесу. Нам видавалося, що всі мусять купувати картини, мусять ходити на концерти... І це ті граблі, на які ми постійно наступаємо і ніяк не можемо позбутися цих ілюзій. От наш проект "Гранди мистецтва", наприклад, ми думали, що на таких зірок вже неодмінно прийдуть...

-- Так ті, що розуміються, як правило, не мають відповідних грошей на квитки, а ті, що мають, не розуміються, не хочуть, не ходять, не платять.

-- Головою я розумію, що гроші переважно не в тих кишенях, де інтелект. Але не хочеться з тим миритись. Тому ліпше терпіти збитки, але... Але поза тим нам якось вдалось витворити механізм, який працює на взаємодоповнення.

-- Який? Чи це секрет?

-- Ні, це тактика малих кроків. Це кількість проданої кави.

-- Що ці кав'ярні годують, то я ще можу повірити, але що їх вистачає на мистецьки проекти -- то вже навряд.

-- Чому, клуб "Лялька" є прибутковим, за його рахунок утримуються інші проекти. Крім того, ми часто продаємо свій креатив, свої інноваційні ідеї на рекламний ринок. До того ж, у 1994 році середовище "Дзиги" цілеспрямовано розділилося, ми створили підприємство з пошиття жіночого одягу. Їх подальший розвиток -- мережа магазинів "Сенсус", де у нас є своя частка прибутків. Ми від початку взяли за основу принцип: не працювати з державою. Мотиви різні. По-перше, це дуже невдячна справа, по-друге -- якось не випадає напирати зі своїми проханнями, ніби відбираєш щось у вчителів чи пенсіонерів. А з грантами є великий момент нещирості. Ми отримали тільки два гранти: на журнал "Четвер" -- його інтернет-видання і на підтримку нашої інтернет-сторінки. Після того всі наступні можливості, як на мене, були не дуже чистоплотні фінансово, а навіть якщо на це заплющити очі і прагнути їх отримати, то треба сидіти в Києві, мати добрі персональні контакти, погоджуватися з їх баченням розвитку світу і української культури -- це не завжди нас влаштовує.

-- Тобто, "Дзига" не планує перебазовуватись у Київ?

-- Леся Антонович дуже багато часу витрачає на Київ, вона там є й у фонді "Відродження",
і в Українському мистецькому форумі... Але останні події, коли мистецький форум, який ніби представляє незалежну від держави позицію в культурі, лобіює концепцію культурного розвитку, де просто бздури понаписувані... Що нам було робити? Ми відмовились від такої співпраці.

-- Але концепція не є законом.

-- Так, але це грантівські гроші, які бездарно витрачаються на те, що Міністерство культури і так в змозі зробити. Ліпше б дали їх якомусь з художників на каталог. Узагалі, Київ перенасичений фінансовими можливостями і при тому дуже мало щирого, дійсно вартісного там робиться. Потенціал є, але на рівні митець-службовець він втрачається.

-- Попри культурні проекти "Дзига" все одно постійно підтримує якісь політичні сили.

-- Це наш принцип: хоча ми є культурно-мистецькою організацією, але від самого початку сказали, що не відмовляємось від соціальної залежності, соціальної відповідальності. Ми свідомі того, що за все, що ми робимо, несемо і політичну, і соціальну відповідальність. І вважаємо, що у нашій державі не може існувати чисте мистецтво задля мистецтва. Воно може існувати у дуже ситій, дуже благодушній державі. А інакше це просто самообман. Ця відповідальність постійно нас спонукає, аби ми включались у внутрішні процеси країни. Мене особисто вони завжди хвилюють.

-- Як ви плануєте впливати на реформування державної культурної політики?

-- Я знаю людей з міністерства, їх пропозиції нас точно не влаштують. Ми занадто різні. Є надія майбутніх президентських виборів. Є надія і страх, чи все буде гаразд після того. Тому що ще раз пережити розчарування буде важко. Я думаю, що якщо відбудуться політичні зміни, то щось заворушиться і ми готуємось до того, аби щось запропонувати новій владі.

-- "Львівська газета" -- це один з ваших важелів впливати на суспільну думку?

-- Так. Ми cпробували з радіо "Ініціатива" -- це був авантюрний за формою, але дуже вдалий проект. Коли він зник, то стало очевидним, наскільки це радіо було потрібне.

-- Скільки триває ваш особистий робочий день?

-- Дев'ять, десять годин. Але є ще інша робота -- дома на кухні, на веранді. Саме тоді народжуються ідеї, плани на майбутнє.

-- Власне, хто є тим головним диригентом, який керує "дзигівським" процесом, ініціює, придумує, винаходить... Ви?

-- Не тільки я. У "Дзиги" є середовище, яке увесь час пропонує. Щось ми сприймаємо, щось -- ні. Моя основна робота -- це адаптація цих проектів до стану можливої реалізації, приземлення художника, пошук можливих компромісів для того, щоби його проект таки втілився. Переважно всі проекти страждають гігантоманією, непрактичністю, і нам доводиться докладати багато зусиль, аби без втрат знайти органічний компроміс між ідеєю і організацією. Ну і з Влодком Кауфманом у нас просто повне взаєморозуміння.

-- Ви відкриті для будь-яких ідей і людей?

-- Застережень немає. Є велика суб'єктивність. Але ми можемо собі це дозволити, ми ж не державна інституція.

-- Ваш найулюбленіший проект, той, який Ви б взяли із собою до Ноєвого Ковчега?

-- Найбільш ностальгійний -- це перший з'їзд "Українська молодь Христові" на Кайзервальді. Тоді якось чудом усе вдалося: швидко, органічно, і це чи не єдиний приклад абсолютного порозуміння з церквою. У цьому проекті ми змогли реалізувати себе повноцінними християнами в модерній формі. Священики не те, що нам не заважали, ми були дуже горді з того, як вони проводили сповіді з хіпарями, з тусовкою.

-- А я думала, Ви скажете, що улюблений -- другий "Ви-Ви-Х".

-- Ні, тому що вічна проблема "Дзиги", то третій "Ви-Ви-Х". Ми щороку плануємо його робити і щороку розуміємо, що є проблема ідей. Все наступне є слабшим за той другий фестиваль. Тому ми вирішили, нехай краще після нього залишиться добра легенда, ніж ми її перекреслимо якимсь невдалим заходом. Щоб не вийшло, як з "Не журись": ностальгічно, цікаво, але вже не смішно, не гостро, не смачно.

-- Найближчі плани після ювілею?

-- Яремча. Мер Яремчі оперує величезною територію і дуже потребує привабливих для туристів новацій. І те, що ми пропонуємо нашому місту, а воно не реагує і, на жаль, нехтує культурою як засобом заробляння грошей (до того ж, це -- єдине, що залишилось у Львові -- архітектура і купа цікавих мистецьких людей з шаленим потенціалом), меру Яремчі підходить. Він каже: "Робіть у мене. Мені треба приваблювати туристів, мені треба, щоб Яремча була Лас-Вегасом..." Він надав нам достатньо багато свободи для реалізації, тому відразу після святкування, 18 липня, група художників -- Кауфман, Старух, Тоня Денисюк... їдуть до Яремчі на пристрілочний пленер: побачити простір, напрацювати ідеї. План реалізації -- чотири роки, протягом яких Яремча має перетворитися на центр екстремального туризму і екстремальної сучасної культури".









»  КОНКУРС
Окрилені Лесиним словом
Галина КАНАРСЬКА
 
У Львівському міжобласному відділенні Національної спілки театральних діячів України відбувся відбір конкурсантів для участі у VII Всеукраїнському конкурсі професійних читців імені Лесі Українки.

На попередніх конкурсах наш регіон був представлений митцями, які сьогодні добре відомі театральному глядачеві. Це й Ірина Шостак, і Лідія Данильчук, і Олег Стефан, і Ірина Швайківська, і Інна Павлюк... Для багатьох з них конкурс став своєрідним поштовхом для "проростання" у творчість Лесі Українки. Ліда Данильчук з режисером Іриною Волицькою у "Театрі в кошику" послідовно творять світ інтелектуального театру Лесі Українки. Вистави "На полі крові" й "Одержима" є яскравим цьому підтвердженням. Видається, що і акторка, і режисер ще неодноразово повертатимуться до творчості Лесі Українки. Олег Стефан має щастя в Львівському театрі ім. Леся Курбаса "купатися" в драматургії Лесі Українки. "На полі крові", "Йоганна, жінка Хусова", "Камінний господар" -- ось твори, в яких знаходить своє натхнення Олег Стефан. Кого б він не грав: чи Хусу, чи Юду, чи Дон Жуана, -- він залишається вірним романтичному піднесенню Лесиного слова, її екзистенційності і її філософським сентенціям.
Детальніше>>
»  КЛІШЕ
Кілька думок з мазепинської виставки
Андрій ДОРОШ
 
Одним з уроків, який дало нам двадцяте століття, доведено, що легше розхитати у людині спадковість, ніж перемінити у неї стереотипи мислення. У нашому випадку це стосується навіть освічених наддніпрянців, і не тільки їх, коли заходить мова про гетьмана Івана Степановича Мазепу -- зрадника і запроданця.

Для початку пригляньмось уважніше, яким способом закладалися фундаменти під такі штампи. Беремо другий том "Каталогу стародруків, виданих на Україні" (Київ, 1984) і знаходимо, що з тринадцяти назв друкованої продукції, яка з'явилась протягом 1709 року, десять так чи інакше прославляють "Полтавскую викторию над войсками свейськими". Навіть у Львові, в мурах друкарні братчиків постав "Вінець побіди" -- панегірик О. Меншикову, вочевидь за те, що у 1706 році звільнив місто від постою російської армії, у порівнянні з якою безчинства шведів здавалися галантними жартами. Від того часу і розпочав свою мандрівку штамп про шведів-ворогів і їх прихвосня, малоросійського гетьмана-зрадника Мазепу, який різними способами, часом зі залученням дуже непересічних обдарувань (згадаймо хоча б пушкінську "Полтаву"), протягом майже трьох віків прополіскував мозкові звивини мешканців усього "государства российского".
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Прощення без вибачень 
  ·  Перемога опозиції 
Погляд
  ·  Нехай братаються знову 
  ·  Прагнення таємниці 
Поступ у Львові
  ·  Торгівців агітують за дозволи 
  ·  Силовики визначаються 
  ·  Сплати податок... на хабар 
  ·  Фальшива музика прекрасної мови 
  ·  Нотатки на трамвайних вікнах 
  ·  Підприємцям полегшили життя 
  ·  Курців більшає -- сигарети дорожчають 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Конституційний суд без абсурду 
  ·  Петро ОЛІЙНИК: Міліція і криміналітет працювали разом 
  ·  Монополія на хліб 
  ·  Європа проти СБУ 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Проект Євроконституції готовий! 
  ·  Окупація триватиме ще чотири роки 
  ·  Полювання на ЮКОС 
  ·  Чума в Африці 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Розслідування Поступу
  ·  Дорогий президент 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Арт-Поступ
  ·  "Дзига" forever 
  ·  Окрилені Лесиним словом 
  ·  Кілька думок з мазепинської виставки 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Ідея "круглого столу": від Гориня і до Сендеги 
Спорт-Поступ
  ·  Народжений, щоб перемагати 
  ·  Тринадцятий стартує 
  ·  ВОРОНІН 
Пост-Faktum
  ·  Галицькі бояри в боротьбі проти волинської князівни 
  ·  КАЛЕНДАР