|
|
|
|
Спорт-Поступ »
ФУТБОЛ |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Тринадцятий стартує |
|
|
| Іван ДУПНАК |
| |
Ось і минуло футбольне міжсезоння по-українськи: вже сьогодні стартує ХІІІ. З особливою цікавістю його очікують ті, хто вірить у магію чисел. Адже багато хто панічно боїться числа "13", а інші вважають його для себе найщасливішим.
З оптимістичною насторогою очікують виступів своїх улюбленців і львів'яни. Адже наш коуч Іван Голац обіцяє вивести "Карпати" в цьому сезоні у єврокубки, але наразі не зовсім зрозуміло, завдяки чому слід очікувати підвищення рівня гри команди. Тай семимісячна дискваліфікація одного з провідних гравців Ярослава Хоми аж ніяк не додає оптимізму. Але всі сподіваються на більш високі досягнення команди у ХІІІ чемпіонаті порівняно з минулим, бо у разі тупцювання на місці, не кажучи вже про регрес, уболівальники "Карпат" просто не зрозуміють ані тренера, ані керівництва клубу, яке робить основну ставку на легіонерів.
Звичайно, у Вищій лізі найбільший інтерес викликає протистояння українських грандів -- "Динамо" і "Шахтаря". Хоча багато говорять про загострення боротьби в українському чемпіонаті, але практично всі погоджуються з тим, що "золото" будуть виборювати лише дружини Михайличенка і Шустера. Якщо німецький тренер не поверне чемпіонства Донецьку, то це буде серйозний удар по самолюбству Ахметова.
Боротися за так звану "зону УЄФА", гадаю, будуть донецький "Металург", "Дніпро", "Арсенал", а також, можливо, і "Карпати". Інтерес викликає виступ "Чорноморця", а точніше те, чи зможе й надалі Альтман піднімати одеситів по щаблях турнірної таблиці. Решта команд, насамперед, дбатимуть про те, щоб не понизитись у класі.
Але якою цікавою не була б боротьба в національному чемпіонаті, про рівень клубного футболу у країні ми зможемо об'єктивно говорити лише після випробувань наших повпредів у єврокубках.
А долю головної команди країни вирішать 6 та 10 вересня. І якщо в Донецьку шанси на перемогу над північноірландцями досить високі, то в Барселоні ми, відверто кажучи, сподіваємось тільки на Бога і трішечки на Шеву. Якщо ми знову "пролетимо" повз фінальну частину, то це буде закономірним підсумком діяльності тренерського штабу збірної, яку очолює Буряк, 50-річчя якого завтра будуть святкувати в Києві. Ну і, звичайно, не можна не говорити про засилля наших команд посередніми легіонерами. Керівники клубів хочуть результату вже, сьогодні. Але шляхом придбання "дешевих" (в прямому і переносному розумінні) легіонерів серйозних успіхів не досягнеш, а досвід запоріжців минулого сезону наочно показав, чим усе може скінчитися.
Звичайно, багато проблем у нашому футбольному господарстві, але не забуваймо, що футбол -- це лише гра. Тому сьогодні -- всі на футбол! На "Україну" -- вболівати за "Карпати"! Тринадцятий стартує!.. |
|
|
|
|
Народжений, щоб перемагати |
|
|
| Розмовляла Олена САДОВНИК |
| |
"Знаєш, що сталось? Як ти не знаєш, що сталося? Та ж Андрейчук з чемпіонату світу золоту медаль привіз. Пацан із села приїхав і чемпіоном світу став. Ніколи нічим не займався, а тут гирі попіднімав, і чемпіон! Розумієш, чемпіон!" І через півроку: "Андрейчук із чемпіонату привіз комплект: "золото", "срібло" та "бронзу". Не склалося. Ну, невже не міг ще трошечки напружитись і здобути всі золоті?" Так казали знайомі Володимира Андрейчука, коли він приїздив із чемпіонатів світу з гирьового спорту. Що ж говорить статистика? Майстер спорту міжнародного класу, чемпіон світу 2001-2002 рр. у ривку, срібний призер чемпіонату світу 2002 року у двоборстві та бронзовий у поштовху, кількаразовий чемпіон та рекордсмен України. Про себе та особливості гирьового спорту розповідає Володимир Андрейчук.
-- Спорт мені завжди подобався. Із друзями в селі плавали в озері та грали у футбол, підтягувались на поперечині. А коли вступив до Військового інституту національного університету "Львівська політехніка", став займатись військовим багатоборством, виконав норматив кандидата у майстри спорту. А до секції гирьового спорту мене затягнув Андрій Яремус, він і є моїм тренером. |
| Детальніше>> |
|
|
|
ВОРОНІН |
|
|
| МАЙКЛ |
| |
Він унікальний у тому, чого досягнув як гравець, а саме: як він це зробив. За кордоном уже побували тисячі випускників наших футбольних шкіл. Одиниці пробились нагору. В основу. Якщо брати тих, хто виїхав у 15 років, то Воронін єдиний приємний виняток. Та ж історія з національною збірною, де він остаточно закріпив за собою місце на полі. Шлях в основу України почався наприкінці 2001 року, коли забив гол за молодіжну збірну.
Андрій Воронін переїхав до Німеччини 1995 року, навчаючись у дев'ятому класі. У віці 15 років. Сталось це після того, як німці з "Мюнхенгладбаха" звернули на нього увагу після турніру в Австрії. Він не знав, для чого і куди їде. Це був шок: "Як я в такому віці буду сам, без батьків, без сім'ї, без друзів у чужій країні, без знання мови". |
| Детальніше>> |
|
|
|
