BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Літературний Поступ.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:29 24-11-2017 -   У Львові воїну АТО встановлять меморіальну таблицю  
  15:14 24-11-2017 -   Сьогодні у Органному залі Львова – Великий прийом  
  14:11 24-11-2017 -   У Львові вітчим забив на смерть пасинка металевою палицею  
  14:6 24-11-2017 -   У Львові буде 25 місць для роздрібної торгівлі хвойними деревами  
  14:5 24-11-2017 -   Трамвайні маршрути № 2 та № 7 вимушено скоротили кількість вагонів на сьогодні  
Україна
  16:26 24-11-2017 -   Синоптик розповіла, якою буде зима в Україні  
  15:18 24-11-2017 -   Через сльозогінний газ зі школи на Рівненщині евакуювали понад 500 учнів  
  15:13 24-11-2017 -   На Новий рік «Укрзалізниця» запустить 7 додаткових потягів  
  14:9 24-11-2017 -   У Києві суддю спіймали на хабарі в 15 000 гривень  
  14:8 24-11-2017 -   Україна відновила будівництво військових кораблів  
Світ
  16:24 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  16:21 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  15:23 24-11-2017 -   У Єгипті стався вибух у мечеті  
  11:0 24-11-2017 -   Австралія ніколи не визнає анексію Криму  
  10:57 24-11-2017 -   Міжзоряний астероїд-«мандрівник» прибув у Сонячну систему  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Юрій АНДРУХОВИЧ: Уся надія залишається на те -- що між словами
 
Юрій Андрухович
* ...Вам подобається церковний дзвін? Які асоціації він викликає у Вас?

* Мабуть, асоціація з Богом виникає в останню чергу. Я вважаю музику витвором людським. Пригадую історію смерті французького барокового композитора Рамо. Коли кюре, відспівуючи його, почав фальшивити, якось виконувати службово, композитор, врешті-решт не витримав, розплющив очі і сказав: "Прошу Вас, припиніть. Я вже слухаю іншу музику. Не заваджайте мені". Для мене важливіший людський жест. Пересвідчуюсь, що є значно цікавіші люди, котрі -- не вірячи в Бога -- залишаються людьми. Завжди був певний людський спротив перед Божою силою. Я пережив кілька цілком безглуздих смертей дорогих мені людей, через що виникла спокуса образитися і заперечувати Бога. Однак визнаю, що завжди ловлю себе на тому, що в найскладніші моменти свого життя, якщо залишаюся із драматичною ситуацією сам на сам, "здаюся молитвою": "Боже, допоможи!". Тобто, мабуть, усе-таки вірю...

* Імпульс як нестримне бажання до писання все ж є... або ж ні. Але "щось таке" існує, бо поняття "натхнення" не пояснює містерії творчого інстинкту. Як Ви пишете?
*
* Так, може відбутися імпульс: "Я мушу про це написати". Однак одразу зустрічний імпульс: "Не треба!" Замикається все у якесь зачароване коло: "А, нарешті, треба". Імпульси відверті -- то одне, а зовсім інше -- писання -- річ достатньо містична і незбагненна... Ще складніший нюанс -- по-справжньому подобатися прекрасній половині людства.

-- Отож, тоді що в жінках визначає безповоротні ваблення для наполегливих оригіналів чоловічої статі?

-- Важко словами передавати такі моменти. Між іншим, я цією фразою не намагаюсь втекти від відповіді. Так, без сумніву, багато визначає зовнішній образ, але до нього все звести не можна. Я намагався передати у романі "Перверзія" той стан закоханості. Щось інше: напівпогляд, напівоберт, напіввигин, напівпотяг, напівсон... І це вічна проблема письменника. У кожному разі можна лише натякнути на те, що хочеться висловити. Штука полягає в тому, наскільки близько ти підійдеш у натяках до..., навіть тоді, коли говориш, наприклад, "посмак"... Потрібно допомогти читачеві зрозуміти подібні категорії. Вся надія залишається на те -- що між словами.

-- Ви чомусь стали письменником... Могли б стати, ну, скажімо, музикологом, художником -- у чомусь іншому, але...

-- Радше все було так, що я не думав про те, щоб бути письменником у професійному сенсі. Для мене важливішим є відчуття того, що я хочу писати. В принципі, я завжди можу розраховувати на якесь невеличке коло дуже близьких мені людей, які мене читають. У дитинстві була інша ідея-фікс -- велике бажання працювати археологом. Найбільше мене приваблювала історія і можливість мандрівного життя: я собі уявляв експедиції, археологічні розкопки, забуті цивілізації, справжній романтизм навколо цієї роботи... Але потім, у зрілому віці, зрозумів, що для цього потрібно закінчити історичний факультет, щоб працювати вчителем історії, бо надто мало шансів стати археологом. Я тоді переосмислив все це і виявив, що мені дуже подобається писати. А головною ідеєю є те, що життя одне -- і робити в ньому треба те, що тобі подобається. Щодо успіху, то я знав, що коли буду писати те, що хочу, то, малоймовірно, що хтось це надрукує. Я не уявляв себе письменником -- в сенсі професійному. Думав інакше: десь так своє життя побудувати, щоб творити свій внутрішній світ. Писати собі й нікому цього не показувати, за винятком кількох близьких людей. Натомість бути близько до такаих речей як тексти, книгодрукування і т. д. Тому я потрапив у поліграфічний інститут. Пізніше Микола Рябчук переконав мене в тому, що варто друкувати мій рукопис. Із того все почалося. ...Мабуть, моя професія все-таки -- журналіст. На спілкування з людьми маю професійні погляди. Утім, я знайомий із багатьма письменниками, для яких писання -- професія. Бо для мене -- ні. Тобто деякі з них реально проводять кожного дня десять годин за писанням. Як Андрій Курков, наприклад. У моєму випадку -- це різні способи своє життя "прогуляти".

-- І як саме Ви "прогулюєте"?

-- Йдеться про те, щоб одержати якомога більше вражень, пережити якомога більше незабутніх і насправді приємних хвилин. Так, все скінченне. І треба вміти любити кожну секунду, кожну хвилину, щоб знайти правдиву можливість порозумітися зі світом. Нехай відміряно усім - "від і до", проте я зумію поцінувати кожну мить як найбільш незабутню, як найбільш вражаючу, і не забуду хоча б завдяки написаним текстам. Тому моя суспільна позиція -- ледве не антисуспільна, я фактично паразитую і жодного "продукту" не виробляю.

-- І невже задоволення творчого інстинкту не перекреслює у Вас будь-яку насолоду від цього життя?

-- Ні, я "паразитую" в тому розумінні, що просто "гуляю по життю".

-- Але на це треба немало відваги. Мені довелося спостерігати, як багато уваги Вам дарують, здавалося б, сторонні люди, перехожі. А що вже казати про близьких людей або про те, скільки Ви їм віддаєте свого часу?

-- Насправді я хочу, щоб так було. Наскільки можу досягнути того, щоб зі мною приємно було спілкуватися, настільки й щасливий. З іншого боку, все не є аж дуже безхмарно, бо простягаються шалені прірви -- розпачу, зневіри... Відчуваю і недоброзичливу увагу, яка вичікує: що не так, на чому б такому піймати. Тому я намагаюся відрухово жити, чинити згідно з емоціями, відчуттями, а не програмувати чи звужувати до якоїсь концепції. З моєї точки зору, так ще цікавіше -- робити різні помилки і т.д. Добре, що я не знаю депресій, справжніх фатальних депресій. Знову-таки, якщо повертатися до слова "успіх", то воно не є безумовним, тобто я нерідко переживаю певні прозріння, коли життя ставить мене на місце. Такий конкретний приклад: упродовж години я мав підписувати книжки у польській книгарні... і жодної книжки не підписав. Загалом схильний думати, що існує така собі секта людей, яких цікавить те, що пишу. Це якийсь внутрішній успіх, відверто кажучи.

-- Мене особисто дуже інтригують оптимістичні розчарування у написаному Вами.

-- Мені страшенно не щастить у дрібницях. І я намагаюсь зробити все можливе для того, аби переважило світло. Воно так чи інакше в текстах виникає. Мій новий роман "Дванадцять обручів" на 139 сторінок вийшов компактно європейським, в'язким і струнким. Тобто входиш в нього і йдеш... Назва -- це образ із поезії Антонича.

-- А чому Ви так любите Антонича?

-- Так, мабуть, люблять перше кохання. Просто перший улюблений поет. Співали ранком білі теслі, // крутився колом дім ткачів, // кохання мапи хлопець креслив -- // весни дванадцять обручів... Важко пояснити -- про що в поезії йдеться. Спроба поставити світ поетичних метафор у реальну життєву ситуацію. Описую зачароване місце в Карпатах... Коли роман опублікують, випаде нагода зрозуміти -- що ж то за дванадцять обручів.

-- Ви видаєтесь автором, якого жодна парадоксальна філософія... ексклюзивна спокуса... щось-хтось ніколи не виб'є з колії.

-- Дивно, але мені у цьому житті часом не вистачає відваги -- на те, на інше... Хочеться все більше-більше-більше і більше сміливості. А сміливість є і ніби прогресує. Я понадміру, ймовірно, дорожу своїм внутрішнім світом, і для мене часом дуже небажаним є відкривати його стороннім. То добрий був би матеріал для психоаналітика. Бо я можу, наприклад, дозволити собі довго блукати у незнайомому місці і не питати когось куди йти. Ніби боюся відкритися, що я там чи деінде чужий. Цей варіант можна поширити на все. Я можу сформулювати так: "я намагаюсь відкритися", саме "намагаюсь", але не завжди себе відкриваю. Можливо, так і повинно бути.

Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК



DOVIDKA: Юрій Андрухович. Народився 1960 р. у Станіславі, де живе та працює дотепер. Прозаїк, поет, есеїст, перекладач. Патріарх літератупної групи Бу-Ба-Бу. Один із засновників Асоціації українських письменників. Автор стало перебуває серед найпомітніших постатей сучасної української літератури. Зазвичай навколо його творів дискутують не лише в професійних літературних колах. Оцінки Андруховича сягають достатньо віддалених полюсів -- від "постмодерного скандаліста" до "живого класика". Основні твори: збірки поезій "Небо і площі" (1985), "Середмістя" (1989), "Екзотичні птахи і рослини" (1991); романи "Рекреації" (1992), "Московіада" (1993), "Перверзія" (1996) -- передостанній роман, у якому здійснено спробу радикального виходу за межі традиційного "українського крейдяного кола" -- гротеск, іронія, містика й еротика, а також перманентні забави з мовою на тлі авантюрно-детективних історій у "місті привидів" Венеції стали тією живою сумішшю, що спричинили успіх роману у читачів. Восени має з'явиться у продажу новий роман Юрія Андруховича -- "Дванадцять обручів".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Дуель Ющенка і Кучми 
  ·  Українці довіряють гривні 
  ·  Кучма шантажує більшість 
  ·  Новий конфлікт у Ратуші 
Погляд
  ·  Незабаром другий аукціон 
  ·  Італія ігнорує Україну 
  ·  Ось такі ми загадкові 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ у Львові
  ·  Життя інвалідів стане комфортнішим 
  ·  Гривня, як євро 
  ·  Центр закриють уже в неділю 
  ·  Своя людина при владі 
  ·  Сихівський конфлікт вирішено?! 
  ·  Опозиція знову єднається 
  ·  Кредитів на житло побільшає 
  ·  Макові плантації 
  ·  На полігон ходити заборонено 
  ·  Вивіз сміття подешевшає 
Поступ з краю
  ·  Як Волков замовляв Ющенка 
  ·  Затишшя перед боєм 
  ·  НДП здається Януковичу 
  ·  Пустовойтенко проти Кірпи 
  ·  Консервований "Руслан" 
  ·  "Широкий жест" віце-прем'єра 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Пошуки на всіх напрямках 
  ·  Одна дитина врятувалась 
  ·  Нова хмара над польською лівицею 
  ·  Нові старі агенти "штазі" 
  ·  Парламент знімає звинувачення 
  ·  Випускний для мусульманок 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Літературний Поступ
  ·  Юрій АНДРУХОВИЧ: Уся надія залишається на те -- що між словами 
Історія у Поступі
  ·  Перемоги і поразки 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Нова парость "Вишневого саду" 
  ·  Тотальне святкування 
Листи у Поступ
  ·  Пенсійний геноцид, 
Музика Поступу
  ·  Ярина Якуб'як: "Мертвий півень" має померти 
  ·  Нарешті добрались до фіналу 
  ·  "Океан Ельзи" у Львові 
Пост-Faktum
  ·  Кларк Гейбл 
  ·  КАЛЕНДАР