BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 липня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Патріотизм і расизм
Бенедикт АНДЕРСОН
 
В добу, коли прогресивні, космополітичні інтелектуали (зокрема в Европі) зазвичай відстоюють тезу, наче націоналізм має мало не патологічний характер, а джерелом його є страх і ненависть до инших, наче він мало не рідний брат расизму варто нагадати, що нації бувають оточені любов’ю, яка нерідко супроводжується самопосвятою. Культурні витвори націоналізму - поезія, проза, роман, музика, красні мистецтва - у тисячах форм і стилів демонструють цю любов.

В той час, як історикам, дипломатам і соціологам далеко не чужа ідея “національних інтересів”, для більшості звичайних людей національна приналежність є чимось безкорисливим. Саме тому вона вправі вимагати жертв.

Як я уже зазначав, унікальність великих воєн нашого століття полягає не стільки в безпрецедентності масштабів, у яких людям дозволяли убивати инших, скільки у колосальному числі тих, котрі ладні були пожертвувати власним життям. Не певен, чи кількість убитих не перевищила кількости убивць. Ідея найвищої пожертви, якої вимагає доля, завше крокує поруч з ідеєю чистоти.

Смерть за рідний край, якого ми зазвичай не обираємо, передбачає моральну велич, з якою ніколи не зможе конкурувати смерть за Партію Праці, Американське Медичне Товариство чи навіть за Міжнародну Амністію, оскільки усі вони є лише інституціями, до яких можна вступити, керуючись власним вибором. Смерть за революцію також черпає свою велич з того, що вважається чимось принципово чистим. (Коли б люди уявляли собі пролетаріат виключно як групу, котра гаряче прагне холодильників, довших відпусток і влади, то навіть за умови належности до нього, чи ладні б вони були вмирати за нього?) [Таке формулювання аж ніяк не означає, що революційні рухи нехтують матеріальними цілями. Однак такі цілі не сприймаються як комплект корисних надбань, а як передумова, користуючись поняттям Руссо, спільного bonheur (щастя)]. Можливо, є певна іронія долі в тому, що позаяк марксистські інтерпретації історії як неминучої конечности зазнали краху, то й вони набули ореолу чистоти й безкорисливости.

Кожна мова має здатність засвоювати поняття, але це засвоєння потребує часу, а для кожної наступної здобичі його залишається дедалі менше. Доступ до іноземних мов обмежений не їхньою непроникністю, а нашою смертністю. Це породжує своєрідну приватність усіх мов. Французькі й американські імперіалісти багато років управляли в’єтнамцями, експлуатували їх та вбивали. Але що б вони не чинили, в’єтнамська мова залишалася тією ж самою. Тому так часто ми подибуємо лють на “таємничість” в’єтнамської мови, той чорний розпач, який породив ядучий жаргон умираючого колоніалізму: gooks, ratons тощо [Ось зразок такої логіки: 1) помру, а так і не встигну освоїти цю мову; 2) у мене така влада, що вони повинні навчитися моєї мови; 3) однак, це означає, що моя приватність буде порушена. Те, що я називаю їх gooks - це мій невеликий реванш]. (У тривалій перспективі відповіддю на приватність мови пригноблених є або відступ гнобителів, або масштабний геноцид).

Подібні епітети мають типово расистський характер за своєю внутрішньою формою. Розшифрування цієї форми дозволило б довести, що Наїрн засадничо помилявся, кажучи, що расизм і антисемітизм є продуктами націоналізму, і що “побачений з історичної перспективи фашизм більше говорить нам про націоналізм, аніж будь-який инший історичний епізод. Візьмемо для прикладу слово slant (розкосий), скорочена форма від slant-eyed (розкосоокий). Воно не висловлює звичайної політичної ворожости, затирає національну приналежність противника, редукуючи його до біологічного вигляду. Slant, підміняючи собою поняття “в’єтнамець”, протистоїть йому; аналогічним чином прізвисько raton підміняє поняття “алжирець”. Прізвисько долучає в’єтнамця до безіменної маси корейців, китайців, філіппінців тощо. Характер такої лексики стає ще очевиднішим, коли співставити її з иншими поняттями часів в’єтнамської війни, як-от Charlie або V.C., чи прізвиськами ще ранішого періоду - шваб, гун, жовток, жабоїд, з-поміж яких кожне означає одну-єдину окрему національність, тим самим з ненавистю визнаючи за ворогом право членства у лізі націй.

Вірно те, що націоналісти міркують категоріями національного призначення, натомість расисти несуть маячню про довічне занечищення, безконечно ретрансльоване завдяки нескінченній низці огидних копуляцій - усе це поза історією. Завдяки невидимій домішці негритянської крові “чорні” завше зостануться “чорними”, євреї - сім’я Авраамове - назавжди зостануться євреями, незалежно від того, які у них пашпорти і якою мовою вони розмовляють (для нацистів єврей-німець завжди був ошуканцем [Сенс виникнення сіонізму та народження держави Ізраїль полягає у тому, що перша подія означає повторне осмислення старої релігійної спільноти як нації поміж иншими націями, натомість друга сигналізує про алхемічну трансформацію мандрівних віруючих у локальних патріотів]).

У XIX ст. позаевропейський расизм завше був пов’язаний з европейським домінуванням через дві аналогічні причини. По-перше і насамперед, з огляду на офіційний націоналізм та колоніальну “русифікацію”. Як я неодноразово підкреслював, урядовий націоналізм був типовою реакцією династичних груп та аристократії, які відчували небезпеку, - вищих класів - на тубільний селянський націоналізм. Колоніальний расизм становив головний елемент “імперського” концепту, який намагався пов’язати легітимність династії із національною спільнотою. Він чинив це, генералізуючи принцип вродженої та спадкової вищости, на яку спиралася (хоча й не надто надійно) його внутрішня позиція, негласно (а подекуди і не надто ховаючись) стверджуючи, що коли, припустимо, англійські лорди від природи є кимось кращим за пересічного англійця, то пересічні англійці на тих самих підставах кращі за підпорядкованих їм тубільців. Я схильний констатувати, що існування пізньоколоніальних імперій служило опорою для аристократичних фортець у метрополії, оскільки вони начебто підтверджували на світовій арені старі концепції влади і привілеїв.

Поза Европою служила “друга армія”, яку рекрутували (за виключенням офіцерського корпусу) із представників місцевих етнічних чи релігійних меншин, котрі служили найманцями; ідеологічно вона вважалася внутрішньою поліцейською силою; у мундирах, призначених для завоювання сердець у ліжку або у бальній залі, озброєна шаблями або застарілою зброєю; у мирну добу - на парадах, у час війни - на конях. Тоді як прусський генеральний штаб, маестро Европи у галузі військового мистецтва, найбільше уваги приділяв анонімній фаховій солідарности різних родів зброї, у колоніальній армії пишалися славою, еполетами, особистим героїзмом та архаїчною куртуазністю офіцерів (вони могли собі це дозволити, бо у них за плечима стояла “перша армія” і флот). Ця ментальність була дуже тривкою.

Иншим повчальним виявом аристократичного чи псевдоаристократичного походження колоніального расизму була типова солідарність білих володарів різних колоніальних метрополій, незважаючи на конфлікти і суперництво поміж ними. Ця солідарність, завдяки понаддержавному характерові, нагадує класову солідарність европейських аристократів XIX ст., зафіксовану у спільних полюваннях і балах; також варто нагадати про братерство “офіцерів-джентльменів”, які, на відміну від партизанів і цивільних, мали згідно з женевською конвенцією право на особливе ставлення у тому випадку, коли вони потраплять у полон.

Представлену досі арґументацію можна також віднести до населення колоній. Абстрагуючись від деяких висловлювань колоніальних ідеологів, ми констатуємо наскільки малу роль в антиколоніальних рухах відігравав так званий “обернений расизм”. У цьому питанні мова легко може ввести в оману. Яванське слово londo (похідне від “голландець”) означало у певному сенсі не лише голландців, але й білих загалом. Але першоджерело чітко свідчить, що для яванських селян, котрі, звичайно ж, не бачили инших білих, окрім голландців, обидва ці значення співпадали. Так само у французьких колоніях les blancs не зродилися з обернених образливих значень [Я ніколи не натрапив на образливе індонезійське чи яванське жаргонне слово, яке означало голландця або білого. Порівняння з англо-саксонською “скарбничкою” - niggers, wops, kikes, gooks, slants, fuzzywuzzies тощо - є однозначним. Можливо, така безневинність стосується тільки народів колоній. Негри в Америці, а відтак і в инших країнах поселення, мають власну контрлексику: honkies, ofays тощо].

Неважко знайти аналогії і на другій півкулі. Мексиканські метиси, які розмовляють іспанською мовою, ведуть свій родовід не від кастильських конкістадорів, а від напіввинищених астеків, майя, тольтеків чи сапотеків. Уруґвайські революціонери-патріоти, будучи з походження креолами, взяли собі за патрона Тупака Амару, останнього великого тубільного бунтівника проти креольського гніту, котрий помер від жахливих тортур у 1781 р.

Переклав Андрій Павлишин

[Розділ з книги “Уявні спільноти”: Anderson B. Imagined Communities. Reflections on the Origin and Spread of Nationalism.- London - New York, 1991.]









» 
Ландшафт після битви
Жак РУПНІК
 
Через десять років після розвалу Совєтської імперії називати новоутворені держави “посткомуністичними” вочевидь не має сенсу. Як можна одним і тим же ж словом означити Угорщину та Албанію, Чехію та Білорусь, або Польщу та Казахстан? Їхнє комуністичне минуле не вносить нічого в розуміння докорінно відмінних шляхів розвитку, які вони обрали після 1989 року.

Водночас у розмаїтті форм трансформації та специфічній для кожної держави ситуації вирізняються деякі спільні елементи, які структурують нову політичну географію реґіону. По-перше, лідирує Центральна Европа - до цього реґіону належать так звані Вишеградські держави, прибалтійські країни та Словенія, які уособлюють “успішну історію” демократичної трансформації. По-друге, на Балканах трансформація неодноразово сходила з рейок, бо в основу змін було покладено створення національних держав, поза тим перешкоджала спадщина комунізму та економічна відсталість. По-третє, Росія перебуває у пошуку нової постімперської ідентичности: країна балансує на межі економічної катастрофи, вагаючись між невдалими реформами та безнадійними спробами реставрації ancien regime.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Волинський компроміс 
  ·  Повний текст заяви 
  ·  Золотий Схід Європи 
Погляд
  ·  Росія після Тушино 
  ·  Судний день Конституції 
Поступ у Львові
  ·  Олександр ФІЛЬЦ: Психоаналіз бере свої початки із Західної України 
  ·  Волинь очима журналіста 
  ·  Хто наступний у кандидати? 
  ·  На захист солдат 
  ·  Чудотворні ікони у Львові 
  ·  Убивць спортсмена виявили 
  ·  Львів'ян нітрати не беруть 
  ·  Замість мітингів -- круглі столи 
  ·  Австрійці відремонтували водогони 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  100 мільйонів "зариють" у цемент 
  ·  Олігархічна Антанта 
  ·  Напівбунт віце-спікера 
  ·  Пошуки ворогів народу 
  ·  Найбільший аквапарк 
  ·  Відставка ревізора від науки 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Спадщина Тель-Авіву 
  ·  Джордж Буш береться за Африку 
  ·  Корсика проти Парижа 
  ·  Росія розвалює СНД? 
  ·  У Білорусії заборонили святкувати річницю битви під Грюнвальдом 
  ·  Шанс на окреме життя 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  "Оболонь" "здали" "Сармату" 
  ·  ПДВ відшкодують облігаціями 
  ·  Ходорковський викуповує власні акції 
  ·  "Ензим" підраховує прибутки 
  ·  Нові подробиці продажу "Челсі" 
  ·  Харчова проблема: чи будуть відставки 
  ·  США відновляться восени 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Дуже правильний Кірпа 
  ·  Українці в американській сім'ї 
  ·  Дзвінок у космос 
Арт-Поступ
  ·  Сироїжка, Білосніжка, ялинка, ...принцеса... 
  ·  Рами для дійсності 
Ї-Поступ
  ·  Патріотизм і расизм 
  ·  Ландшафт після битви 
Спорт-Поступ
  ·  Футбол по-чукотськи 
  ·  Відбір у Париж завершено 
  ·  Пожежники змагалися у Львові 
  ·  ЛУЖНИЙ ЗМІНЮЄ КЛУБ 
  ·  Перші закупи Шустера 
  ·  ОЛЕГ БЛОХІН БЛИЗЬКИЙ ДО ПІДПИСАННЯ КОНТРАКТУ З "РОСТОВОМ" 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  ПІДГІРЦІ 
  ·  КАЛЕНДАР