BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  ГЕТТИСБЕРГ

___________________________________________________________________________

Остання спроба конфедерації
Д.О.СВІДНИК
 
Остання спроба конфедерації
У школі нас учили, що плантатори південних штатів США не хотіли визволяти негрів-рабів і збунтувались проти новообраного президента Авраама Лінкольна, який прагнув дати афроамериканцям свободу. Насправді ж причини громадянської війни в США, яка спалахнула у квітні 1861 року, значно складніші.

Здобуваючи свободу від англійського панування та створюючи нову демократичну та вільну державу, отці-засновники Сполучених Штатів позбавили громадянських прав три категорії населення -- жінок, індіанців та афроамериканців. А в південних штатах було узаконено рабство не лише тому, що тоді підневільна праця рабів приносила значні прибутки, а тому, що багато із тодішніх вищих урядовців (Вашингтон, Джефферсон...) самі були плантаторами.

Навіть ті афроамериканці, які стали формально вільними у північних штатах, залишались для всіх білих американців істотами нижчої категорії. А добропорядні та богобоязливі мешканці Півночі (янкі) мало турбувалися про те, що відбувалося з "цими чорними" на просторах південних плантацій. На Півночі, якщо дехто з негрів навіть дороблявся і ставав власником частини ферми, крамниці чи майстерні, міг розраховувати на клієнтів лише із свого середовища. А білі поблажливо дивилися на це, щиро тішачись своєму "демократизму".

Час від часу виникали проекти відправити негрів подалі -- до Африки чи Латинської Америки. За сприяння президента Монро навіть була створена на африканському континенті невелика держава для переселенців зі США -- Ліберія із столицею Монровією. Донині нащадки цих переселенців уважають себе елітою, вищою за тубільних чорношкірих африканців, хоча сама Ліберія так і не стала державою добробуту, стабільності та демократії, хоча є незалежною вже понад 180 років.

До середини ХІХ століття стало очевидним, що рабство в демократичних Сполучених Штатах таки доведеться скасовувати. Розвиток техніки робив ручну працю рабів непродуктивною, зростали кошти утримання самих негрів та їхніх родин, не кажучи вже про морально-етичні міркування. Справа захисту прав негрів перестала бути монополією невеликих груп, яких називали аболіціоністами, а стала програмним лозунгом багатьох політиків. І рабство було б скасоване найближчим часом навіть і без війни між Півднем та Північчю.

Представники північної буржуазії об'єктивно вирішували для себе негритянське питання у процесі поступового скасування рабства. Але як і плантатори Півдня, вони вважали негрів не вартими навіть мінімальних прав, маючи намір надати їм лише формальну свободу. Це стосувалось і борця проти рабства Авраама Лінкольна, який ще 1858 року заявляв, що буде боротися проти надання неграм права громадянства свого штату Іллінойс.

Та вже 1860 року Лінкольн, лідер республіканської партії та кандидат у президенти, заявив, що уряд США "не може постійно бути напіврабовласницьким і напіввільним" і повна перемога супротивників рабства ж чи його прихильників неминуча. Перемога Лінкольна і республіканської партії означала поразку Півдня та його інтересів, насамперед економічних.

Тож виникла ідея виходу деяких південних штатів із складу США. З ініціативи губернатора Південної Кароліни Гіста уряди південних штатів ще в жовтні 1860 року таємно домовилися про спільний вихід зі складу Союзу у випадку перемоги республіканців. А півтора місяця після виборів, 20 грудня 1861 року, Південна Кароліна першою здійснила сецесію. Законодавці штату заявили, що "існуючий нині союз між Південною Кароліною й іншими штатами під назвою "Сполучені Штати Америки" сьогодні розривається". Узяли з них прклад й інші штати -- Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія, Луїзіана, Техас. А в лютому представники штатів, що відокремилися, на конвенті в Монтгомері (штат Алабама), оголосили про об'єднання конфедерацію, президентом якої 9 лютого було обрано плантатора Джефферсона Девіса, який у 1853-1857 рр. був міністром оборони США.

Війна була неминучою, і події, що стали її початком, уже розгорнулися біля порту Чарлстон. Влада Південної Кароліни припинила постачання продовольства федеральному гарнізону форту Самтер, при виході з бухти порту Чарлстон. А 14 квітня 1861 року після дводенного обстрілу збройні загони конфедератів здобули цей форт. Так почалася війна, що ввійшла в історію як громадянська війна в США, чи війна Півночі проти Півдня. Вона тривала чотири роки і стала найкровопролитнішою війною в історії Америки.

Війна змобілізувала всіх мешканців Півдня. Ось як описує Маргарет Мітчелл у своєму романі "Розвіяні вітром" процес утворення волонтерського кавалерійського ескадрону в одному із повітів Джорджії на початку 1861 року:

"Кавалерійський ескадрон утворили три місяці тому -- того самого дня, коли Джорджія відокремилась від Сполучених Штатів, і відтоді добровольці почали марити війною... Спершу ескадрон формувався із синів плантаторських родин, це був джентльменський загін, куди кожен вступав із власним конем, своєю зброєю, формою, всіляким спорядженням і зі своїм джурою. Але в молодому повіті Клейтон багатих плантаторів було малувато, і щоб укомплектувати повноцінну військову частину, довелось вербувати до неї також синів дрібних фермерів, лісових мисливців, траперів із болотяних околиць, бідняків і навіть зовсім уже злиденних білих... Ці представники убогіших прошарків так само ревно, як їхні багатші сусіди жадали зіткнутися з янкі, коли вже почнеться війна".

Однак незважаючи на те, що до конфедерації приєднались ще Вірджинія, Північна Кароліна, Арканзас, Теннесі ?? були явно не на користь Півдня. До початку війни на Півночі проживали 22 мільйони громадян, а на Півдні -- лише 9 мільйонів, з них 3,5 мільйона складали негри-раби. Значною була й економічна перевага Півночі. До того ж сильний флот Півночі блокував південні порти, позбавивши конфедерацію підвозу озброєння і припасів, а також експорту своєї продукції, насамперед бавовни.

Однак мешканці Півдня готувалися битися не на життя, а на смерть, битися до перемоги, під якою найвойовничіші з них розуміли військовий розгром Півночі, а інші -- "лишень" рішучу оборону кордонів конфедерації від посягань янкі.

Цікаво, що перед війною більшість офіцерів армії США походила з Півдня. Однак з 1108 офіцерів, що були у федеральному війську США на початку 1861 року, лише 313 пішли у відставку і потім вступили до армії Півдня. Найвидатніший генерал конфедерації Роберт на початку 1861 року навіть виступав проти відокремлення південних штатів. А 22 квітня, коли губернатор Вірджинії Летчер запропонував йому командувати всіма збройними силами штату в званні генерал-майора, той дав згоду.

Перша велика битва відбулася біля річки Булл-Ран у Вірджинії 20-21 липня 1861 року. У ній взяли участь близько 65 тисяч американців, розділених на дві ворожі армії. Генералам конфедерації Борегару і Джонстону вдалося розбити військо північної армії Мак-Довелла, яка після битви втікала аж до столиці -- Вашингтона.

Однак далі воєнне щастя стало переходити на бік Півночі. Особливо після заходів адміністрації Лінкольна щодо скасування рабства. На початку війни президент робив навіть протилежні кроки -- скасував акт про звільнення рабів у Міссурі, щоб цей штат не перейшов на бік конфедерації. Та вже 16 квітня 1862 року оголосили про звільнення негрів-рабів у федеральному столичному окрузі Колумбія. Виступаючи за скасування рабства як інституту, президент зовсім не вважав негрів рівними білим і був проти надання їм після звільнення статусу повноправних громадян.

Лінкольн більше схилявся до реанімації проекту "колонізації", тобто вивозу афроамериканців у держави Латинської Америки чи Африки. 22 липня 1862 р. на черговому засіданні кабінету міністрів президент оголосив складений ним проект Декларації про скасування рабства у всіх штатах, що входили до конфедерації. Одночасно Лінкольн припускав з 1 січня 1863 р. (у цей день Декларація повинна була стати чинною) дозволити набір вільних негрів в армію і флот США. Думки розділилися, дехто взагалі виражав сумнів у необхідності такого кроку: адже "прикордонні" штати явно сприйняли б Декларацію негативно. Тож вирішили не публікувати Декларації відразу, а дочекатись якогось військового успіху, як висловився державний секретар Стюард, "хоча б середньої величини".

Окрім Декларації про звільнення рабів, 20 травня 1862 р. був прийнятий закон про гомстеди (земельні ділянки), згідно з яким будь-який громадянин США, якому понад 21 рік, міг отримати у володіння ділянку землі завбільшки 160 акрів (65 га), сплативши за це символічний реєстраційний збір -- 10 доларів. Формально було потрібно протягом п'яти років обробляти цю ділянка, щоб вона перейшла у власникові. Отже, Лінкольн перетягнув на свій бік білих фермерів, зокрема і з числа мешканців Півдня.

Після заволодіння найбільшого міста конфедерації Нового Орлеана зусиллями армії і флоту Півночі, 22 вересня 1863 року було опубліковано Декларацію про звільнення рабів. Це знизило популярність адміністрації Лінкольна навіть на Півночі, бо вже в листопаді республіканська партія програла проміжні вибори до конгресу США, який на наступні два роки цілком виявився в руках демократів, що усе голосніше вимагали "припинити братовбивчу війну" і визнати незалежність конфедерації.

У цій ситуації військам Півдня не лишалося нічого, окрім останньої спроби переважити шальки терезів на свою користь, відважним наступом на Північ змусити адміністрацію Лінкольна до капітуляції. Рішуча битва відбулася біля містечка Геттисберг у Пенсільванії на початку липня 1863 року. Приводом до завоювання цього міста мали бути великі склади взуття, які були бажаною здобиччю для "роззутого" військом Півдня. Поступово, протягом 1-2 липня до містечка з обох сторін підтягувалося чимало війська. Кілька днів війська конфедерації атакували позиції армії Півдня під сильним вогнем артилерії. Хоч їм і вдалося здобути околичні вершини горбів, сил для подальшої атаки вже не вистарчало. Генерал Роберт Лі кинув у бій свої кращі частини, зробив усе, на що був здатний, але не зміг зломити оборони війська Півночі й встояти проти їхніх атак. Тому головним підсумком Геттисберзької битви став кінець міфу про непереможність генерала Лі та кращу армію конфедерації. У битві брало участь з обох боків майже 200 тисяч вояків.

Сили Півдня були надломлені, але громадянська війна продовжувалась ще два роки. Були рейди північної армії генерала Шермана до Джорджії, битви у Вірджинії, які завершилися здобуттям Річмонда, столиці конфедерації, та подальшою капітуляцією 12 квітня 1865 року військ Півдня під Аппоматтоксом, яку від Роберта Лі прийняв генерал Вілліс Ґрант -- майбутній президент США.

А через кілька днів, 14 квітня, ввечері, у Вашингтоні президента Лінкольна під час вистави у театрі Форда смертельно поранив актор Джон Бутс. Наступного дня президент помер, і його місце зайняв 57-літній віце-президент Ендрю Джонсон, який 29 травня у спеціальній декларації оголосив про амністію всім учасникам заколоту, окрім високопосадовців військових і цивільних лідерів конфедерації, особисто відповідальних за відокремлення та початок війни.

Підсумком війни Півночі і Півдня стало часткове вирішення двох найважливіших для США проблем, що назріли задовго до початку війни -- ліквідацію негритянського рабства та передачу землі фермерам. Оскільки другий крок перетворив Америку на світового лідера у сільському господарстві, то афроамериканці здобули повністю громадянські права, принаймні на папері, лише за 101 рік після скасування рабства, коли 2 липня 1964 року президент США Ліндон Джонсон підписав Акт про громадянські права, який формально заборонив дискримінацію за расовою ознакою в усіх проявах суспільного життя.









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
Підготував Маркіян НЕСТАЙКО
 
У персов есть одна умная пословица, в которой находим много правды, вот она: "Кто не имееть богатства, не имеет довірія (кредиту); - кто не имеет послушной жены, не имеет спокою; - кто не имеет детей, не имеет силы; - кто не имеет сродников, не имеет подпоры; - кто не имеет того всего, не имеет ніякого хлопоту."
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Житлово-комунальний абсурд 
  ·  Тимошенко відмовилася свідчити 
  ·  Україна -- колоніальна держава 
Погляд
  ·  Слон і Моська 
  ·  Нестача хліба не лякає уряд 
Поступ у Львові
  ·  Сихівську дорогу таки добудують 
  ·  Нові звинувачення Яцюка 
  ·  Залишки королівської гвардії поїдуть до Києва 
  ·  Ціна таксофонного хуліганства 
  ·  Губернатор поза політикою 
  ·  Музеїв у Львові побільшає 
  ·  "Стабільні" тарифи 
  ·  Злодіїв зловили 
  ·  Академія наук допомагає Галичині 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  "Руслан" забрали за борги 
  ·  Народно-демократичний бунт 
  ·  Марчук-Іванов: відновлення дружби 
  ·  Українцям висунули звинувачення 
  ·  ГУУАМ оживає 
  ·  Піскун ховає убивць Ґонґадзе? 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Берлусконі -- на чолі ЄС 
  ·  Нові погрози КНДР 
  ·  Лешек Міллер знову переміг 
  ·  Росія-Литва: візовий режим 
  ·  Авіакатастрофа в Алжирі 
  ·  Крадені авто для міністрів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  У світі Петра Микитюка 
  ·  Прописка порту -- Львів 
Історія у Поступі
  ·  Остання спроба конфедерації 
  ·  АРХІВАРІУС 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Здіслав Рачинський: Нам потрібна прогнозована Україна 
Листи у Поступ
  ·  Я -- у тенетах рабства 
  ·  Шановні державні достойники! 
Музика Поступу
  ·  Творчі пошуки ТНМК 
  ·  Ярка Якуб'як повернулася 
  ·  Львів програв "Перлини сезону" 
  ·  "Гайдамаки" підкорюють Європу 
  ·  rHCP не відпочивають 
  ·  МУЗИКА ПО-НАШОМУ 
Пост-Faktum
  ·  Марлен Дітріх, Венера у хутрі 
  ·  КАЛЕНДАР