BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
25 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  14:40 13-12-2017 -   На Львівщині у 40-річної жінки діагностували ботулізм  
  14:38 13-12-2017 -   Львівщина співпрацюватиме із Латвією у напрямку розвитку лісового господарства  
  14:19 13-12-2017 -   Львів має відмовлятись від маршруток та розвивати електротранспорт, – активіст  
  13:54 13-12-2017 -   Вбивці продавців у Бориславі викрали з магазину 23 телефони та ₴25 тис.  
  13:50 13-12-2017 -   Львівщина приймає юніорський чемпіонат України з біатлону  
Україна
  14:45 13-12-2017 -   У Донецькій області стріляли в голову міськради  
  14:43 13-12-2017 -   Суд дозволив Каськіву виїхати за кордон  
  14:33 13-12-2017 -   Кабмін схвалив план реформування середньої освіти  
  13:52 13-12-2017 -   Водійка Олена Зайцева визнала провину у смертельній ДТП у Харкові  
  12:38 13-12-2017 -   Захисту Януковича відмовили у відводі колегії суддів  
Світ
  14:57 13-12-2017 -   Вартість виходу Великої Британії з ЄС оцінили в майже €40 млрд Світ — Олег Костюк, 11 грудня1150  
  14:35 13-12-2017 -   В Єгипті співачку посадили на два роки за розпусний кліп  
  13:47 13-12-2017 -   Чорногорську мову офіційно визнали відмінною від сербської  
  10:35 13-12-2017 -   Білл Гейтс виділить на боротьбу з глобальним потеплінням $315 млн  
  10:28 13-12-2017 -   Російські спортсмени погодилися взяти участь в Олімпіаді-2018 під нейтральним прапором  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Григорій ГРАБОВИЧ: Поблажливе ставлення до жінок створює постійні проблеми
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Григорій ГРАБОВИЧ
-- Скільки українських літературознавців, академіків, скандальних журналістів досі не можуть пережити того, що хтось відкривав Шевченка в інший спосіб -- відвертої інтелектуальної провокації...

-- Ви маєте на увазі автопортрет оголеного Шевченка?

-- Саме так. Як Вам це вдалося?

-- Я писав про все це у книжці "Шевченко, якого не знаємо". В останньому розділі "Прихований Шевченко" розповів, як зайшов до музею Т. Г. Шевченка в Києві і спілкувався із заступником директора п. Людмилою Зінчук, дуже відважною і розумною жінкою: "Я чув, ніби така річ існує". "Існує. Я навіть зараз її Вам покажу", -- і дістала саме той автопортрет Т. Шевченка з шафи. Я лише поглянув і зрозумів, що це -- відкриття. Поодинокі люди знали про існування цієї роботи і... ні пари з вуст. Чому? Мені тоді довелося тримати в руках фотокопію, до того ж цензуровану. Що я як дослідник мав робити? Не міг я бути "учасником зговору", тої незрозумілої конспірації. Бо я все-таки професор, до того ж гарвардський, якому чужа "совкова свідомість".

-- Чому ж тоді наші дослідники Вас не випередили?

-- Це можна було б у вас запитати. Можливо, вони себе намагаються таким чином перестрахувати на колективно-радянський штиб, мовляв, "народ нє паймьот". А насправді ми просто не знаємо Шевченка не тільки як художника, але і як поета, як людину, врешті-решт.

-- Яке у Вас було перше відчуття, коли Ви побачили цю роботу?

-- Подумав: яка це хороша річ. Одразу виникли дуже гарні асоціації. То є зовсім не сексуальний, а майже цнотливий автопортрет поета. Тобто наголошення на гуманній людській природі, не на сексуальній фізіології. Перше видання, повне, академічне повинне було цей твір містити. О. Новицький у своїй анотації написав досить точно: "Голий чоловік іде понад морем..." В академічному виданні дали іншу анотацію: "Шаржований автопортрет (не друкується)". По-перше, він не шаржований. По-друге, якщо не друкується, то чому не друкується? Очевидно, є вибір, можна знайти відповідні механізми оминання некоректних речей, у чому й перестрахувались усі дослідники. Я не мусів робити так, як вони.

-- Було б дивно, якби Шевченко як видатний художник не зробив над собою подібного експерименту...

-- Він, що важливо, малював прекрасні еротичні речі, не такі вже цнотливі. А тепер йому це закидають і в "Кієвському Тєлєграфі"... ще й Бузина. Межа між еротикою і порнографією достатньо чітка, я вважаю. І все.

-- Отже, межа між еротикою і порнографією у...

-- Порнографія -- дегуманізуюча, еротика -- навпаки. У порнографії -- акцент на фізіології людини, на самому статевому акті, я б сказав, у клінічному баченні цього. Кожна нормальна людина інтуїтивно, на рівні підсвідомості цю межу відчуває. Вона розуміє, що її принижує. І що це навіть дуже неприємно. Жінки, між іншим, тут тонші, розумніші, у порівнянні з чоловіками. Еротика є еротика. Це людська річ. Так і Шевченко думав, за що йому честь і хвала. На жаль, подібні світові шедеври завжди як не замовчували, то знищували. Є ще інші, не менш вагомі фрагменти в цій проблемі, та я не хочу про них говорити. Бо я про них згодом напишу.

-- А як Ви поясните філософію критики генія у випадку О. Бузини і йому подібних?

-- Знаходяться такі, що без докору і сорому пишуть про Шевченка неприпустимі речі. Попри те, що вони живуть у цій країні і знають, що йдеться про національного генія, який асоціюється із сакрумом, із українськими святими цінностями. Справа в тому, що поява таких критиків пояснює, наскільки українське суспільство досі розсварене, роз'єднане. Такі факти серйозно тривожать.

-- Ви -- головний редактор часопису "Критика". Мабуть, недоречно порівнювати поняття "творчості" з поняттям "критики", проте надійних фільтрів, через які найкраще було б сприймати культурно-політичну ситуацію у світі, катастрофічно бракує. "Критика" націлена на що?

-- Передусім на розвиток критичного ставлення до нашого інтелектуального й особливо культурного сьогодення. На живу реакцію, яскраву, цікаву, на літературні, культурні, політико-економічні події. Аби витворювати, що ми називаємо, по-справжньому актуальний дискурс. І головне, щоб цей дискурс не був звужений тільки до нашого українського середовища та був осмислений європейськими і не лише європейськими авторами. Тому ми співпрацюємо з польськими, німецькими, російськими, американськими та іншими вільнодумцями...Дійсно, багато хто виявив своє бажання ввійти у цей дискурс. Маємо надію, що він нам удається, якщо не зважати на певні недогляди і білі плями. Та й над ними ми теж працюємо.

-- Такий момент: Соломії Павличко закидали вигадку історії лесбійських стосунків між Лесею Українкою й Ольгою Кобилянською, а Вам -- порпання в "брудних шматах" Тараса Шевченка.

-- Якщо люди вважають секс лишень брудним, тоді маємо проблему. Та навіть якщо між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською щось було, то що з того?

-- Якось Ви сказали, що Ви -- фемініст...

-- Думаю, що це -- коректна позиція. Адже суспільство, яке має поблажливе ставлення до однієї своєї половини, тобто жінок, створює собі постійні проблеми. Ще Латур наголошував, що якщо половина суспільства буде неуками, то ця половина буде вчити наступну половину. Тоді яке ми суспільство будемо мати? Мається на увазі, проблема заборони освіти для жінок. Щодо того, який я фемініст, то я так говорив у контексті жіночих романів. Нібито є "нормальні романи" і є "жіночі романи". Категорія "жіночого роману" -- поблажлива і неправильна. А гендерними студіями я не займаюся. Вони мають легітимне право на існування. Ні, я зовсім не проти розрізнювання між чоловіками і жінками, об'єктивного визнання жіночих і чоловічих сфер або якостей. Важливо розмежовувати: які засоби розрізнення є дискримінаційними, а які не є. Бо навіть сам факт розрізнення може вводити дискримінаційний момент, якесь імпліцитне знецінювання. "Уравніловка" не потрібна. Хочу закцентувати юридичні і ментальні виміри. Крім того, якби суспільство віддало перевагу принципу жіночого начала, було б менше воєн, більше дбали б про екологію. Материнське єство жінки противиться обов'язку послання рідної дитини на війну. Не думаю, що перебільшую, однак ті суспільства, де нема належного ставлення до жінки, є найменш "просунутими", патріархально-неліберальними країнами третього світу.

-- Невеличкий ліричний відступ. Яку музику Ви слухаєте?

-- Музикою я переймаюся настільки, наскільки нею здатна перейнятися кожна людина. Класична музика до мене найбільше промовляє. Дуже люблю Шуберта і Брамса. Мої музичні смаки не те, щоб еклектичні, радше класицистичні. Бо мене цікавить і ретро, і кубинські мотиви Ернесто Лєкона, і батярські пісні. Імовірно, якби я не став літературознавцем, то б займався музикологією. Певні підходи до літературних текстів інколи тісно пов'язані з відповідними етапами розвитку музики. Правда, я дещо пізно ці знання у своєму житті відкрив. Мистецтво музики доводить, що мистецький твір можна позбавити нав'язливої ідеологічної інтерпретації. Саме цього хочеться побажати нашій літературі.

-- Що Ви маєте на увазі?

-- Ми перебуваємо у своєрідному вавилонському полоні літератури. А вона, як не прикро, -- у кайданах тих підходів й інструментаріїв, настанов критиків, які зацікавлені в проголошуванні громадянських обов'язків літератури, а не, власне, літератури. Література -- це не прихована ідеологія і не настанова творення патріотів, і не сурогат політичного дискурсу. Тому українська література страшенно переобтяжена ролями. Отже, кожного письменника варто сприймати все-таки як митця, а не як національного громадського діяча і т. ін. Так, література має семіотичне навантаження, її читають у межах тої епохи, коли вона творилася. Та не забувати, що ці межі затираються. А в українських школах українську літературу чомусь вбгали у вузькі рамки патріотичного виховання. Ми повинні добре подумати, що з цим усім робити.

-- А як щодо всюдисущого "соціального" в літературі?

-- Не пропоную відкинути революційних соціальних елементів у літературі: їх конче необхідно досліджувати. Для збереження якогось балансу. Бо що становить розвиток літератури? Літературознавці постійно ставлять це питання як остаточну проблему світової літератури. Схиляюся до висновку, що нема розвитку. Натомість є циклічність. Розвиток світової літератури не вмістити в крептомарксистську формулу еволюції. Ідея прогресу в якомусь суто еволюційному плані не припасовується до мистецтва. Як так може бути, що те, що ми читаємо сьогодні, -- бездоганно хороше, а те, що було не так давно і дуже давно, -- недосконале і погане. Людина не змінилася.

-- І, насамкінець, спробуйте оповісти свої враження від прочитаних останнім часом літературних текстів.

-- Тут дуже різне. Несерйозні шпигунські романи знаного Джона Ле Карре. "Ім'я троянди" Умберто Еко прочитав не до кінця, позаяк зрозумів: майстерність поступається перед темою. Зовсім інші враження після прочитання роману італійського постмодерніста Італо Кальвіно. Незвично цікавий роман, який складається тільки з початків, які уриваються. З'явилися переклади цього автора російською. Питання в тому, чому ми не встигаємо перекладати ту ж світову класику оперативніше від росіян?

P. S. Чекаємо на появу нового дослідження Джорджа Грабовича про творчі ремінісценції і не тільки Івана Франка й Адама Міцкевича під назвою "Поет і його тінь". Хто з них тінь? Дізнаємося після прочитання. Згідно з юнгівською філософією, у кожній людині живе інше "я", яке не хоче визнати, що воно існує. Як не тривіально, не лише митці мають свою тінь, та й не лише вони не визнають її, недооцінюють або ж демонізують... Далі буде.

DOVIDKA: Григорій Грабович народився 1943 р. у Кракові. Закінчив Єльський університет, у 1975 захистив докторську дисертацію в Гарвардському університеті. Завідувач відділу слов'янських мов і літератур Гарвардського університету, професор. Автор багатьох праць з історії української літератури та шевченкознавства. Головний редактор часопису "Критика".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хліб уже дорожчає 
  ·  Бродячий нафтопровід 
  ·  Литвин займеться Димінським 
  ·  Рахуймо за європейськими стандартами 
Погляд
  ·  Хочеться помріяти 
  ·  Російська партія регіонів 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ 
Поступ у Львові
  ·  Тарас КОЗАК: Всюди добре, де нас немає! 
  ·  Львівські фонтани занепадають 
  ·  Небезпека львівських доріг 
  ·  Переговори з Жовквою 
  ·  Меморіальна таблиця Папі 
  ·  Приватний трамвай у Львові 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  МВФ повертається 
  ·  Польща як шлях до Європи 
  ·  Прем'єрські амбіції Медведчука 
  ·  Історичне пограбування 
  ·  101 "нашоукраїнець" 
  ·  Карна справа проти наших моряків 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  До перемир'я ще далеко 
  ·  Табори втікачів довкола Європи 
  ·  Хто очолить НАТО 
  ·  Покликані захищати... 
  ·  Путін у Лондоні 
  ·  Найгарніша одружена жінка 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Шлях до Парнасу 
  ·  Місто любові Уляни Слюсар 
  ·  Приреченість театрального буття 
Історія у Поступі
  ·  Слово про Анатоля Курдидика 
  ·  22 червня 1941 року 
  ·  АРХІВАРІУС 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Григорій ГРАБОВИЧ: Поблажливе ставлення до жінок створює постійні проблеми 
Листи у Поступ
  ·  Чи потрібне Львову житло 
  ·  ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ 
  ·  Відкритий лист 
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ 
Музика Поступу
  ·  Чого вартий St. Anger 
  ·  jAZZ 
  ·  mUZNEWS 
Пост-Faktum
  ·  Бог італійського кіно 
  ·  КАЛЕНДАР