BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
25 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  13:23 25-04-2017 -   Облрада виділила більше трьох мільйонів на вакцини від раку шийки матки  
  12:9 25-04-2017 -   Призупиняється подача тепла і гарячої води до будинків, які отримують теплопостачання від ЦТП №15-22  
  12:7 25-04-2017 -   У Чорнобильській зоні знайшли сміття зі Львова  
  12:4 25-04-2017 -   У сільському клубі на Львівщині знайшли протипіхотну гранату  
  11:27 25-04-2017 -   За час АТО на Донбасі полягли 272 бійці зі Львівщини  
Україна
  13:22 25-04-2017 -   Порошенко завтра зустрінеться з Лукашенком  
  11:20 25-04-2017 -   Макрон набере в другому турі виборів 64% голосів - опитування  
  11:20 25-04-2017 -   Синоптики попередили про нове похолодання в Україні  
  11:17 25-04-2017 -   У Маріуполі бійці Азова напали на студентів з Африки - ЗМІ  
  10:31 25-04-2017 -   Температура повітря в Україні підвищиться  
Світ
  13:20 25-04-2017 -   У Мексиці оголосили тривогу через крадіжку радіоактивного іридію  
  10:24 25-04-2017 -   Трамп планує скоротити допомогу Україні по лінії USAID  
  10:6 25-04-2017 -   У Польщі розорали українське кладовище  
  17:13 24-04-2017 -   У Лондоні покажуть золото скіфів  
  17:6 24-04-2017 -   У Йорданії скасували дозвіл ґвалтівникам одружуватися на своїх жертвах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  СПОМИН

___________________________________________________________________________

22 червня 1941 року
Анатоль КУРДИДИК
 
Це легко пригадати. Червень 1941 р. був спекотливий і спокійний, -- добра заповідь на погоду в найближчі жнива. Таке саме і в політиці, і на кордонах гітлерівської т.зв. Нової Європи, що зі справжньої Європи залишила ще тільки нейтральним недогризком Іспанію, непевним, звідусіль оточеним бастіоном -- Швейцарію, та десь там, на півночі, стиснену кліщами Берлін-Москва -- королівську Швецію. Правда, до Європи признавалася ще відділена каналом Ля-Манш Велика Британія, але на неї якраз підготовляли атаку бомбовозними налетами. Крім цього палахкотливого відтинку, в Західній Європі не існували вже ніякі фронти, а на Сході...

О, на Сході від вересня 1939 року панувала справжня гітлерівсько-сталінська ідилія: московський ведмідь спокійно масакрував "визволені" і "добровільно возсоєдинені" Західну Україні і Буковину, Литву, Естонію й Латвію, -- навіть Фінляндію, що стала була ведмедеві кісткою у горлянці, якось поки що дурманила випарами свіжої, невинної крові по сов'єтському боці, і під тяжким каменем контролі та циферних вимог працювала, здавала контингенти, посилала синів і дочок на роботу -- по гітлерівському боці.

Здовж кордону, про який Гітлер сказав самопевно, що він стоятиме 1000 років, але не витримав навіть двох, ходили ці і ті прикордонники, через кордон їздили днями в цей і той бік поїзди з якимсь добром -- і ночами, крізь хащі, нетрі, багна та виверти, йшли на схід українські підпільники: рятувати кого треба, підтримувати духа, перевіряти смертельного ворога.

Ідилія була така, що коли мене з весною 1940 поки перевели у табір полонених французів (знаю добре французьку мову), щоб я вів таборову картину, і партієць, шеф цього табору та справжній воєнний злочинець, спитав мене, чому я тікав з-під сов'єтів, я даремно пробував йому доводити, що саме погрожувало мені. "О, ми теж стріляємо наших ворогів!" -- сказав він правду: між гестапо і енкаведистами не було різниці .

І водночас оба "миролюбці" защупували один в одного за тим м'яким місцем, в яке найкраще всадити "побратимові" ножа, -- випадок хотів, що німецький партнер довідався про масовий підвіз сов'єтських "бойцов" і панцерів під спільний їм кордон. Перший спинив підготовку наскоку на Британію і спішно став перекидати звідти свої частини на той фронт, що мав стояти 1000 років і якому тепер "дружок" став таки сильно загрожувати.

Усе проходило в такій тайні перед цивільним населенням, що ніхто нічого не знав. У Відні, куди я переїхав після табору французьких полонених та де я працював у книгарні Т.Савули, будучи водночас віденським кореспондентом "Краківських Вістей", не догадувався я нічого, навіть того, що одного дня і я, і брат, який теж жив у Відні, -- оба ми дістали відзвання з окружної командатури ставитись до іспиту німецької мови. З нами разом здавало його ще добрі два десятки віденських українців, все пішло добре, але на запит, чому нас іспитують, ніхто нічого не сказав...

А в неділю 22 червня 1941 року о год. сьомій вранці гримає моя домарка: "Пане Анатоле, уставайте, війна є! Ходіть до радія, Гітлер говорить! Ходіть!..". Руки заскакали, в голові зашуміло. З радіоапарату гримів Адольф, як і чому він наказав армії перейти той кордон з сов'єтами, про який сказав, що стоятиме "тисячу років"! Я слухав, брився, в'язав краватку, кляв і метушився. Потім пігнав під Церкву св.Варвари. Там уже сотки людей, всіх пригнало те саме. Всі піднесені, збуджені. Надійшов якийсь німецький старшина, його стали підкидати на радощах вгору...

...Потім були скупі військові повідомлення: армія йде вперед, спротив зламаний, з назв міст видно було, що лавина посунула нестримно. А рівно два тижні пізніше, в неділю 5-го липня 1941, я вертався з церкви й у крамниці з цигарками купив три чи чотири німецькі газети. По дорозі перекидав сторінки і нагло: ЛЬВІВ! І в парі з тим лячні фотографії! Маси трупів: Бригідки, Яховича, кол. дирекція поліції. Я взяв другий часопис, третій -- те саме! І пам'ятаю: на мості над Дунаєм, яким я йшов щодень до праці та з праці, я вже не міг іти, -- я схилився на цементове поруччя і хлипав, аж якісь пані стали питати, що мені сталося...

Що я мав їм казати? Що у Львові була моя дружина з синком, яких я залишив там ще 17 вересня 1939-го та від яких не мав з того часу вістки? Що там були мої брати, мої сердечні друзі, старші і молодші, що там було моє все, -- і що тепер те все стікало живою кров'ю?

Над тисячами таких малих, як я, простягнув свою лапу Молох Війни. Сов'єтсько-німецької. Дві потвори зударилися знову на моїй Рідній Землі.

Господи, рятуй нас!









»  ЖИТТЄПИС
Слово про Анатоля Курдидика
Лев КУРДИДИК
 
Анатоль Курдидик
Понад шість десятків років минуло від червня 1941 року, початку німецько-радянської війни. Та кожне свідчення про ті роки викликає великий інтерес. Як і ці рядки, написані відомим українським журналістом Анатолем Курдидиком у Відні, коли він з нетерпінням чекав вістей зі Львова, де залишились його дружина і діти. А ще цікаво ознайомитись із життєписом самого Анатоля Курдидика, написаного його сином. З'ясовується, що і А.Курдидик писав до "Поступу" (і того львівського довоєнного, і канадійського).
Детальніше>>
» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
Хірурґ др. Браун показував недавно в липскім лікарскім товаристві новий препарат, який він сам винайшов. Коли єго разом із кокаїною встрикне ся в ясна, то при тягненю зуба не відчуває хорий найменшого болю. Роблено між иншим такий досьвід, що хорому завязувано очи підчас витяганя зуба, то він аж тоді переконував ся, що вже по операциї, як побачив витягнений зуб очима, або найшов прірву в зубах язиком. З рани не плила кров майже ніколи.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Хліб уже дорожчає 
  ·  Бродячий нафтопровід 
  ·  Литвин займеться Димінським 
  ·  Рахуймо за європейськими стандартами 
Погляд
  ·  Хочеться помріяти 
  ·  Російська партія регіонів 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ 
Поступ у Львові
  ·  Тарас КОЗАК: Всюди добре, де нас немає! 
  ·  Львівські фонтани занепадають 
  ·  Небезпека львівських доріг 
  ·  Переговори з Жовквою 
  ·  Меморіальна таблиця Папі 
  ·  Приватний трамвай у Львові 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  МВФ повертається 
  ·  Польща як шлях до Європи 
  ·  Прем'єрські амбіції Медведчука 
  ·  Історичне пограбування 
  ·  101 "нашоукраїнець" 
  ·  Карна справа проти наших моряків 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  До перемир'я ще далеко 
  ·  Табори втікачів довкола Європи 
  ·  Хто очолить НАТО 
  ·  Покликані захищати... 
  ·  Путін у Лондоні 
  ·  Найгарніша одружена жінка 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Шлях до Парнасу 
  ·  Місто любові Уляни Слюсар 
  ·  Приреченість театрального буття 
Історія у Поступі
  ·  Слово про Анатоля Курдидика 
  ·  22 червня 1941 року 
  ·  АРХІВАРІУС 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Григорій ГРАБОВИЧ: Поблажливе ставлення до жінок створює постійні проблеми 
Листи у Поступ
  ·  Чи потрібне Львову житло 
  ·  ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ 
  ·  Відкритий лист 
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ 
Музика Поступу
  ·  Чого вартий St. Anger 
  ·  jAZZ 
  ·  mUZNEWS 
Пост-Faktum
  ·  Бог італійського кіно 
  ·  КАЛЕНДАР