|
|
|
|
Погляд »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Хочеться помріяти |
|
|
| Михайло МИШКАЛО |
| |
А потім було море, втомлене немилосердною спекою, і сонце, і пляж, завалений розкішними і не зовсім тілами. І корчма з пивом, що пахла потом і ногами бармена. І чайки ситі, ліниві і п'яні від гнилої риби і помиїв, що плавають біля причалу. Потім був базар із прилавками липкими від соку персиків і винограду. І ночі довгі і теплі. І дискотеки на відкритому солярії, з видом на море, і такі руки на твоєму плечі, і слова про дружбу, любов і вірність. І чай з лаванди і ще якихось диких трав, що навіяв мрії про осінь. І мідії печені на бляшаній площині і просто сирі з пляшковим пивом, невідомого розливу. І перші опіки і перші запливи вдалину на час. І дорога вверх на Шанхай, обсаджена кипарисами. І сам притулок диких і молодих відпочиваючих, яким аборигени здають нічліг у великих ящиках від помідорів. За неймовірними цінами. Спати надворі, коли вас будитимуть кози і місцеві алкоголіки, а потім звільниться якась халабуда. І так буде...
Хочеться помріяти. Топаючи вузькими вулицями Львова, просоченими спекою, забитими перегрітим, пресованим повітрям, і смородом відпрацьованих автомобільних газів. Гам, гул трамваїв, маршруток і нас -- живих людей. Важко, тоскно і хочеться туди, де повітря наповнене парами йоду, лосьйону для загару і чебуреків. Там, де океан і пальми, і папуги кольору синього неба, і кокоси падають вам на голову, якщо сильно потрусити пальму. Мрії?
Забути наші зацофані дороги і величезну колону грубезних жінок в оранжевих комбінезонах, озброєних ломами, лопатами і матюками. Це галасливе бабське войско і поколупаний, мізерний, замучений асфальт. Час-пік, шоста годину, тисячі зманталошених пасажирів, запакованих у переповнені маршрутки. Епопея. Ремонт дороги.
Мрії? Пробувати не думати, що ти тут, у цьому страшенному бедламі. Мріяти: ми в Америці, на автостраді, в країні, що є світовим лідером щодо читання книжок на душу населення. Причому це включає весь спектр книгочитання -- від бестселерів до історичних біографій, від книжок з городництва і кулінарії до енциклопедій і збірок елітарної поезії. Це правда. Усе це, завдяки читанню, як джерелу знань, яке виробило в учнях звичку до цього простого процесу -- читання. Де громадські бібліотеки завжди дуже активні в розкручуванні читацького буму. Де дбають про те, щоб дати книжку людям, а не захистити книжки від людей.
Забути, що ти в "європейському" Львові, де кидають камінням у вітрину єдиного, на все місто, книжкового кафе і відомий поет, еліта нації, колишній дисидент це схвалює і взагалі жалкує, що не перевертають книжкових прилавків у переходах. Кафе, де можна взяти і почитати книжку і ніхто не кричатиме з-за прилавку: "Вам тут не бібліотека. Хочете читати -- купуйте". В Америці найпопулярніший метод допомоги бібліотекам -- збирання коштів шляхом продажу вживаних книжок. (Будь-які 5 книжок за 1 долар). За ці виручені гроші бібліотека закуповує нові книжки. І немає закону, який примушує продавати книжку за фіксованою ціною. Будь-хто може продати і продає книжки за будь-якою ціною. З моменту виходу книжки її продають всюди -- у супермаркетах, нічних магазинах, на бензозаправних станціях, так звані кишенькові версії в м'якій обгортці. Це не спеціалізовані магазини і книжкові клуби. Це хороший бізнес. Є хороша реклама у вигляді радіо- і телешоу, плюс телеверсії. Мрії?
Сумно це все. Хочеться забути. Вернутись назад, помріяти, пробігаючи коридорами пам'яті. Відчути час. Не спішити, пробуючи обігнати інфляцію. Не старіти. Надто швидко. Там нічого. Великий перепочинок. Ходять ангели і грає чорне танго.
Хочеться зараз відчути себе людиною і прибути в Алушту, в Монте-Карло елегантно. Морем, не несучи на своїх лицях печать відчаю і поганого травлення. Так, щоб гуляти на верхній палубі круїзного пароплава і бачити зорі, прийняти душ і провести вечір у барі. Щоб була тиха і ніжна музика. Коктейль з манго й ананасів, мартіні, танці, джаз. Чиясь велика порожня каюта, квартира. Музика, тиха, спокійна, заколисуюча, серйозна напівтемрява, шепіт і довгі тіні, які зникають вдалині... у напрямку кухні. Відпочинок, каміння, тепле море, купальники і дико дешева їжа. Все. Спочатку. Як було задумано ще у Львові.
Хочеться помріяти. Хіба це погано ? |
|
|
|
|
Російська партія регіонів |
|
|
| Юрій ТИШКУН |
| |
"Російський рух України" і Партія регіонів підписали в Донецьку угоду про співпрацю.
Угоду підписали Володимир Рибак -- народний депутат, голова політвиконкому Партії регіонів -- і голова Донецького відділення партії "За Русь єдину" Володимир Філатов. Офіційною метою співпраці партій є "захист соціальних, культурних, духовних, релігійних і мовних прав населення Донецької області; послідовне відстоювання центристських поглядів і переконань, зважених, цивілізованих підходів до розв'язання політичних питань; розробка і відстоювання загальної позиції в питаннях розширення прав органів місцевого самоврядування, інші актуальні питання".
Підписану угоду оголосили відкритою для приєднання до неї інших громадських і політичних організацій Донбасу. |
| Детальніше>> |
|
|
|
ЗВЕРНЕННЯ |
|
|
| |
| |
Ми, учасники круглого столу, всебічно обговоривши трагічні події на Волині в 1943-44 роках, вважаємо потрібним заявити таке:
1. Трагічні події на Волині та інших західноукраїнських землях слід розглядати лише в контексті багаторічних польсько-українських протистоянь боротьби українців за свою державність, за владу, землю і волю. Ці події слід спільно вивчити, пояснити і віддати для сумлінного, об'єктивного дослідження фахівцям-історикам, а всім нам попросити взаємного вибачення і прощення, щоб минуле не затьмарювало нашого майбутнього у Спільному європейському домі. |
| Детальніше>> |
|
|
|
