|
|
|
|
Арт-Поступ »
КОНЦЕРТ |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Місту бракує духової музики |
|
|
| Андрій КАРПЯК |
| |
Хоча Львову навесні не бракує музичних імпрез, але свят забагато не буває. Отож ті, хто побував у храмі св. Лазаря на концерті гобойної музики, організованому професором Львівської державної музичної академії ім. Лисенка, відомим музикантом, педагогом і композитором В'ячеславом Цайтцом і його вихованцями -- студентами ЛДМА -- мали унікальну нагоду мандрувати добірною музичною класикою від епохи бароко до сучасності.
Композиції, які ввійшли в програму, через свою складність вимагали від виконавців віртуозного виконання і водночас були доступними через яскраву мелодійність, властиву гобою. В концерті прозвучали Соната соль-мінор А. Вівальді, Увертюра до опери "Шовкова драбина" Д. Россіні в обробці для гобоя і фортепіано, Концерт Р. Штрауса, Фантазія на теми з опери Г. Доніцетті "Фаворитка" А. Паскуллі, Соната Ф. Пуленка, "Дон Кіхот і Дульсінея" Г. Ранкі, "Українські витинанки" Л. Колодуба. Така різноманітність репертуару зробила його цікавим і для професіоналів, і для непідготовлених слухачів. А часовий розмах програми концерту дав чудову нагоду ведучій, Зоряні Ластовецькій, ознайомити слухачів з інструментом, зробити історичний екскурс в минуле гобоя, коли він з старовинного шалмея на початку ХVІІ ст. перетворився на новий інструмент, звучанням якого ми насолоджуємось вже три століття. Цікаво було зайвий раз почути історію написання окремих творів, дізнатись про стосунки визначних композиторів з музикантами, з яких народжувались відомі у майбутньому шедеври.
Кульмінацією свята стало неповторне звучання ансамблю гобоїв. Завершився концерт виконанням Тріо Л. Бетговена для двох гобоїв та англійського ріжка, тв. 87. Своїм успіхом концерт гобойної музики завдячує чудовій грі солістів В. Біласа, В. Костенюка, А. Гука, Д. Мигунова, майстерній підтримці концертмейстерів -- лауреатів Міжнародних конкурсів Наталії Мартинової та Аліни Ручко. Подякою всім організаторам і виконавцям стали оплески захопленої публіки, яка не бажала відпускали музикантів зі сцени.
Отож, з величезного успіху концерту можна зробити ті висновки, що невеликі конкурси на спеціалізацію духових інструментів при вступі у музичне училище та академію -- результат не відсутності попиту на духову музику, а браку її вмілої популяризації. Естрада -- естрадою, але якби у концертних залах нашого міста, а ще би краще -- у міських парках -- Стрийському, Франка, Культури, під Високим замком... -- частіше звучали духові оркестри, то питання: куди подітись у погожий вечір вихідного дня у багатьох мешканців міста, особливо середнього і старшого віку, було б вирішене не на користь телевізора чи кнайпи... |
|
|
|
|
Його слава справді була світовою |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
|
Своїм співом він прославив театри Рима і Мілана, Парижа і Лондона, Берліна і Варшави, Відня і Львова, Петербурга... А створені ним образи в операх "Отелло", "Паяци", "Аїда", "Пікова дама", "Гугеноти", "Кармен", "Фауст", "Фаворитка", "Ріголетто", "Бал-маскарад", "Трубадур", "Дочка кардинала", "Євгеній Онєгін", "Травіата", "Севільський цирульник", "Галька", "Страшний двір", "Янек" та ще багато-багато інших ввійшли в скарбницю світового оперного мистецтва. Це був наш земляк Олександр Мишуга. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Несподіванки фестивального туру INSO |
|
|
| Люна ГАЛАС |
| |
До Львова повернулися молоді музиканти, які під керівництвом швейцарського дириґента Гунгарда Маттеса з незмінним успіхом виступили із симфонічними концертами в Одесі, Кіровограді, Вінниці та Києві. Причому більшість доброчинних виступів львів'ян відбулась у рамках розмаїтих реґіональних фестивалів.
А щасливим камертоном, який у своєрідний спосіб настроїв тур, був незабутній концерт на сцені Львівської Опери, де учасники Нового міжнародного симфонічного оркестру та солісти Марта Семчишин (скрипка) і Ярина Горбачевська (альт) змогли обіграти гастрольну програму, продемонструвавши подиву гідну збалансованість звучання інструментальних груп, технічну вправність та шляхетність манер музикування, інтерпретаторський і педагогічний хист дириґента, під управлінням якого колектив звучав, немов один музичний інструмент: чітко, злагоджено, чисто -- без ґанджу, так часто притаманного живому виконанню. Здавалося, що слухаєш вичищений цифровий запис, -- такою майже неможливою за ступенем прагнення досконалості була та музика, своїм шармом вона просто обеззброювала найупередженіших скептиків! |
| Детальніше>> |
|
|
|
