BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    mandry Поступу.    Поступ просвітництва.    sport-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
21 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:59 25-04-2017 -   У Львові податківець «погоріла» на півмільйонних хабарах  
  14:42 25-04-2017 -   Працівники військкоматів вручатимуть повістки призовникам на кордонах  
  14:36 25-04-2017 -   На турнір до Львова приїдуть спортсмени з різних міст України  
  13:57 25-04-2017 -   До 70-ї річниці операції «Вісла» відкрили тематичну виставку  
  13:56 25-04-2017 -   Четверо представників з Львівщини увійдуть до складу української збірної «Ігор Нескорених»  
Україна
  15:1 25-04-2017 -   Арку дружби народів до Євробачення перетворюють на веселку  
  14:57 25-04-2017 -   Україна знову випробувала ракетний комплекс Вільха  
  14:39 25-04-2017 -   У ДТП на Рівненщині постраждали семеро людей  
  13:59 25-04-2017 -   В Україні майже 2 мільйони безробітних - Розенко  
  13:59 25-04-2017 -   У штабі АТО кажуть про відсутність втрат за добу  
Світ
  14:44 25-04-2017 -   Російські хакери два роки читали пошту міністерства оборони Данії  
  14:38 25-04-2017 -   РФ буде поставляти електрику в Луганськ  
  13:20 25-04-2017 -   У Мексиці оголосили тривогу через крадіжку радіоактивного іридію  
  10:24 25-04-2017 -   Трамп планує скоротити допомогу Україні по лінії USAID  
  10:6 25-04-2017 -   У Польщі розорали українське кладовище  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ просвітництва  » 

___________________________________________________________________________

ІСПИТ У ВИШІ
Галина НАКОНЕЧНА
 
***

Натомість слово виш ніяк не дочекається запросин до активної праці -- попри високі показники мовноужиткової придатности. Скорочення виш утворилося в період українізації в УРСР у 20-ті роки ХХ ст. від словосполуки висока школа. Зауважмо, не від вища, а від висока -- правдоподібно, це калька з нім. Hochschule. За логікою української граматики, радянське найменування вища школа, чинне до сьогодні, мало б виглядати як найвища -- инакше місце для найвищого щабля в освітній драбині залишається в Україні порожнім. Натомість дихотомія середня школа -- висока школа звела б до логічного знаменника існування різних рівнів акредитації навчальних закладів (сьогодні ж можемо прочитати, для прикладу, такі формулювання: вищий навчальний заклад найвищого рівня акредитації).

З вишем у мові ситуація і проста, і складна водночас. Оскільки, відірвавшись від ефемерної радянської учби, ми вилучили з літературної мови слово учбовий (про що вже горобці проспівали), ми не маємо підстав (і права) уживати абревіятури вуз. Відповідник ВНЗ прикро бездарний: його "творці" не бачать иншої дороги, крім як використовувати словотвірну кальку з російського вуз. Однак російське слово пластичне, бо має всередині голосний, -- натомість ВНЗ не надається ні до вимови, ні до творення похідників чи форм (веензівський, у ВНЗі). Недалеко втекло і скорочення ВЗО (вищий заклад освіти) -- воно так само нечитке, бо голосний міститься не всередині складу, а в кінці. Взовці, взовський -- трохи легше проартикулювати, ніж веензівці, але не набагато -- до того ж, ці словотвірні похідники цілком гіпотетичні, що ще раз підкреслює мовну нежиттєвість самих твірних основ -- ВНЗ та ВЗО.

Абревіятура 20-х років ХХ ст. виш має всі ознаки, щоб заповнити лакуну, котра утворилася на місці вузу: вона пластична (виш, вишівський, у виші), утворена за чинною моделлю словотвору (склад + літера (ініціял наступного слова) -- як, скажімо, райво) та й студенти сприймають її без спротиву. Але... Але масмедіяльна громада, попри наявність вишу в багатьох довідниках з культури мовлення, користується ВНЗ-ми і ВЗО-ми, а то й запорошеними вузами. Наші часописці в цьому пункті виявляють подиву гідну солідарність із державними службовцями, хоч останні мають щодо цього питання резонні аргументи. Так от, посадові особи, не всі, звичайно, а ті, що не хочуть сідати за парту, а лише присідають, та ще й прогнозують щось упівголоса: чи то хто коли сяде, чи то коли кого випустять, -- не пам'ятаю достеменно, -- пояснили причину, дуже просту і зрозумілу, до речі, чому не варто відновлювати вжиток слова виш. Виявляється, радянське покоління не може забути зонівської вишки -- вищої міри покарання. Уже десятиліття відділяють нас від тих концтаборів, уже в Україні й смертну кару скасовано (та й українською вона називається, знову ж таки, найвища міра, а не вища), а генетичний страх спрацьовує і накладає на вдале слово соціяльне табу. Зрештою, хто б міг подумати в 1920-ті українізаційні, що УРСР чекає колгоспно-концтабірне майбутнє з вишками, а не світле -- з вишами. Надія, знову ж таки, на зміну поколінь -- на теперішніх студентів, котрі, до речі, щойно скинули з пліч чергову екзаменаційну (іспитову?) сесію.

***

Для мене ж сесійна весна розпочалася цьогоріч із палкого бажання активно долучитися до зеленого руху. Студентка прикладної лінгвістики прийшла пригнічена і якась безрадна: захищала "лабу" з екології. Для гуманітаріїв, здогадуюся, організували, мабуть, щось словесно-теоретичне -- чи не статтю перекласти на тему захисту довкілля? Де там. Виявляється, "лаба" була справжня -- з дослідом. У слоїк з павуками напускали азоту й вуглецю і спостерігали, за який час павуки загинуть. І що? -- Загинули. Розумію пригніченість юної філологині. Моя київська товаришка після Чорнобиля перестала вбивати мух -- ловить їх у сірникові пачки і випускає надвір. Не дивуюся, бо самій було моторошно бачити під кожною липою кружала мертвих бджіл, і це вже в котресь із почорнобильських київських літ. Розквітла липа аж пашіла медом -- бери і неси -- а вони густо-густо всіяли тротуар своїми вже засклілими тільцями.

А тут павуки. Можливо, навіть не в тім загроза, що за кілька років таких дослідів у кожній групі кожного вишу Україна стане безпавутинною, а ногата комаха (якої, за повір'ям, не можна вбивати) залишиться в спогадах лише як емблема інтернету, -- повторюю, річ не в тім, -- а в моторошній необхідності очікувати останнього поруху лапки невинного створіння... щоб записати результат у зошит. Але ще гірше, що в нашій ситуації і без псевдонаукових лабораторних робіт зрозуміло, що довкілля забруднене. Найочевиднішим доказом є самі студенти -- вони ж і піддослідний матеріял -- павучки в слоїку.

***

Студент-комп'ютерник. Чоло зросилося крапельками поту, плями рум'янцю аж до скронь, відпросився з лікарні, пневмонія (типова, начебто), палати переповнені молодими -- поставте три. Звичайно, звичайно -- як краплі, похапцем подаю залікову, співчуваю. Не йде, відпочиває, сумно розповідає-запитує, що всі тоді вийшли надвір розігріті, що всі банячили, а захворів тільки він. Чому? Пропускаю той примітив ("банячили" -- тьху!) і втішаю, як можу, говорю про екологію, про долю, про Бога, зрештою, раджу трави, наводжу приклади і т. д. Здається, пішов веселіший.

Прив'ялий цвіт нації, чи й оживе. Ой, забула йому сказати, що Амосов вважав алкоголь і куріння гіршою бідою, ніж Чорнобиль. Зрештою, добре Амосову було говорити -- бігав собі зі штучним серцевим стимулятором. Кожному серця не заміниш.

***

А Чорнобиль таки вплинув на наш доріст. На першому курсі тепер вчаться діти, що мали рочок у 86-му, та й сьогоднішні старші студенти тоді якраз формувалися. Сумно констатувати, але означення "чорнобильське покоління" стосується насамперед хлопців. Боляче дивитися на скулених і згорблених студентів, щойно температура повітря опуститься до нульової позначки, а коли хоч трошки вдарить мороз, то типовим є таке явище: простоволоса дівчина і в насуненій по очі шапці зсутулений хлопець. Вийнятки рідкісні, і то тим морозостійким хлопчиною найчастіше є араб або африканець. Зрештою, можливо, Амосов мав рацію. Ще до Чорнобиля європейські чоловіки почали втрачати позиції й так уже позірної суспільної першости. Посилення феміністичного руху й актуалізація його наукового варіянту -- ґендерних студій -- це не наша жіноча перемога, це наслідки ослаблення вітальних сил у чоловіків.

Щодо українського студентства треба додати, що, крім Чорнобиля, алкоголю і тютюну (вслід за Амосовим), холодні авдиторії -- чи не найголовніша причина нездоров'я молодих людей. І як тут збережеш національне пагіння, коли взимку в бетонних авдиторіях-саркофагах (і хто їх проєктував!) собачий холод, а влітку з південного боку нестерпна спека, з північного ж -- пронизлива вогкість. Узимку студенти на перерву не встають, бо лавка вистигне -- і знову треба буде гріти її життєво важливим, без перебільшення, місцем. До речі, на "невисоку" гарячку -- 37 з гачком -- скаржилися вже не лише хлопці, а й дівчата. І приречено-спокійно додавали: "Ми вже звикли, на канікулах відігріємося". Дай, Боже, щоб так було, і щоб статті про епідемію туберкульозу були перебільшеними страхами наших медиків. Але навіть нефахівцеві видно, наскільки живлюще середовище створили ми сьогодні для палички Коха. І хто знає, котра з них типова, а котра ні...

***

Микола сесії не складав, бо хворів на застуду. Бліденький, змучений, запалі очі, але не жаліє себе, як це зазвичай буває серед чоловіків. Не винуватить нікого, лише себе. Добрий знак для українського "чоловіцтва". У матеріялі орієнтується згрубша, але катастрофи не бачу. Щоб підвищити Миколин імунітет позитивними емоціями, ставлю в залікову "добре". Втішений студент розчулився й почав розповідати, що дві неділі була висока температура і все тіло чесалося. Ой, хлопче, питаю спересердя, чи тільки чесалося, чи ще й запліталося, і чому лише в неділю, а в будні дні як? Сміється. Я не хочу, щоб плакав, але нагородила хворобу, а не студента. Навіть не рятує викладацька аксіома, що краще переоцінити, ніж недооцінити. Прикро.

***

Сергій ще й досі на милицях, це вже півроку минуло. На одному із занять, де студенти тренуються аргументувати якусь довільну тезу, Сергій доводив, що бідні самі винні, що вони бідні, і до них не треба виявляти милосердя. Це їхні проблеми (модна і жорстока сучасна фраза!). Цитував Ніцше. Зазвичай я не втручаюся в логіку доведення, аналізую лише мову. Але тоді я не стрималася: йому, молодому і здоровому, синові багатих батьків, легко так говорити, а що можуть зробити самотні і хворі, щоб подолати свою бідність? Вони -- винні? У мене, як у самого Ніцше, сильно розболілася голова, але Сергія я так і не переконала. Проте, о містика! Через короткий час бачу його на милицях, безпомічного, наплечник падає, підняти не може, бо впаде, -- сам винен у своїй біді? Можливо. Але чому хтось зі студентів допоміг, довів до ліфта? Хіба це його проблеми? Сергій розумний, вчиться добре, я люблю цього студента. Можливо, рік відносної безпомічности, тілесної бідности збагатить його душу.

***

Державні службовці тому так і називаються, що покликані розв'язувати питання державної ваги. Їм, звісно, відомий вислів мудрих латинян про те, що чия мова, того й влада. Тож не випадково на зимовій сесії один товариш боровся за повернення до Львова вулиць Жовтневої і Першого травня -- він-бо знає вагу слова в державі. Цього разу ми теж говорили з державними службовцями про перейменування, щоправда, без напруги -- йшлося про якісно инші речі. Наприклад, на часі вже перейменувати Чортків. Якщо вислів "Чортківський районний комітет комуністичної партії" звучить у найвищому ступені органічно, демонструє цілковиту злютованість форми і змісту, то сполука "Чортківська парафія" якась андруховичівсько-перверзійна, а то й комічна (що вже казати про Чортківську раду). У державних службовців, щоправда, сміх викликало инше: слухач із Тернополя повідомив, що є пропозиція перейменувати місто на Богородичне. Можливо, така полярність і шокує, але вона була б певною сатисфакцією за кількасотлітню кривду чортківців (мабуть, таки не чортян), адже початково містечко називалося Чартків (маєтність графа Чартковського). Так само гарною є ідея істориків трохи ошляхетнити назву Червоноград. Якщо до Кристинополя повертатися нема ні охоти, ні особливих причин, то можна принаймні архаїзувати сучасну назву, надавши їй вигляду Червеноград. Це "е" відразу зняло б з міста серп і молот і, нехай формально, ввело б його в групу наших червенських городів.

***

По дорозі до деканату міркую, як би то популярно пояснити, чому я вимовляю "відомість", а пані, що приймає ці відомості, -- каже "відомість". Ця "відомість" (вєдомость) засіла, здається, ще глибше, ніж "висить" (вісіт). До "висить" хоч приклад гарний є про ябко, а про відомість на забавах начебто й не співають. На моє превелике здивування, пані вимовляла правильно: відомість! Гейби народилася з тим словом на вустах. Хоча що там дивуватися: це Олександра Захарків, моя колега, виконала свій просвітянський обов'язок раніше від мене. Добре мати таких колег. І багато.

*Авторка -- кандидат філологічних наук, доцент









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Парламентські вибори наступного року 
Погляд
  ·  Режим перемотування 
  ·  Опозиція невдоволена Буняком 
  ·  Зустріч із послами сейму 
Поступ у Львові
  ·  Помста жовківчан 
  ·  Головне -- не порушувати податкове законодавство 
  ·  "Наша Україна" застерегла Сендегу 
  ·  "Карпатиленд" -- кабала чи вихід 
  ·  У СОТ треба поспішати повільно 
  ·  Дітям нададуть слово 
  ·  Щурі вбивають людей 
  ·  Бізнесмени готуються до Форуму 
  ·  НАШ ЛЬВІВ 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Синдром Литвина в СДПУ(О) 
Поступ у світі
  ·  Міграції та конституція 
Арт-Поступ
  ·  Його слава справді була світовою 
  ·  Несподіванки фестивального туру INSO 
  ·  Місту бракує духової музики 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
mandry Поступу
  ·  За крок від Європи 
Поступ просвітництва
  ·  ІСПИТ У ВИШІ 
sport-Поступ
  ·  Довести усьому світові 
  ·  Підсумки чемпіонату України 
  ·  ДИНАСТІЇ 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Феномен галицького боярства 
  ·  КАЛЕНДАР