BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Літературний Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
18 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Філософська партизанка Володимира Єшкілєва
 
Володимир Єшкілєв
-- Щоб полегшити майбутнім учням вивчення Твого роману у школі за принципом: тема твору, мета твору, автор хотів і т.д., поясни заздалегідь, що є меседжем Твого роману, що Ти хотів ним сказати?

-- Втікати від карнавалу. Карнавал затягнуся, карнавал себе вичерпав, карнавал деактуалізувався, карнавал тепер відбувається тільки заради карнавалу. У нас світ карнавалізований, причому карнавал став безглуздим. У часи Рабле, про які писав Бахтін, це було дійсно вивільнення, це була альтернатива, а сьогодні карнавал перетворився на тотальність. Карнавал став тоталітарним, карнавал став імперією, яка змушує всіх надягати маску і веселитися. І не дай тобі Боже збочити.

-- І як Ти пропонуєш тікати від карнавалу?

-- Можна будувати власний світ, якби залишити карнавал за дужками буття. Можна піти в монастир, можна осягнути дзен і вийти в нірвану, зрештою, можна жити за принципом: я виконую свій обов'язок і мене більше нічого не цікавить. Така антикарнавальна напомпована відповідальність. Є купа різних виходів, бо Бог створив купу різних дверей і не закрив нам усіх шляхів.

-- А чи є таким виходом зміна карнавальної дійсності?

-- Я думаю, що вона зміниться сама собою, карнавал прийде до свого логічного завершення і закінчиться.

-- Може, варто пришвидшити завершення, щоби ми ще його застали, а не наші онуки?

-- Можна прикладатися на штиб бін Ладена, наприклад, його дії ніби пришвидшують кінець карнавалу. Основне: свідомо не підтримувати карнавального буття. Коли ми розважаємося і дозволяємо себе розважати, коли ми дивимося будь-що, що нам показує телебачення, ми йдемо в цій карнавальній процесії у ніщо. Можна відійти вбік навіть способом Буша: у принципі, він сказав Америці: "Ми загралися, треба ж подумати і про те, що нас можуть убити".

-- Ти в житті оптиміст?

-- Безперечно, я страшенний оптиміст. Оптиміст у тому плані, що я просто віруюча людина. Знаю, що є певний план Творця і я у цьому плані є якимось елементом. Я це відчуваю, і це наповнює мене оптимізмом. Я знаю, що поки я потрібний, я є. Щось мене в цьому світі тримає. Коли ця місія вичерпається, мене запхають у ящик і віднесуть на цвинтар, як і всіх людей, -- ніхто не безсмертний. Але цього не треба боятися, напевно.

-- У романі я відчув певні конотації з творами Валерія Шевчука. Це погано, коли відчувається такі конотації, чи навпаки, можна говорити про спільність літературного поля?

-- На сьогоднішній день взагалі немає в будь-яких конотаційних форматах ні поганого, ні хорошого. В ситуації, коли в одному гіпертексті крутяться мільйони, десятки мільйонів різних текстів, уникнути якихось конотацій чи подібностей практично неможливо.

-- Усе сказано до нас -- лишилось тільки цитувати?

-- Справа в тому, що цитувати треба вміти, цитування -- це мистецтво. І якщо література, зрештою, перетворюється на мистецтво цитування, то така вже її доля, тої літератури. Принаймні, ті успішні письменники, які володіють нині увагою мільйонів людей -- Роулінг чи Коельо -- це майстри цитати. Що таке "Гаррі Поттер"? Це чудовий мікс з десятків казок, які поєднанні певним чином, з певним смаком і вмінням у єдиний текстовий потік -- це зроблено добре і пройшло апробацію на мільйонах людей. Це саме і Коельо: те, що ми в нього читаємо, ми вже десь читали, правда? Мені навіть здається, що в ситуації постмодернізму є, за великим рахунком, дві позиції. Можна бути свідомим постмодерністом і несвідомим постмодерністом. Навіть дуже традиційний письменник, який пише в традиційному, просвітянському форматі, в ситуації постмодерну він теж постмодерніст, але несвідомий. Свідомий постмодерніст робить те саме, але просто цьому всьому надає ще один вимір, вимір гри, дистанціюється певною іронією.

-- Наскільки є важлива іронія для тебе?

-- Це одна з таких останніх барикад, безперечно. Я, принаймні, не вдаюся до іронії як до тотального засобу свого існування у світі мистецтва. Зараз є письменники, які без того, щоб не зіронізувати в кінці речення, взагалі нічого написати не можуть. Вони обов'язково мусять десь у кінці поставити певний знак заперечення всього, що сказано, і таким чином відійти від відповідальності. Я намагаюся робити так, щоби іронія не була втечею від відповідальності, щоби це не перетворилося для мене на певний вид боягузтва.

-- А, може, людина, котра іронізує, хоче підвести до думки, що є якийсь інший погляд на речі, може іронія -- не боягузтво, а показування неоднозначності світу?

-- Можливо, так воно є. Єдине, що я можу сказати, що це не найцікавіший спосіб показати строкатість і багатовимірність світу через іронію. Але це, можливо, найлегший спосіб.

-- Але Ти свідомий того, що це Твоя точка зору, і можуть бути інші?

-- Безперечно, все, що я говорю, це тільки моя точка зору і нікому я її не нав'язую.

-- А чи не є це певною формою боягузтва -- це тільки моя точка зору, що не претендує на істинність. Чи у силі Ти цілеспрямовано фіксувати в текстах істини, які вважаєш об'єктивними?

-- Фіксування може відбуватися поза межами моєї волі, себто на базі якості моєї продукції: якщо вона якісна, вона фіксується, якщо ні -- то не фіксується. З іншого боку, я іноді переходжу в наступ і намагаюся накинути на оточуючий світ своє я. Але не способом затвердження певної ідеології. У світі на сьогоднішній день -- і це якби проявлено в романі "Імператор Повені" -- йде боротьба не між добром і злом, а, швидше, між звичайним злом і абсолютним злом. Абсолютне зло -- це ентропія, руйнування, це те, після чого вже нічого нема, те, що Сартр називає привнесення ніщо в буття. А добро залишається незадіяним ресурсом боротьби. Тому що момент боротьби добра і зла у відкритій формі -- це вже апокаліпсис. А той світ, в якому ми зараз живемо, добро і, можливо, більша частина абсолютного зла винесені за дужки цього світу. І те, що зараз відбувається, це боротьба звичайного зла, себто карнавал, з його іронією, безвідповідальністю, з абсолютним злом.

-- "Імператор повені" вертає нас у містичний світ середньовіччя, коли містика була частиною побуту, коли серед людей жили і були буквально намацальними різні фантастичні істоти, коли, скажімо, лікували словом. Минув час, і цей світ зник. Чому? Його розчинив раціоналізм нашої епохи? Чи вернеться ще?

-- Між нами і тим світом -- світом справжніх імен -- стоїть матерія. Але ця матерія неоднорідна. Колись люди мали справу з речами, кожна з яких мала своє власне ім'я. Якщо це була колиска, то це була колиска, зроблена саме цією людиною і для цієї дитини. Якщо це була хата, то це була хата унікальна. З часом людство навчилося виробляти клони, речі набули масовості, втратили свою персональність. І саме це нас відчужує, а не матерія як така, тому що дух оволодіває матерією через накинення на неї ім'я. А оцей безіменний потік клонованої матерії -- ці речі, які вироблені конвеєрно, які не мають власних імен, перетворюють і людину на репрезентанта безіменного світу. Для того, щоби повернутися до того світу, не треба багато, треба персоніфікувати речі. Містика починається з дуже простих речей. Коли дають своєму комп'ютеру персональне ім'я, це вже початок містики, це присвоєння йому звання істоти, особливої буттєвої маніфестації. І з цього моменту спілкування з комп'ютером -- це спілкування з істотою. Це містичні речі, але це правда.

-- Постіндустріальна економіка, домінування якої надходить, зможе робити речі під кожне окреме замовлення, кожному окремому індивіду. Виходить, разом з цим прийде і містика, що зробить життя людей духовно багатшим, вільнішим? Тобто, є якась залежність між матеріальним добробутом і духовним багатством?

-- Я думаю, що така залежність є. Це певною мірою залежність діалектична: одна ситуація знімає попередню. Ситуація відчуження через клонів оцих речей знімається новими можливостями виробництва. Кожен з нас теж відчуває бажання оточити себе персональними речами, це те, що в Тебе на стінах висять картини, себто твори ручної роботи.

-- У світі масового, а ще більше індивідуалізованого масового виробництва, коли багато виробників робить однотипну продукцію, треба витрачати масу часу на вибір. Велике значення має ім'я речі, виробника. Вибір -- це витрачений час, гроші, тому речі відомих виробників коштують дорожче. Це -- гарантія якості, не треба витрачати свого часу, щоб переконуватися в якості. Тому краватка від Версачі коштує на порядок дорожче від тої ж якості, але невідомого виробника. Яке майбутнє інвазії реклама імен?

-- Сьогодні проявляються такі дві тенденції. Перша тенденція -- це якби надлишок змісту, сенсу, який заповнює світ. Ми перебуваємо в такому розмаїтті імен, сенсів, змістів, форм, які нас оточують, в якому не перебувало жодне попереднє покоління. Постає проблема орієнтації в цьому просторі, а орієнтація вимагає експерта. Виникає певний експертний світ, експертна самостійна складова буття. Інша тенденція -- це відчуття, що все вже створено, що все вже в минулому, оця цитатність. Виникає інший, класифікаційно-музейний аспект буття. І вони між собою знаходять спільну мову, себто ми живемо у світі, де все визначається музейним переліком і думкою експерта, хоча ми іноді цього собі не усвідомлюємо.

-- Хоча насправді ми живемо в різомі, яка принципово не класифікується.

-- Але хтось бере на себе функцію класифікатора. Хтось себе ставить у певну позицію як експерт і як класифікатор. Відповідно, у цій позиції він присвоює собі владу над іменами назвами, переліками і списками. Сьогодні влада упроявлюється списками. Це рейтинги, це переліки, це будь-що, це навіть записка дружини чоловікові, що треба купити в магазині. Це вже є символом влади. І при цій владі переліку головними для людини, щоби зберегти індивідуальність, є два способи: змінити позиції у переліку і поміняти назви під номерами цього переліку. Це два способи протесту, це якби філософська партизанка на сьогоднішній день.

-- Тобто принципово не купляти прокладки з крильцями?

-- Так, не купляти рекламований товар. Людина економить на виборі, хоче, щоби хтось за неї прийняв рішення. Просто в неї немає часу розбиратися, яка модель одягу краща. Вона знає: Версачі -- це гарантована якість, я куплю Версачі, я не помилюся. Але саме вибір робить людину людиною. Людина, яка постійно буде економити на виборі і постійно буде звертатися до думки експертів, делегує своє я як підставу вибору.

-- Людина не може бути сама собі експертом у всіх ділянках, людина шукає собі зону свободи, у якій вона буде робити вибір. Це зробить її індивідуальністю, пощо робити вибір у всіх ділянках тотально, пощо переносити цю практику на всі речі?

-- Бажано на будь-які речі, наскільки людина може і хоче бути експертом у всьому, настільки на сьогоднішній день вона вільна. Тому сьогодні актуалізується позиція енциклопедиста. Уже не як просвітницька фішка Дідро чи Вольтера, а як умова особистої свободи. Людина, яка хоче щось вирішувати сама, мусить бути хоч частково енциклопедичною. Це парадоксально, бо наш світ дуже дискретний, диференційований, вузькоспеціалізований, але ця вузька спеціалізація -- це і є підстава рабства.

-- Кілька разів в "Імператорі повені" з'являється Львів, як образ далекого міста, що підтверджує істинність, з іншого боку -- символ недосяжного Заходу, правильного Заходу. Образ західного міста, що підтверджує істинність. Що таке Львів для Тебе, і чи Захід дійсно істинний?

-- Я не хотів би спрощувати все до етичної географії, як у Толкієна: скажімо, зі Сходу все зло, а Захід -- місце мешкання добра. Стара істина "Із заходу закон, зі сходу світло" залишається досі актуальною. Львів для мене, як і Станіслав, це кордон між Заходом і Сходом. Львів -- це певний бастіон Заходу, поставлений охороняти його кордони перед східними ордами, а Станіслав -- це, можливо, місце торгівельної чи іншої комунікації між Заходом і Сходом. Тому що Станіслав -- це місто більш східне, ніж Львів, як це недивно. У Львові відчувається, навіть в архітектурі, оця застиглість закону, а Станіслав -- більш відкрите місто, яке, можливо, стоїть на протязі отих культурних потоків. Це Картагена, яка є в романі, це сцена, це театр. У Львові ж немає цієї театральності, Львів усе-таки дуже відповідальний, серйозний, він постійно сповнений відчуття своєї місії, місіонерський. У Львові більше намагаються бути, у Львові більше реалізму, тому, можливо, він у романі і виникає як парадигма Опорної реальності. У той час як Франківськ більш плинний. Він містичний, це місто більш карнавальне. Можливо, Франківськ -- це те, чим був Львів колись.

Розмовляв Орест ДРУЛЬ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Помста Юлії Тимошенко 
  ·  Румунія відмовилася від Зміїного 
  ·  Пошуки дівчинки тривають 
Погляд
  ·  Непотрібна література 
  ·  Торги за першого заступника 
  ·  Ахметов легалізує свій бізнес 
  ·  Обшук у колишнього міліціонера 
Поступ у Львові
  ·  Нові трамвайні шляхи 
  ·  Яцюка знову хочуть підставити 
  ·  Земля мусить подорожчати 
  ·  Секретар теж звітує 
  ·  Програма з "плюсами" і "мінусами" 
  ·  Піскун змушує чекати 
  ·  Шевченко у Севастополі буде 
  ·  Церква просить допомоги 
  ·  Для дітей кордонів немає 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Морозівський подарунок президенту 
  ·  Парламентські трудоголіки 
  ·  Україна відмивається від відмивання 
  ·  Плани на мільярд доларів 
  ·  НДП хоче слідчу комісію 
  ·  Саркофаг власними силами 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Лорд-канцлера не стало 
  ·  Поляків стало більше 
  ·  Київ -- місто дороге 
  ·  Холера і вода 
  ·  Арешти прибічників Хусейна 
  ·  Інтернет по-білоруськи 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Відчути "Кінець кінцем" cтаніславський феномен 
  ·  Дуже короткий роздум про фігуративне мистецтво, або Чари щоденності 
  ·  Випробування сучасністю 
Історія у Поступі
  ·  Сталін запізнився на три тижні 
  ·  АРХІВАРІУС 
Літературний Поступ
  ·  Філософська партизанка Володимира Єшкілєва 
Листи у Поступ
  ·  До суті візиту Віктора Ющенка 
  ·  Про зростання ВВП, збільшення заробітної плати і зовнішній борг 
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ 
Музика Поступу
  ·  Кузьма: Хочу сам диктувати всі правила 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  Луї Армстронг 
Пост-Faktum
  ·  Рок-зірка кіно -- Тарантіно 
  ·  КАЛЕНДАР