BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Дискусія у Поступі.    Мандри Поступу.    Мікроскоп пана Юрка.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:0 14-12-2017 -   До Дня святого Миколая для діток проведуть майстер-клас із випікання різдвяного печива  
  14:41 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:37 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:36 14-12-2017 -   До Львова приїде Кеті Мелуа – британська співачка  
  14:32 14-12-2017 -   На Львівщині впіймали крадіїв залізничних рейок  
Україна
  15:33 14-12-2017 -   Протягом року в Україні викрали 80 людей  
  15:32 14-12-2017 -   На Одещині невідомі обстріляли рейсовий автобус  
  15:26 14-12-2017 -   В Україні на вихідних зіпсується погода  
  14:31 14-12-2017 -   У Чернігівській області жінка виявила на своєму підвіконні бомбу  
  14:29 14-12-2017 -   У Рівному підпалили будинок і авто депутата  
Світ
  16:5 14-12-2017 -   Американські вчені відкрили новий спосіб підсилити ефект антибіотиків  
  15:28 14-12-2017 -   Путін розповів, що українці та росіяни - один народ  
  11:42 14-12-2017 -   У США госпіталізували Джона Маккейна  
  11:40 14-12-2017 -   Китай запустив найбільшу в світі плавучу сонячну електростанцію  
  10:43 14-12-2017 -   На Землю повернулися космонавти 53-ої експедиції МКС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Волинь 1943: хто винен?
Ігор ІЛЬЮШИН
 
Події на Волині 1943-1944 рр. були складовою загального міжнаціонального українсько-польського конфлікту, що стався за часів Другої світової війни на території спільного проживання українців і поляків (Волинь, Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Лемківщина). Тому їх бажано розглядати в комплексі з подібними за багатьма показниками подіями у вищезазначених реґіонах, а також у контексті всієї попередньої історії українсько-польських взаємин.

Разом з тим, волинські події мали свою особливість, яка полягала, насамперед, у характері збройних акцій. Об'єктом їх стала, головним чином, польська цивільна сільська людність. До того ж, є разюча невідповідність у кількості українських і польських жертв. За польськими підрахунками, з польського боку впродовж 1943 р. загинуло щонайменше 35 тис. осіб, з яких 18 тисяч -- із встановленими прізвищами. За тими ж підрахунками, з українського боку загинуло до 1-2-х тисяч осіб. Щодо підрахунків української сторони, то остання не готова представити сьогодні свої узагальнюючі дані, оскільки подібних до польських підрахунків в Україні ніхто не провадив.

З огляду на цю особливість, як уважає польська сторона, є підстави для того, аби із загальної картини міжнаціонального конфлікту, а також війни між двома збройними силами -- Українською повстанською армією (УПА) і Армією Крайовою (АК), під час якої обидві сторони чинили військові злочини, все-таки виокремити волинську трагедію.

Спочатку акції українських повстанців були спрямовані проти польських співробітників німецької адміністрації, що працювали у службах охорони лісів і держмаєтків (лігеншафтів). Поступово вони поширилися на польську сільську людність, причому як на колоністів міжвоєнного періоду, так і на автохтонів. З лютого 1943 р. антипольські акції охопили східні райони Волині - Сарненський, Костопільський, Рівненський та Здолбунівський. У червні вбивства поляків поширилися на Дубненський, Кременецький та Луцький райони, в липні -- на Горохівський, Володимирський та Ковельський, а наприкінці серпня -- на останній волинський район -- Любомльський.

Ці акції набули масовості в зв'язку з переходом у березні 1943 р. до УПА близько п'яти тисяч озброєних українських поліцаїв, які до того часу перебували на німецькій службі. До них приєдналася також українська молодь, якій загрожувало вивезення на примусову працю до райху. Після цього розпочався бурхливий розвиток повстанських загонів українських націоналістів бандерівської фракції. Невдовзі остання зміцнилася ще завдяки підпорядкуванню собі збройних формувань своїх політичних противників, зокрема, УПА ("Поліська Січ") Тараса Боровця-Бульби , що з кінця 1942 р. діяла на території Сарненщини і Костопільщини, а також загонів ОУН-Мельника. На середину 1943 р. в УПА налічувалося до 10-12 тисяч чоловік.

Загони УПА підтримувала значна частина місцевої української людності. Причину цього слід вбачати, насамперед, у земельній політиці, яку проводило керівництво ОУН-Б, а саме в розподілі відібраної у поляків землі поміж українських селян. Подібна політика не могла не знаходити прихильного відгуку з боку останніх.

Керівництво ОУН-Б обґрунтовувало антипольські виступи прагненням польських політичних сил до повернення повоєнній Польщі Волині і Східної Галичини; співпрацею частини місцевих поляків з німцями, які пішли на службу до останніх після втечі з неї українців здебільшого з метою отримати зброю і помститися українцям; співпрацею з радянськими партизанськими загонами, які нерідко робили місцеві польські поселення своїми продовольчими базами; вбивствами польськими партизанами українських громадських діячів на Холмщині в попередній період, зокрема, під час проведення німцями тут у 1942 р. за участі українців-працівників німецької адміністрації і поліції переселенської акції і створення німецької осадницької території (т. зв. Гімлерштадту) тощо.

Той факт, що польське населення на Волині було малочисельним (не більше 15-16% від загальної кількості), але воно безвідносно до того прагнуло відігравати тут роль господаря, в тому числі у відносинах з окупаційною владою, тим паче після того, як німецьку поліційну службу полишило близько п'яти тисяч місцевих українців і втекло в ліс, щоб розпочати боротьбу проти цієї ж окупаційної влади, не міг не насторожити українських політичних провідників на Волині і не призвести до загострення й без того напружених українсько-польських взаємин.

Трагізм ситуації, що виникла на Волині, полягав, насамперед, у тому, що нібито цілком спочатку вмотивована з точки зору українських національних інтересів антипольська акція дуже швидко набула небачених за масштабом обертів і надзвичайно кривавого характеру, здійснювалася завдяки участі в ній сільського люду, озброєного тим, що потрапило під руку, в найжорстокіший спосіб і охопила об'єктивно здавалося б загалом безвинних людей, в тому числі старих, жінок та дітей. А це вже був злочин.

Можна сказати й так, що польській людності Волині, а пізніше й Східної Галичини довелося з надлишком розплатитися і за довоєнну помилкову політику урядів ІІ Речі Посполитої щодо українців, і за власні уявлення та погляди щодо тієї політики, які, між іншим, добре відбиті в документації так званої "польської підпільної держави".

В одному з таких документів, а саме у звіті до Варшави, командування АК Львівського реґіону від грудня 1942 р. про настрої місцевих поляків повідомлялося, наприклад, таке: "Ставлення до українців скрізь вороже. У жодній дискусії не проглядається хоча б якийсь політичний реалізм стосовно української справи. Кожна програма, що ставить собі за мету вирішення українського питання, якщо тільки вона передбачає, що господарями на цій землі можуть бути тільки поляки, знаходить всебічну підтримку в тутешньому середовищі. Будь-який проект з надання цим землям політичної автономії приречений на невдачу і будь-хто, навіть найбільш популярна особистість, якщо підтримуватиме його, не знайде тут схвалення". Як то кажуть, без коментарів.

Після генерального виступу проти поляків на Волині 11-13 липня 1943 р., коли майже одночасно загонами УПА було заатаковано понад півтори сотні польських поселень, перші почали шукати порятунок у радянських партизанів. На Волині у складі радянських партизанських загонів воювало кілька тисяч польських селян.

Іншим наслідком масових антипольських липневих нападів стало те, що командування АК Волинського округу нарешті зважилося на часткову деконспірацію своїх сил, і застосування радикальних заходів у протидії загонам УПА та місцевій українській людності, що брала участь у цих нападах. Зауважимо, що до того часу підпілля АК в Західній Україні головне своє завдання вбачало у підготовці до загального антинімецького повстання, що повинно було вибухнути в слушний для того час. Епіцентром такого повстання мали стати центральні райони Польщі.

На момент прийняття цих заходів у багатьох польських колоніях і селах самооборонні осередки вже існували. Переважна більшість пунктів опору, а серед них, наприклад, і той, що був у Гуті Степанській, не витримали натиску загонів УПА і були знищені. Тільки з небагатьох населених пунктів місцевій польській людності вдалося евакуюватися до міст під охорону німецької адміністрації, або дістатися інших великих осередків самооборони. Поляки тікали через кордон до генерал-губернаторства, або погоджувалися на добровільний виїзд на роботу до Німеччини.

Окрім головного свого призначення -- захисту власної людності -- члени польських баз самооборони і, насамперед, найміцніших з них, вдавалися до акцій іншого характеру. Від середини літа і особливо восени 1943 р. вони організовували "превентивні" напади на упівські осередки і боївки або напади з метою помсти у відповідь на дії загонів УПА, зрештою, атакували сусідні українські села, вирішуючи таким чином проблему продовольчого забезпечення польської людності. Зрозуміло, що від подібних дій нерідко страждало українське цивільне населення, яке не мало безпосереднього стосунку до антипольських нападів.

Насамкінець підкреслимо, що враховуючи безкомпромісність позицій польського еміграційного уряду і керівництва ОУН-Б у роки війни щодо поступок на користь один одному в територіальному питанні, навряд чи можна вважати, що в них був реальний шанс досягти згоди, налагодити співпрацю і уникнути або принаймні припинити кровопролиття. Та й історичний досвід свідчить про те, що жодна країна чи народ ще не зрекалися добровільно придбаних раніше земель, або тих, які вони вважали своїми.

Можливо, тільки на завершальному етапі війни, коли для українського і польського незалежницьких рухів стало цілком очевидним, що не завдяки їхнім зусиллям вирішуватиметься питання майбутньої державної приналежності Західної України, постали певні можливості для створення спільного фронту боротьби. Проте було вже пізно.









» 
Націоналізм і ксенофобія
Кость БОНДАРЕНКО
 
Ні ОУН, ні УПА не були притаманні ксенофобія та расизм. Звинувачення ОУН у намаганні підходити до вирішення національного питання із "зоологічними" мірками позбавлені історичної об'єктивності. ОУН від самих початків свого існування ставила питання наступним чином: Україна -- держава української нації, у якій має бути вирішено статус національних меншин та стосунки з сусідніми державами. Кожна нація має право на свою державу. І український націоналізм був звернений не проти конкретних народів чи націй, а проти окупаційної політики тих чи інших держав.

ОУН поводила себе як класична виразниця прагнень бездержавної нації, до того ж "ображеної" позицією великих держав після Першої світової війни. У цьому ОУН надзвичайно подібна до словацьких глінковців, румунської "Залізної Гвардії", білоруських націонал-соціалістів (які стояли на іншій платформі, аніж німецькі націонал-соціалісти) й інших ультраправих сил, які виступали з позицій реваншизму та перегляду результатів Першої світової війни. Такі ж елементи, як імперіалізм чи расизм, хоча й не були визначальними у програмових засадах ОУН, у 30-х рр. жваво дискутувалися серед членства Організації. Це ще більше споріднювало ОУН з іноземними партіями-аналогами.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Кримінал на екс-губернатора 
  ·  Перший крок до порозуміння 
  ·  Севастополь відмовився від Шевченка 
Погляд
  ·  Іван ВАСЮНИК: Рейтинг Януковича впаде сам по собі 
  ·  ПРОЩАННЯ СЕЛЯНКИ 
  ·  Християнський табір школярам 
Поступ у Львові
  ·  Ми втратили надію на українське судочинство 
  ·  Прозорість і оптимізм "Львівводоканалу" 
  ·  Таксистам заборонили страйки 
  ·  Житло для міста 
  ·  Панахиди на Зелені свята 
  ·  Об'єктивні екзамени 
  ·  Готуй сани влітку 
  ·  Чемпіони хабарництва 
  ·  Медичні працівники святкують 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Енергоатом без керівництва 
  ·  НАТО хвалить, але перевіряє 
  ·  Томенко "копає" під Табачника 
  ·  Київ наповнили фальшивками 
  ·  Хорошковський готує чистку 
  ·  Шелест правосуддя 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  До миру ще далеко 
  ·  Америка бере НАТО у свої руки 
  ·  Сейм Міллерові довіряє 
  ·  Останній ювілей на свободі 
  ·  Загострення ситуації 
  ·  Чехія голосує за Європу 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Роман та Маргіт Сельські: скандальне століття 
Дискусія у Поступі
  ·  Волинь 1943: хто винен? 
  ·  Націоналізм і ксенофобія 
Мандри Поступу
  ·  А не лежить душа до Америки... 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Спорт-Поступ
  ·  Святослав Шеремета: Культуристи -- нормальні люди 
  ·  Інтриги трансферного ринку 
  ·  Ми любимо тебе, спорт 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Галичина відроджує Болгарію 
  ·  КАЛЕНДАР