Матч Греція-Україна -- вже історія. Ми програли. Що це було, ми ще усвідомимо. Це був не футбольний матч -- це був поворотний момент в українські футбольній історії. Уперше перед нами відкривались реальні перспективи поїхати на чемпіонат Європи 2004 року. Для цього необхідно було зовсім небагато: перемогти в Афінах греків і претендувати на перше місце у групі. Перемога і тільки перемога залишала нам шанси на вихід з групи. Поразка -- ганьба і виліт із групи претендентів (1-2 місце в групі). Навіть нічия -- це був найімовірніший результат для нас -- значно ускладнювала життя команді Леоніда Буряка, адже все залежало б від суперників, а точніше, від греків, у яких значно простіший календар.
Ще одне. Цей матч, сподіваємося, вирішив долю Леоніда Буряка. Його тренерські експерименти вже всім набридли. Варіації з воротарями чого варті, для чого було витягувати з нафталіну Шуткова? Це людина з минулого. Суто футбольна містика: яке завдання у грі з вірменами виконували Закарлюка, Попов? Чому Лужний стояв не на фланзі захисту, а грав останнього захисника?
Єдиний позитив Леоніда Йосиповича Буряка як тренера -- це, звичайно, знахідка феноменального Горшкова. У двох матчах поспіль цей футболіст, якому вже за тридцять і про якого не те що не чули, а навіть і не здогадувались про його існування, крім вузького кола любителів статистики, забиває.
На жаль, після гри з вірменами і проблем у захисті та центральній лінії, Буряк висновків не зробив. Що з того вийшло? Якщо у грі з вірменами Україна грала так-сяк в обороні, але при цьому їй вдавалось нападати і забивати, то з Грецією були проблеми по всьому полі.
Але повернемося до самого матчу. Перед його початком національна збірної України мала всі шанси вийти на добре. Через перебір "гірчичників" на поле не вийшов Лужний, і це добре, зважаючи на гру, яку він показав у Львові. Натомість, вертались із дисциплінарного заслання Гусін і Тимощук. Обом у матчі з вірменами так і не знайшлося гідної заміни. Біда тільки, що надія на Тимощука і Гусіна, що у центрі все буде ОК, не виправдалася. Вийшло ще гірше. Півзахист української команди пропав. Греки буквально у три-чотири паси проходили від своєї штрафної до наших воріт.
Тепер експерименти із захистом: правого хавбека грав Андрій Несмачний, який усе своє життя грає зліва. (Добре, що Буряк згадав про Головка і на цей раз у нас був воротар Шовковський, який брав практично все). Результат -- з цього краю найбільше греки й проводили свої контратаки, і гол забили після подачі з цього флангу.
Наші суперники? Потрібно віддати їм шану. Після перемоги над іспанцями команда Отто Рехагеля була в стані, близькому до ейфорії, і це не могло не тішити. Стіліанос Яннакопулос, який забив іспанцям, заявив, що його збірна переможе українців. "Це буде історична перемога всього грецького футболу".
Але, завдяки німецькому спеціалісту, який, не знаючи грецької ментальності (аргумент Буряка проти іноземних коучів у нашому футболі), греки мають таку команду і показують таку гру.
... Що тепер? Надія вмирає останньою. (Нікому це не зашкодить). Найоптимістичніший сценарій: Україна виграє два останні матчі, незважаючи на титули та рейтинги, і, як мінімум, плей-офф їй забезпечений.
1. Греція -- 12 очок
2. Іспанія -- 11
3. УКРАЇНА -- 9
4. Вірменія -- 4
5. Північна Ірландія -- 2 |
