BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:39 27-04-2017 -   На Сколівщині понад 4 га державних земель незаконно передали в приватну власність  
  16:2 27-04-2017 -   Молодь ознайомлять з традиціями українських етнічних груп  
  16:1 27-04-2017 -   Вивіз сміття з початку року вже коштував Львову 100 мільйонів гривень, - депутат  
  15:58 27-04-2017 -   Синоптики прогнозують грози сьогодні до вечора та вночі  
  15:55 27-04-2017 -   Археологи продовжили дослідження «Чорної кам’яниці» у центрі Львова  
Україна
  16:40 27-04-2017 -   У Тернополі вандали облили фарбою пам’ятник дивізії СС «Галичина»  
  15:52 27-04-2017 -   На Рівненщині вилучили бурштину майже на півмільйона доларів  
  15:51 27-04-2017 -   У Дніпрі СБУ припинила діяльність російського «конверту»  
  16:22 26-04-2017 -   В ОБСЄ заявили про загрозу ескалації на Донбасі  
  16:15 26-04-2017 -   Співачка Джамала вийшла заміж  
Світ
  16:37 27-04-2017 -   У Чорному морі затонув російський військовий корабель  
  16:21 26-04-2017 -   Вчені розгадали таємницю Кривавого водоспаду в Антарктиді  
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Чому фемінізм?
 
29 березня 2001 Славоміра Вальчевска

Свій виступ я назвала доволі зухвало: “Навіщо нам той фемінізм?” Навіщо він загалом? Кому він, властиво, потрібен? У Польщі й досі далеко не для всіх очевидно, що фемінізм далебі потрібен. Чимало поляків, навпаки, дотримуються думки, що фемінізм шкідливий і не потрібний. Вочевидь, і у Вас, в Україні, не так уже рідко можна спіткати подібний погляд.

Я б хотіла переконати також і тих, хто досі не переконаний у потребі фемінізму. Переконати, або принаймні, намовити їх поміркувати. Але як?

Я розповім про те, що знаю з власного досвіду, про десятилітню історію нового польського жіночого руху від часу після перемоги “Солідарности”, від 1989 до сьогоднішнього дня.

Жіночий рух contra Жіноча Ліга

Колись, у соцреалістичні часи, у нас не було ані жіночого руху, ані можливости для жодного иншого “руху”. Ми мешкали у державі, де все уже було наперед обмірковане, і від пересічних громадян ніхто не очікував особистої ініціативи. У комуністичній Польщі, державі з плановою економікою, також і усі громадські інституції підлягали плануванню згори. Студенти мали свою студентську організацію, молодь - власну спілку молоді, жінки - Жіночу Лігу, а поза тим ми усі мали єдину партію.

Жінок мого покоління Жіноча Ліга нічим не приваблювала. Ця доволі бюрократизована організація не могла реагувати на поточні проблеми, а діялося у 80-х роках чимало, зокрема постало питання про заміну ліберального законодавства щодо абортів на цілковиту заборону переривання вагітности. Жіноча Ліга ніяк не відгукнулася на цю проблему, і в цих обставинах зреаґувала вулиця: постали новий жіночий рух і перші феміністичні організації. Тоді лунали голоси, наче не варто нічого чинити окремо. Хоча існував безпосередній привід - антиаборційний закон, - нам доводили, що згідно з панівною партійною доктриною соціалізм ліквідував дискримінацію жінок, зміна суспільного устрою зрівняла можливості і чоловіків, і жінок. І справді, у соціалістичних державах рівноправ’я чоловіків і жінок було елементом державної політики. Це трапилося вперше в історії. Фемінізм начебто мав сенс лише за умов капіталістичного ладу.

Для жінок мого покоління, які входили у життя в 70-80-х роках, було зрозуміло, що це неправда, але ми не мали змоги заявити про це на повен голос.

Рівність чоловіків і жінок при соціалізмі? Дурниця і ошуканство! Чоловіки й жінки не мали рівного становища ані вдома, ані поза домом. Вдома жінки працювали - і так залишилося донині - набагато більше, на них лягала турбота про прибирання, прання, приготування їжі, виховання дітей. Саме вони вистоювали в чергах, тягали додому повні торби, годинами чистили, нарізали, перемішували, перемивали посуд. Чоловік удома час від часу ремонтував протікаючий кран або пересував тяжкі меблі, що відбирає значно менше часу, аніж щоденна жіноча праця.

Поза домом, на роботі, там, де приймалися відповідальні рішення, жінки були непомітні або посідали малозначні посади. Але жодна жінка не була секретарем центрального комітету партії, хоча, коли б справді існувало рівноправ’я, половина секретарів мали б бути жінками. У Сеймі доби соціалізму було чимало жінок (в останній каденції перед приходом до влади “Солідарности” бл. 24%). Але й це значно менше від половини (як рівноправ’я, то рівноправ’я!); окрім того, Сейм у ті часи не мав тієї важливої ролі, яку він має у демократичній державі. У часи соціалізму рішення приймали у політбюро, а парламент щонайбільше їх затверджував. Окрім того, я якось заповзялася і вирахувала середній вік парламентарів доби комунізму. У передостанній каденції сейму жінок було найбільше. Але в той час, коли середній вік чоловіків-парламентарів становив 50-60 років, то середній вік жінок складав 20-30 років. Можна припускати, що принаймні частина цих молодих жінок виконувала у парламенті виключно декоративну функцію.

Коли у 1989 році перша феміністична група у Польщі вирішила зареєструватися як леґальна організація, суд [реєструючий орган. - Прим. ред.] уже демократичної Польщі відмовив їй на тій підставі, буцім друга жіноча організація не потрібна, позаяк одна (Жіноча Ліга) вже є. Зараз у Польщі існує більше 300 жіночих феміністичних організацій, і усі вони постали упродовж останніх 10 років.

“Солідарність” змінила у Польщі усе. Нарешті можна було відверто і вголос розважати про потребу рівних життєвих шансів для жінок і чоловіків. Так, зрештою, і називався перший феміністичний часопис “Pelnym glosem”, який я і мої приятельки почали видавати у Кракові від 1993 року. Багато із того важливого, про що ми спершу тільки говорили й писали, стало пізніше темою вуличних акцій, кампаній у пресі та увійшло до програм політичних партій.

Феміністки, всупереч поширеному стереотипові їх сприйняття, займаються не лише відстоюванням специфічних прав жінок на противагу правам чоловіків. На мою думку, фемінізм аж ніяк не вичерпується прагненням до жіночого сепаратизму, хоча часто набуває такої форми. Фемінізм - це суспільний рух, який творять жінки, для розв’язання жіночих проблем, але в контексті інтересів загалу, позаяк ці проблеми суспільно вагомі та важливі. Він не є виразом жіночого егоїзму, формою захисту якихось екзотичних прав, ні, - він перст указуючий на разючу соціальну недоречність, несправедливість, наслідком якої стає захворювання суспільного організму.

Закон про заборону абортів - це силування жінок до небажаного материнства

Так трапилося насамперед із законом про аборти. У Польщі перед 1989 роком відбувалося бл. 300 тис. операцій переривання вагітности (иноді навіть лунала цифра 500 тис., що, звичайно ж, жахливо багато). Аборти шкідливі для здоров’я жінки, оскільки пов’язані із хірургічним втручанням і можуть мати неґативні ускладнення. Найкраще було б уникнути їх взагалі, але, коли вже їх роблять, то не задля приємности, а тому, що виникла потреба перервати небажану (випадкову, неприйнятну з якихось міркувань) вагітність. На жаль, через брак знань про способи запобігання вагітности штучний викидень нерідко застосовували як метод планування родини. У 1989 році, замість того, щоб організувати мережу консультування про безпечні засоби регулювання народжуваности, було розпочато кампанію - йдеться про групу католицьких депутатів - за запровадження юридичної заборони абортів і 5-річне покарання в’язницею для жінок, які би перервали вагітність. Спершу проти цього послідовно протестували тільки феміністки. Божевільно бездушне покарання, на щастя, імпонувало тільки незначній групі депутатів. Дискусія тривала чотири роки, врешті у 1993 році противникам абортів вдалося запровадити чинну донині юридичну заборону переривання вагітности. Тюремне ув’язнення для жінок не передбачалося, але було встановлено 3-річний термін позбавлення волі для лікаря й усіх, хто йому асистував.

Лише феміністки зауважили у цій дискусії права жінок: адже аборт нерідко не стільки розвага, скільки єдиний вихід із ситуації небажаного материнства. Цього жінці не може заборонити ніхто, так, як не можна змусити її зберігати небажану вагітність, якби вона мала б народжувати, виховувати і любити небажану дитину від нелюбого батька.

Мало хто у нас в Польщі пам’ятає, а багато хто радо забув, що восени 1992 року виник потужний рух проти антиабортивного закону, другий за масштабами після “Солідарности”. Він згуртувався навколо вимоги провести з цього важливого питання загальнонаціональний референдум. Значна група громадян вважала юридичну заборону штучного усунення вагітности занадто брутальним розв’язком, що такі речі не повинна вирішувати група депутатів, переважно чоловіків, а усе населення шляхом плебісциту. Було зібрано понад мільйон підписів, у кожному більшому місті були створені ініціативні комітети референдуму, але, на жаль, тоді нам не вдалося досягнути мети. Ще не було нової Конституції, згідно з якою громадяни наділені правом законодавчої ініціативи, мільйон підписів викинули до смітника, отож голос значної частини суспільства був зігнорований.

Феміністки вдосконалюють демократію

Програна битва за закон про аборти мала певні наслідки: постало питання про якість демократії, про яку багато говорили від часів перемоги “Солідарности”, але принципами якої знехтували при ухваленні закону про заборону абортів. Тоді стало очевидно, що коли парламент і надалі складатиметься майже повністю із самих лише чоловіків, а закони прийматиме для всього суспільства, тобто нав’язуватиме свою волю мало не половині суспільства, водночас не надто рахуючись з інтересами цієї половини, то жінки завше матимуть клопіт із тим, аби їх почули. Жіночий рух узявся вдосконалювати польську демократію. Під гаслом: “Демократія без жінок - це напівдемократія” жінки розпочали кампанію інформування громадськости про політично активних представниць різних партій. Нові жіночі організації перед кожними виборами організують зустрічі з виборцями, допомагають розповсюджувати програмні матеріали, але насамперед переконують жінок голосувати за жінок.

Наслідки цієї діяльности уже помітні. Політичні партії в середині 90-х років зауважили жінок як суттєвий електорат, за голоси якого треба боротися.

Звичайно, лунає чимало голосів, які критикують цю концепцію. Кажуть, що жінки, прецінь, мають таке ж пасивне виборче право як і чоловіки. Натомість феміністки вважають, що виборче право однакове для обох статей, але, судячи з результатів виборів, не забезпечує для жінок рівноправної участи у політичному житті. Жінки лише недавно здобули політичні права. У Польщі - лише 80 років тому, що значно менш вагомо, аніж кількасотлітня історія польського парламентаризму. В инших країнах Европи жінки диспонують політичними правами іще менший термін: у Франції від 1945 року, у Швейцарії від 1967 року. Жінки повинні мати забезпечену підтримку у формі, скажімо, ґарантованих місць у виборчому списку, лише тоді вони зможуть повноцінно користуватися своїми політичними правами.

Насильство в родині

Феміністки витягнули на світло дня такі замовчувані теми, як насильство в родині і торгівлю живим товаром. Від середини 90-х років завдяки діяльності кількох нових жіночих організацій ці теми перестали табуюватися або зводитися до сенсацій у бульварній преси. Виявилося, що насильство в родині - дуже масштабне явище, і не йдеться лише про сім’ї із суспільного марґінесу. Насильство трапляється в усіх суспільних групах, а спільною рисою усіх випадків є те, що покривджена сторона - жінка, котру б’є чоловік, - відчуває себе винною, чи соромиться і намагається затушувати справу. Винних у домашньому насильстві важко поставити перед судом, а їхнім жертвам нікому дати фахову пораду і розраду. Поліція найчастіше не втручається, називаючи ситуацію, коли існує реальна загроза для здоров’я та життя жінки, “родинною сваркою”. Лунають арґументи про те, що держава не повинна втручатися у внутрішні справи родини. Донедавна не існувало офіційної статистики про насильство в родині. І це тоді, коли головна функція держави полягає у захисті життя і здоров’я громадян. Не повинно існувати різниці між ситуацією, коли когось тортурують посеред вулиці, чи у власному домі.

Феміністки першими почали організувати телефони довіри та консультаційні центри для жінок, які зазнають насильства з боку їхніх чоловіків. У 1995-97 роках проблема домашнього насильства опинилася у фокусі уваги усього суспільства, широко обговорювалася у ЗМІ. Активістки жіночого руху проводили навчання для державних службовців і поліцейських, організували широкомасштабну акцію “Стоп родинному насильству”, з біґбордами по усій країні (зображена побита жінка, а підпис: “Бо борщ пересолений”, “Бо занадто гарно вбрана” тощо). Зараз у Польщі уже ніхто не каже, що насильство в сім’ї - це марґінальна проблема, поліція не відмовляється втручатися у розв’язання родинних конфліктів із застосуванням насильства.

Проституція і торгівля жінками

Те ж саме трапилося і з проституцією та продажем живого товару. Завдяки діяльності феміністок - інформаційним заходам у пресі та на телебаченні - стало зрозуміло, що існують чимало жінок, значно більше, аніж фіксує поліцейська статистика, яких змушують займатися проституцією, продають у західні борделі, котрим поліція не хоче, або не може допомогти. Організація “La Strada”, міжнародна феміністична організація, вийшла на герць із ґанґстерами й мафією з одного боку, та байдужістю й безсиллям поліції - з иншого, організувавши власну мережу допомоги жінкам, жертвам работорговців. Слідом за неї пішли инші жіночі організації, котрі зайнялися налагодженням мережі допомоги.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Губернатор третьої сили 
  ·  Генпрокурора відставляють 
  ·  ДОВІДКА 
Погляд
  ·  Європейські маневри Кучми 
  ·  Податківці укрупнюються 
Поступ у Львові
  ·  Унітарний урок Янківа 
  ·  Услід Янківу 
  ·  Ще один згорів на роботі 
  ·  Львівська пустеля 
  ·  Громадський транспорт небезпечний 
  ·  Наш Шевченко для Севастополя 
  ·  На податкову наговорюють 
  ·  Піскун "здав" Ринажевського 
  ·  Церква знову конфліктує 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ротація в Міністерстві екології 
  ·  Надпотужне поповнення парламенту 
  ·  Губернатор став мером 
  ·  10 мільйонів проти SARS 
  ·  В'їзд в Україну обмежили 
  ·  Кучма говорить лише з більшістю 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Єдність родини і нації 
  ·  Крок за кроком до Європи 
  ·  Загроза громадянської вiйни 
  ·  Маври воюють 
  ·  Замурована красуня 
  ·  Мільйонерів теж судять 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Без відома податкової 
  ·  Житло подешевшає 
  ·  Росія -- другий пірат у світі 
  ·  Шкідливі продукти дорожчають 
  ·  Японія встановила новий рекорд 
  ·  Україну завалять бананами 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Ющенко про Волинську трагедію 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Арт-Поступ
  ·  Білоруський реквієм і українські усмішки 
Ї-Поступ
  ·  Чому фемінізм? 
Спорт-Поступ
  ·  Федоров ставить остаточну крапку 
  ·  Щасливий тринадцятий номер 
  ·  Дощ нагород з Mare Nostrum 
  ·  Севільські сюрпризи 
  ·  Претенденти на поєдинок 
  ·  Перемога у групі реальна? 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Софіївка і Клепарів