BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дайджест  » 

___________________________________________________________________________

Ющенко про Волинську трагедію
 
Дорогий Адаме! Пишучи цього листа, залишаюся під враженням від нашої дискусії про волинську трагедію. Можливість дізнатися твою думку щодо цієї справи змусила мене надовго задуматися. Перебуваю під враженням від нашої розмови іще з одного приводу. Трішки пізніше відвідав один із символів жаху, який пережило людство у XX столітті -- табір смерті Auschwitz-Birkenau. Поїхав туди разом зі своїм сином, сином свого брата та колегами, аби в річницю перемоги над нацизмом поклонитися його жертвам. Їхав також із причин особистих -- мій батько, радянський військовополонений, був в'язнем цього табору з номером 11 367.

Бракне слів, щоб передати Тобі мої почуття, коли знайшов документи про перебування батька в таборі. Здригнувся я від інформації, що він працював по-рабськи на будові дороги і бараків у Біркенау. Зібрав кілька каменів з тієї дороги... Стали мені перед очима розповіді батька про сталінську в'язницю, в якій сидів перед війною, про його поранення у 1941, про різні німецькі табори, з яких утікав сім разів. Згадалося мені й те, що в нашому домі ніколи не було великих собак. Батько їх дуже не любив. Нагадували йому вівчарок...

Розповідав дітям про їхнього дідуся, щоб і молоде покоління зрозуміло, що треба завжди і всюди робити так, аби ніколи не повторилося зло, тоталітаризм і ненависть в ім'я ідеології раси, народу чи класу; щоб їхнє покоління знало про Auschwitz -- місце страждань і смерті величезної кількості людей різних національностей, зокрема близько мільйона євреїв; місце, де смерть стала промислом, де людей убивали тільки за те, що були вони євреями.

Скалічена історія

Дорогий приятелю! Важко осягнути ті лиха, які принесло нам XX століття. Світ, зокрема й Центрально-Східна Європа, ще не піднявся з руїн, які залишили після себе нацизм і комунізм. Їх жахливі наслідки торкнулися й України. Революція і громадянська війна 1917--1921 років коштували мільйонів людських життів. Ще багато мільйонів забрали три голодомори: 1921-22, 1932-33 i 1946-47 років. Найстрашнішим був великий голод 30-х років, створений штучно, щоб знищити український народ як свідому національну спільноту. Сотні тисяч загинули під час великого терору 1936-38 років. Друга світова війна принесла чергові мільйони жертв -- загиблих на фронті, убитих у концтаборах. Потім була жорстока розправа з національно-визвольним рухом в Західній Україні -- депортації, знову табори. Ще пізніше -- репресії щодо дисидентів і, нарешті, Чорнобиль. На початку 1990-х років Україна відновлювала свою державність як країна зневірена, покалічена історією. Країна, в якій більш ніж половина мешканців втратили історичну пам'ять і мову.

Подолати це -- нелегке завдання. В українському парламенті засідають поруч в'язні сумління і працівники служб, які садили їх у табори. У нашій країні живуть люди, які до початку 1950-х в Західній Україні боролися за незалежність, і ті, хто заважав їм це робити. Сьогодні Україну творять люди з різних реґіонів, з різним минулим, часто з покаліченою пам'яттю й історичною свідомістю. На нашій зболеній землі мешкають також представники інших національностей, які пройшли страшні випробування. Євреї щороку оплакують своїх дідів і батьків, замордованих у київському Бабиному Яру та інших місцях гітлерівських страт. Поляки шанують пам'ять жертв Катині; після депортацій 1944 року на батьківщину повертаються кримські татари. Цей список можна продовжити. Кожен має свій біль, свою пам'ять, страждання і кривди.

Українську демократію намагаємося будувати на правді, беручи до уваги пам'ять кожної людини, кожної групи. Прагнемо вписати до нашої спільної традиції їхній досвід, не минаючи нікого. Це -- гарантія, що в нашому домі кожен почуватиметься вільним, бо це буде і його дім. Толерація, опір силі, утискам і націоналізму, боротьба з шовінізмом і антисемітизмом -- це цінності, які, навчені трагічним досвідом минулого, вписали до наших політичних програм.

Доходимо до історичної правди, долаючи різні перешкоди. Лише цього року відбулися перші парламентські дебати про причини і наслідки великого голоду 1932-33 років. Після публікації сотень книжок і статей, після оголошення висновків різних комісій, зокрема й комісії Конґресу США, здавалося б, усе зрозуміло. Верховна Рада таки прийняла ухвалу у справі голодомору, але не одностайно -- фракція комуністів не взяла участі в голосуванні... На звивистій дорозі нашої історії тільки починаємо збирати каміння пам'яті.

Вибачте нам!

З українсько-польським конфліктом 1940-х років і волинською трагедією зіштовхнувся вже давно. Уперше довідався про них із оповідей українців, востаннє мав можливість познайомитися з досвідом поляків. Вивчав документи, наукові праці, але найважливішими були розповіді очевидців, котрі самі були жертвами конфлікту. Залишився від того образ великого болю і страждань, яких сусід завдавав сусідові, знайомий знайомому.

Було мені тяжко на душі від того, що почув і прочитав. Наші часи призвичаїли нас до мільйонів жертв, але ця трагедія здається чимось особливим. Боролися між собою два близькі поневолені народи, яких єднало минуле. Здавалося б, мала їх єднати й спільна небезпека -- загроза фізичної та політичної ліквідації двома ворогами. Замість того розпочався кривавий конфлікт.

Постає питання про причини і винних. Свідомий, що коли не впоратися з цим страшним лихом, неможливо буде домогтися добросусідських стосунків між нашими народами і державами -- їх фундаментом має бути правда і базоване на тій правді поєднання. До цього процесу треба підійти з чистим серцем, бути відкритим для думок іншої сторони. Доки починати розмову про вину інших, треба визнати власну. Для мене найбільшим горем є те, що мої одноплемінники вчинили полякам, -- а часто чинили це в ім'я патріотизму.

У листопаді 1942 року львівський митрополит Андрей Шептицький оприлюднив пастирський лист "Не убий!" Писав у ньому: "У дивний спосіб ошукують себе та інших ті, хто не вважає політичного вбивства гріхом, ніби політика звільняє від обов'язку дотримання закону Божого і виправдовує злочин, що не притаманний людській природі. Християнин зобов'язаний до виконання закону Божого не лише в приватному житті, а й у суспільному. Людина, яка проливає невинну кров свого ворога, політичного противника, є таким самим убивцею, як і той, хто чинить таке для грабунку, і так само заслуговує на кару Божу".

Це великі слова. Найкраще висловлюють те, з чим звертаємося до кожного поляка, який постраждав від рук українця: жодна мета не виправдовує смерті невинних людей -- дітей, жінок, цивільних. Такі методи боротьби завжди і всюди треба засуджувати. Мусимо сказати відповідно до християнських та загальнолюдських засад: "Вибачаємо і просимо вибачення". Розуміючи відповідальність за невинні жертви серед поляків, кажемо: "Вибачте нам!"

Розуміння, несправедливості

Дорогий приятелю! Я -- не історик, неохоче вхожу на незнайому мені територію. Як політик добре знаю умови прийняття політичних рішень -- знаю, що треба намагатися передбачити їх наслідки, розуміти, якою може бути ціна певних кроків, а також ціна їх уникнення. Перша світова війна закінчилася поразкою українського визвольного руху. УНР та ЗУНР втратили незалежність, українські землі ввійшли до складу СРСР, Польщі, Чехословаччини та Румунії. Кожна з тих держав чинила зло щодо українців. У Польщі поряд із видимою свободою політичного життя і культурного розвитку була відмова від визнання права українців на територіальну автономію, політика колонізації, брутальні пацифікації, примусова асиміляція, узаконена політика зміни національного складу українських земель, нищення церкви, школи та осередків культури, ув'язнення тисяч українських діячів.

Українці обирали різні політичні дороги. Одні діяли за угодою Пілсудського й Петлюри, інші намагалися використовувати легальні форми в обороні національного життя, ще інші вибирали підпільну діяльність і терористичні методи Організації Українських Націоналістів і Української Військової Організації чи Західноукраїнської комуністичної партії.

У годину випробування -- під час нападу Німеччини та СРСР на Польщу -- більшість українців лояльно виконувала свій обов'язок перед польською державою: у лавах польського війська воювало 120 тисяч українців, із них сім тисяч віддали своє життя під час вересневої кампанії. До боротьби за Польщу закликали легальні партії, православні та греко-католицькі митрополити, з парламентської трибуни апелювали депутати Василь Мудрий та Степан Скрипник. Інший шлях вибрали радикальні групи -- комуністи очікували радянських військ, ОУН пов'язувала свої плани з вибухом радянсько-німецької війни.

Гітлер поділив українські землі на чотири адміністративні одиниці. Для ОУН це означало арешти керівників і відхід у підпілля інших. Нацистський режим був винятково жорстоким в частині, якою керував Еріх Кох -- коричневий кат України. До цієї частини входила й Волинь. На порядку денному тут були полювання на людей, екзекуції, реквізиції, рабська праця і травлення одних народів із іншими. Євреїв просто винищували. У таких умовах мусів з'явитися рух опору. Початково він був спонтанним, але після битви під Сталінградом, коли шальки терезів схилилися на бік антинімецької коаліції, зорганізувався в партизанські структури УПА та інших українських збройних формувань. Діяла також і Армія Крайова. Кожна зі сторін намагалася притягнути на свій бік цивільних. У тих умовах вистачило іскри, щоб розгорілося полум'я конфлікту. Особливо трагічним був липень 1943 року, коли загинуло дуже багато поляків.

У дискусіях істориків найбільше суперечок викликає проблема відповідальності за вибух польсько-українського конфлікту, зокрема й волинської трагедії. Польські вчені та частина українських дослідників бачать вину в діяльності українського підпілля -- ОУН і УПА. Інші вказують на політику лондонського уряду, який обстоював незмінність передвоєнних кордонів Польщі, на політику німців, які зіштовхували українців із поляками та на провокації радянських спецслужб. Ця дискусія ще не закінчена. Десять конференцій, в організації яких допомагав мій уряд, не закінчилися підписанням протоколу узгодження.









» 
КОМЕНТАРІ
 
Проф. Єжи ВЯТР, колишній міністр освіти, (Союз демократичної лівиці)

Вважаю цей лист важливим і таким, що подає добрий сигнал щодо змін у трактуванні українськими елітами польсько-української історії. Документ, що написаний таким тоном та застосовує таку аргументацію, дуже добре вписується у польсько-український діалог останніх років. У ньому використані з польської сторони висловлювання політиків та авторитетів такого масштабу, як Яцек Куронь. Ми повинні продовжувати такий діалог, звертаючи пильну увагу на вразливість протилежної сторони, бо польська і українська пам'ять стосовно тих самих подій може бути різною, але це не повинно закривати дорогу до поєднання.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Губернатор третьої сили 
  ·  Генпрокурора відставляють 
  ·  ДОВІДКА 
Погляд
  ·  Європейські маневри Кучми 
  ·  Податківці укрупнюються 
Поступ у Львові
  ·  Унітарний урок Янківа 
  ·  Услід Янківу 
  ·  Ще один згорів на роботі 
  ·  Львівська пустеля 
  ·  Громадський транспорт небезпечний 
  ·  Наш Шевченко для Севастополя 
  ·  На податкову наговорюють 
  ·  Піскун "здав" Ринажевського 
  ·  Церква знову конфліктує 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ротація в Міністерстві екології 
  ·  Надпотужне поповнення парламенту 
  ·  Губернатор став мером 
  ·  10 мільйонів проти SARS 
  ·  В'їзд в Україну обмежили 
  ·  Кучма говорить лише з більшістю 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Єдність родини і нації 
  ·  Крок за кроком до Європи 
  ·  Загроза громадянської вiйни 
  ·  Маври воюють 
  ·  Замурована красуня 
  ·  Мільйонерів теж судять 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Без відома податкової 
  ·  Житло подешевшає 
  ·  Росія -- другий пірат у світі 
  ·  Шкідливі продукти дорожчають 
  ·  Японія встановила новий рекорд 
  ·  Україну завалять бананами 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Ющенко про Волинську трагедію 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Арт-Поступ
  ·  Білоруський реквієм і українські усмішки 
Ї-Поступ
  ·  Чому фемінізм? 
Спорт-Поступ
  ·  Федоров ставить остаточну крапку 
  ·  Щасливий тринадцятий номер 
  ·  Дощ нагород з Mare Nostrum 
  ·  Севільські сюрпризи 
  ·  Претенденти на поєдинок 
  ·  Перемога у групі реальна? 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Софіївка і Клепарів