buy visitors
|
|
|
|
Арт-Поступ »
БАЛЕТ |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Юна Терпсихора |
|
|
| Валентина ВІЛЬШАНСЬКА |
| |
Нещодавно у Львівській опері відбулося яскраве свято музики і танцю -- 46 творчий звіт Львівської державної хореографічної школи.
Глядачі мали можливість насолодитися танцювальною мозаїкою в класичній та сучасній хореографії (спільна робота педагогів, постановників, балетмейстерів та їхніх юних вихованців), а також виступом дитячого театру балету із обновактною виставою на музику О.Глазунова "Пори року". Виконавці -- учні 1-7 класів, актори театру і колишні випускники школи, серед яких -- дипломанти та лауреати міжнародних конкурсів. Постановка здійснена режисером і балетмейстером Володимиром Саболтом (до того ж -- директором і художнім керівником школи) та балетмейстерами Сергієм Наєнком і Галиною Клещовою, ведучим режисером Людмилою Маріною, художниками Тадеєм та Михайлом Риндзаками, костюмером Надією Осадцею.
Свято казкової краси та грації тривало 5(!) годин поспіль. Незважаючи на це, здавалося, що зала, зібравши повний аншлаг, не змогла вмістити усіх охочих помилуватися юними граціями. Лишалося пошкодувати, що це чудове учнівське свято виходить на широку публіку лише раз на рік, -- бо представленої програми вистачило б не на один наступний концерт. І кожен із них не лише б знайомив львів'ян із цим чудовим мистецьким закладом, а й примножував число його шанувальників, сприяючи відтак і поповненню юнацького складу учнів. Можливо, тоді б прекрасним феям не довелося під парасольками (без елегантних кавалерів) танцювати під музику Й.Штрауса, Й.Гайдна, К.Дебюссі, Е.Капуа...
А поки що, напевно, далеко не всі театрали та меломани, йдучи вулицею Дорошенка, знають, що у звичайному житловому будинку № 63 (мало пристосованому для такого престижного закладу) міститься майстерня "живої скульптури", де вчать молодь "ліпити" образи, втілюючи думку і почуття у жесті, русі, позі, танку. Працює цей заклад майже 50 років, готуючи артистів балету для багатьох театрів. |
|
|
|
|
"Рука" деміурга та львівські історії про жовтиків |
|
|
| Наталка КОСМОЛІНСЬКА |
| |
На жаль, цього року у Львові вже не відбуватиметься міжнародний симпозіум карикатури та анімації: грант закінчився, а місцева підтримка так і не з'явилась. Але Олег Дергачов, завдяки енергії якого ми кілька років поспіль мали нагоду знайомитись з мистецтвом українського та міжнародного сатиричного малюнка, вирішив не позбавляти нас цього задоволення остаточно, і показав у КМЦ "Дзиґа" свій проект "Притчі", який минулого року виставляв у Падуї.
Описувати експоновані скульптуру, графіку, притчі-анотації -- без сенсу. Їх треба довго зосереджено розглядати, вдивляючись у нюанси, вчитуючись у рядки, співставляючи свій життєвий досвід із досвідом митця. Деякі зі скульптур та малюнків, представлених на виставці, ми вже бачили раніше. Але, об'єднані під "дахом" назви "Притчі", вони склались в об'ємний філософсько-іронічний трактат про наше людське життя, його перебіг та сенс. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Імператив таланту, або Під знаком високого натхнення |
|
Яскравий дебют львівського скрипаля Назара Пилатюка на Міжнародному фестивалі "Віртуози" |
| Ірина СТРОЙ |
| |
|
"Суперталановитий музикант із величезним майбутнім", -- вичерпно сказав про соліста --молодого львівського скрипаля Назара Пилатюка -- маестро Богодар Которович, який диригував того вечора симфонічним оркестром львівської філармонії (програма охоплювала Симфонію №40 соль-мінор Моцарта і Скрипковий концерт Ре мажор Брамса -- позачасові шедеври музики, сучасна інтерпретація яких вимагає вищої мистецької майстерності, рівно ж і мудрості). |
| Детальніше>> |
|
|
|
В очікуванні комедії |
|
|
| Галина КАНАРСЬКА |
| |
|
Жорстока річ -- театральна пам'ять. Є вистави, які на десятиліття вкарбовуються в твою пам'ять і не відпускають, повертаючись світлим спогадом і мрією побачити щось таке ж неповторне у сьогоденному театральному житті. Спогад про "Благочестиву Марту" Тірсо де Моліни у постановці Володимира Оглобліна на сцені Київського національного театру імені Івана Франка, мабуть, на рівні підсвідомості впливав на сприйняття заньківчанської прем'єри, хоча весь час я намагалася відігнати спогади якомога далі від себе, як і намагатимусь відігнати їх зараз, у мить написання своїх коротеньких візій. |
| Детальніше>> |
|
|
|
