BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Аналітика Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
5 червня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  11:34 24-07-2017 -   На Львівщині та у Львові тривають антитерористичні навчання  
  11:31 24-07-2017 -   На сьогодні ліквідовують наслідки буревію, що трапився у п’ятницю  
  10:51 24-07-2017 -   Львівський цирк виставлять на приватизацію  
  10:49 24-07-2017 -   В горах Івано-Франківщини від удару блискавки загинув турист з Харкова  
  10:35 24-07-2017 -   Сьогодні у Львові очікують грозу  
Україна
  11:42 24-07-2017 -   На Київщині жінка в навушниках не почула сигналу машиніста і загинула під колесами поїзда  
  11:38 24-07-2017 -   На Київщині поліція вилучила склад боєприпасів  
  10:50 24-07-2017 -   На Закарпатті через сильні зливи піднявся рівень води в річках  
  10:49 24-07-2017 -   В горах Івано-Франківщини від удару блискавки загинув турист з Харкова  
  10:6 24-07-2017 -   У Луцьку сталася велика пожежа в готелі  
Світ
  11:33 24-07-2017 -   Внаслідок падіння поперечини футбольних воріт травмувався хлопчик  
  10:30 24-07-2017 -   Керівник дисертації Путіна «заробив» понад $1 мільярд  
  10:5 24-07-2017 -   Помер кіт-мер міста на Алясці  
  10:0 24-07-2017 -   Вчені пояснили зникнення "британської Атлантиди"  
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Аналітика Поступу  »  ДИСКУСІЯ

___________________________________________________________________________

Час вибору демократії
Тарас БАТЕНКО
 
Час вибору демократії
В новітній українській історії було не так багато інтелектуалів-опозиціонерів, які побували у владі. Микола Томенко, який пішов у київську мерію до Олександра Омельченка і вийшов з неї, коли президент став вимагати у державних службовців визначитися -- в опозиції вони чи ні; Олександр Кривенко, який свій другий "похід на Київ" (цитата за Кривенковою "Енциклопедією нашого українознавства") присвятив роботі у прес-службі прем'єр-міністра Павла Лазаренка; Олександр Разумков, який входив і виходив з влади, знову до неї повертався, не розмінюючись при тім, за його ж зізнанням, власними принципами.

"Щоби життя не було висмоктане системою"

Було чимало інших прикладів. Для мене показовим є приклад Анатолія Собчака, який написав автобіографічну книгу під красномовною назвою "Ходіння у владу". Власне, що ходіння -- бродив, бродив тенетами владних коридорів, але залишитися у владі суперечило природі інтелектуала. Мені здається, що приклад Олександра Разумкова й інших є майже еталонним. Інтелектуалові, гадаю, треба вчасно прийти і вчасно піти з влади. Щоби життя, як стверджував один демократ, "не було висмоктане системою".

І все ж, влада сильна тоді, коли вона здатна прийняти у свої лави людей із альтернативною думкою; чого боятися -- прийняти людей зі стану опозиції. Такий варіант властивий і перехідним суспільствам, і усталеним демократіям -- скільки ж бо прикладів, коли у США республіканці-інтелектуали працюють на демократів і навпаки... Для влади, яка все ще страждає рудиментами авторитаризму (як це може бути в українському випадку), такий жест "доброї волі" -- прийняти інтелектуала з іншого "табору" -- є певною формою самолікування. В іншому випадку влада може зациклитися на власній внутрішній непогрішності -- система законсервується і почне руйнуватися перед загрозою її альтернативної заміни. Отож завдання таких інтелектуалів, які волею обставин опинилися у владі, -- допомагати розпізнавати власть імущим їхні ж таки помилки, перестерігати від помилок, що призведуть до втрати авторитету, спонукати владу до самокритики і до того, щоб вона не боялася критичної оцінки своєї роботи. Якщо ж ці функції виконувати годі, найоптимальніший шлях -- піти із влади.

Саме такої функції інтелектуала-нонконформіста потребує нинішня влада. Проте на що нині може спромогтися у владі інтелектуал? Це нині. А спочатку була думка про реформу -- реформу політичної системи, влади, відтак, усього суспільства. Думка, яка дивним чином пов'язала владу і опозицію.

"Проблема-2004": "глас народу"

Владу, опозицію, частину українського суспільства мучить "проблема-2004". Можна припустити, що значна частина діяльності органів виконавчої влади, парламентарів, опозиції парламентської і "поза", різних лобістських угруповань скеровані на вирішення корпоративно і персонально для себе цієї проблеми. Для декого, особливо ураженого політичними пристрастями, вона може асоціюватися з такою собі "комп'ютерною проблемою 2000 року", або навіть з різними варіаціями "кінця світу". Усі в очікуванні епохальних пертурбацій, які мали б торкнутися кожного. Але будь-яку війну можна відтягнути, будь-який мир можна відкласти. Усе це, поза сумнівом, перебуває у потоці політичної свідомості та позасвідомості правлячої й опозиційної еліт.

Почнемо з ідеї про політичну реформу. Не нами сказано, що якщо ви не можете уникнути революції, треба її очолювати. Найбільші скептики від політичної публіцистики могли б зауважити, що не Тимошенко, Симоненко чи Мороз очолили опозицію, розливу "вересня 2002". Це Леонід Кучма очолив акцію "Повстань, Україно!", ініціювавши у своєму телезверненні до нації від 24 серпня минулого року перетворення країни на парламентсько-президентську республіку, прихильність до пропорційної системи виборів, партійно-коаліційного уряду і т.д. Вдруге він "очолив" опозицію на початку березня, перед шевченківськими святами і річницею опозиційного здвигу 2000-го року, оприлюднивши свою другу "енцикліку", яка в чомусь розжовувала перше послання до нації, а в чомусь констатувала новий якісний поворот, якого знову ж таки опозиція "поза Банковою" не чекала. Більша частина опозиції, услід за групою Андрія Макаревича "Машина времени", могла лишень вкінці поставити жирний знак запитання: "Вот, снова поворот; что он нам нєсьот?" Втретє Леонід Кучма "очолив" опозицію наприкінці травня ц. р., коли згадані вже Тимошенко, Мороз, Симоненко відмовилися від акцій протесту, запланованих на 31 травня, очікуючи круглого столу. З послідовною точністю президент і його команда випереджували опозицію, відтепер пропонуючи жити за новоініційованою "біллю про права".

У березні президент України виніс на всенародне обговорення проект закону "Про внесення змін до Конституції України". Уже не раз доводилося чути, що проект, "мирописаний не Богом", а спеціалістами з юриспруденції та політології, має вигляд еклектичного документа, дискутивний, та навіть контраверсійний. У всенародному обговоренні, в принципі, немає нічого поганого -- суспільству треба розширювати межі причетності до політичного (і виборчого, зокрема) процесу. Таке розширення, звісно, повинно відбуватися паралельно з розширенням політичних знань у виборців. І народ на два місяці засів за підручник під назвою Конституція, а "вибрані" у середині травня склали соціологічним службам (КМІС, СОЦІС, УІСД/ЦСМ, УЦПД тощо) іспит з права та політології. Як колишній студент і викладач політології, знаю, як непрофільні студенти (скажімо, біологи, хіміки, географи, фізики) складають подібний іспит після прочитаного курсу. І можу ствердити, що "нульових" студентів у відсотках виявиться не менше, ніж це зафіксували згадані поважні соціологічні інституції за результатами всенародного обговорення. Ба більше, студентів з політологічним волюнтаризмом не важко знайти і серед представників суміжних дисциплін -- філософів, істориків, юристів, журналістів. Принцип халяви у навчанні, як це фіксують соціологічні опитування, мав місце і під час всенародного обговорення конституційної реформи. Це і "переконання" у віданні про те, як формується у конституційних пропозиціях верхня палата, і число тих, хто визнав, що обговорював реформу не за власним бажанням. У кінцевому рахунку, кількість знайомих із конституційними пропозиціями глави держави зменшилася до 9-12 відсотків. Тому, "глас народу, звісно, є гласом Божим", але проблема у тому, як цей "глас" ретранслюється, і хто його ретранслює.

Легітимація ідеї нової Конституції

У ході обговорення вичленувалося одне-єдине конституційне ноу-хау, заради якого, як дехто вважає, і творився проект відповідного закону. Ми не педалюємо на цій обставині, і, більше того, вважаємо, що глава держави керувався виключно благородними намірами здійснити реформу системи влади. Як казав згаданий на початку Анатолій Собчак, щоб "логіка боротьби і громадянської опозиції тоталітаризму не підмінила одну тоталітарну структуру іншими". Себто, як сказали б черстві на слово журналісти, аби з президента Ющенка, Януковича, Тимошенко (і далі за списком) не вийшов у кінцевому рахунку "Кучма-3".

Йдеться, звісно, про президентську ініціативу щодо обрання Верховної Ради, органів місцевого самоврядування і президента протягом одного року. За результатами соціологічних досліджень, 60-65% опитаних виступає за те, щоб вибори цього інституційного тріумвірату пройшли у 2004 році, 7-10% -- у 2005, 3-5 -- у 2006. Якщо визначити це як головну ціль політреформи, залишається лише прощупати оптимальний механізм її реалізації. Перший -- шляхом голосування у парламенті, другий -- на референдумі. Сьогодні вже більш ніж упевнено можна сказати, що перший є більш демократичним, аніж принцип плебісцитарної демократії, конституйований на референдумі.

У принципі, взятися за перо і наголосити на цій обставині мене змусив останній "Епіцентр" з В'ячеславом Піховшеком. Опосередковано був ще й інший мотив -- прагнення, аби влада і опозиція у всьому діяли прозоро та легально. Тим більше, коли це стосується таких серйозних речей як зміни до Конституції. Отож, у центрі посиленої уваги ведучого програми опинився такий собі невинний коментар заступника голови Конституційного Суду України, доктора юридичних наук Володимира Шаповала, який стосувався прийняття не поправок, а нової (!) редакції Конституції України. На одному із круглих столів, який відбувся наприкінці травня, В. Шаповал пояснив, що у чинній Конституції відсутній припис, який регламентує, що нова Конституція повинна прийматися Верховною Радою. Це, так би мовити, справа народу (читай референдуму).

Здається, підняття цього питання є на часі, хоча б заради тієї таки політичної прозорості, за яку ратують і глава держави, і лідери опозиції, і з чим погоджуються широкі верстви суспільства. З прийняттям нової редакції Конституції не все так просто. Справді, юристи єдині в тому, що в чинній Конституції питання прийняття нового Основного Закону є не врегульованим. Частина юристів та політиків схиляється до думки, що новий Основний Закон, якщо тільки станеться ініціювання його прийняття, носитиме лише характер нової редакції старої Конституції. Адже змінювати окремі її розділи не можна ні за яких обставин -- це стосується прав і свобод, а також незалежності та територіальної цілості держави.

Провідні львівські конституційники вважають, що в нинішній ситуації неправильно було б сказати, що виключно референдум приймає Конституцію, як і те, що виключне право приймати нову редакцію Основного Закону має Верховна Рада. В будь-якому випадку доведеться вносити зміни до чинної Конституції і передбачати порядок прийняття нової у розділі XIII. Чи не найкраще місію із прийняття нової Конституції (коли б для її прийняття були достатні причини) виконали б Конституційні Збори, які, утім, непередбачені чинним законодавством.

Як би там не було, ідея прийняття нової Конституції вже легітимізована у політикумі. Вона може набрати серйозного звучання, коли раптом виявиться, що Верховна Рада не здатна затвердити пакет президентських ініціатив. Останнє слово залишається за Конституційним Судом, хоча думка її чільного представника -- Володимира Шаповала -- є досить симптоматичною.

Пропонував би фахівцям і шановним читачам вже зараз розпочати предметну дискусію на тему доцільності прийняття на референдумі нової редакції Конституції України. А в плані холодного душу перед обговоренням пригадати російський досвід десятирічної давності. Як відомо, у 1993 році тодішній президент РФ Борис Єльцин затвердив новий проект Конституції з жорсткою вертикаллю влади на референдумі. Щоправда, демократію в Росії було введено методом "прямого наведення" за місяць до цього.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Звільнено всіх 
  ·  Візи до Польщі відкладають? 
Погляд
  ·  Нелегальні природолюби 
  ·  Поляки обиратимуть Європу 
Поступ у Львові
  ·  Ріст тарифів: далі буде 
  ·  Львівщина корумпована 
  ·  Міста без нагляду 
  ·  Постраждалих "кинули" 
  ·  Ліквідація "землетрусу" у Львові 
  ·  УРП "Собор" перевіряє лівих 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Посилають хлопців до Іраку 
  ·  Крісло міністра очікує 
  ·  Варіанти імпічменту 
  ·  "Укрпошту" позбавили монополії 
  ·  Роздержавлення кінематографу 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Європейська нерівність 
  ·  Справа Усами бін Ладена не вмерла 
  ·  Межі толерантності 
  ·  Індонезійців переселять 
  ·  Страх перед Америкою 
  ·  "Дорожню карту" прийняли 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Тема Поступу
  ·  ЖЕБРАКИ 
  ·  Зганьблені відчаєм 
  ·  Думки львів'ян про жебраків 
  ·  ДОВІДКА 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Рятуємося від спеки 
  ·  Вибрики автора Winamp і Gnutella 
  ·  futuremark виправдовується 
  ·  У ATI теж рильце в пушку 
  ·  internet Explorer більше не буде 
Аналітика Поступу
  ·  Час вибору демократії 
Спорт-Поступ
  ·  Прогнозовані перемоги фаворитів 
  ·  Найважливіше -- підкорити висоту 
  ·  КУЛХАРД 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР