BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Книжковий Поступ.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
  12:32 15-12-2017 -   Мера-хабарника Старого Самбора відсторонили від посади і взяли під варту  
  12:30 15-12-2017 -   На виїзді зі Львова збудують жіночий монастир  
  12:29 15-12-2017 -   На виїзді зі Львова збудують жіночий монастир  
Україна
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
  12:25 15-12-2017 -   У Києві гноєм заблокували вхід у магазин  
  12:22 15-12-2017 -   У двох областях України зафіксовано спалахи чуми свиней  
  10:56 15-12-2017 -   Росія у будь-який момент може розпочати масштабні бойові дії проти України, – Турчинов  
  10:50 15-12-2017 -   Горбатюк: НАБУ не влаштовує діючих високопосадовців  
Світ
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  
  10:40 15-12-2017 -   Британія може залишитися без інтернету через російські диверсії  
  10:35 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Книжковий Поступ  » 

___________________________________________________________________________

БЕЗСИЛЛЯ ОСНОВНОГО ІНСТИНКТУ
Лемко Ілько. Львів понад усе. -- Львів: ЛА "Піраміда", 2003. -- 184с. з іл.
Інна КОРНЕЛЮК
 
Спогади львів'янина другої половини ХХ ст. Автор сидить навпроти мене. Дико приємний співрозмовник, що аж дратує. Ілько Лемко -- лідер відомої львівської рок-групи 70-х рр. "Супер Вуйки" розповідає про свою епоху, надзвичайно бурхливу і надзвичайно цікаву, епоху боротьби за право вільно дихати, думати, жити і виражати свої почуття, епоху, коли опальна рок-музика поряд з українською національною ідеєю були дієвими чинниками у боротьбі проти тоталітарного ладу. Втім, так написано на обкладинці його розрекламованої книжки. Та я не могла відмовити собі в задоволенні побути віч-на-віч із втіленням рок-музики тоді і втіленням загадкової простоти і врівноваженості тепер. Застерігаю, любі читачі, зовсім не прагну стати жертвою реклами, лише намагаюсь описати свої відчуття після прочитання "ще свіжої" книжки.

...Він говорить, що "вдарило в голову одного дня щось написати". І що, перш ніж написати, подумав: "Хіба я напишу щось краще від уже написаного?" Щиро дивується, чому "Львів понад усе" тільки схвалюють, а ніхто не скаже правди: що не так? Мені спадає на думку процитувати Нобелівського лауреата: "Бо літературна критика не є осудом людини людиною (і хто ж дав тобі таке право?), але сутичкою двох особистостей на абсолютно рівних правах. Отож, не суди. Описуй лише свої реакції. Ніколи не пиши ані про автора, ані про твір -- тільки про себе в конфронтації з твором або з автором. Про себе ти писати можеш". Тому я урочисто шепочу п. Лемкові: "Відчуття після прочитання опишу якомога детальніше. Аби це витримали читачі "Поступу". Тож про все за порядком.

Із перших рядків складається враження, що Лемка нема без Львова, а Львова -- без Лемка. Хіба можна обожнювати місто? Нехай це навіть Львів. Ілько Лемко ніби й пише від себе, але все-таки він вміє гарно сховатися поміж рядків: "Спогади про дитинство. Що може бути банальніше і зворушливіше від них? Хтось сказав, що чим раніше пам'ятає себе людина, тим вона геніальніша. Як на мене, сутність пам'яті -- головної й найважливішої риси будь-якого письменника -- це просто психофізіологічна здатність кори головного мозку утримувати і в певний час актуалізовувати певні інформаційні згустки нервової енергії, які накопичилися за багато років. У когось цієї здатності більше, у когось -- менше. Вона, як м'язи: хтось має величезні біцепси, а хтось -- драглисті фляки (...) Я себе пам'ятаю з віку меншого, ніж три роки.(...)

Якщо вірити психоаналітикам, як не дивно, люди будують свої взаємостосунки в теперішньому з допомогою репродукування психологічно важливих емоцій у минулому. Наша пам'ять нагадує живий автоматичний програвач, який записує все, що ми чуємо, бачимо, відчуваємо, передчуваємо і т. д. Ми відчутно залежні від психологічної потреби повторити минуле, щоб оволодіти і, можливо, врегулювати те, що було або складним для сприйняття, або пов'язаним з емоційним болем. Інколи начебто забутий біль є підсвідомим мотивом психологічних страждань. Ну і ще безліч цікавих аспектів. Мається на увазі, що не варто недооцінювати важливості емоційної пам'яті у нашому короткому житті. Попри те, що Лемко зовсім не проти подивитися на себе і своє минуле крізь призму психоаналітика, немає значення, скільки клієнтові років -- три чи двадцять три.

"Потім, пізніше у житті, коли мені відкривалося щось надзвичайно важливе і високе, я ніколи не намагався пояснити свої відчуття іншим -- і так не зрозуміють.(...)

Можливо, правдивий спосіб вберегтися від зайвих розпитувань цікавих людей, однак є ж люди, котрі варті одкровень. Як говорив мій сердечний друг: "Надрукувати про себе -- все-одно, що роздягнутися". І "стриптиз" Лемка професійний: крім всього іншого, він роздягається повільно і романтично. Тому залишається нестримне бажання читати далі. Стоп. Історичні моменти рідного міста Лемко все-таки подає сухо і пісно, ніякого "творчого екстазу", за перепрошенням, дорогий авторе, я не відчула.

Дуже вразили натомість згадані факти: про те, як на поч. 60-х дружинники з довгими ножицями в руках хапали "стиляг" і тут же розрізали їхні вузькі (16 см) штани, а в сер. 60-х, хапаючи на вулиці "патлатих", обрізали їхнє волосся; про справжню бомбу 60-х -- міні-спідниці (на 15-20 см вище колін), які з'явилися у нас майже одночасно із Заходом; про роки, коли буденне життя не дивувало різноманітністю: олені панували і на светрах, і на хідниках, і на килимах, жінки готували лише два салати -- з огірків і помідорів і вінегрет з бульбою (...), пекли лише два торти -- білий бісквіт і темний медівник, пахтилися лише двома видами парфумів -- "Пікова дама" і "Красная Москва"(...). Чоловіки ж мали до вибору лише два види "сімейних" трусів -- чорного і темно-синього кольорів, полюбляли металеві портсигари і бензиново-кремнієві запальнички.

Цікава ретроспектива, зважаючи на те, що я ще не народилася, коли творилася та історія, історія Львова. Історія, як таємничий палімпсест, якого жоден художник не намалює достоту досконало, жоден політик не згадає, не вимастивши брудом. Тим більше, важко порівнювати сучасність із шістдесятими, але і тоді більшості населення (тим, хто не крав) жилося несолодко. "Середня зарплата була не більше ста рублів, і ще на початку десятиліття кукурудзяний хліб, акуратно пришита латка на коліні або лікті робітника чи службовця і бабця-"парашутистка" з клумаком за плечима та босими ногами були звичним явищем".

А в наступних абзацах, які після унікально безглуздої радянської політики, занурюють нас у найбільший музичний феномен повального божевілля -- бітломанію: "Пригадую, коли у дитинстві, ще не знаючи ні про яких довговолосих Бітлів, ні про яку істерію навколо них, я вперше почув по радіо She Loves You. Це неможливо описати, але всередині мого єства щось почало шалено скакати і наповнювати мене якоюсь чарівною радістю. Не знаючи, хто це співає, не розуміючи жодного слова, я зрозумів одне -- це щось таке, заради чого варто жити на світі. Пізніше я осягнув, що бітломанія -- кайф, який доводить до затьмарення розуму -- у самій музиці "Бітлз"(...). Це шалена, неймовірна радість, те почуття, яке дано людині відчути лише в молоді роки". І, нарешті, мораль, якої не відкинеш: "Чудовими часами були шістдесяті. Американська співачка Джоні Мітчел якось недавно сказала: "Ми тоді не мали багато з того, що має сучасна молодь -- мобільних телефонів, комп'ютерів і діснейлендів, але ми мали щось особливе і найцінніше -- одне одного".

Так, музика для Лемка -- як філософія його світовідчуття, стенограма найінтимніших, найсокровенніших емоцій, вияв усього вищого і найсвятішого цього світу. Фройду довелося б переписувати всю теорію "основного інстинкту", бо лідер легендарної львівської рок-групи 70-х "Супер Вуйки" заслуговує на платонічно відчайдушний крик юної "квітки понад усі гіпі-квіти": "Не спокушай мене своєю святістю!"

Ні, я втримаюся від різних пояснень "чому". От чому, наприклад, Лемкові, як лідерові страшно популярної у 70-х рок-групи, важко було самому написати про неї до кінця. Можливо, вам приємніше і цікавіше буде зрозуміти це віч-на-віч з його книжкою. Найперша умова -- прочитати. Бо, поза сумнівом, ви відчуєте щось зовсім інше, ніж я, ніж Ілько Лемко.









» 
Державно-церковні відносини
Ігор МЕЛЬНИК
 
Степан Боруцький. Держава. Церква. Людина: Державно-церковні та міжконфесійні відносини у дзеркалі сучасності. 1922-2002 рр. -- Львів: Афіша, 2003. -- 552 с.

Професор Володимир Мельник, який зараз працює заступником голови Львівської облдержадміністрації так написав у передмові до книги Степана Боруцького: "Матеріали цього видання склали особисті публікації, окремі неопубліковані раніше документи упродовж 1992-2002 років, що на мій погляд , відображають об'єктивну ситуацію в Україні та на Львівщині, шляхи подолання негативних наслідків радянського режиму стосовно релігії, Церкви та віруючих, налагодження партнерських стосунків між Державою і Церквою та релігійними організаціями, нарешті, розв'язання міжконфесійних проблем, окремих непорозумінь...
Детальніше>>
» 
Вітрина марнославства
Д. О. СВІДНИК
 
Хто є хто на Львівщині. Видатні земляки. Довідково-біографічне видання. -- Київ: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2003.

Львівщина вже давно чекає доброго довідника про людей, які у ній живуть та створюють для краю добру славу. Щоправда, добре було б, якби таке видання було здійснене у Львові. Тоді, можливо, картина області та її людей була б набагато об'єктивнішою та вірогіднішою.

А так маємо барвистий кічуватий рекламний збірник, на який не пошкодували кольорової фарби, крейдяного паперу та обкладинки із золотим тисненням.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  "Наша Україна" врятувала Янківа 
  ·  Де Кучма, там скандал 
  ·  "Справу Лазаренка" закрили 
Погляд
  ·  Чесна гра 
  ·  Світові лідери погодились 
  ·  Журналісти реставрують місто 
Поступ у Львові
  ·  Наша мета -- 2004 
  ·  Україна в СОТ: погляд зі Львова 
  ·  Рішення заради рішення 
  ·  Австрійська презентація Львова 
  ·  ДАІ підводить статистику 
  ·  Рух у Львові перекриють 
  ·  Розваги подорожчали 
  ·  "Іскра" дбає про дітей 
  ·  Гаряча вода -- не для всіх 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  12 місяців у найгарячішій зоні 
  ·  Недовиконання -- не проблема 
  ·  Узгодження по-запорізьки 
  ·  Яцубу залишили в уряді 
  ·  Зленко не хоче у відставку 
  ·  На захист Тимошенко 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Золотий ювілей коронації 
  ·  Буш проштовхує взаємне визнання 
  ·  Вітаємо в нетрях 
  ·  Європейські страйки 
  ·  "Марс-Експрес" у польоті 
  ·  Штраф за ніжні почуття 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Книжковий Поступ
  ·  БЕЗСИЛЛЯ ОСНОВНОГО ІНСТИНКТУ 
  ·  Державно-церковні відносини 
  ·  Вітрина марнославства 
Історія у Поступі
  ·  Королі Галичина і Руси 
  ·  Дорогичин -- мiсто короля Данила 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Твори ченця-художника 
Листи у Поступ
  ·  Усі ми іноземці?.. 
  ·  Діяспора й Україна 
Музика Поступу
  ·  Чому за слово "суркіс" женуть зі сцени 
  ·  Боб МАРЛІ 
Пост-Faktum
  ·  Андрій Котельник: вдома краще 
  ·  КАЛЕНДАР