BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Референдум у Поступі.    Львівські обсервації.    Медичний Поступ.    Кримінал.    Арт-Поступ.    Розмаїтий Поступ.    Спорт-Поступ.    Кінопоступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
7 березня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Погляд  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Степан Курпіль: Час уже не говорити, а щось конкретне для людей зробити
 
Передвиборна пора (попри весь бруд, політичне шахрайство і навішування локшини на вуха виборцям, що є неодмінним атрибутом українського політичного життя) має свої плюси. Вона змушує замислитися над тим, чому ми — всі такі мудрі — так зле живемо? Чому ті, кому від виборів до виборів знову і знову довіряємо дбати про Україну та її народ, поступово забувають, для чого вони у парламенті, згадуючи про це лише у чергових передвиборних промовах... Вибори — це час, який загострює занедбані, лише косметично підфарбовані, але не вилікувані хвороби. Власне, з однієї такої проблеми ми й розпочали розмову з головним редактором газети “Високий Замок” Степаном Курпілем.


– Степане Володимировичу, ви у засобах масової інформації, на зустрічах із виборцями заявили про свою принципову позицію, яку відстоюватимете у разі обрання до парламенту: депутатство у Верховній Раді має бути обмежене двома термінами. Своєю заявою ви, можливо, мимоволі, нагадали громаді, що це питання гостро постало ще на минулих виборах – у 1998 році, але віз і досі там...

– Це принципове питання. Багато хто з тверезомислячих політичних лідерів, у тому числі Віктор Ющенко, говорять про те, що Україна потребує системних змін. Таких змін буде важко досягати, якщо на законодавчому рівні не подбати про те, щоби виборні органи не перетворювалися на розсадник корупції. Народні обранці повинні переступити через себе – й ухвалити законопроект, який запобіг би перетворенню найвищого законодавчого органу в трансформатор виключно кланових і особистісних інтересів. Такий закон дасть можливість не на словах, а на ділі подолати клановість у державі.
Адже наразі чимало депутатів “загрузли” у зобов’язаннях, які не мають нічого спільного з інтересами простого українця. Одне з важливих досягнень української демократії – обмеження президентських повноважень для однієї особи двома термінами. Такий же ліміт має поширюватися і на парламентаріїв. Чимало з тих, хто засидівся у Верховній Раді, посилаються на те, що потрібен професійний парламент. Потрібен. Але все залежить від того, що під цим розуміти. Я цілком погоджуюся з доктором філософських наук, професором Антоніною Колодій: “Фактом нашого життя є те, що деякі з народних обранців стають настільки “кваліфікованими” законодавцями, що, незалежно від успіхів на ниві законотворчості, просто розучуються робити що-небудь інше. Тоді вже у хід ідуть всі технології, аж до найбрудніших, заради збереження своєї присутності у Верховній Раді”. Звідси – клановість, застійні середовища в українській політиці. Звідси – загроза олігархізації, про яку напередодні виборів так багато говорять (і найбільше говорять ті, які мріють з маленьких олігархів вирости у великі). Політичні клани вигодовують власних кишенькових “політологів” (у лапках, бо насправді вони виконують роль політтехнологів), “приручають” журналістів фінансовими винагородами за вправні маніпуляції свідомістю людей. Ця хвороба тотальна – і часом здається невиліковною. Ефективні ліки – обмеження терміну депутатства і реальний механізм відкликання тих народних обранців, які призабувають, що вони народні, а не кланові.

– Це “приручають журналістів фінансовими винагородами” ви сказали не “прокурорським” тоном, а з гіркотою. Чому?

– Ні, я не виправдовую журналістів за так званий прихований піар, бо маніпулювати свідомістю аморально. Якщо ти піарник, то будь ним відкрито (і таке потрібно), якщо ж усе-таки журналіст, то не маєш морального права працювати на виборчі штаби. Але причина – у системі, яка перетворює журналіста на цинічного заробітчанина. Біда у тім, що в Конституції України відсутнє таке поняття, як свобода преси. Свободу слова задекларовано, а свободу преси – ні. Відтак в Україні домінують державні засоби інформації, де журналістські колективи залежать від органів влади.
Музику їм замовляють різного рангу чиновники, по суті, за наші з вами податки. Ми з власної кишені оплачуємо, м’яко кажучи, те, щоби нам говорили неправду чи напівправду... У разі обрання я домагатимуся прийняття закону про пресу, який надавав би ЗМІ право вибору: бути їм на державному утриманні (а відтак залежними) – чи йти у вільне плавання, даючи можливість журналістові заробляти не у виборчих штабах, а працюючи над якісним інформаційним продуктом. Свобода преси – це не тільки проблема засобів масової інформації, це проблема всього народу. Без вільної преси неможливо збудувати вільне суспільство рівних можливостей. Лише вільна преса здатна стати “четвертою владою”, що контролюватиме інші гілки влади.

– Степане Володимировичу, економіка України, по суті, лежить. Десять років чуємо обіцянки – і ніяких зрушень. Яким є ваше бачення виходу з економічної кризи ?

– Тут нема потреби вигадувати колесо. Є кілька засадничих моментів, які врахували наші сусіди – поляки, чехи, угорці, мадяри, перебуваючи у такій же скруті, що й ми. А врахувавши, зрушили економіку з місця. Є чого повчитися і в росіян. Зокрема, вони суттєво зменшили податок на зарплату. Відтак суттєво збільшилися надходження коштів у бюджет. До того, коли податок був високим, підприємцям було вигідно видавати “зарплату у конвертах”. Це явище досі типове для України. Чому? Та тому, що верхня межа податку на зарплату становить 40 відсотків. Я пропоную встановити єдиний податок – до 15 відсотків, а суму, нижчу за прожитковий мінімум, взагалі не оподатковувати. Після того, як у Росії податок знизили, казна отримала солідні надходження, що дало можливість збільшити зарплати бюджетникам. У нас же про зниження податкового тиску говорять роками, а насправді тиск лише збільшується, адже діри у бюджеті латають у примітивний спосіб: є проблема – запроваджують черговий податок.

Другий важливий момент. Треба змінити розподіл бюджетного пирога. Зараз переважна більшість податків йде у центральний бюджет, до Києва. На місцевому рівні залишаються копійки. На них неможливо поліпшити економічну ситуацію на місцях. Чому все забирає центр? Та тому, що свого часу держава набрала на Заході кредитів, а їх або неефективно використали, або просто розікрали. А кредити треба повертати, причому з відсотками. За рахунок чого влада може віддати кредити? За рахунок податків, у тому числі з мінімальної зарплати вчителів, лікарів, за рахунок підприємців, які не ховаються “в тінь”. Усе це великою рікою стікається до Києва, там розпорошується невідомо куди, а у містах, районах, селах – чорна біда.

Замислимося над ситуацією. Львівщина за збором податків – у передовиках. Ми урочисто рапортуємо про це. І можна було б радіти, якби Львівщина і справді була індустріальним центром. Насправді ж промисловість як лежала, так і лежить. Натомість за надходженнями бюджетних коштів ми пасемо задніх. На перших позиціях – східні регіони. Чому? Та тому, що там депутати, незалежно від їхньої партійності, гуртом відстоюють інтереси своїх виборців, свого краю. Вони “вигризають” ті гроші! Наші ж депутати розбудовують державу в цілому, а не регіон зокрема. Годі розбудовувати її на словах. Треба щось конкретне для людей робити. Тому потрібно змінити систему розподілу бюджету: 50 відсотків має йти до Києва на загальнодержавні потреби, а 50 відсотків слід розподіляти між областю, містом, районом, може навіть селищем – щоби й там люди нарешті побачили “живі” гроші.

Третє. Залучення інвестицій. Це, зокрема, у Польщі дало колосальний ефект. В Україну ж наразі бояться вкладати, бо ми є нестабільною державою. Ми взагалі не знаємо, яку державу будуємо. Поляки сказали: ми хочемо бути в Європейському Союзі, ми є частиною Європи, наш пріоритет – НАТО. А наші керманичі кажуть: “Нас у Європі ніхто не чекає”. Та нас ніде ніхто не чекає. Але ми повинні йти – і знати, куди. Тільки тоді, коли Україна чітко заявить, куди ми рухаємося, якими є наші політичні і геополітичні пріоритети, Захід почне вкладати в Україну гроші. А інвестиції – це створення нових робочих місць, достойні зарплати, нормальні податки. Це поштовх, аби вибратися нарешті з болота. Годі займатися політичним популізмом. Потрібні конкретні кроки, апробовані на інших країнах, які дали конкретний результат.

– Степане Володимировичу, в яку фракцію підете у разі перемоги?

– Не роблю з цього секрету: мені найбільш близька програма блоку “Наша Україна”. Мені імпонує Віктор Ющенко. Наша газета підтримувала його у найнебезпечніші для нього часи – і робила це, розуміючи: він не на словах, а на ділі прагне добра для свого народу, і йому треба допомагати встояти у боротьбі політично-бізнесових кланів, яка підточує, роз’їдає Україну зсередини. Сьогодні ця закулісна війна триває, і за перемогу Віктора Ющенка як політичного лідера держави ще доведеться поборотися.

Розмовляла Богдана Бей









» 
Світанок української культури: чекати чи наближувати?
 
Найближчої неділі Асоціація захисту української культури “Український світанок” проводить у Львові (на майдані біля кінотеатру “Галичина”) концерт-мітинг за участю О. Пономарьова, Руслани, “Піккардійської Терції”, Тараса Чубая, гурту “Скрябін”. Чому Асоціація організовує цей концерт-мітинг, запитали ми у Президента Асоціації, відомого політолога, члена Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Миколу Княжицького.
Детальніше>>
» 
Громадськість Львова підтримує Тараса Стецьківа
 
Тараса Стецьківа, висунутого кандидатом у народні депутати України блоком Віктора Ющенка по Франківському виборчому округу №118, не треба якось особливо представляти львів’янам. Але навіть незважаючи на це, ситуація, яка склалася на цих виборах, є приводом для визначення багатьом політичним партіям та громадських організаціям.
Детальніше>>
» 
Ігор Пилипчук: “Міністерство культури мусить бути у Львові...”
 
Оминаючи спокуси саморозпуску, якими її вабили зацікавлені гравці політичної сцени України, Верховна Рада успішно доживає останні дні своєї каденції. Відверто кажучи, багатьом депутатам не до законотворчості. Саме час подбати про власне політичне майбутнє, тобто витримати іспит березневими виборами. Зрештою, серед парламентаріїв є чимало таких, котрі займалися особистими справами всі чотири роки, забувши про обіцянки, якими щедро тішили виборців у далекому 1998-му.

Наша розмова з народним депутатом, заступником голови парламентського комітету з боротьби з організованою злочинністю та корупцією Ігорем Пилипчуком розпочалася з аналізу втрат, що ними рясніє літопис чинної ВР.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Усіх – за ґрати! 
  ·  Брудні забави соціал-демократів 
  ·  Каладзе хоче стати українцем 
Погляд
  ·  Світанок української культури: чекати чи наближувати? 
  ·  Громадськість Львова підтримує Тараса Стецьківа 
  ·  Степан Курпіль: Час уже не говорити, а щось конкретне для людей зробити 
  ·  Ігор Пилипчук: “Міністерство культури мусить бути у Львові...” 
Поступ у Львові
  ·  Дивись – і вибирай 
  ·  Андрій САДОВИЙ: Я пишаюся своїм підприємством... 
Поступ з краю
  ·  Крим знову хоче до Росії 
  ·  КРАЄВИД 
  ·  Укрспецекспорт” втратив гендиректора 
Поступ у світі
  ·  Таліби знову в бою 
  ·  То чи була зрада? 
  ·  Участь Києва у близькосхідному процесі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Референдум у Поступі
  ·  Звернення групи депутатів Львівської міської ради 
  ·  Референдум про спеціальний статус Львова: хронологія подій 
Львівські обсервації
  ·  Кандидати на екрані 
Медичний Поступ
  ·  Лисих більше не буде 
  ·  Рентген своє віджив... 
  ·  Кохання може закінчитися неврозом 
  ·  МЕДОГЛЯД 
Кримінал
  ·  Жорстоке вбивство заради наживи 
  ·  Люди у формі – ще не правоохоронці 
  ·  М’яса багато, та все не наше 
Арт-Поступ
  ·  Шевченко Шевченка Шевченку Шевченком 
  ·  Малюймо українське! 
  ·  Самоідентифікація сучасного українства 
Розмаїтий Поступ
  ·  war Craft III на власні очі 
  ·  Корпорація Intel: Конкуренти не шкодять, вони просто додають нам сили! 
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ, КНАЙПИ 
  ·  Загадки міста Лева 
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
Спорт-Поступ
  ·  Карпати” загасили “Західну зірку” 
  ·  Хусейн теж хоче Олімпіаду 
  ·  У греків знову проблеми 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Кінопоступ
  ·  О молодість, о юність парубоцька 
  ·  Кіноальтернатива анафемі 
  ·  Том Тиквер: “Все, що у мені є німецького, вмістилося у цьому фільмі” 
  ·  Зніматиметься кіно про барабанщика 
  ·  Рай Тома Тиквера 
  ·  Франсуа Трюффо і солодка шкіра жінок 
Пост-Factum
  ·  Елізабет Тейлор виповнилося сімдесят 
  ·  КАЛЕНДАР