BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ економіки.    Інтерв'ю Поступу.    Арт-Поступ у світ.    Аналітика Поступу.    Поступ науки.    Спорт-Поступ.   
  Цитата Поступу
 
30 травня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  18:33 12-12-2017 -   Завтра на Львівщині – сильні опади та ожеледиця  
  15:59 12-12-2017 -   У Личаківському районі промивають трубопроводи  
  15:53 12-12-2017 -   «Веселі ангелята»: Марічка Крижанівська презентує нову книгу  
  14:0 12-12-2017 -   У Львові обікрали автомобіль судді ВСУ  
  13:59 12-12-2017 -   Димінський причетний до смертельної ДТП на Львівщині, – ЗМІ  
Україна
  18:35 12-12-2017 -   Бойовики відмовляються обмінювати 20 ув’язнених українців  
  15:55 12-12-2017 -   Осіння мобілізація: 70% неявки призовників  
  14:5 12-12-2017 -   Міністерство охорони здоров’я ввело для українців нові добові норми харчування  
  13:25 12-12-2017 -   У п'ятиповерхівці Луганська вибухнула граната  
  12:40 12-12-2017 -   Луценко прокоментував звільнення Саакашвілі  
Світ
  15:56 12-12-2017 -   Вибух в Австрії: поставки газу в низку країн Європи призупинені  
  14:2 12-12-2017 -   Внаслідок вибуху на газопроводі в Австрії загинула одна людина і десятки постраждали  
  11:32 12-12-2017 -   В Італії затримали 48 осіб за зв'язки з мафією  
  10:33 12-12-2017 -   У Чехії зібрали сотні різдвяних подарунків для українських дітей  
  10:24 12-12-2017 -   Вчені розповіли, як чоловіки стають геями  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Аналітика Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Треті імперські граблі замість Третього Риму
Присвячується "Року Росії в Україні"
Ілько ЛЕМКО
 
І знову ця Росія муляє очі і вуха. Рік України в Росії а тепер вже і Росії в Україні, газотранспортний консорціум, єдиний економічний простір, тригодинні концерти Кіркорова на "1+1", фейс Черномирдіна на всіх каналах, Євразес, Путін у Форосі, "Навіки разом!", бо на носі 350-а річниця Переяславської ради. Ярослав Кендзьор добре сказав, що вже було 350 років Росії в Україні, зробити б хоча для експерименту один рік України без Росії. На жаль, лише півроку, бо решту півроку треба опалювати помешкання. Святкують ще одну цікаву дату -- 300-річчя заснування Санкт-Петербурга. У Києві відкрилася виставка "Красуйся, град Петров", Кучма чомусь нагородив директора Ермітажу Орденом Ярослвав Мудрого п'ятого ступеня, але хоч би хтось словом-півсловом обмовився, що російська Північна Пальміра була збудована на кістках українських козаків.
***
Нещодавно у зв'язку з "Роком Росії в Україні" для українських журналістів було оголошено конкурс на найкращу статтю про Росію у трьох номінаціях. Про це оголосив сам Ніколай Сванідзе. Перша премія -- 300 тисяч рублів. Цікаво, що ж таке треба написати, щоб одержати ці російські 10 тисяч баксів? Бігме, не знаю. Але я написав те, що хотів написати. Якщо отримаю премію, обіцяю віддати всі гроші на підтримку української поп-музики у Львові. У разі моєї перемоги мене легко буде злапати на слові, тому що воно надруковане ось у цьому числі "Поступу".

Про тотальний російський наступ на український інформаційний простір вже насправді набридло говорити. Якщо ви вибірково увімкнете п'ять разів будь-які українські телеканали, то у чотирьох випадках почуєте російську мову: "Бандитский Петербург", "Бенефіс Є. Шифріна і якогось Євдокімова", "Песни для любимьіх", "Лучшие песни Киркорова", але цього замало, є і "Утро с Киркоровьім", "Большая стирка", "Золотой грамофон", "Поет А. Миронов", "Русские тайньі", "Аншлаг", "Окна" і т. д., і т. п. І, нарешті, "Самьій умньій" -- зрозуміло, що не українець.

Але все ж таки за останні роки у деяких напрямах Росія віддаляється від України, а Україна від Росії. Опитування газети "День" п'ятирічної давнини показувало, що події в Росії цікавили українських читачів більше, ніж інші закордонні, зараз навпаки. Львівські школярі старших класів не знають назв російських місяців, не зважаючи на засилля російської музики, фільмів, телепрограм і книжок. Навряд чи хтось із них назве ще одне місто Росії, крім Москви і Санкт-Петебурга. А сімдесят відсотків російських школярів переконані, що Крим -- це Росія, а найбільш поінформовані і просунуті на запитання, чи вони знають, де розташований Львів, відповідають: "Ето там, гдє течьот широкая рєка, забил, как називаєтся, про которую писал ваш вєлікій поет Андрєй Шевчєнко". А "великий російский журналіст" Саша Любімов у програмі "Взгляд" 30 травня 2000 року сказав, що композитора Ігоря Білозора вбили українські націоналісти за те, що він виконував російські пісні.

Ми для них стали таким глухим закордоном, що їм можна спокійно перекручувати факти, ніби вони надійшли з якихось Кабо-Верде або Буркіна-Фасо і ніхто навіть не пошкробається з цього приводу. Можливо, це і добре, що ми для них -- справжнісінький закордон. Із сучасних значних російських політиків, напевно, тільки Валерія Новодворська і Григорій Явлінський знають, що таке насправді Україна і хто такі Чорновіл і Лук'яненко. Але не будемо занадто розчулюватись з приводу того, що ми для них стаємо все чужішими і чужішими. Імперські рефлекси Росії нікуди не поділися і якщо Жириновський все рідше і рідше закликає залишити за Україною лише три західні області, а Лужков уже не так часто вручає ключі від нових квартир російським морякам у Севастополі, то це ще не є сигналом розслабитися для тих, хто вболіває за майбутнє української держави. До цього часу дві третини росіян вважають, що Крим треба повернути Росії, а половина з них, що це треба зробити у будь-який спосіб. Можна собі уявити, що станеться одного дня, коли російська держава скаже, що треба виконувати таке "волевиявлення" народу.
Варто би було замислитись на тим, наскільки сучасна Росія у своїй зовнішній політиці стала більш цивілізованою. Стара британська мудрість каже, що немає вічних політичних ворогів чи друзів, а є вічні державні інтереси. Новітня Росія набагато ширше трактує цю мудрість. Поряд з її вічно незмінними державними інтересами, не зважаючи ні на що, незмінними залишаються і її одвічні вороги і одвічні друзі.

Зовсім недавно я почув на ОРТ фразу "сложная международная обстановка". Як це все до болю знайоме, чи не так? У зв'язку з цим виникає запитання, що ж змінилося у глобальних пріоритетах нової демократичної Росії, порівняно з застійними сімдесятими роками? Та, виявляється, майже нічого, як би це не здавалося дивним. Не зважаючи на зовнішні загравання зі США і Європою з метою легітимізувати знищення чеченського народу, зарахувавши його до світових мусульманських терористів (дивіться, мовляв, у нас той же ворог, що і у вас), фактично незмінними залишилися одвічні об'єкти російської державної і народної ненависті: НАТО, американський імперіалізм, міжнародний сіонізм, український буржуазний націоналізм. НАТО -- у своєму агресивному прагненні розширення на Схід, у наданні в'їзних віз чеченським "бандитам" (у зв'язку зі справою Закаєва російські ЗМІ назвали Данію "містечковою державою, яка погрожує Росії"). Американський імперіалізм -- у всіх можливих проявах: від гонки озброєнь до намагань встановити світове панування, поневолюючи "волелюбні" народи. Міжнародний сіонізм -- у потужній експансії на всі сфери економічного і духовного життя Росії (если в кране нет воды, значит жива еще российская интеллигенция), зокрема на телеканалах і в друкованих ЗМІ. Український буржуазний націоналізм -- у намаганні захистити український інформаційний простір від засилля російської "бадяги", у вивченні Пушкіна українською, у трактуванні російської літератури в українських школах як іноземної, у наданні податкових пільг розповсюджувачам україномовної преси і, нарешті, у "знущаннях" з росіян на заході України (чемодан -- вокзал -- Росія). І як наслідок цього всього -- одвічне невизнання Росією України державою і територіальні зазіхання. Балтійські народи -- колишні внутрішні вороги Росії стали ворогами зовнішніми.
Але виявляється, що, поряд з ворогами, у нової демократичної Росії і друзі залишились ті ж самі, що були і в старого недемократичного СРСР. Шеф російської дипломатії Ігорь Іванов роз'їжджає по В'єтнамах і Північних Кореях, цілуючись з Кім Чен Іром. В орбіті російської зовнішньополітичної прихильності залишились Ірак, Сирія, Лівія. Чільні російські урядовці, як, наприклад, спікер держдуми Гєннадій Сєлєзньов ще порівняно недавно цілувався з Саддамом. Росії вигідне існування мусульманських диктаторських режимів як механізму геополітичного протистояння американській гегемонії у світі (як солодко визнавати себе не зважаючи ні на що другою світовою суперпотугою). Добре, що хоч Росія не готує для цих мусульманських країн бойовиків-терористів, як за часів СРСР.

Беззастережна підтримка диктаторських режимів, в тому числі і в Європі (Лукашенка), євро- і атлантофобія залишаються фактичними пріоритетами зовнішньої політики Росії, а нова російська військова доктрина, яка передбачає застосування ядерної зброї навіть проти звичайних озброєнь противника -- це не що інше, як добре забута стара "Кузькина мать" і "Наш ответ Керзону".
Спадкоємність російських державних пріоритетів наводить на думку про те, що ця країна втретє у своїй історії наступає на ті ж самі імперські граблі. Це вже зробили царська Росія, потім її видозмінений, але цілком законний правонаступник -- Радянський Союз і, нарешті, зараз це робить імперсько-демократична Росія у новій іпостасі -- затравленого звіра, заляканого, ослабленого, а тому і більш небезпечного.

Історія показує, що дві попередні російські імперії насправді були імперіями на глиняних ногах і мали лише удавану велич, легко розвалюючись у 1917 і 1991 роках лише при подуві найменшого кон'юнктурного політичного вітерця. У 1917 більшовики без жодних зусиль взяли політичну владу, яка, за словами Лєніна, "валялась на вулиці і її треба було лише підняти". У 1991 ті самі більшовики акуратно поклали політичну владу на вулицю на те саме місце, де взяли її у 1917. Жоден комуніст тоді не кинувся захищати свій райком з автоматом або принаймні з "булижником" у руках. Чого варта революція, яка не вміє себе захищати? -- запитував Лєнін у 1917. Чого варта імперія, яка навіть не хоче себе захищати? -- запитували ми у 1991.

І третя російська імперія (а державу, яка десятками тисяч знищує, як вона стверджує сама, своїх громадян, інакше, як імперією, не назвеш) рано чи пізно розвалиться. Ймовірно, до середини ХХІ століття. Утримувати вкупі мегадержаву, у якій ніколи не заходить сонце, можна лише двома способами. Перший -- це тоталітарно-поліційний устрій, який був у СРСР. Другий -- ВВП, що вимірюється багатьма трильйонами доларів, як у США. На щастя, перший варіант вже ймовірно не матиме розвитку в Росії і, на жаль (звичайно ж, для росіян), другий варіант теж у найближчі декілька сот років неможливий для народу, який зеленого поняття не має, що таке передові технології, працьовитість і висока продуктивність праці. Російський "Третій Рим", на жаль, не відбудеться. Росія розвалиться не тому, що вона така погана, а тому, що до неї розвалювались усі імперії, котрі утримувалися силою. Суб'єкти федерації Росії, не говорячи вже про національні інтереси, прагнуть відділитися з суто економічних міркувань. Території, багаті на природні ресурси і населені тими ж самими росіянами, не хочуть латати федерального бюджету. На віддалених територіях, колонізованих етнічним населенням метрополії, сформувався новий менталітет. Далекосхідні росіяни початку двадцять першого століття у відношенні до росіян-москвичів є тим самим, чим були наприкінці вісімнадцятого століття британські поселенці у Північній Америці у відношенні до населення рідної Англії. Отже, якщо порівняти океан сибірської тайги з океаном Атлантичним (погодьтеся, порівняння не є занадто натягнутим), то всі ознаки відділення Далекого Сходу, а згодом і Сибіру, наявні. Розпад імперії неминучий. І власне тому Росія так оскаженіло тримається своїми кривавими кігтями за Чечню, бо знає, що варто лише випасти одному суб'єкту федерації -- неодмінно спрацює ефект доміно, або, як це називали на початку дев'яностих, парад суверенітетів. Татарстан, Башкортостан, Марій Ел, Саха та і всі решта лише очікують цього. І тому Путін вирішив утілити в життя рожеву мрію Жириновського і Солженіцина, фактично поділивши Росію на сім губерній, а зовсім нещодавно реорганізував силові структури, підпорядкувавши прикордонні війська ФСБ, що є поверненням до старої знайомої системи КГБ.
Але, як не дивно, неминучий розпад Третьої Російської Імперії стане для росіян благом, як ставали благом для народів усіх попередніх імперій іх розпади. Наприклад, маленька, затишна і багата Австрія набагато щасливіша від колишньої імперії на пів-Європи від Карпат до Апеннін з силою-силенною найскладніших політичних проблем. Імовірно, майбутня Росія від Пітера до Нижнього і від Мурманська до Краснодара буде не менш щасливою, а, головне, перестане бути міжнародним страховиськом. Щастя тобі, Росіє.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Голови звітуються в унісон 
  ·  Новий розподіл уряду 
  ·  КАЛЕНДАР 
Погляд
  ·  За півкроку до Іраку 
  ·  Рево- чи ево-? 
Поступ у Львові
  ·  Скільки коштує залік? 
  ·  Другорядні справи 
  ·  Перевірки ЖЕКів не зашкодять 
  ·  Про голодомор пам'ятають 
  ·  Літо для дітей 
  ·  Азіати наступають 
  ·  Безпека руху в руках мерії 
  ·  Мільйон доларів за зраду 
  ·  Вчителі знову страйкуватимуть 
  ·  Покоління менеджерів 
Поступ з краю
  ·  Несподіванка від Януковича 
  ·  Три вимоги до Кучми 
  ·  Консорціум -- так, концесія -- ні 
  ·  Глобальна боротьба Тимошенко 
  ·  Нові рокіровки Кучми 
  ·  Як-42: хто винен? 
Поступ у світі
  ·  Кінець краківського "Ґіґанта" 
  ·  Проді проти проекту конституції 
  ·  Румуни до Іраку 
Поступ економіки
  ·  Україна без хліба 
  ·  utel звітує по Львову 
  ·  Безготівкові розрахунки та платежі населення 
  ·  Коротко 
Інтерв'ю Поступу
  ·  Юрій КОСТЕНКО: Слово "рух" є ознакою тимчасовості 
Арт-Поступ у світ
  ·  Партитура живопису 
  ·  Довголіття театральної Комуни 
Аналітика Поступу
  ·  Треті імперські граблі замість Третього Риму 
Поступ науки
  ·  Підкорення вершини світу 
  ·  Для нейтрино немає перешкод 
Спорт-Поступ
  ·  На всі сто 
  ·  Найкраща реклама Серії А