 Неподалік Прадо, у Мадридському палаці Вільярмоса, де розташований музей Тіссен-Барнеміса, впродовж квітня-травня діяла унікальна виставка -- "Музичні аналогії. Кандінський і його сучасники".
Експозиція з 250 творів демонстрували живописно-музичні аналогії, починаючи від символізму німецького митця Моріца фон Швінда, який часто запозичував сюжети для своїх полотен з лібрето улюблених опер. Натомість, творчість бельгійця Еміля Фарбі надихало драматичне напруження музики Вагнера. Американець Уінстлєр намагався оголити невидимий світ музики за допомогою колористичних пошуків, що засвідчують не тільки його полотна, але і підписи до них: "Ноктюрн у голубому та золоті", "Симфонія у білому №1"...
Зустрічні шукання Скрябіна, Чюрльоніса, Шьонеберга, навпаки, мали на меті проявити внутрішню спорідненість музики і живопису. Найбільш повно ці пластичні досліди проявились у творчості Василя Кандінського, родоначальника та теоретика абстрактного мистецтва. Він кохався у музиці, яку не тільки добре знав, але і сам прекрасно виконував на фортепіано. Кандінський навіть якось написав оперу "Жовтий звук", героями якої були гора, чарівна квітка, абстрактні форми та символічне світло. Одним з найбільш потужних мистецьких вражень для Кандінського стала постановка "Лоенгріна" Вагнера. Саме ідеї Вагнера щодо заснування нового синтетичного театру спровокували роздуми Кандінського над ідеєю спільної основи всіх мистецтв, і насамперед живопису та музики, яку він з того часу постійно захоплено досліджував. Пластична форма мелодійного вислову у його картинах стає дзеркалом, у якому проявляється світ звуку.
"Живопис -- це гучне зіткнення двох світів, результатом змагання яких стане створення нового світу, який і буде називатись картиною, -- писав Кандінський. -- Кожний твір виникає ... з хаотичного ґвалту інструментів, які звучать врізнобій. Але в кінцевому результаті створюють симфонію, музику сфер". Колір -- це клавіша. Око -- молоток, який б'є по струні. Душа -- це фортепіано з великою кількістю струн. Митець -- це рука, яка, натискаючи ту чи інакшу клавішу, усвідомлено викликає вібрацію у людській душі".
У мелодії скрипки, низьких звуках контрабасу Кандінський подумки бачив свої фарби, колір цих мелодій стояв у нього перед очами. Він усвідомлював, що за допомогою кольору можна досягнути впливу, аналогічного музиці. Крім музики, його цікавив танець як "рух абстрактних форм". Під час свого викладання у Баухаузі він, відповідно до концепції "синтеза мистецтв", доєднав до цих трьох муз ще архітектуру. Цю свою концепцію Кандінський втілив у постановці та декораціях до сюїти Мусоргського "Картинки з виставки" 1928 року, де героями були світло, колір і геометричні форми.
Світогляд Кандінського, його пошуки синтезу мистецтв поділяли його колеги та друзі по об'єднанню "Синій вершник", зокрема Габріела Мюнтер та Франц Марк. Роботи цих митців теж були представлені на виставці музичних аналогій. Крім Кандінського та його кола, в експозиції можна було побачити твори австрійського композитора Арнольда Шьонберга, творця нової музичної мови -- атональної музики. Шьонберг сам був обдарованим художником і шукав пластичних аналогій своїм музичним образам. Він теж брав участь у виставках об'єднання групи "Синій вершник", де його твори мали успіх. |
