BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Книжковий Поступ.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
28 травня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:59 25-04-2017 -   У Львові податківець «погоріла» на півмільйонних хабарах  
  14:42 25-04-2017 -   Працівники військкоматів вручатимуть повістки призовникам на кордонах  
  14:36 25-04-2017 -   На турнір до Львова приїдуть спортсмени з різних міст України  
  13:57 25-04-2017 -   До 70-ї річниці операції «Вісла» відкрили тематичну виставку  
  13:56 25-04-2017 -   Четверо представників з Львівщини увійдуть до складу української збірної «Ігор Нескорених»  
Україна
  15:1 25-04-2017 -   Арку дружби народів до Євробачення перетворюють на веселку  
  14:57 25-04-2017 -   Україна знову випробувала ракетний комплекс Вільха  
  14:39 25-04-2017 -   У ДТП на Рівненщині постраждали семеро людей  
  13:59 25-04-2017 -   В Україні майже 2 мільйони безробітних - Розенко  
  13:59 25-04-2017 -   У штабі АТО кажуть про відсутність втрат за добу  
Світ
  14:44 25-04-2017 -   Російські хакери два роки читали пошту міністерства оборони Данії  
  14:38 25-04-2017 -   РФ буде поставляти електрику в Луганськ  
  13:20 25-04-2017 -   У Мексиці оголосили тривогу через крадіжку радіоактивного іридію  
  10:24 25-04-2017 -   Трамп планує скоротити допомогу Україні по лінії USAID  
  10:6 25-04-2017 -   У Польщі розорали українське кладовище  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Листи у Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Київ -- наш Єрусалим
Михайло ДИМИД
 
Оскільки не одна людина ставить собі питання, подібні до тих, які висловив Любко Петренко у статті "Правда про унію: Пастор на слизькій дорозі" у "Поступі" за 6 травня 2003 р., то хотів би і я поділитися своїми приватними думками.

Вирішив писати про це, бо вже декілька знайомих зверталися до мене з приводу перенесення осідку патріярха Української Греко-Католицької Церкви із Львова до Києва, бажаючи почути, що я думаю. Вони це робили з різних міркувань. Одні не розуміли чому, другі питали чому ще не перейдено, треті обурені не кон'юнктурною мовою, яка час від часу зесеннється в пресі і переважно очорнює осіб, замість того щоб переходити до аргументів.

Не маючи якихось спецаргументів, я знаю "з нутра", що ми у Львові маємо свою роль, яка є дуже цінною, але столиця завжди залишається єдиною і назва її -- Київ.

Почну з того, що початок історії УГКЦ датується від 988 року, коли почала існувати Церква на Русі-Україні. Це хрещення мало місце в Києві на берегах Дніпра і звідти поширилося по Україні і далеко поза її межами, я б сказав, по вселенній. Так що наші з вами християнські коріння є київськими.
Друге, про що я хотів би наголосити: Київська Митрополія розділилася в 1458 р. римським єпископом Пієм ІІ поміж Церквами, що ми називаємо нині Російською Православною Церквою і Українсько-Білоруською Православною Церквою. А ця остання Церква під назвою Київська Митрополія підписала воздвижену одними і прокляту другими Берестейську Унію. Зважте, що тут Галичина поки що не відіграє ніякої вирішальної ролі.

Уже коли російська найманщина зайняла Київ і, так як згодом століттями прийнято, переслідувала вірних і нищила структури тих, які об'єдналися з Римською Церквою, то практично Київська верховно-архиєпископська одиниця перейшла до Галичини, щоб згодом перестати існувати.

Не так довго, з точки зору історії, цей осідок стояв незайнятим. Останній Київський греко-католицький митрополит називався Йосафат (Булгак) і помер 1838 р. Розуміючи, що таке положення не добре для цілої Греко-Католицької Церкви, митрополит Андрей (Шептицький) від 1908 і до своєї смерті уважав себе і діяв як адміністратор Київської митрополії і всієї Русі із особистого для цього благословення, отриманого від римського архиєрея Пія Х.

Слід наголосити на одному цікавому моменті для істориків і каноністів: коли 1807 року Римським апостольським престолом було наново створено Галицьку митрополію, то не на заміну київській, як ми звикли чути, але на взір цієї останньої. Це підтверджує той факт, що митрополит Андрей у своїх титулах до Галицького митрополита додавав "Адміністратор Київської митрополії і всієї Русі". Він не писав, наприклад, "києво-галицький митрополит", щоб тим ствердити, що йдеться про дві відмінні історичні реальності.

Ця лінія проглядається через різні виступи митрополита Андрея, а особливо через його листи до різних православних архиєреїв і мирян, де чітко визначається першенство київського митрополичого престолу над галицьким.

Це і є напрям дій патріярха Йосифа (Сліпого), який у своєму завіщанні просить, якщо це буде можливо, поховати його "в підземеллях оновленого Собору Святої Софії". Отже, він уважає, що Львів -- це лише етап у його посмертному паломництві, бо він син Києва: "То ж Голос Господній звістує тобі: "Здвигну світильник твій..." (Одкр. 2, 2-3). А я, твій Син, пращаю тебе: "Світися, світися", наш Єрусалиме, і востанеш у древній славі твоїй".

Так що найосновніший аргумент для повороту до Києва: це наш історичний корінь, і ми природнім способом хочемо його посилити.

Інше питання, яке турбує багатьох, хто кому має поступитися, оскільки всі свідомі, що тут йде боротьба між двома доньками однієї матері -- підпорядкованим Римові і Москві, як також про різні автокефальні спільноти. Тут йдеться суть, а не про зовнішність. А напевно це найважче зрозуміти сучасному українцеві, але не тільки. Для цього тут подаю цитату митрополита Андрея, бо вважаю, що напрям дій може бути вказаний хіба тільки ним та іншими провідниками, оскільки Церква віддана самим Господом у руки єпископів, щоб вони її провадили.

Отже, митрополит писав у травні 1942 року у відповідь на питання православних українців про можливості сопричастя українських Церков: "...говорячи [...] про злуку, старався я справу так представити, аби ясно виходило, що не тільки ми, греко-католики, не маємо ніякої волі старшувати і накидатися нашим братам, але навпаки, ми готові навіть з власною стратою їм підчинитися, так що й повна злука двох українських віроісповідань виглядала би так, що радше треба би говорити про підчинення греко-католиків під власть київського патріярха..."

Ця лінія прослідковується чітко аж по нинішні дні. Вона була підтверджена ІІ Ватиканським Собором, а також нинішнім Синодом Українських Греко-Католицьких Єпископів, який уважає, що наша назва є Київська католицько-православна Церква, але що поки що не час до того вертатися і на тому настоювати, бо люди не зрозуміють. Їм важко увійти в ту церковну ментальність любові, бо ще не навернулися вповні до Господа в щоденному своєму житті і так само Церкву поки що бачать не як спільноту святих, а як берегиню національних українських інтересів проти тих, які їх плюндрують: поляків чи москалів, турків чи кого завгодно. Якщо ви, поїдете в США і подивитися на памоспоі таблиці, які наші емігранти з Галичини вкладали при будові своїх храмів понад століття тому, то вони там писали, що вони будують "православно-католицьку церкву".

От маєте. Ми дійсно, згідно із артикулами Берестейського порозуміння, із Римом у 1596 р. є православними, які такими й залишаються, однак під юрисдикцією Папи Римського. Це, говорячи нинішніми словами, мало б означати, що ми в сучасному розподілі конфесій в Україні не мали б стояти під графою "католики", а під "православними". Було б, наприклад, написано так: православні -- московського патріярхату, київського патріярхату, царгородського патріярхату, римського патріярхату.
Ми дійсно є Київською Церквою св. Володимира, яка розділилася поміж різні не свої центри влади, шукаючи при тому додаткового світла для своїх чад. Воно так і не дало більшого примирення поодинокій українській душі. Треба нам повернутися до того київського благочестя, яке наповнене дарами Святого Духа, отриманих через хрещення і яке вповні легітимізує свій окремий патріярший престіл у сопричасті із всіма іншими патріяхатами. Але для того спочатку потрібно зрозуміти суть буття, щоб могти до неї прямувати не починаючи знову і знову зупинятися для того, щоб шукати напрям дороги на невідомо якій карті, коли вже цей шлях чітко позначений нашим походженням, історією, її дієвими особами і нашими сучасними єпископами.

Очевидно, будуть інші напрямки. Завжди так було. Чи вони діятимуть для власного добра, щоб таким чином у сепаратизмі приготовляти очищення цілої нації? Не знаю, так не думали ані Шептицький, ані Сліпий, ані так не думаю я. Підкреслюю "я", бо вважаю, що тут треба бути смиренним своїм ієрархам, і це має бути власний вибір, тоді ми зможемо рости всі разом.

Якщо думати категоріями про "Святоюрську гору, яка одвічно була уособленням греко-католицизму" у противазі православним, і тепер це може втратитися, то я був би радий, щоб дійсно так і сталось. Наша ціль не є навертати "недобрих" християн, наша ціль є свідчити своїм життям про Христа, щоб ті, які не вірять, повірили не так із наших слів, як із наслідування наших діл, а ті, що вже є християни, стали ближчими до нас за їхніми і нашими молитвами.

Поки що у православному світі нас сприймають не дуже позитивно. Так, як і ми не завжди віримо словам православних. Це ще рани минулого хаосу, яке принесла диявольська комуністична система, і яке зачепило всі Церкви України. Всі ми є членами Церков і членами цього народу. Всі гарні і погані його прикмети є присутні у нас, і в житті Церков. Так що було б добре, щоб просвітителі греко-католики набралися більше християнської самопосвяти і чим скорше поїхали до Києва, не щоб там згубитися, але щоб стати доброю закваскою, яка надасть якісного поштовху нашому Свято-Володимирівському православно-католицькому київському християнству, яке зрештою довгими століттями було в сопричасті як з Царгородом, так із Римом.









» 
Резолюція Форуму українців Італії
 
Ми, громадяни України, представники українських спільнот в Італії скликали 10 травня 2003 в Римі Перший форум українців Італії "Збережімо українську родину".

Заслухавши доповіді народного депутата України, академіка М. Жулинського "Українська родина і вимушена міграція: причини, пошуки виходу з кризового стану" та координатора українців греко-католиків в Італії о. В. Поточняка "Українці в Італії. Хто вони і на що сподіваються?", обговоривши в секціях за участю народних депутатів України, парламентаріїв Італійської Республіки, представників Української Греко-Католицької Церкви та інших громадських організацій сучасний стан української родини, проаналізувавши причини та можливі виходи з ситуації, що склалася, заявляємо про наступне.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Опозиція просить переговорів 
  ·  Міністерство української мови 
  ·  У Європу не пускає смерть Ґонґадзе 
Погляд
  ·  Карт-бланш прем'єр-міністру 
  ·  Без слів 
Поступ у Львові
  ·  Львівщина бореться із SARS 
  ·  "Двійка" аграріям 
  ·  Пошук зниклих безвісті триває 
  ·  Театр не для продажу 
  ·  Час Сендака ще не настав 
  ·  Гроші й надалі не платять 
  ·  Центр для інвалідів 
  ·  КРЕДИТ БАНК (УКРАЇНА) -- МЕЦЕНАТ КУЛЬТУРИ 
  ·  У Львові постане пам'ятник Гоголю 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Війна проти куріння 
  ·  Брюссельський відтинок нафтопроводу 
  ·  Україну позбавили свободи 
  ·  НФЗ вже продано 
  ·  Лікарня у ставці Гітлера 
  ·  Українського гакера розсекретили 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Нафта для Китаю 
  ·  300 років Санкт-Петербургу 
  ·  Армія в опозиції 
  ·  Передвиборна збиранина 
  ·  Атомна потуга КНДР 
  ·  Жінки в чорному 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Книжковий Поступ
  ·  Юрій Винничук: ВСЕ ТРИМАЄТЬСЯ НА ВІДЧУТТЯХ 
  ·  Львівські доповнення 
Історія у Поступі
  ·  Провідник національної справи 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Концерт -- як перше побачення 
  ·  Перше українське турне INSO 
  ·  Поетичний заспів фестивалю "Золотий Телесик-2003" 
Листи у Поступ
  ·  Резолюція Форуму українців Італії 
  ·  Київ -- наш Єрусалим 
Музика Поступу
  ·  Ганьба Євробаченню 
  ·  Юрій ЖУРАВЕЛЬ: Ot Vinta і комерційна музика -- варіант корови на льоду 
  ·  Пол Маккартні 
Пост-Faktum
  ·  "Золотий хлопчик" Росії 
  ·  КАЛЕНДАР