|
|
|
|
Листи у Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Резолюція Форуму українців Італії |
|
|
| |
| |
Президенту України Леонідові Кучмі
Голові Верховної Ради України Володимирові Литвину
Прем'єр-міністру України Вікторові Януковичу
Ми, громадяни України, представники українських спільнот в Італії скликали 10 травня 2003 в Римі Перший форум українців Італії "Збережімо українську родину".
Заслухавши доповіді народного депутата України, академіка М. Жулинського "Українська родина і вимушена міграція: причини, пошуки виходу з кризового стану" та координатора українців греко-католиків в Італії о. В. Поточняка "Українці в Італії. Хто вони і на що сподіваються?", обговоривши в секціях за участю народних депутатів України, парламентаріїв Італійської Республіки, представників Української Греко-Католицької Церкви та інших громадських організацій сучасний стан української родини, проаналізувавши причини та можливі виходи з ситуації, що склалася, заявляємо про наступне.
Складна політична та економічна ситуація в Україні, відсутність національної консолідуючої ідеї, високий рівень безробіття, знецінення освіти, втрата соціального змісту людської праці, корупція у всіх сферах суспільного життя, перехід економіки держави в тінь, відсутність належного правового захисту громадян, посилення криміналізації суспільства, занепад моральних цінностей, руйнація національної науки та культури, розкрадання народних багатств, практична відсутність плюралізму думок та свободи слова, параліч демократичних перетворень -- усе це привело до глобальної кризи українського суспільства в цілому та української сім'ї зокрема. У пошуках виходу з цієї ситуації мільйони наших співвітчизників без надії на майбутнє у власній державі подалися на заробітки за кордон, допомагаючи у такий спосіб вижити в Україні власним родинам. Більше як 500 тисяч громадян України опинилися в Італії. Вирішуючи бодай частково нагальні економічні проблеми, сім'ї заробітчан перебувають на межі руйнації. Довголітня розлука подружніх пар, залишені напризволяще неповнолітні діти, приречені на самотню старість батьки, -- ось результат неефективної політики, яку проводить уже більше як десять років українська влада, та викликаної нею трудової еміграції. Український народ опинився на межі демографічної катастрофи!
Залишаючись громадянами України, усвідомлюючи наш економічний внесок у розвиток держави та відповідальність перед власним народом за майбутнє вимагаємо:
-- викорінення корупції;
-- верховенства права: закон один для всіх;
-- створення прозорих сприятливих умов для розвитку українського підприємництва;
-- гарантованого соціального захисту для найменш захищених прошарків населення;
-- відновлення престижу національної світи, науки та культури;
-- запровадження в навчальних закладах уроків християнської етики, поставивши питання духовного відродження на ключове місце в українському суспільстві;
-- дотримання закону про свободу слова.
Для покращення стану тимчасової трудової української еміґрації в Італії необхідне:
-- негайне підписання міждержавної угоди стосовно українських працівників в цій країні, захисту їхніх прав, врегулювання так званої трудової квоти;
-- присікання рекету та митних поборів на кордонах;
-- забезпечення конституційних прав, зокрема участь у голосуванні;
-- прийняття законопроекту про правовий статус українських заробітчан за кордоном;
-- допомога у відкритті українських шкіл та активізації культурного життя;
-- відкриття повноцінного консульського відділу в Неаполі;
-- придбання нового приміщення для консульського відділу в Римі, щоб забезпечити ефективне обслуговування 200-300 осіб щоденно;
-- дозволити посольству України в Італії використовувати частину коштів, які заробляються за вчинення консульських дій для перевезення в Україну тіл загиблих чи померлих в Італії громадян України, а також для допомоги українцям, які опинилися в екстремальній ситуації.
Ми переконані, що перераховані умови дозволять змінити ситуацію на краще, посіють у серцях людей віру в майбутнє своєї держави, сприятимуть поверненню заробітчан на Батьківщину.
У разі ігнорування та невиконання наших вимог будемо робити послідовні кроки, апелюючи до таких міжнародних інституцій, як Рада Європи та ООН, аж до вимоги відставки діючого президента як гаранта Конституції України.
Для подальшого згуртування українців в Італії, вираження їхніх інтересів та захисту прав Форум оголошує про створення Координаційної ради всеіталійської громадської організації -- Товариства українців Італії.
З НАМИ БОГ!
СЛАВА УКРАЇНІ! |
|
|
|
|
Київ -- наш Єрусалим |
|
|
| Михайло ДИМИД |
| |
Оскільки не одна людина ставить собі питання, подібні до тих, які висловив Любко Петренко у статті "Правда про унію: Пастор на слизькій дорозі" у "Поступі" за 6 травня 2003 р., то хотів би і я поділитися своїми приватними думками.
Вирішив писати про це, бо вже декілька знайомих зверталися до мене з приводу перенесення осідку патріярха Української Греко-Католицької Церкви із Львова до Києва, бажаючи почути, що я думаю. Вони це робили з різних міркувань. Одні не розуміли чому, другі питали чому ще не перейдено, треті обурені не кон'юнктурною мовою, яка час від часу зесеннється в пресі і переважно очорнює осіб, замість того щоб переходити до аргументів. |
| Детальніше>> |
|
|
|
