BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Книжковий Поступ.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Музика Поступу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
28 травня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  КОМАНДИР

___________________________________________________________________________

Провідник національної справи
Д.О.СВІДНИК
 
Понад двадцять років Євген Коновалець був безсумнівним лідером національно-визвольного руху. Хоча на авансцені історії виступали часто інші гравці -- Петлюра, Винниченко, Грушевський -- їх політичні дійства не вартували нічого без жменьки галицьких вояків, зібраних у залізний кулак Євгеном Коновальцем.

Шлях до стрільців

Починав Євген Коновалець як цілком цивільна людина, бо військова кар'єра для галичан за австрійських часів, на жаль, не була престижною. Більше цінувались священики, професори, адвокати...

Народився Євген у Зашкові, на північ від Львова, у родині сільських вчителів 14 червня 1914 року. У 1901--1909 навчався в Академічній гімназії у Львові. З 1909 вивчав юриспруденцію у Львівському університеті. Брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. У 1912 році Коновалець став секретарем львівської філії "Просвіти", тісно співпрацював з друкованим органом організації місячником "Письмо з Просвіти", був членом "Академічної громади".

З 1913 року Коновалець був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу. Незабаром став членом Української національно-демократичної партії. У 1913 як представник від студентства входив до "Тіснішого народного комітету" УНДП, Який очолював Кость Левицький.

На початку світової війни Коновалець був мобілізований до австрійської армії. Однак не потрапив до Леґіону січових стрільців, а опинився у 19-му Львівському полку крайової оборони.

В червні 1915 року під час боїв на Маківці Коновалець потрапив до російського полону. Перебував у таборах в районі Царіцина. У вересні 1917-го втік з табору і незабаром добрався до Києва. У жовтні-листопаді 1917 року Євген Коновалець спільно з Романом Дашкевичем сформував Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки. В січні 1918 Коновальця було обрано командиром Куреня Січових Стрільців.

Національна гвардія

Наприкінці січня та на початку лютого 1918 частини Січових Стрільців відзначилися під час придушення антидержавного заколоту в Києві та у боях проти більшовицьких військ Муравйова на підступах до міста. Утримання Києва дозволило підписати у Бересті мирний договір з Центральними державами.

А вже 1 березня стрілецькі частини під командуванням Коновальця, спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України, в авангарді німецького наступу звільнили Київ від більшовиків.

Впродовж усієї діяльності Української Центральної Ради у 1918 році Січові Стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду. Якщо б Центральна Рада виявила рішучість, то стрільці могли б у зародку придушити переворот Павла Скоропадського. Однак президент Михайло Грушевський обрав капітуляцію.

Хоча з приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців на вимогу німецького командування було роззброєно і розформовано, чи не єдина боєздатна військова сила Української держави була незабаром відновлена. У серпні 1918 гетьман Скоропадський після переговорів із стрілецькою делегацією (Євген Коновалець, Андрій Мельник, Василь Кучабський) погодився на формування стрілецької частини і видав наказ про створення Окремого загону Січових стрільців. Місцем дислокації частини визначено Білу Церкву. У листопаді 1918 бойовий склад частини налічував 46 старшин і 816 вояків (загальний -- 59 старшин і 1187 вояків).

Роздоріжжя

Після Листопадового Чину в Галичині, стрільці рвались до оборони Львова. Павло Скоропадський дозволив навіть перекинути загін з Білої Церкви до кордону, щоб стрільці могли без перешкод перебратися на галицький бік. Однак Стрілецька рада після довгих дискусій під впливом агітації Симона Петлюри обрала шлях "через Київ до Львова" і 16 листопада розпочала повстання проти гетьмана.

Дехто з істориків вважає, що тисяча січовиків і так би не врятувала Львів перед польською інвазією. Важко робити тепер припущення, але, безсумнівно, тисяча дисциплінованих, навчених для боїв у великому місті вояків, могли б перехилити шальку терезів на користь ЗУНР і витіснити польських повстанців зі Львова та Перемишля. Окрім того, січовики могли б стати кадрами для створення великого з'єднання -- дивізії, корпусу, що вони й здійснили протягом кількох тижнів під Києвом. Та й у Львові бракувало військового командира, який би здатний був організувати галицький наступ. Саме Євген Коновалець був би ідеальним командувачем для Української Галицької Армії, у якій корпусами командували сотники, а бригадами поручники.

Однак був обраний шлях на Київ, шлях підтримки Директорії в міжукраїнській війні на Наддніпрянщині. У ході боїв за Київ у листопаді-грудні 1918 окремий загін Січових стрільців спочатку розгорнувся в дивізію, а від 3 грудня в Осадний корпус. Січовики звільнили Київ для Директорії, яка, однак, не змогла опанувати ситуацію в країні і поволі відступала під натиском більшовиків.

За наказом командування Армії УНР всі січово-стрілецькі частини колишнього Осадного корпусу увійшли до складу новоствореного корпусу Січових стрільців, командувачем якого став Євген Коновалець, а начальником штабу Марко Безручко. Після багатомісячних боїв на початку грудня 1919 року частини Армії УНР були оточені більшовицькими, польськими і денікінськими військами в районі Острополя--Любара--Чорториї.

6 грудня на нараді головного отамана Симона Петлюри з представниками уряду та військовими керівниками УНР, після прийняття рішення про розформування українських регулярних частин та перехід на територію, окуповану Польщею, Коновалець видав наказ про саморозпуск підрозділів Січових стрільців.

Після поразки

Сам Євген Коновалець потрапив у польський табір для військовополонених у Луцьку. Навесні 1920, звільнившись з ув'язнення, він перебрався до Чехословаччини. Коновалець намагався організувати з колишніх бійців УГА та українських полонених з таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях, був співорганізатором Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році.

Поразка національно-визвольних змагань 1917--1921 та окупація України чотирма державами спонукали Євгена до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. За цих обставин в липні 1920 року Коновалець здійснює заходи зі створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 року на з'їзді представників військових організацій було створено Українську Військову Організацію (УВО). У липні 1921 року Євген Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Галичину, як основну територію, на якій діяла УВО, поділено на 13 військових округ. Кожна військова округа складалася з повіту з округовими і повітовими командами, загальна кількість яких сягала 58.

Серед членів УВО на першому етапі діяльності організації переважали колишні вояки Армії УНР та УГА, люди різної партійної приналежності та різних політичних поглядів. УВО, не маючи чітко окресленої ідеології та політичної програми, визначала своїм головним завданням організацію боротьби проти окупаційних режимів на всіх українських землях. У перші часи існування (1921--1923) УВО була організаційно пов'язана з урядом ЗУНР в екзилі у Відні і координувала свою діяльність з зовнішньополітичною акцією Євгена Петрушевича, що ставила за мету домогтися підтримки держав Антанти у справі відродження української державності в Галичині. Широкомасштабні акції опору (терористичні замахи на представників польської влади та українських діячів, що виступали за порозуміння з польською державою, масові саботажні кампанії, бойкот польської адміністрації), здійснювані національним підпіллям, мали, водночас, служити українській дипломатії арґументами для вирішення "галицького питання" на користь українців.

Восени 1922 осідок Начальної команди УВО перенесено за кордон, а діяльністю організації у західноукраїнських землях стала керувати Крайова команда під командуванням Андрія Мельника. Після перемоги концепції про самостійний характер політики УВО в 1925 з неї виключено прибічників орієнтації на радянську Україну, які у травні 1925 створили нову підпільну організацію -- Західноукраїнську народну революційну організацію (ЗУНРО), очолювану Осипом Думіним.

УВО бачила серед ймовірних союзників українців Німеччину, що спонукало до тісніших контактів і співпраці з німецькими відомствами, зокрема міністерством райхсверу. Начальна команда УВО з 1926 знаходилася у Берліні. УВО співпрацювала з новоутвореною у 1925 партією -- Українським національно-демократичним об'єднанням: окремі чільні діячі УНДО були, водночас, членами проводу УВО (зокрема Дмитро Паліїв).

Організація

В листопаді 1927 року за ініціативою Коновальця на одній із нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої засновувалась би на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. На І Конгресі українських націоналістів, що відбувся у Відні (28.01--3.02.1929), завершився процес об'єднання націоналістичних груп і організацій в одну українську націоналістичну революційно-визвольну організацію -- Організацію Українських Націоналістів (ОУН), головою проводу якої було обрано Євгена Коновальця.

Згідно з первісними заявами, головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури, яка би витіснила окупаційну владу та запровадила уряд, що репрезентував би всі реґіони та соціальні групи України.

ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя вдома і за кордоном. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці української революції 1917--1920, ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на "свої власні сили".

Під керівництвом Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях (КЕ ЗУЗ) ОУН здійснила в Галичині й на Волині сотні акцій саботажу, включно із підпалами маєтків польських землевласників, що спровокувало "Пацифікацію" 1930 року, бойкоти державних шкіл та польської тютюнової й горілчаної монополії, десятки експропріаційних нападів на урядові установи з метою здобуття капіталів для своєї діяльності, а також близько 60 вбивств польських урядовців та "колаборантів"

ОУН намагалась поширити свою діяльність на підрадянську Україну. Донині мало відомі масштаби діяльності ОУН в УРСР у 30-х роках, бо всі зв'язки замикались особисто на Провідникові, і обірвались разом з його загибеллю. НКВД закидало зв'язки з УВО та ОУН десяткам тисяч репресованих. Однак, скільки з них справді займались антирадянською діяльністю, а скільки безневинно потрапили під дію каральної системи? Не відомо донині.

Роздвоєння

Однак сталінський режим був настільки стурбований діяльністю ОУН, що організував вбивство Євгена Коновальця в Роттердамі у 1938 агентом НКВД "Павлом" (Судоплатовим).

Смерть Євгена Коновальця призвело до кризи, та викрила фундаментальні розбіжності між молодшими членами ОУН у Західній Україні та членами проводу, які жили на еміґрації. Краєві кадри, які витримували головний тягар підпільної боротьби, складалися з молодих людей, що прагнули керівництва.

Лише 27 серпня 1939 року ІІ Великий Конґрес ОУН, що проходив у Римі, вибрав головою організації Андрія Мельника і дав йому титул "вождя", проголосивши його відповідальним лише "перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням". Натомість Степан Бандера, який був випущений з ув'язнення під час краху Польщі у вересні 1939, разом зі своїми послідовниками, утворив 10 лютого 1940 Революційний провід ОУН і проголосив своє право спадкоємності. У квітні 1941 фракція С. Бандери провела свій власний Другий Надзвичайний Конґрес у Кракові, який проголосив Римський конґрес незаконним, вибрав Степана Бандеру головою ОУН.

Московській аґентурі вдалося розсварити провідників ОУН напередодні ІІ Світової війни і значно ослабити цю організацію. Наслідки поділу національного руху на "бандерівців" та "мельниківців" виявились надзвичайно живучими і досі існують в еміґрації та й в Україні різні відлами ОУН.









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
Берлинская часопись Die Zeit возвещает: перед несколько неделями ишел некій поджилый механик берлинскій мимо улицы и поражен апоплексією умер на місці. Перед несколько днями переходила вдова умершого тоюже улицею, и на том самом місці, где муж ей упокоился, поражена такожде апоплексією сейчас умерла. В два дни после того прибыла на похорон сестра ей с Наумбурга и необыкновенным случаем, умерла на томже самом місці, где швагер и сестра жити перестали!
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Опозиція просить переговорів 
  ·  Міністерство української мови 
  ·  У Європу не пускає смерть Ґонґадзе 
Погляд
  ·  Карт-бланш прем'єр-міністру 
  ·  Без слів 
Поступ у Львові
  ·  Львівщина бореться із SARS 
  ·  "Двійка" аграріям 
  ·  Пошук зниклих безвісті триває 
  ·  Театр не для продажу 
  ·  Час Сендака ще не настав 
  ·  Гроші й надалі не платять 
  ·  Центр для інвалідів 
  ·  КРЕДИТ БАНК (УКРАЇНА) -- МЕЦЕНАТ КУЛЬТУРИ 
  ·  У Львові постане пам'ятник Гоголю 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Війна проти куріння 
  ·  Брюссельський відтинок нафтопроводу 
  ·  Україну позбавили свободи 
  ·  НФЗ вже продано 
  ·  Лікарня у ставці Гітлера 
  ·  Українського гакера розсекретили 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Нафта для Китаю 
  ·  300 років Санкт-Петербургу 
  ·  Армія в опозиції 
  ·  Передвиборна збиранина 
  ·  Атомна потуга КНДР 
  ·  Жінки в чорному 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Книжковий Поступ
  ·  Юрій Винничук: ВСЕ ТРИМАЄТЬСЯ НА ВІДЧУТТЯХ 
  ·  Львівські доповнення 
Історія у Поступі
  ·  Провідник національної справи 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Концерт -- як перше побачення 
  ·  Перше українське турне INSO 
  ·  Поетичний заспів фестивалю "Золотий Телесик-2003" 
Листи у Поступ
  ·  Резолюція Форуму українців Італії 
  ·  Київ -- наш Єрусалим 
Музика Поступу
  ·  Ганьба Євробаченню 
  ·  Юрій ЖУРАВЕЛЬ: Ot Vinta і комерційна музика -- варіант корови на льоду 
  ·  Пол Маккартні 
Пост-Faktum
  ·  "Золотий хлопчик" Росії 
  ·  КАЛЕНДАР